ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
Діабрезид
(DIABREZIDE®)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: gliclazide (гліклазид);1-(3-азабіцикло[3,3,0]октил-3)-3-(пара-толілсульфол) сечовина;
основні фізико-хімічні властивості: білі, круглі таблетки з гладкою поверхнею, з рискою на одному боці; та без видимих сторонніх включень.
склад: 1 таблетка містить гліклазиду 80 мг;
допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, полівінілпіролідон, крохмальгліколят натрію, магнію стеарат.
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Гіпоглікемічні засоби. Сульфонаміди, похідні сечовини. Код АТС А 10ВВ 09.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка.
Гіпоглікемічна активність.
Гліклазид знижує рівні цукру шляхом корекції недостатньої секреції інсуліну та периферичної резистентності до інсуліну.
Після прийому гліклазиду нестимульована та стимульована секреція інсуліну з панкреатичних базофільних інсулоцитів збільшується, він впливає напершу та другу фази секреції.
Екстра панкреатичні ефекти сприяють відновленню периферичної чутливості до інсуліну, наприклад, знижуючи утворення цукру в печінці, збільшуючи кліренс цукру та активність синтезу глікогену скелетних м’язів. Ці ефекти не є опосередкованим впливом на кількість інсулінових рецепторів, афінність та функціонування.
Гемобіологічні ефекти
Гліклазид має специфічні гемобіологічні ефекти, оскільки він призводить до зменшення адгезивності та агрегації тромбоцитів, він сприяє збільшенню вивільнення активатора плазміногену стінками судин і шляхом збільшення активності су пероксиддисмутази зменшує рівні вільних радикалів.
Мікроангіопатія:
Згідно з клінічними даними тривалий прийом гліклазиду може сприяти затримці прогресії діабетичної ретинопатії більшою мірою, ніж іншісульфонілсечовини або дієта.
Фармакокінетика. Гліклазид екстенсивно всмоктується вшлунково-кишковому тракті, але швидкість абсорбції може значно відрізнятися.
Максимальна концентрація гліклазиду в плазмі крові досягається через 2-6 год після прийому.
Рівноважні концентрації в плазмі крові досягались через 2 два дні прийому.
Середній період напів виведення з плазми становить 10 годин, об’ємдистрибуції 25л.
Ниркова недостатність, пов’язана з діабетом, дещо подовжує періоднапів виведення з плазми, але незначно; таким чином, для пацієнтів з нирковою недостатністю корегування доз звичайно не є необхідним.
Близько 95% гліклазиду зв’язується з білком плазми, головним чином, з альбуміном.
Гліклазид концентрується в печінці та нирках, деяка кількість у підшлунковій залозі та надниркових жалозах, дуже мала кількість - у центральній нервовій системі. У жодних дослідженнях не повідомлялося про його наявність угрудному молоці.
Гліклазид екстенсивно метаболізується шляхом окислення (його метаболіти не мають гіпоглікемічної активності), і менш ніж 20% виводиться з сечею у незміненому вигляді.
Основним шляхом виведення гліклазиду та його метаболітів є виведення зсечею.
Показання для застосування. Лікування цукрового діабету типу ІІ, який неадекватно контролюється за допомогою нефармакологічних засобів (збалансованої дієти та регулярних фізичних вправ).
Спосіб застосування тадози. Таблетки для перорального прийому.
Бажані рівні цукру в крові та дозу Діабрезиду необхідно визначати індивідуально залежно від ступеня діабету.
Дорослі: звичайна початкова доза становить 40 – 80 мг/добу (від 1/2 до 1 таблетки) до сніданку. Якщо необхідно, дозу можна збільшувати на 40 – 80 мгкожні 7 – 14 днів, поки не буде досягнутий задовільний метаболічний рівень. Максимальна доза становить 320 мг/добу. Звичайна профілактична доза становить 80 – 160 мг за два прийоми на добу (до сніданку та перед вечерею); можна використовувати більш високі дози (до 320 мг/добу), хоча не було доведено, щодози, більші за 160 мг/добу, покращують глікемічний контроль.
Пацієнти похилого віку: звичайна початкова доза становить 40мг (1/2таблетки) до сніданку, якщо необхідно, дозу збільшують на 40 мг кожні 7 – 14днів. Необхідно бути обережними, призначаючи дози більші 160 мг/добу, особливо якщо уражена ниркова функція.
Діти: препарат не слід призначати дітям.
Побічна дія. При лікуванні на початку зрілої стадії цукрового діабету побічним ефектом, про який повідомлялося найчастіше, була гіпоглікемія, яка у більшості випадків є результатом передозування або неадекватної дієти, аніж побічним ефектом препарату, і таким чином, може бути скоригована за допомогою зменшення дози.
Гіпоглікемія
Похідні сульфонілсечовини можуть призвести до гіпоглікемії. Вона може тривати довше при прийомі гліклазиду, може виникнути тяжка гіпоглікемія з небезпечною для життя комою.
У випадках дуже повільної прогресії нервового ушкодження (автономнанейропатія) або симпатолітичної супутньої терапії типові попереджувальні симптоми гіпоглікемії можуть бути більш слабкими або відсутніми.
Для гіпоглікемії характерне зменшення цукру крові до менш, ніж приблизно 50 – 40 мг/дл.
Про занадто сильне зниження цукру в крові, пацієнта або оточуючих йоголюдей можуть свідчити такі симптоми: раптове потіння, сильне серцебиття, тремтіння, відчуття голоду, дисфорія, відчуття поколювання в ротовій порожнині, блідість, головний біль, сонливість, розлади сну, тривожність, депресія, дратівливість, зміни в поведінці, невпевнені рухи, минущі неврологічні симптоми (напр., розлади мовлення та зору, симптоми паралічу або порушення чутливості). У випадку тяжкої гіпоглікемії пацієнт може втратити самоконтроль та свідомість. У цьому випадку шкіра пацієнта часто є холодною та можуть виникати судоми.
Шлунково-кишкові розлади:
Повідомлялося про розлади травлення (такі як біль у животі, нудота або блювання, диспепсія, діарея, запор). Цим випадкам можна запобігти або звести їхдо мінімуму, приймаючи гліклазид під час сніданку.
Рідко повідомлялося про такі небажані явища (<1/1 000):
розлади крові та лімфатичної системи: лейкопенія, агранулоцит оз, тромбоцит опенія, гемолітична анемія, а пластична анемія;
метаболізм та розлади харчування: легкі дисульфірамоподібні реакції після прийому алкоголю;
розлади нервової системи: запаморочення;
гепатобіліарні розлади: похідні сульфонілсечовини можуть іноді спричиненні розлади функції печінки, що у поодиноких випадках може призвести до гепатиту;
шкіра та підшкірна тканина: реакції шкіри (еритема, свербіж).
Протипоказання. Гліклазид не можна використовувати в таких випадках:
при інсулінозалежному цукровому діабеті (тип І);
при діабетичному кето ацидозі;
при діабетичному перед коматозному та коматозному стані;
у пацієнтів з повною залежною відмовою до лікування похіднимисульфонілсечовини,
у пацієнтів з тяжкою нирковою та/або печінковою недостатністю;
у тих випадках, коли необхідний інсулін, наприклад, хірургічне втручання, тяжка травма або інфекція;
у пацієнтів з підвищеною чутливістю до гліклазиду, сульфонілсечовиниабо будь-якої допоміжної речовини препарату;
у дітей;
у вагітних жінок та жінок, які годують груддю.
Передозування. Випадкове або навмисне передозування сульфонілсечовинами, включаючи гліклазид, може призвести до гіпоглікемії.
Лікування.
Симптоми легкої гіпоглікемії без втрати свідомості або неврологічних показників необхідно лікувати за допомогою перорального прийому глюкози та коригування дози препарату та/або харчування. Необхідний пильний моніторинг. Тяжкі гіпоглікемічні реакції з комою, нападом або іншим неврологічним пошкодженням виникають нечасто, але є екстренними медичними випадками, які потребують негайної госпіталізації. Якщо є діагноз або підозра гіпоглікемічноїкоми, пацієнту необхідно ввести внутрішньо венну ін’єкцію концентрованого (50%) розчину глюкози. Після цього необхідна тривала інфузія більш розведеного (10%) розчину глюкози зі швидкістю, за якої цукор крові буде підтримуватися на рівні приблизно 100 мг/дл. Необхідний пильний моніторинг пацієнтів протягом мінімум 48 годин, і залежно від стану пацієнта на цей час, треба вирішити доцільність подальшого моніторингу.
Особливості застосування. Використання сульфонілсечовини можна обмежити лише лікуванням на початку зрілої стадії цукрового діабету, не кето генного, який неможна контролю вати за допомогою дієти, і для якого не підходить терапія інсуліном.
Попередження та запобіжні заходи під час використання препарату стосовно:
гіпоглікемії
Будь-яка сульфонілсечовина, прийнята у занадто високих дозах у зв’язкуз потребою, може спричинити гіпоглікемію, навіть її тяжкий ступінь, що може призвести до неврологічного ураження та мати фатальний наслідок.
Діабрезид може спровокувати гіпоглікемію помірного або тяжкого ступеня, особливо за таких обставин:
- недостатній прийом цукру або калорій;
- занадто високі дози або випадкові передозування;
- тривала фізична активність;
- пацієнти з некомпенсованими порушеннями функції щитовидної залози.
Для того, щоб зменшити ризик гіпоглікемії, рекомендується почати лікування з низької дози Діабрезиду.
Ниркова або печінкова недостатність можуть призвести до підвищення рівнів препарату, печінкова недостатність може призвести до зменшенняглюконеогенної здатності, у обох випадках збільшується ризик серйознихгіпоглікемічних реакцій.
Пацієнти похилого віку, слабкі або ті, які погано харчуються, та пацієнти з недостатністю надниркових залоз та гіпофіза особливо чутливі догіпоглікемічної дії препаратів, які зменшують рівень цукру. У людей похилого віку та у тих, які приймають бета-адренергічні блокуючі препарати, може бути складно розпізнати гіпоглікемію.
Гіпоглікемія виникає з більшою ймовірністю при недостатньому прийомі калорій, після важких або тривалих фізичних вправ, при вживанні алкоголю або увипадку, коли використовується більше одного цукрознижуючого препарату.
Гіпоглікемію можна швидко контролю вати за допомогою негайного прийому вуглеводів (глюкози або цукру, наприклад, колотого цукру, підсолодженого фруктового соку або чаю). Для того, щоб початкові коригуючи заходи можна було розпочати негайно, пацієнти завжди мають носити із собою як мінімум 1 – 2шматочки цукру.
Для того, щоб зменшити ризик гіпоглікемії, коли Діабезид призначається вперше, необхідно вживати запобіжні заходи, включаючи коригування дози відповідно до рівнів цукру в крові протягом перших декількох місяців, та розпочати лікування з низьких доз, особливо для пацієнтів похилого віку та для пацієнтів з нирковою та/або печінковою недостатністю.
Втрата контролю за цукром крові:
Якщо пацієнт, стан якого є стабільним на будь-якому діабетичномурежимі, піддається стресу, наприклад, виникає гарячка, травма, інфекція або хірургічне втручання, можна втратити контроль. У таких випадках може виникнути необхідність припинити прийом гліклазиду та розпочати прийом інсуліну.
Супутній прийом Діабрезиду із засобами, які збільшують рівні цукру вкрові, слід супроводжувати пильним спостереженням за рівнями цукру в крові длятого, щоб уникнути гіпоглікемії.
Захворювання печінки:
Захворювання печінки є протипоказанням для прийому Діабрезиду, оскількигліклазид майже повною мірою метаболізується в печінці; у випадку хвороби печінки помірного ступеня рекомендується зменшення дози.
Захворювання нирок:
Хоча захворювання нирок не здійснює значного впливу на фармакокінетикугліклазиду, краще скоротити максимальну дозу у випадку, якщо почнезбільшуватись креатинін сироватки крові.
Пацієнти похилого віку:
Деякі пацієнти похилого віку можуть бути більш чутливими до препарату; хоча кліренс препарату у плазмі не змінюється і підвищені рівні в плазмі є малоймовірним, краще розпочати терапію з найнижчої дози.
Діти: Діабрезид не слід застосовувати для лікування дітей.
Гліклазид не показаний для лікування цукрового діабету типу 1.
Таблетки діабрезиду необхідно ковтати, не розжовуючи, бажано за 30хвилин до прийому їжі.
Вплив на здатність керувати автомобілем і механізмами.
Здатність концентруватись та реагувати може бути знижена внаслідок гіперглікемії або гіперглікемії, або внаслідок порушення зору. Це може становити ризик у ситуаціях, коли ця здатність є особливо важливою (наприклад, керування автомобілем або робота з механізмами).
Пацієнтам необхідно рекомендувати вживати заходи безпеки для запобігання гіпоглікемії під час керування автомобілем, це особливо важливо длятих, хто погано усвідомлює або не усвідомлює появу симптомів, які попереджують про гіпоглікемію, або для пацієнтів з частими епізодами гіпоглікемії.
Вагітність і лактація:
Немає досвіду застосування препарату під час вагітності у жінок. Пероральні гіпоглікемічні засоби не придатні для лікування діабету під час вагітності, оскільки рівень цукру в крові можна краще контролю вати за допомогою інсуліну. Інсулін є препаратом першого вибору для лікування діабету під час вагітності. До початку спроби завагітніти рекомендується змінити пероральнугіпоглікемічну терапію на інсулін.
Невідомо, чи виділяється гліклазид або його метаболіти в грудне молоко, тому Діабрезид не призначають жінкам, які годують груддю.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Супутній прийом певних препаратів може призвести до збільшення ефекту зниження цукру в крові та чутливості до гіпоглікемії, і може вимагати коригування дози.
Ці засоби включають:
лікарські препарати, які застосовуються при таких самих показаннях, які інсулін, акарбоз, інші похідні сульфонілсечовини (не рекомендовані для супутнього прийому), бігуаніди;
сульфонаміди, фенілбутазон, не стероїдні протизапальні засоби, ацетил саліциловая кислота та саліцилати, кумарини, алопуринол, міконазол, кетоконазол;
фібрати (за пацієнтам, стан яких є стабільним при прийомі Діабрезиді, необхідно вести пильне спостереження як на початку та і в кінці терапіїфібратами);
теофілін, кофеїн, інгібітори моноамін оксидази;
антагоністи бета-адреноцепторів (вони впливають на видужання відгіпоглікемії та пригнічують симптоми гіпоглікемії);
інгібітори АПФ;
анаболічні стероїди та чоловічі статеві гормони;
хлорамфенікол;
циклофосфамід та похідні.
Інші препарати можуть скорочувати ефект зниження цукру в крові та збільшувати схильність до гіперглікемії. У таких випадках також необхідне коригування дози гліклазиду. Ці препарати включають:
барбітурати, фенітоїн та рифампіцин;
кортикостероїди, кортикотропін, естрогени, прогестогени, пероральні контрацептиви, діазоксид та симпатоміметичні засоби, гормони щитовидної залози.
тіазидонові діуретики (при супутньому прийомі повідомлялося прогіпонатріємію)
Алкоголь може спричинити підвищення рівнів цукру в крові. Крім того, великі кількості алкоголю можуть послабити глюконеогенез і, таким чином, збільшити ризик гіпоглікемії. Також необхідно враховувати вміст вуглеводів у алкогольних напоях. Антагоністи Н 2-рецепторів (такі як циметидин, ранітидин) можуть збільшувати або скорочувати ефект зниження рівня цукру в крові похіднихсульфонілсечовини. Источник
Умови та термін зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 0С. Зберігати в недоступному для дітей місці. Термін придатності – 5 років.