Нормативна база

Лікарські засоби

Інші розділи

Зворотній зв'язок

РИБОКСИН
Назва: РИБОКСИН
Міжнародна непатентована назва: Inosine
Виробник: ВАТ "Днiпрофарм", м.Дніпропетровськ, Україна
Лікарська форма: Розчин для ін'єкцій
Форма випуску: Розчин для ін'єкцій 2% по 5 мл в ампулах № 10
Діючі речовини: 1 мл розчину містить інозину (рибоксину) - 20.0 мг
Допоміжні речовини: Гексаметилентетрамін, 1М розчин натрію гідроксиду, вода для ін'єкцій
Фармакотерапевтична група: Різні засоби, які стимулюють метаболічні процеси
Показання: Комплексна терапія ішемічної хвороби серця, після перенесеного інфаркту міокарда, міокардіодистрофія, порушення ритму серця, захворювання печінки, отруєннях лікарськими речовинами, лікування урокопропорфірії.
Термін придатності: 2р.
Номер реєстраційного посвідчення: UA/3401/01/01
Термін дії посвідчення: з 24.06.2005 до 24.06.2010
Термін дії реєстраційного посвідчення закінчився.
Пошук даних про реєстрацію препарату РИБОКСИН
АТ код: C01EB14
Наказ МОЗ: 306 від 24.06.2005


    Інструкція для застосування РИБОКСИН

    ІНСТРУКЦІЯ

    для медичного застосування препарату

    РИБОКСИН

    (RIBOXINE)

    Загальна характеристика:

    міжнародна та хімічна назви: Inosine; 9-b-D-Рибофуранозилгіпоксантин;

    основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина, рН від 7,8 до 8,6;

    склад: 1 ампула розчину містить 0,1 г рибоксину (інозину);

    допоміжні речовини: гексаметилентетрамін, 1М розчин натрію гідроксиду, вода для ін’єкцій.

    Форма випуску. Розчин для ін´ єкцій.

    Фармакотерапевтична група. Кардіологічні препарати. Код АТС С 01Е В 14**.

    Фармакологічні властивості.

    Фармакодинаміка. Рибоксин - анаболічний та антигіпоксичний засіб. Препарат має анти аритмічні властивості. Стимулює у клітинахокислювально-відновлювальні процеси, підвищує енергетичний баланс міокарду, покращує коронарний кровообіг, підвищує фармакологічний захист нирок під час операції. Фармакокінетика. В організмі препарат розщеплюється на рибозута гипоксантин, що реагує з пірофосфорилірованою рибозою з утвореннямінозинмоно фосфату. Не виключена можливість і прямого утворення останнього зінозину шляхом його фосфориліровання. В крові гипоксантин, що утворився зрибоксину, проникає в ерітроцити, покращює дисоціацію кисню з оксигемоглобину, що сприяє оксигенації тканини. Руйнується у печінці з утворенням глюкуронової кислотиі наступним її окисленням. Метаболізуючись в печінці до гипоксантину, рибоксинвключається в енергетичний пул, та як його субстрат, покращуює функціюгепатоцитів. Екскретується переважно з сечею.

    Показання для застосування. Іноді застосовують у комплексному лікуванні ішемічної хвороби серця (стан після інфаркту, інфаркт міокарда, стенокардія), кардіоміопатіях різного генезу, при порушеннях ритму, пов’язаних з використанням серцевих глікозидів, при дистрофічних змінах міокарду після важких фізичних навантажень та перенесених інфекційних захворювань чи внаслідок ендокринних порушень. Рибоксин застосовується також у хворих із захворюваннями печінки (цироз, гепатит) та урокопропорфирії.

    Спосіб застосування та дози. Вводять внутрішньо венно струйно повільно чикрапельно (40-60 крапель за хвилину). Лікування починають із введення удорослих 200 мг (10 мл 2 % розчину) 1 раз на добу, потім при добрійпереносимості дозу дорослим збільшують до 400 мг (20 мл 2 % розчину) 1-2 разина добу; доза для дітей до 14 років становить 100-200 мг (5-10 мл 2 % розчину). Тривалість лікування визначає лікар, в середньому 10-15 днів. При гострих порушеннях ритму та провідності допустимо струйне введення препарату у разовій дозі дорослим 200-400 мг (10-20 мл 2% розчину). Для фармакологічного захисту нирок, які були ішемізовані, рибоксин вводять внутрішньо венно струйно у разовій дозі 1-2 г (60 мл 2% розчину) за 5-15 хвилин до пере давлення ниркової артерії, а потім ще 0,8 г (40 мл 2% розчину) за той же час після відновлення кровообігу. Для крапельного введення можуть бути використані ізотонічний розчин натрію хлориду, 5% розчин глюкози у об’ємі до 250 мл.

    Побічна дія. Можлива індивідуальна непереносимість (свербіж, гіперемія шкіри). Іноді при лікуванні рибок сином підвищується концентрація сечової кислоти в крові. Можливо загострення подагри (тривале застосування). Уцьому випадку препарат слід відмінити.

    Протипоказання. При алергічних захворюваннях та медикаментознійнепереносимості в анамнезі, при подагрі, гіперурикемії, підвищена чутливість доінозину.

    Передозування. При тривалому застосування можливе загострення подагри, індивідуальна непереносимість (свербіж, гіперемія шкіри). В такому випадку препарат відміняють, проводять симптоматичну терапію.

    Особливості застосування. При нирковій недостатності застосування препарату можливе лише у разі, коли на думку лікаря, очікуваний позитивний ефект переважає можливий ризик при застосуванні. Під час лікування контролюють рівень сечової кислоти в крові та сечі, стан функції печінки та нирок, склад периферичної крові.

    Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При одночасному застосуванні інозину збета-адрено блокаторами ефект інозину не зменшується. При сполученні з серцевимиглікозидами препарат лише попереджує стан виникнення аритмії, посилюючиінотропну дію. Источник

    Умови та термін зберігання. В захищеному від світла місці при температурі від 15 °С до 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці. Термін придатності 2 роки.





    На сайті також шукають: Аспірин с, Хлорофіліпт інструкція, Міакальцик застосування, Медрол побічні дії, Лірика протипоказання