ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
РИСПЕТРИЛ
(RispeTRIL)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: risperidone;3-[2-(6-фтор-1,2-бензизоксазол-3-іл) піперидин-1-іл]етил]-2-метил-6,7,8,9-тетрагідро-4Н-піридо[1,2-α] піридол [1,2-α] піримідин-4-он;
основні фізико-хімічні властивості: таблетки 0,5 мг: довгасті таблетки цегляно-червоного кольору, вкриті оболонкою, з відбитком “R” та рискою для ділення з одного боку та відбитком “0.5” – з іншого;
таблетки 1 мг: довгасті таблетки білого або майже білого кольору, вкриті оболонкою, з відбитками “R”, “1” та рискою для ділення або без неї зодного боку, з іншого – гладкі;
таблетки 4 мг: довгасті таблетки зеленого до світло-зеленого кольору, вкриті оболонкою, з відбитками “R”, “4” та рискою для ділення або без неї зодного боку, з іншого – гладкі;
таблетки 6 мг: круглі таблетки жовтого до світло-жовтого кольору, вкриті оболонкою, з відбитком “6” з одного боку та відбитком “R” – з іншого;
склад: 1 таблетка містить рисперидону 0,5 мг; 1 мг; 4 мг; 6 мг;
допоміжні речовини: лактози моногідрат, натрію лаурилсульфат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний, барвник (0,5 мг – барвник червоний, 1 мг – барвник білий, 4 мг –барвник зелений, 6 мг – барвник жовтий).
Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Антипсихотичні засоби. Рисперидон. Код АТС N05AX08.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка
Рисперидон, похідне бензизоксазолу, являє собою новий нейролептик, що з високою активністю зв’язується та блокує серотонін ові рецептори типу 2 (5-НТ2), дофамінові рецептори типу 2 (D2) і альфа-1 адренергічні рецептори. Хоча рисперидон є потужним антагоністом D2, що пов’язують з його ефективністю щодо продуктивної симптоматики шизофренії, вінне викликає значного пригнічення моторної активності і меншою мірою індукує каталепсію порівняно з класичними нейролептиками. Рисперидон – один з найбільш сильних інгібіторів 5-НТ2А рецепторів. Антагонізм до 5-НТ2А рецепторів знімає ряд дефіцитних станів у відношенні нейромедіаторів. Збалансований антагонізм серотоніну та дофаміну в центральній нервовій системі сприяє зниженню екстра пірамідних побічних явищ.
Рисперидон не зв’язується з дофаміновими рецепторамиD1, а також з мускариновими холінергіч-ними рецепторами. Оскількирисперидон не зв’язується з мускариновими рецепторами, він не викликає побічнихантихолінергічних ефектів.
Фармакокінетика.
При пероральному застосуванні рисперидон повністю всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Концентрації рисперидону в плазмі пропорційні дозі препарату в терапевтичному діапазоні концентрацій. При прийомі препарату з їжею рівень його усмоктування практично не змінюється.
Рисперидон метаболізується в печінці за участю Р 4502D6 з утворенням основного активного метаболіту 9-гідроксирисперидону, щозв’язується з рецепторами практично з тією же афінністю, що і рисперидон. Недосконалий шлях метаболізму полягає в N-дезалкілюванні. Клінічний ефект препарату визначається сумарною дією рисперидону і 9-гідроксирисперидону.
Пік концентрації рисперидону і 9-гідроксирисперидонув плазмі крові після перорального прийому препарату досягається через 1 і 3години, відповідно.
Час напів виведення рисперидону становить близько 3годин, 9-гідроксирисперидону – 20-24 години.
Рисперидон швидко розподіляється в організмі. Рівноважні концентрації рисперидону і його метаболіту (9-гідроксирисперидону) досягаються, відповідно, через 1 добу і 4-5 діб. У плазмі крові рисперидонзв’язується з альбуміном і a-1 кислим глікопротеїном. Рисперидон на 88% зв’язується з білками плазми крові, а його метаболіт – на 77%. Через тиждень після надходження препарату в організм до 70% дози виводиться із сечею, а 14% –з калом. Вміст у сечі рисперидону і його метаболіту становить 35-45% від дози препарату, що надійшла в організм, інше припадає на частку неактивних метаболітів.
Параметри фармакокінетики у хворих похилого віку відрізняються більш високою концентрацією препарату в плазмі крові і уповільненим виведенням.
У хворих з порушеннями функції печінки відзначається деяке збільшення фракції незв’язаного рисперидону, що пов’язано зі зниженням вмісту як альбуміну, так і a-1 кислого глікопротеїну. А у хворих з порушеннями функції нирок – збільшується величина піка концентрації в плазмі крові та часнапів виведення, кліренс знижується.
Показання для застосування.
Різні форми шизофренії (включаючи перший епізод психозу, гострі напади шизофренії, хронічну шизофренію) та інші психотичністани з вираженою продуктивною та/або негативною симптоматикою;
шизоафективні розлади та шизофренія з афективною симптоматикою (тривога, страх, депресія);
як засіб тривалої підтримуючої терапії для попередження рецидивів при хронічній шизофренії;
тяжкі форми деменції із симптомами агресивності, роздратованості або при переважанні психотичних симптомів;
як додатковий засіб до стабілізаторів настрою при лікуванні маніакальних епізодів біполярних розладів.
Спосіб застосування та дози.
Риспетрил приймають перорально незалежно від прийому їжі.
Щоб уникнути ортостатичної гіпотензії, підвищення дози рисперидону варто проводити поступово.
Застосування препарату в лікуванні хворих на шизофренію та інші психотичні стани
Особливості прийому при переході з інших нейролептиків.
Відміна попередніх нейролептиків повинна бути поступовою. В усіх випадках період, протягом якого попередній препарат перекриваєтьсярисперидоном, повинен бути зведений до мінімуму. Якщо раніше застосовували депонований нейролептик, рисперидон починають приймати в термін, установ ленийраніше для чергового прийому депонованого препарату. У випадку прийому хворими препаратів проти паркінсонізму, їх стан необхідно регулярно оцінювати для того, щоб вирішити, наскільки необхідним є продовження такого лікування.
Застосування препарату в лікуванні дорослих.
Рисперидон може призначатися за схемою один або дварази на добу, починаючи в першу добу з 2 мг, у другу – 4 мг. Цю дозу залишають або при необхідності поступово підвищують протягом декількох днів до 6-8 мг надобу. Може знадобитися менша початкова доза і/або більш поступове підвищення дози.
Оптимальні терапевтичні ефекти досягаються в діапазоні доз від 2 до 8 мг на добу. У більшості хворих адекватний терапевтичний ефект досягається при дозі 6 мг на добу.
Дози, що перевищують 10 мг на добу, не є більш ефективними порівняно з меншими дозами, крім цього, при підвищенні дози зростає ризик розвитку екстра пірамідних симптомів й інших побічних явищ. Не можна застосовувати дози вище 16 мг на добу в два прийоми та 8 мг на добу за один прийом у зв’язку з тим, що їх безпечність не вивчалась.
Застосування препарату для осіб похилого віку.
Початкова добова доза становить 0,5 мг два рази надобу. Дозу можна індивідуально збільшити до 1-2 мг два раза на добу. Оскільки виведення рисперидону у цієї категорії хворих сповільнено, треба брати до увагийого можливе накопичення в організмі.
Діти.
Застосування рисперидону у дітей молодше 15 років детально не вивчено.
Застосування препарату в лікуванні хворих, схильних до зниження артеріального тиску.
Хворим, схильним до гіпотензії, препарат варто призначати з обережністю. Початкові дози повинні бути більш низькими від 0,25до 0,5 мг два рази на добу.
Застосування препарату для хворих з порушеною функцією печінки та нирок.
Початкова доза становить 0,5 мг два рази на добу. Дозування може підвищуватися індивідуально від 0,5 мг два рази на добу до 1-2мг два рази на добу.
У хворих з тяжкими порушеннями функції нирок фармакокінетика рисперидону змінюється істотно навіть у відповідь на одноразовий прийом дози до 1 мг, тому застосовувати препарат для лікування таких хворих варто з особливою обережністю до отримання більш детальної інформації.
Застосування препарату у хворих з порушеннями поведінки при тяжких формах деменції
Рекомендується початкова доза 0,25 мг два рази надобу. Підвищувати дозу можна по 0,25 мг на добу кожні 2-4 доби. Оптимальна дозадля більшості хворих становить 0,5 мг два рази на добу. Деяким хворим може знадобитися і більш висока доза до 1 мг два рази на добу (2 мг на добу).
Через нестабільність симптоматики необхідно періодично змінювати дозування препарату (знижувати чи підвищувати дозу) аборобити перерви в лікуванні. Після встановлення ефективної дози пацієнт можебути переведений на одноразовий прийом препарату.
Додаткова терапія при біполярних розладах
Початкова доза становить 2 мг на добу. Індивідуально дозу можна підвищувати по 2 мг на добу не частіше, ніж через день. Оптимальна доза для більшості пацієнтів становить 2 - 6 мг на добу.
Побічна дія. Рисперидон, звичайно, добре переноситься. У багатьох випадках було важко відрізнити побічну дію від симптомів основного захворювання.
Можливе виникнення таких явищ як безсоння, тривога, головний біль, ажитація.
Вокремих випадках – сонливість, втомлюваність, запаморочення, порушення координації, агресивний стан, запор, диспепсія, нудота, блювання, біль уживоті, нечіткість зору, нетримання сечі, порушення сексуальної потенції, риніт, висипи та інші алергійні реакції.
Рисперидон меншою мірою, ніж інші нейролептики, викликає появуекстра пірамідних симптомів (тремор, ригідність, гіперсалівація, гостра дистонія). Ці симптоми зазвичай слабко виражені і зникають при зниженні дозиабо при призначенні антипаркінсонічних лікарських засобів.
Зрідка можливе виникнення ортостатичної гіпотензії або гіпертензії, рефлекторної тахікардії, незначне зниження кількості нейтрофілів та тромбоцитів, збільшення ваги тіла, розвиток ангіо невротичного набряку та підвищення рівня печінкових ферментів.
Цереброваскулярні явища можуть спостерігатись переважно у пацієнтів похилого віку, які мають схильність до цих проявів.
Як і при застосуванні класичних нейролептиків, однак меншою мірою ухворих на шизофренію спостерігались: пізня дискінезія, злоякісний нейролептичний синдром, порушення терморегуляції та судомні напади.
Протипоказання. Препарат протипоказаний хворим з підвищеною чутливістю до рисперидону та будь-якого з компонентів, що входять доскладу препарату.
Передозування. Відомі випадки передозування рисперидону при прийомі препарату в дозах від 20 до 360 мг. Ознаки і симптоми при передозуванні, посуті, є проявом відомих фармакологічних ефектів препарату в перебільшеному вигляді: сонливість, тахікардія, гіпотензія, екстра пірамідні симптоми. У разі гострого передозування слід проаналізувати можливість лікарської взаємодії декількох препаратів.
Терапія у випадку передозування.
Специфічних антидотів для рисперидону не існує. Увипадку передозування рекомендується проведення підтримуючої терапії. Необхідно забезпечити адекватну вентиляцію через дихальні шляхи хворого. Провести промивання шлунка (якщо хворий втратив свідомість – після інтубації). Можна застосовувати активоване вугілля і проносне.
Відразу ж необхідно почати моніторинг серцево-судинної системи, у тому числі і моніторинг електрокардіограми з метою виявлення можливих аритмій. При розвитку гіпотензії і циркуляторного колапсу рекомендується застосовувати відповідні лікувальні заходи, зокремавнутрішньо венні інфузії розчинів. Не слід застосовувати епінефрин, оскільки бета стимуляція може збільшити гіпотензію на фоні індукованої рисперидономальфа-блокади. При тяжких проявах екстра пірамідних реакцій можна застосовуватиантихолінергічні препарати. До повної ліквідації ознак передозування хворий повинен бути під наглядом.
Особливості застосування.
Рисперидон може викликати ортостатичну гіпотензію і тахікардію, особливо при підвищенні дози з метою її оптимізації в початковий період і протягом перших тижнів лікування. Хворим із клінічно значущими серцево-судинними розладами в анамнезі (серцева недостатність, інфаркт міокарда, ішемічна хвороба серця, порушення мозкового кровообігу, порушення проведення) призначати рисперидон треба з обережністю, особливо у випадках порушень мозкового кровообігу та при ішемічній хворобі серця, а також хворим, що приймають антигіпертензивні препарати.
Зареєстровані поодинокі випадки непритомності, серцевої аритмії та цереброваскулярних порушень. Імовірність розвитку таких ускладнень може бути зведена до мінімуму зменшенням почат-кової дози і поступовим її збільшенням. При розвитку гіпотензії слід розглянути питання щодо зменшення дози.
При застосуванні нейролептиків описані випадки виникнення злоякісного нейролептичного синдрому, що характеризуються гіпертермією, ригідністю м’язів, нестабільністю вегетативних функ-цій, підвищенням рівня креатинфосфокінази, міоглобінурією, гострою нирковою недостатністю. При розвитку нейролептичного синдрому необхідне негайне припинення прийому всіх нейролептиків, включаючи Риспетрил.
Якщо після проведеного лікування з приводу злоякісного нейролептичного синдрому хворому необхідно продовжити лікування нейролептиками, то до цього треба відноситися вкрай обережно. Поновлення прийому нейролептиків може проводитися після ретельного обстеження хворого, оскільки існує ймовірність рецидиву.
Пізня дискінезія полягає в появі потенційно необоротних, мимовільних, дискінетичних рухів. Це ускладнення може виникати при прийомі нейролептиків, найчастіше у хворих похилого віку, особливо у жінок. Прогностичною ознакою розвитку пізньої дискінезії можуть бути явища паркінсонізму, що розвиваються як побічний ефект при прийомі нейролептиків. В клінічних дослідженнях частота виникнення паркінсонічних явищ, як побічних ефектів, при прийомі рисперидону була значно нижча, ніж при прийомі класичних нейролептиків.
Ризик розвитку такого ускладнення і необоротного його пливу підвищується в міру збільшення тривалості терапії і сумарної кумулятивної дози нейролептика. Специфічної терапії пізньої дискінезії в даний часне існує. Можливі часткові чи повні ремісії при відміні нейролептиків. З іншого боку, при прийомі нейролептиків можливе маскування ознак і симптомів пізньоїдискінезії.
З появою ознак і симптомів пізньої дискінезії слід розглянути питання про відміну всіх антипсихотичних препаратів. Питання про продовження терапії треба вирішувати індивідуально.
У процесі лікування Риспетрилом рекомендується утримуватись від виконання роботи, що потребує концентрації уваги, швидких психічних та рухових реакцій, керування транспортними засобами або механізмами.
Препарат треба призначати з обережністю пацієнтам із хворобою Паркінсона, теоретично прийом препарату може викликати погіршення перебігу захворювання.
Відносно класичних нейролептиків відомо, що вони знижують поріг розвитку епілептичного нападу. Риспетрил слід з обережністю призначати хворим на епілепсію.
Риспетрил слід з обережністю призначати хворим нарак молочної залози.
Вагітність. Інформації щодо безпеки застосування рисперидону під час вагітності недостатньо. Але як і більшість препаратів його не варто застосовувати під час вагітності, тому при призначенні препарату вагітним жінкам лікарю варто зважувати можливу користь від такої терапії та можливий потенційний ризик для плоду.
Лактація. Інформація щодо застосування рисперидону під час лактації недостатня. Оскільки доведено, що рисперидон проникає в грудне молоко, користь від годування груддю повинна бути порівняна з ризиком виникнення побічної дії удитини.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами
З огляду на вплив рисперидону на центральну нервову систему, препарат треба призначати з обережністю в сполученні з іншими препаратами, що діють на центральну нервову систему. Прийом рисперидону не слід сполучати із вживанням алкоголю.
Оскільки рисперидон може провокувати гіпотензію, вінможе посилювати гіпотензивний ефект інших препаратів. Рисперидон може виступати як антагоніст леводопи та агоніст дофаміну. Карбамазепін істотно знижує вміст уплазмі крові рисперидону та його активного метаболіту. Аналогічні ефекти спостерігаються і при прийомі інших препаратів, які індукують метаболічні ферменти печінки. При сполучному застосуванні з такими препаратами необхідно коригувати дозу рисперидону. При припиненні прийому цих препаратів необхідно знов коригувати дозу рисперидону.
Рисперидон не впливає на фармакокінетику дігоксину, і одночасне застосування обох препаратів припустимо.
Фенотіазини, флуоксетин, трициклічні антидепресанти і деякі b-блокатори можуть підвищувати концентрацію рисперидону в плазмі крові.
Умови та термін зберігання. Зберігати в сухому та недоступному для дітей місці при температурі 15-30 °С. Источник
Термін придатності – 5 років.