ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ФУРОСЕМІД
(FUROSEMIDЕ)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: furosemid;4-хлор-N-(2-фурилметил)-5-сульфамоілантранілова кислота;
основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна або з жовтуватим відтінком рідина;
склад: 1 мл розчину містить фуросеміду 0,01 г;
допоміжні речовини: 1 М розчин натрію гідроксиду, натрію хлорид, водадля ін’єкцій.
Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Високоактивні діуретики. Препарати сульфамідів.
Код АТС С 03С А 01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Фуросемід – “петльовий” діуретик, єактивним салуретичним засобом; виявляє швидко наступаючий, виражений і короткочасний діуретичний ефект. Порушує реабсорбцію іонів натрію, хлору утовстому сегменті висхідної частини петлі Генле. Має натрійуретичний, хлоруретичний ефект, збільшує екскрецію калію, кальцію, магнію. Фуросемідзменшує периферичні набряки, застійні явища у легенях, судинний легеневий опір, тиск заклинювання легеневих капілярів у легеневій артерії і правого передсердя. Зберігає ефективність при низькій швидкості клуб очкової фільтрації. Початок і тривалість діуретичного ефекту при внутрішньо венному та внутрішньом’язовомувведенні спостерігається через декілька хвилин. Максимальна вираженістьсечогінного впливу спостерігається протягом перших 2 днів. У ряді ситуацій препарат виявляє діуретичну дію при недостатній ефективности інших діуретичних засобів.
Фармакокінетика. Фуросемід швидко і навіть повністю всмоктується у шлукново-кишковий тракт. Зв’язування з білками плазми крові - 91- 97%. Виводиться нирками (88%) і з жовчю (12%). Період напів виведення у пацієнтів з нормальною функцією нирок і печінки становить 0,5 - 1,5 год; прианурії може збільшуватися до 1,5 - 2,5 год; при нирковій та печінковій недостатності разом - до 11 - 20 год.
Показання для застосування. Набряк легенів, набряк мозку, гостралівошлуночкова недостатність, гіпертонічний криз, форсований діурез, набряковий синдром.
Спосіб застосування та дози. Дозу встановлюють індивідуально, залежно від показань, клінічної ситуації, віку пацієнта. У процесі лікування дози коригуються залежно від величини добового діурезу і динаміки стану хворого.
Парентеральне лікування Фуросемідом дорослих розпочинають з дози 20 - 40 мг внутрішньо венно або внутрішньом’язово. Через існування ризику порушення слуху швидкість внутрішньо венного вливання неповинна перевищувати 40 мг/хв.
При набряку легенів початкова доза становить 40 мг внутрішньо венно. За наявності показань цю дозу можна ввести вдруге через 20 хв.
При набряку мозку початкова доза – 20 - 40 мг внутрішньо венно, 1 - 2 рази на добу. Для появи рівномірного діурезу застосовують інфузію розчину Рінгера й глюкози у співвідношенні 1 : 1.
Дітям Фуросемід вводиться внутрішньо венно або внутрішньом’язово з розрахунку 1 мг/кг маси тіла на добу.
Побічна дія. Можливі: нудота, анорексія, діарея; гіпотензія (у тому числі постуральна), колапс; погіршення слуху, зору, нервозність, запаморочення, судоми, головний біль, м’язова слабкість, парестезії; інтерстеціальний нефрит; гіпокаліємія, гіпомагніємія, гіпонатріємія, гіперурикемія, загострення подагри, гіперглікемія (порушення толерантності доглюкози), підвищення рівня холестерину, гіпохлоремічний алкалоз; порушення функції печінки (внутрішньо печінковий холестаз); гіпермія, кропив’янка, свербіж шкіри, дерматит.
Рідко спостерігається панкреатит, а пластична анемія, лейкопенія, гематурія, системний васкуліт, гіповолемія, дегідратація, порушення серцевого ритму, сухість у роті, підвищення рівня сечовини та креатині ну, анафілактичний шок.
У недоношених дітей можливий нефрокальциноз.
Протипоказання. Підвищена чутливість до препарату (у тому числі сульфаніламідів). Обструкція сечовивідних шляхів каменем, коматозні стани (печінкова кома, діабетична кома), порушення водно-електролітного обміну: гіпонатріємія, гіпокаліємія, гіпохлоремія, гіпокальціємія, гіпомагніємія, гіперурикемія, гіпертрофічна кардіоміопатія з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка, гіпотензія, дигіталіс на інтоксикація, панкреатит, метаболічний алкалоз, гострий гломерулонефрит, термінальна стадія ниркової недостатності. Ітриместр вагітності.
Передозування. Симптоми: зниження артеріального тиску, сонливість, сплутаність свідомості, колапс, тромбози, гостра ниркова недостатність, млявий параліч, апатія. Лікування: корекція водно-електролітного балансу ікислотно-лужного стану, поповнення об’єму циркулюючої крові, симптоматичне лікування.
Особливості застосування. Хворим, які отримують великі дозиФуросеміду, недоцільно обмежувати споживання кухонної солі. Для профілактики гіпокалієміїрекомендується дієта, багата на калій, та/або прийом препаратів, що містять калій. Підвищений ризик розвитку порушень водно-електролітного балансу відмічається у хворих з нирковою недостатністю. При лікуванні слід періодичноконтролю вати вміст електролітів плазми крові, кислотно-лужний стан, вміст залишкового азоту і проводити, за необхідності, відповідну корекцію лікування ухворих з частим блюванням. При появі або посиленні азотемії та олігурії ухворих з тяжкими прогресуючими захворюваннями нирок рекомендується припинити лікування. Вибір режиму дозування хворим з асцитом на фоні цирозу печінки слід проводити у стаціонарі (порушення водно-електролітного балансу може призвести до розвитку печінкової коми). Цим хворим слід контролю вати вміст електролітів плазми. Для своєчасної корекції гіпокаліємії рекомендується застосування препаратів калію і калій зберігаючих діуретиків (перш за все спіронолактону).
З обережністю призначати препарат пацієнтам з тяжкою серцевою недостатністю на фоні тривалої терапії серцевими глікозидами, а також пацієнтам похилого віку з вираженим атеросклерозом.
До початку лікування слід компенсувати електролітні порушення. Під час лікування Фуросемідом необхідно контролю вати артеріальний тиск, рівень електролітів і глюкози у сироватці крові, функцію печінки і нирок.
Вагітність і період лактації.
При вагітності застосування Фуросеміду можливо лишеу разі, коли очікувана користь для матері перевищує ризик для плода. Препарат застосовують коротким курсом.
Оскільки Фуросемід може виділятися з грудним молоком, а також пригнічувати лактацію, за необхідності застосування у період лактації, годування груддю слід припинити.
Вплив на здатність керувати авто транспортом таіншими небезпечними механізмами.
При прийомі Фуросеміду не можна виключати ймовірність зниження здатності концентрувати увагу, що важливо для осіб, які керують транспортними засобами і працюють з механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Аміноглікозиди, етакринова кислота іцисплатин підвищують ото токсичність (особливо при порушенні функції нирок). Посилюється ймовірність ураження нирок на фоні застосування амфотерацину В. При застосуванні високих доз серцевих глікозидів збільшується ризик гіпокаліємії іпов’язаної з нею, артимії, кортикостероїдів - електролітного дисбалансу (гіпокаліємія). Зменшує міорелаксуючу активність тубо курарину, потенціює ефектсукцинілхоліну. Знижує нирковий кліренс і підвищує інтоксикацію літію. Під впливом Фуросеміду зростає ефект інгібіторів АПФ та антигіпертензивних засобів, варфарину, діазоксиду, теофіліну, послаблюється - протидіабетичних препаратів, норадреналіну. Сукральфат та індометацин (за рахунок інгібування синтезупростагландинів, порушення рівня реніну у плазмі та екскреції альдостерону) знижують ефективність Фуросеміду. Пробенецид збільшує концентрацію Фуросеміду в сироватці (блокує екскрецію). Источник
Умови та терміни зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, захищеному від світла місці при температурі 15 - 25°С. Термін придатності - 2роки.