ІН С Т Р У К Ц І Я
для медичного застосування препарату
ТИМОНІЛ®600 РЕТАРД
(TIMONIL®600 RETARD)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: карбамазепін,5H-Дибенз[b,f]азепін-5-карбоксамід;
основні фізико-хімічні властивості: білі, круглі, плоскі таблетки ретард з карбуванням “Т” з одного боку і хрестовою зарубкою для зламу з другого боку;
склад:
1 таблетка ретард містить 600 мг карбамазепіну;
допоміжні речовини: кополімер метил акриловийкислоти-етил акрилату (1:1) (суха субстанція), кополімер мета крилату амонію,(тип В), целюлоза мікрокристалічна, натрій крохмаль гліколят (тип А), тальк, вода очищена, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат.
Форма випуску. Таблетки пролонгованої дії.
Фармакотерапевтична група. Проти епілептичний засіб. Код АТС N03AF01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Карбамазепін є похідниміміностільбену. За хімічною структурою активна речовина близька до трициклічних антидепресантів, а за фармакологічними властивостями до фенітоїну. Механізм дії дотепер не вияснений. Подібно фенітоїну карбамазепін гальмує синаптичнупередачу і тим самим зменшує поширення судомних розрядів. У високих концентраціях карбамазепін викликає зниження пост тетанічного потенціювання. Полегшення болю при невралгії трійчастого нерва обумовлено, мабуть, гальмуванням синаптичної передачі подразнення у спінальному ганглії трійчастого нерва.
Фармакокінетика.
Всмоктування, рівень у плазмі крові.
Після прийому внутрішньокарбамазепін всмоктується (залежно від лікарської форми) відносно повільно імайже повністю.
Період напів виведення становить у середньому 8,5 годин і має великі індивідуальні розходження (приблизно від 1,72до 12 годин).
У дорослих максимальні концентрації в плазмі після одноразового прийому досягаються (залежно від лікарської форми) через 4–16 годин (дуже рідко через 35 годин), у дітей — приблизно через 4–6годин. Рівні в плазмі залежать нелінійно від дози і при високих дозах мають плоску криву.
Після прийому таблеток ретардмаксимальна концентрація активної речовини в плазмі на 25% нижче, ніж після прийому звичайних неретардованих таблеток. Крім того, після прийому таблеток пролонгованої дії максимальний рівень карбамазепіну в плазмі досягається повільніше, ніж після прийому препарату не пролонгованої дії.
Біоеквівалентність таблеток пролонгованої дії на 10–20% нижче біоеквівалентності звичайних таблеток. Немає розходжень між звичайними таблетками та таблетками пролонгованої дії по мінімальному рівню плазмоконцентрації.
У 1995 р. проведене дослідження біоеквівалентностіна 12 здорових добровольцях (у віці 23–31 рік), що приймали разову дозу 600 мг Тимонілу® ретард або стандартного препарату. Результати представлені нижче в таблиці.
| | Тимоніл®
| Стандартний препарат
|
| Максимальна плазмоконцентрація (Cmax) мкг/мл
| 3,4±0,6
| 3,1±0,5
|
| Час досягнення максимальної плазмоконцентрації (tmax) год
| 27,7±7,9
| 27,3±8,6
|
| Площа під кривою залежності плазмоконцентрації від часу (ППК) год× мкг/мл
| 259±73,5
| 240±60,3
|
Рівноважна концентрація досягається через 2–8 днів. Не існує тісної кореляції між дозою карбамазепіну та рівноважною концентрацією в плазмі крові. При рівноважній концентрації коливання рівня карбамазепіну і його метаболіту карбамазепін-10,11-епоксиду в плазміпри інтервалах дозування 8 або, відповідно, 12 годин незначні.
Щодо терапевтичних і токсичних концентрацій карбамазепіну в плазмі крові, то зникнення нападів може відбутися при рівні його в плазмі крові, рівному 4–12 мкг/мл. Концентрації лікарської речовинив плазмі крові, що перевищують 20 мкг/мл, погіршують перебіг хвороби. При концентраціях активної речовини, що складають 5–18 мкг/мл, настає полегшення болю при невралгії трійчастого нерва. Гранична концентрація, при якій виникаютьпобічні явища, перебуває в межах приблизно від 8 до 9 мкг/мл.
Розподіл, зв'язування збілками плазми
Об’єм розподілу в людей коливається в межах між 0,8 і 1,9 л/кг.
Зв'язування карбамазепіну з білками плазми становить від 70 до 80%. Частина незв'язаного з білками карбамазепінупри концентрації його до 50 мкг/мл залишається постійною. Фармакологічноактивний метаболіт карбамазепін-10,11-епоксид зв'язується з білками плазми на 48–53% (приблизно 0,74 л/кг).
Слід враховувати з фармакокінетичнівзаємодії.
Концентрація карбамазепіну в спинномозковій рідині становить 33% відповідної концентрації в плазмі крові. Концентраціякарбамазепіну в слині відповідає концентрації вільної вихідної речовиниі перебуває в сприятливій кореляції з рівнем у плазмі крові (приблизно 20–30%). Збільшивши в 4 рази, цю концентрацію можна використовувати для визначення активної речовини в плазмі крові.
Карбамазепін проникає через плацентарний бар'єр, потрапляє в організм плода, а також у материнське молоко(концентрація становить приблизно 58% у плазмі крові). У грудних дітей можуть виявлятися концентрації в плазмі крові, рівні таким у материнському молоці.
Метаболізм.
У печінці карбамазепін окислюється, дезамінується, гідроксилюється, а потім етерифікується з глюкуроновою кислотою.
У сечі людини дотепер були виявлені 7 метаболітів. З них за кількістю найвідомішим метаболітом є транс-10,11-дигідрокси-10, 11-дигідро-карбамазепін; фармакологічної активності він, проте, не має. Метаболіт карбамазепін-10, 11-епоксид виявляється приблизно на 0,1–2%; він виявляє проти судомну дію.
Період напів виведення, виведення.
Після прийому одноразових дозкарбамазепін виводиться з плазми крові з періодом напіврозпаду, що становить приблизно 36 (18–65) годин.
При тривалому лікуванні період напіврозпаду знижується приблизно на 50% (10–20 годин) у зв'язку з ферментативною індукцією. При проведенні комбінованого лікування з іншимипроти епілептичними засобами періоди напіврозпаду є коротшими (у середньому 6–10годин), ніж при моно терапії (11–13 годин); у дітей вони коротше, ніж у дорослих; у новонароджених вони довше, ніж у грудних дітей.
Плазмовий кліренс у здорових становить приблизно 19,8±2,7 мл/год/кг, у хворих, що проходятьмоно терапію — приблизно 54,6±6,7 мл/год/кг і у хворих, що проходять комбіновану терапію — приблизно 113,3±33,4 мл/год/кг.
Після одноразового прийомукарбамазепіну внутрішньо 72% дози виводиться з організму нирками у вигляді метаболітів. Інші 28% виводяться з організму разом із калом, при цьому частковоу незміненому вигляді. Тільки 2–3% кількості, виведеної із сечею, являє собоюкарбамазепін у незміненому вигляді.
Показання для застосування.
Епілепсії: прості парціальні напади (фокальні напади); складні парціальні напади (психомоторні напади); великі напади, в основному фокального генезу (великі напади підчас сну, дифузійні великі напади); змішані форми епілепсії
Пароксизмальний лицевий біль (невралгія трійчастого нерва)
Нападопоподібні болі невідомої етіології у глотці (вроджена глософарингеальна невралгія)
Біль при ураженні нервів внаслідок цукрового діабету (діабетична нейропатія)
Не епілептичні напади при розсіяному склерозі, наприклад, тонічні приступи, пароксизмальні порушення мовиі рухів, сенсорні порушення (пароксизмальна дизартрія й атаксія, пароксизмальні парестезії) і напади болю
Запобігання нападам при синдромі алкогольної абстиненції
Профілактика маніакально-депресивних епізодів, особливо якщо терапія літієм була неефективною, якщохворі при лікуванні літієм мали швидкі зміни фаз, або їх взагалі не можна лікувати літієм.
Психози (особливо при маніакально-депресивних станах, тривожно-ажитованих та іпохондричних депресіях, а також кат атонічному збудженні).
Спосіб застосування тадози.
Лікування препаратом Тимоніл®600 ретард починають обережно, призначаючи препарат у низьких дозах індивідуально для кожного хворого, залежно від характеру і тяжкості перебігу захворювання. Потім дозу повільно підвищують до досягнення найефективнішої підтримуючої дози.
Загальноприйнята межа доз становить від 400 до 1 200 мг карбамазепіну на добу. Загальну добову дозу 1 600 мг, як правило, не можна перевищувати, оскільки при високому дозуванні частішають побічні ефекти.
Терапевтичну дозу, зокрема при комбінованій терапії, варто визначати шляхом вимірювання рівня карбамазепіну вплазмі. Його терапевтичний рівень, як показує практика, становить 4–12 мкг/мл.
В окремих випадках необхідна для лікування доза може значно відхилятися від рекомендованої початкової і підтримуючої дози (наприклад, через прискорений метаболізм внаслідок ферментативної індукції або через взаємодію лікарських засобів при комбінованій терапії).
Одна таблетка ретард містить 600 мг карбамазепіну.
Добову дозу, як правило, приймають у 1–2 прийоми.
Рекомендуються нижче наведені дози:
Епілепсія.
Тимоніл® 600 ретардзастосовують для лікування епілепсії переважно без комбінації з іншими засобами (моно терапія). За лікуванням повинен спостерігати лікар-спеціаліст (невролог, нейропедіатр).
При переході на лікування препаратом Тимоніл® 600 ретард дозу попереднього проти епілептичногозасобу варто зменшувати поступово.
Звичайно дорослим призначають початкову дозу 300 мг на добу (½ таблетки ретард), яку можна повільно довести до підтримуючої дози 600–1 200 мг на добу (1–2таблетки ретард).
Як правило, підтримуюча доза длядітей становить у середньому 10–20 мг/кг маси тіла на добу.
Рекомендується така схема дозування:
Початкова доза Підтримуюча доза щодня в 1прийом щодня в 1–2 прийоми
Дорослі ½ таблетки ретардувечері по ½–1 таблетці петард
(300 мг) ранком і ввечері (600–1 200 мг)
Вказівки:
Таблетки ретард по 600 мг активної речовини особливо придатні для підтримуючої терапії у дорослих.
Для підлітків і хворих, що одержують більш низькі дозування, у розпорядженні є Тимоніл® 150ретард і Тимоніл® 300 ретард.
Хворим із серцево-судинними захворюваннями, ураженнями печінки і нирок, а також особам літнього віку призначають більш низькі дози препарату.
Пароксизмальний лицевий біль(невралгія трійчастого нерва), нападоподібний біль невідомої етіології вглотці (вроджена глософарингеальна невралгія).
Початкову добову дозу 150–300 мг (для цього в розпорядженні є форми випуску з більш низьким дозуванням) збільшують до повного зникнення болю у середньому до 300–900 мг (½–1½ таблетки Тимонілу® 600 ретард), яку приймають у 1–2 прийоми.
Після цього у визначеної частини хворих лікування можна продовжувати з більш низькою підтримуючою дозою, що становить 300 мг на добу (½ таблетки ретард).
У літніх і чутливих хворих одноразова доза 150 мг ранком або ввечері (1 таблетка Тимонілу® 150ретард) є достатньою початковою добовою дозою.
Біль при ураженні периферичних нервів внаслідок цукрового діабету (діабетична нейропатія).
Середня добова доза становить 600 мг (мг (по ½ таблетки ретард ранком і ½ таблетки ретардувечері), у виняткових випадках — до 1 200 мг (по 1 таблетці Тимонілу®600 ретард 2 рази на добу).
Не епілептичні напади при розсіяному склерозі.
Середня добова доза у дорослих становить 300–900 мг (по ½–1½ таблетки ретард 1–2 рази).
Запобігання нападам при синдромі алкогольної абстиненції в стаціонарних умовах.
Середня добова доза становить 600 мг (по ½ таблетки ретард ранком і ½ таблетки ретардувечері).
У тяжких випадках у перші дні дозуможна збільшити до 1 200 мг (по 1 таблетці ретард 2 рази).
Лікування препаратом Тимоніл®600 ретард припиняють через 7–10 днів поступовим зниженням дози.
Профілактика маніакально-депресивних епізодів.
Початкова добова доза становить 300 мг (½ таблетки ретард) і, як правило, є достатньою. При необхідності добову дозу можна підвищити до 900 мг (по 1½ таблеткиретард 1 раз на добу).
Психози.
На початку лікування призначають до 1 200 мг на добу (2 таблетки ретард). Підтримуюча доза, як правило, становить 600 мг на добу (1 таблетки ретард), які розподіляють на 2 разові дози. При гострій шизофренії карбамазепін застосовують як допоміжний засіб при проведенні лікування нейролептиками. При дотриманні особливих запобіжних заходів карбамазепін можна призначати при маніакально-депресивних станах у поєднанні з препаратами літію.
Спосіб і тривалість застосування.
Таблетки ретард можна розподіляти. Їх приймають під час або після їжі, запиваючи невеликою кількістю рідини (наприклад, 1 склянкою води), або випивають після розчинення (суспендування) уводі.
У деяких випадках особливо ефективним виявився розподіл добової дози на 4–5 разових доз (для цієї мети зручними є неретардовані форми випуску).
Тривалість застосування залежить від показання й індивідуальної реакції хворого.
Проти епілептична терапія звичайно являє собою тривалу терапію. Питання дозування, тривалість лікування і відмінукарбамазепіну в кожному окремому випадку вирішує досвідчений лікар-спеціаліст (невролог, нейропедіатр). Як правило, дозу медикамента можна зважитися знизити або зовсім його відмінити не раніше, ніж після 2–3-річної відсутності нападів.
Лікування припиняють поступовим зниженням дози препарату протягом 1–2 років. Оскільки діти можуть «переростати»вікові дозування, у них слід враховувати збільшення маси тіла. При цьому неповинні погіршуватися показники ЕЕГ.
При лікуванні невралгії виправдала себе терапіякарбамазепіном, який призначається у підтримуючій дозі, достатній для купіруванняболю, протягом декількох тижнів. Обережним зниженням дози необхідно з'ясувати, чи не настала спонтанна ремісія. При повторній появі болючих атак лікування варто продовжити колишньою підтримуючою дозою.
Вищесказане дійсне також для лікування болю при діабетичній нейропатії і не епілептичних нападах при розсіяному склерозі.
Для запобігання нападам при лікуванні синдрому алкогольної абстиненції терапію препаратом Тимоніл®600 ретард припиняють через 7–10 днів шляхом поступового зниження доз.
Побічна дія.
Побічні ефекти карбамазепіну примоно терапії спостерігалися рідше, ніж при комбінованому прийомі з іншимипроти епілептичними засобами. Залежно від дози й особливо на початку терапії можуть виникати такі побічні ефекти:
Центральна нервова система/психіка.
Часто спостерігаються порушення свідомості, втома, сонливість, запаморочення, порушення рівноваги з невпевненою ходою (атаксія), іноді головний біль, у хворих літнього віку сплутаність свідомості і занепокоєння (ажитація). Спостерігалися випадки депресивноїдисфорії, агресивної поведінки, загальмованості мислення, ослаблення спонукань, а також порушення сприйняття (галюцинації) і шум у вухах. При лікуваннікарбамазепіном можуть активуватися латентні психози.
Рідко виникають мимовільні рухи (наприклад, миготливий тремор, посмикування м'язів або ністагм). Крім того, восіб літнього віку і хворих з ураженням головного мозку спостерігаються розлади руху, наприклад, мимовільні рухи в ділянці рота/обличчя, такі як гримасування (орофаціальні дискінезії), атетоїдні рухи (хореоатетоз). В окремих випадках повідомлялося про розлади мови, помилкові відчуття, слабкість м'язів, запалення нервів (периферичний неврит), а також про парез нижніх кінцівок і порушення смакових відчуттів.
Більшість цих явищ звичайно зникають самі собою через 8–14 днів або після тимчасового зниження дози. Томудозу препарату треба по змозі збільшувати поступово.
Очі.
В окремих випадках виникаютькон’юнктивіти, іноді тимчасові розлади зору (розпливчастість бачення, двоїння вочах). Повідомлялося про помутніння кришталика очей.
Руховий апарат.
У поодиноких випадках повідомлялося про біль у суглобах, м'язовий біль (артралгії і міалгії), а також про судомим'язів. Після відміни карбамазепіну ці явища зникали.
Шкіра, слизові оболонки, судинна система.
Повідомлялося про алергічні реакції шкіри з пропасницею і без неї, наприклад, кропивницю або свербіж, а також інодіпро ексфоліативний дерматит, еритродермію, синдром Лайелла, фото сенсибілізацію, еритему ексудативну мультиформну і вузлувату, синдром Стівенса-Джонсона, дрібні шкірні геморагії і дисемінований червоний вовчак.
Іноді відзначалися випадки випадання волосся, потіння (діафорез), запалення судин (васкуліт).
Кровотворна і лімфатична система.
Можуть виникати зміни картини крові, такі як лейкоцитоз, еозинофілі я або лейкопенія або тромбоцит опенія. Якповідомлялось, з перелічених явищ найчастіше спостерігається доброякісна лейкопенія, у 10% випадків минуща, а в 2% випадків тривала.
Зрідка повідомлялося про ураження крові, іноді небезпечні для життя, такі як агранулоцит оз, а пластична анемія разом з іншими формами анемії (гемолітична, мегалобластична), про збільшення лімфатичних вузлів і селезінки.
При появі вищезазначених змін картини крові (лейкоцитопеній, найчастіше нейтропеній, тромбоцит опенії) у поєднанні з алергічним шкірним висипом (екзантема) і пропасницею, лікуваннякарбамазепіном варто припинити (див. «Вказівки»).
Шлунково-кишковий тракт.
Іноді можлива втрата апетиту, сухість у роті, нудота, блювання, рідше — пронос або запор. Повідомлялося проокремі випадки болю в животі і запалень слизової оболонки в ділянці ротоглотки (стоматит, гінгівіт, глосит). Ці явища звичайно проходять самі через 8–14 днівабо після тимчасового зниження дози препарату. Їх можна уникнути за рахунок поступового збільшення дози.
Повідомлялось про те, щокарбамазепін може іноді викликати панкреатит.
Печінка і жовч.
Іноді спостерігаються зміни показників функції печінки, рідко жовтяниця, у поодиноких випадках гепатит (холестатичний, гепатоцелюлярний, гранульоматозний, змішаний).
Обмін речовин (водяний і сольовий баланс), гормональний статус.
Внаслідок дії карбамазепіну, що пригнічує виділення сечі (антидіуретичний ефект), рідко спостерігалося зниження вмісту натрію в сироватці крові (гіпонатріємія) з блюванням, головним болем, іноді зі сплутаністю свідомості. Повідомлялося про поодинокі випадки накопичення води (набряки) і збільшення ваги тіла.
Внаслідок прискореного метаболізму 25-ОН-холекальциферолу карбамазепін може знизити концентрацію кальцію в сироватці крові. В окремих випадках це призводить до остеомаляції.
Спостерігалися окремі випадкигінекомастії у чоловіків або галактореї.
Карбамазепін може впливати на параметри функції щитовидної залози T3, T4, TSH і FT4, особливо при комбінуванні його з іншими проти епілептичними засобами.
Спостерігалися два випадки гострої інтермітуючої порфірії.
Органи дихання.
Були описані випадки реакційгіпер чутливості до препарату, що супроводжувалися пропасницею, задишкою, запаленням легень і фіброзом легень.
Сечостатева система.
Рідко виникають порушення функції нирок, як, наприклад, протеїнурія, гематурія, олігурія, в окремих випадках аждо розвитку ниркової недостатності, а також ускладнення при сечовипусканні (дизурія, полакіурія, затримка сечі). Ці порушення часто пояснюються антидіуретичним ефектом карбамазепіну. Крім того, відомі випадки порушень сексуальних функцій, як, наприклад, імпотенція й ослаблення статевого потягу.
Серцево-судинна система.
Рідко, в основному у людей похилого віку або хворих з відомими порушеннями функції серця, можуть спостерігатися брадикардія, аритмії, а також погіршення перебігу ішемічної хвороби серця.
Рідко з'являються порушення серцевої провідності (атріовентрикулярна блокада), які в окремих випадках супроводжуються втратою свідомості, а також підвищений або знижений кров'янийтиск. Крім того, спостерігалися з тромбофлебіт і тромбоемболія.
Алергічні реакції.
Рідко спостерігалися реакціїгіпер чутливості уповільненого типу із залученням різних органів і систем, що супроводжувалися пропасницею, шкірним висипом, васкулітом, збільшенням лімфатичних вузлів, болем у суглобах, зміною числа лейкоцитів, збільшенням печінки і селезінки, зміною параметрів функції печінки. Ці реакції можутьз'являтися в різних комбінаціях і поширюватися також на інші органи, такі яклегені, нирки, підшлункова залоза, серцевий м'яз.
Відзначалися окремі випадки гострої загальної алергічної реакції й асептичного запалення мозкової оболонки, що супроводжувалися м'язовим клонусом і еозинофілією.
Протипоказання.
Карбамазепін протипоказаний при:
- наявності уражень кісткового мозку;
- порушеннях серцевої провідності (атріовентрикулярна блокада);
- відомійгіпер чутливості до карбамазепіну або інших компонентів лікарського засобу;
- відомійгіпер чутливості до трициклічних антидепресантів;
- гострій інтермітуючій порфірії.
Карбамазепін не можна застосовувати одночасно з інгібіторами МАО або у випадках, якщо минуло менше ніж 14 днівпісля терапії останніми.
Карбамазепін не можна застосовувати одночасно з препаратами літію.
Оскільки карбамазепін може викликати нові або посилювати існуючі абсанси, його не варто призначати хворим, що страждають на ці форми нападів.
Передозування.
При оцінці інтоксикації слід враховувати також можливість прийому декількох лікарських засобів, наприклад, із суїцидальним наміром.
Інтоксикація карбамазепіном настає звичайно при дуже високих дозах (4–20 г), причому рівень карбамазепіну вплазмі завжди перевищує 20 мкг/мл.
Про смертельні випадки дотепер неповідомлялось. Після випадкового прийому карбамазепіну або із суїцидальнимнаміром, що призводило до підвищення концентрації карбамазепіну в плазмі до 38мкг/мл, постраждалі особи вижили.
Симптоми.
При передозуванні карбамазепінуможуть більшою мірою проявитися симптоми, описані в розділі «Побічна дія»: запаморочення, атаксія, порушення свідомості, ступор, нудота, блювання, занепокоєння, сплутаність свідомості, мимовільні рухи, мідріаз, ністагм, гіперемія обличчя, затримка сечі, ціаноз, опістотонус, аномалії рефлексів (ослаблені або підвищені рефлекси). Додатково можуть з'явитися такі симптоми: тремор, збудження, тоніко-клонічні судоми, а також порушення з боку дихального апаратуі серцево-судинної системи, що супроводжуються звичайно зниженням кров'яноготиску (або також його підвищенням), тахікардією й атріовентрикулярною блокадою, розлади свідомості аж до апное і зупинки серця.
Можуть з'являтися порушення ритмуЕЕГ і зміни ЕКГ (аритмії, порушення серцевої провідності). В окремих випадках спостерігалися зміни лабораторних параметрів: лейкоцитоз, лейкопенія, нейтропенія, глюкозурія, ацетонурія.
Терапевтичні заходи при передозуванні.
Специфічного антидота при гострій інтоксикації карбамазепіном немає.
Терапія симптоматична, тобто якнайшвидше видаляють токсичну речовину з організму шляхом викликання блюванняі/або промивання шлунка, а також затримкою всмоктування активної речовини, наприклад, своєчасним багаторазовим застосуванням активованого вугілля або проносного засобу.
Життєві функції хворого відновлюють у клінічних умовах: варто перевірити концентрацію карбамазепіну в плазмі іфункцію серця, у разі потреби коригувати порушення в складі електролітів.
При судомних нападах можна застосовувати відповідні проти судомні засоби. За даними літератури, не рекомендується призначати барбітурати у зв’язку з тим, що вони маютьпригнічу вальний ефект на дихання, особливо у дітей.
Форсований діурез, а такожгемодіаліз і перитонеальний діаліз у зв’язку з високим зв’язуванням з білками малоефективні.
Особливості застосування.
Карбамазепін можна призначати тільки після ретельної оцінки співвідношення користі лікування з ризиком і при відповідних запобіжних заходах пацієнтам із:
гематологічними захворюваннями (захворювання кровотворних органів);
порушеннями метаболізму натрію;
тяжкими порушеннями функції серця, печінки і нирок.
Якщо при лікуванні карбамазепіномз’являються пропасниця, біль у горлі, алергічні реакції шкіри, такі як шкірна висипка зі збільшенням лімфатичних вузлів і/або грипоподібними симптомами, варто негайно звернутися до лікаря і перевірити картину крові. При тяжких алергічних реакціях лікування карбамазепіном слід негайно припинити.
При появі ознак ураження печінки або порушення її функції (млявість, відсутність апетиту, нудота, пожовтіння шкіри, збільшення печінки) варто негайно звернутися до лікаря.
Враховуючи можливість виникнення вищезгаданих побічних ефектів і реакцій гіпер чутливості, особливо при тривалій терапії, слід регулярно контролю вати картину крові, функцію нирок і печінки. При комбінованій терапії треба також регулярно перевіряти концентраціюкарбамазепіну й інших проти епілептичних засобів у плазмі, у разі потреби добові дози варто знизити.
Загальний і біохімічний аналіз крові рекомендується проводити перший раз перед початком лікуваннякарбамазепіном, потім у перший місяць терапії щотижня, а після цього щомісяця. Після 6-місячного лікування достатньо контролю вати кров 2–4 рази на рік.
У хворих на глаукому необхідно регулярно контролю вати внутрішньо очний тиск. Якщо потрібно перевести хворих на епілепсією, що проходять терапію карбамазепіном, на інший проти епілептичнийзасіб, то це варто робити не раптово, а шляхом поступового зниження його дози.
Слід враховувати те, що побічні ефекти карбамазепіну можуть бути схожі із явищами при синдромі алкогольної абстиненції і тому можуть бути прийняті за них.
Дітям молодше 6 років карбамазепінможна застосовувати тільки після ретельної оцінки співвідношення користі лікування з ризиком.
Запобігання нападам при синдромі алкогольної абстиненції.
Для запобігання нападам при синдромі алкогольної абстиненції Тимоніл® 600 ретард можна застосовувати тільки в стаціонарних умовах.
Не рекомендується комбінуватиТимоніл® 600 ретард із седативно-гіпнотичними засобами. Проте, увипадку клінічної необхідності Тимоніл® 600 ретард можна комбінувати з іншими препаратами, які застосовують для терапії алкогольної абстиненції.
Варто регулярно контролю вати рівенькарбамазепіну в плазмі крові. Через побічні ефекти з боку ЦНС і вегетативні побічні дії рекомендується проводити ретельне клінічне спостереження.
Застосування в період вагітності і лактації
У період вагітності карбамазепінпризначається тільки після ретельної оцінки співвідношення користі лікування зризиком.
Підчас вагітності, особливо між 20-м і 40-м днями вагітності, карбамазепін варто призначати в мінімально можливих дозах. Добову дозу, зокрема в період дошкульної фази, варто розподілити на декілька невеликих доз протягом дня (рекомендується спостереження за рівнем карбамазепіну в плазмі крові).
Повідомлялося про поодинокі випадки аномалій розвитку плода, що викликаються карбамазепіном, включаючи розщеплення хребта. По змозі варто уникати комбінованого застосування карбамазепіну зіншими проти епілептичними засобами й іншими медикаментами в період вагітності, тому що при комбінованій терапії з іншими проти епілептичними засобами збільшується ризик аномалій розвитку плода.
У зв’язку з цим, що карбамазепін має властивість індукувати ферменти, перед початком і в період вагітності доцільно приймати фолієву кислоту. Матерям в останні тижні вагітності рекомендується також приймати вітамін K1 або, відповідно, давати його новонародженим.
Якщо жінка, яка лікуєтьсякарбамазепіном, бажає завагітніти, їй потрібно обов’язково порадитись з лікарем щодо подальшого прийому препарату.
Активна речовина карбамазепінпроникає у материнське молоко, проте в таких незначних кількостях, що в терапевтичних дозах вони, як правило, не створюють небезпеки для дитини. Тільки якщо в немовлят спостерігається поганий приріст у вазі або підвищення потреби всні (седація), годування груддю варто припинити.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та обслуговувати машини механізми.
У зв’язку з виникненням побічних ефектів Тимоніл® може настільки змінити швидкість психічних та фізичних реакцій, що обмежується здатність керувати транспортними засобами, обслуговувати механізми або виконувати роботи без надійної опори.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Не менше ніж за 2 тижні до початку терапії карбамазепіном варто припинити лікування інгібіторами МАО.
Вплив карбамазепіну на концентрацію інших медикаментів у плазмі
Карбамазепін може підвищувати активність визначених ферментів печінки і за рахунок цього знижувати концентрацію інших медикаментів у плазмі.
Дія деяких інших, одночасно застосовуваних медикаментів, що розкладаються таким же чином, як ікарбамазепін, може бути ослаблена або навіть припинена.
Нижче наводяться активні речовини, дози яких у разі потреби при одночасному прийомі карбамазепіну слід коригувати відповідно до клінічних вимог: клобазам, клоназепам, етосуксимід, примідон, вальпроєва кислота, альпразолам, кортикостероїди (напр., преднізолон, дексаметазон), циклоспорин, дигоксин, тетрацикліни (напр., доксициклін), фелодипін, нейролептики (напр., галоперидол), іміпрамін, ламотриджин, метадон, теофілін, антикоагулянти такі як варфарин, фенпрокумон, дикумарол, гормональні протизаплідні засоби. При прийомі пероральних контрацептивів, через послаблення дії гормональних протизаплідних засобів, можуть раптово з'явитисяміж менструальні кровотечі. Тому варто обміркувати застосування інших, негормональних протизаплідних методів.
Концентрацію фенітоїну в плазмікарбамазепін може як підвищувати, так і знижувати, внаслідок чого у виняткових випадках може настати сплутаність свідомості аж до коми.
Знижена концентраціякарбамазепіну в плазмі.
Концентрацію карбамазепіну в плазмі можуть знижувати: фенобарбітал, фенітоїн, примідон, вальпроєва кислота, теофілін. З іншого боку, концентрацію фармакологічно активного метаболіту (продукту обміну речовин карбамазепіну) карбамазепін-10,11-епоксиду в плазмі можуть підвищувати вальпроєва кислота і примідон.
У зв’язку з взаємним впливом, зокрема при одночасному застосуванні декількох проти епілептичних засобів, рекомендується контролю вати їхню концентрацію в плазмі й у разі потреби коригувати дозування карбамазепіну.
Підвищена концентраціякарбамазепіну в плазмі.
Перелічені нижче активні речовини можуть підвищувати концентрацію карбамазепіну в плазмі: антибіотики групимакролідів (напр., еритроміцин, джозаміцин), ізоніазид, антагоністи кальцію (напр., верапаміл, дилтіазем), ацетазоламід, декстропропоксифен/пропоксифен, вілоксазин, даназол, нікотинамід (у високих дозах у дорослих), можливо, щотакож циметидин і дезіпрамін. Підвищена концентрація карбамазепіну в плазмі може викликати появу симптомів, наведених у розділі «Побічна дія» (напр., запаморочення, втома, невпевнена хода, подвоєння в очах). Тому при появі подібних симптомів варто перевірити концентрацію карбамазепіну в плазмі та уразі потреби знизити дозу.
Інші взаємодії.
Одночасне застосуваннякарбамазепіну і нейролептиків або метоклопраміду може сприяти появі неврологічних побічних ефектів. Крім того, хворим, яких лікують нейролептиками, варто звернути увагу на те, що карбамазепін може знижувати рівень цих медикаментів у плазмі і цим погіршувати перебіг хвороби. Може виникнути потребав корекції дози відповідного нейролептика.
Відзначається, що одночасне застосування літію і карбамазепіну може посилювати нейротоксичну дію обох активних речовин. Тому потрібне ретельне спостереження за їх рівнем у плазмі. Варто звертати увагу на такі ознаки нейротоксичних симптомів: невпевнена хода, атаксія (порушена координація рухів), горизонтальний ністагм, посиленняпропріоцептивних м'язових рефлексів, посмикування м'язів.
Карбамазепін може посилювати діюізоніазиду, що вражає печінку.
Комбінований прийом карбамазепіну ідеяких сечогінних засобів (гідрохлоротіазид, фуросемід) може зменшувати вміст натрію в сироватці крові.
Карбамазепін може знизити ефективність медикаментів для м'язової релаксації (напр., панкуроніум). Внаслідок цього можливе більш швидке припинення нейром’язової блокади. Томуварто спостерігати за хворими, що приймають міо релаксанти, і в разі потреби підвищити дозування цих медикаментів. При одночасному застосуванні ізотретиноїну (активна речовина для лікування вугрів висипки) і карбамазепінуварто контролю вати рівень карбамазепіну в плазмі.
Одночасний прийом антидепресантів типу інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (напр., флуоксетин) може призвести до виникнення токсичного синдрому серотоніну.
Карбамазепін може посилювати виділення (елімінацію) гормонів щитовидної залози і збільшувати потребу в них ухворих зі зниженою функцією щитовидної залози. Тому у хворих, що проходять замісну терапію, на початку і в кінці лікування карбамазепіном слід перевіряти параметри щитовидної залози. При необхідності варто коригувати дозування гормональних препаратів щитовидної залози.
Умови і термін зберігання.
Препарат не потребує особливих умов зберігання. Источник
Зберігати в недоступному для дітей місці! Термін придатності — 5 років.