ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ГЕНТАМІЦИН - К

(GENTAMICIN-K)

Загальна характеристика:

міжнародна назва: gentamicin;

основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний чизлегка жовтуватого кольору розчин, практично без механічних домішок;

склад: 1мл розчину містить 40 мг гентаміцину у вигляді сульфату;

2 мл розчину містять 80 мг гентаміцину у вигляді сульфату;

допоміжні речовини: метилпарагідроксибензоат, пропіл парагідроксибензоат, динатрію едетат, натрію мета бісульфіт, вода дляін’єкцій.

Форма випуску. Розчин дляін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Аміноглікозиди. Код АТС J01G B03.

Фармакологічні властивості. Гентаміцин є бактерицидним антибіотиком з групи аміноглікозидів.

Фармакодинаміка. Гентаміцингальмує синтез білків у бактеріальній клітині шляхом зв’язування з субодиницямирибосом. Основне значення має активне проникнення гентаміцину через стінку клітини бактерії. У бактеріальній клітині може створюватись дуже висока концентрація гентаміцину, яка значно перевищує концентрацію у тканинах, що оточують бактерію. В анаеробних умовах при збільшеній осмолярності та низькій величині рН такий градієнт зменшується, пасаж ускладнюється і розвивається відносна резистентність бактерії до гентаміцину. При високій концентрації кальцію і магнію також гальмується проходження гентаміцину в бактерію.

Гентаміцин діє на аеробніграм негативні бактерії, стафілококи і Listeria monocytogenes.

Гентаміцин активний відносно грам позитивних бактерій: Staphylococcusaureus, Staphylococcus epidermidis, Staphylococcus saprophyticus (а також штамів, резистентних до пеніциліну і метициліну), Listeria monocytogenes.

Гентаміцин активний відносно грам негативних бактерій: майжевсі ентеробактерії: E.coli, різні види Enterobacter spp, Klebsiella spp,Proteus (індол позитивні та індол негативні), Salmonella spp, Shigella spp,Providencia spp, Serratia spp, Citrobacter spp, Hafnia spp, Edwardsiella spp ірізні види Arizona, Pseudomonas aeruginosa,Brucella spp, Moraxella spp,Pasteurella multocida, Francisella tularensis, Acinetobacter calcoaceticus, різні види Aeromonas,Campylobacter pylori, C. jejuni.

Фармакокінетика. Гентаміцинпри внутрішньом’язовому введенні швидко і повністю всмоктується. Максимальна концентрація у сироватці крові розвивається через 30 - 90 хв.

При внутрішньо венному введеннігентаміцину протягом 20-30 хв у сироватці крові досягається така ж концентрація, як і при внутрішньом’язовому введенні.

Після інтраперитонеального абоінтраплеврального введення гентаміцин швидко всмоктується. Післяінтратрехеального або інтравентрикулярного введення його всмоктування є незначним.

Після внутрішньом’язовоговведення 80 мг гентаміцину середня максимальна концентрація через 0,5 – 2 год у сироватці становить 7 mг/мл. Оптимальна максимальна концентрація становить від 7 до 10 mг/мл. У новонароджених дітей віком до 7 днів максимальна концентрація у сироватці крові 4 mг/мл розвивається через 30-60 хв після введення дози 2,5мг/кг маси тіла.

Зв’язування гентаміцину збілками плазми незначне (25%); лише при низькій концентрації кальцію і магнію у сироватці крові зв’язування з білками може досягати 70%.

Об’єм розподілу приблизно становить 25% маси тіла. Гентаміцин потрапляє в інтерстицій майже всіх органів. Він добре проникає в еритроцити, нейтрофіли і особливо у клітини проксимальних ниркових канальців, де його концентрація перебільшує концентрацію у сироватці крові.

Період напів виведеннягентаміцину становить від 1,5 до 5,5 год, у дітей старшого віку – 1 год, а у новонароджених дітей – від 2,3 до 3,3 год.

У бронхіальному секреті концентрація гентаміцину становить лише 25% від концентрації у сироватці крові.

У дорослих людей концентраціягентаміцину у лікворі дуже низька. Дещо більша концентрація може досягатись у новонароджених дітей, а також у пацієнтів із запальним менінгітом.

Гентаміцин добре проникає урогівку і водянисту вологу, і майже не потрапляє у склоподібне тіло. У синовіальній рідині концентрація гентаміцину досягає 25 – 50% від концентрації у сироватці крові. У простаті та слині препарат знаходиться у дуже незначній кількості. У жовчі його концентрація досягає 25 – 88 % від концентрації у сироватці крові. У сечі гентаміцин виявляється у дуже високій концентрації (в 25 – 100 разів вище, ніж концентрація у сироватці крові). Гентаміцин потрапляє у серцевий м’яз, печінку, м’язи та нирки, де накопи чується 40% від усієї кількості в організмі. Концентрація гентаміцину у сироватці крові плода становить до 40% від концентрації у сироватці крові матері.

Гентаміцин у дуже низькій кількості виділяється з грудним молоком.

В організмі людини гентаміцин неметаболізується. Він виділяється шляхом гломерулярної фільтрації. У проксимальних відділах канальців відбувається резорбція деякої частини цього препарату. У пацієнтів з нормальною функцією нирок кліренс гентаміцинустановить 60 мл/хв. У новонароджених дітей протягом 12 годин виводиться 30% введеної дози.

При порушенні функції нирок виведення препарату уповільнюється. Гемодіаліз зменшує концентрацію гентаміцинуу сироватці крові майже вдвічі. Перитонеальний діаліз також виводить гентаміцинз організму.

Показання для застосування. Лікування інфекцій, викликаних чутливими до цього антибіотика мікро організмами:

сепсис та інші тяжкі системні інфекції,

внутрішньо очеревинні інфекції: перитоніт, абсцеси, холангіт (здебільшого у комбінації з метронідазолом або кліндаміцином),

тяжкі неонатальні інфекції,

інфекції сечовивідних шляхів ( пієлонефрит, цистит, уретрит, простатит),

інфекції дихальних шляхів (пневмонія, плеврит, емпієма плеври),

вторинні інфекції при опіках, травмах та хірургічних втручаннях (особливо, коли операція проводиться на сечовивідних шляхах або кишечнику),

туляремія,

ендокардит (здебільшого у комбінації з бета-лактам ними антибіотиками).

Спосіб застосування тадози.Гентаміцин вводять внутрішньом’язово, але можна також вводити і внутрішньо венно. В обох випадках застосовують однакову дозу. Гентаміцин можна вводити безпосередньо у вену або у внутрішньо венний катетер. Тривалість введення становить 2 – 3 хв. При одночасному введенні загальної добової дозигентаміцину тривалість введення становить від 30 до 60 хв. Можна вводити одноразово добову дозу препарату.

Одноразове введення добової дози не рекомендується пацієнтам з імунодефіцитом (нейтропенія), тяжкою нирковою недостатністю, кистозним фіброзом, асцитом, інфекційним ендокардитом, значними опіками (більше 20 % поверхні шкіри), а також вагітним жінкам.

Дози для пацієнтів з нормальною функцією нирок

Дорослі та діти старше 12років: від 2 до 5 мг/кг/добу, внутрішньом’язово або внутрішньо венно 1-3 рази надобу.

Дітям до 12 років препарат вводять лише за життєвими показаннями.

Діти віком від 2 тижнів до 12 років: 5 мг/кг/добу, внутрішньом’язово або внутрішньо венно 1-3 рази на добу.

Новонароджені діти віком до 2 тижнів: 5 мг/кг/добу, внутрішньом’язово або внутрішньо венно 2 рази на добу.

Початкова доза гентаміцинудля дорослих повинна становити 1,5 – 2 мг/кг маси тіла незалежно від функції нирок, тому що ця доза забезпечує най адекватнішу концентрацію у сироватці крові.

Для проведення нетривалоївнутрішньо венної інфузії гентаміцин необхідно розчинити в 100 – 200 мл стерильного фізіологічного розчину або стерильного 5% розчину глюкози. Концентрація гентаміцину у розчині не повинна перевищувати 1 мг/мл.

Дози для пацієнтів знирковою недостатністю

Початкова доза така сама, як і для пацієнтів з нормальною функцією нирок, а при продовженні лікування рекомендується або збільшити інтервал між введеннями, або зменшити дозу.

 Дози гентаміцину для пацієнтів з порушеною функцією нирок

* Доза гентаміцину для пацієнтів з масою тіла менше 60 кг становить 60 мг

Після останньогогемодіалізу гентаміцин вводять у дозі 1 – 1,5 мг/кг маси тіла.

При перитонеальному діалізі дозу гентаміцину 1 мг/кг маси тіла додають до 2 літрів рідини для діалізу.

Тривалість лікування: від 7до 10 днів і більше при дуже тяжких і ускладнених інфекціях.

Побічна дія.

Гентаміцин токсично впливає на вестибулярний та слуховий апарат, нирки, гальмує нейром’язову передачу. Ймовірність порушення слуху і функції нирок збільшується, якщо концентраціягентаміцину у сироватці крові постійно перевищує 2 mг/мл.

До інших можливих ефектів належать реакції підвищеної чутливості, підвищення температури тіла, еозинофілі я, нейтропенія, тромбоцит опенія, анемія, протеїнурія, зниження гемоглобіну, гіпокальціємія, гіпокаліємія, гіпомагніємія, головний біль,

втомлюваність, парестезія, порушення зору, пальпітація, збільшення рівня сечовини, креатині ну, білірубіну, а також збільшення активності трансаміназ. Відмічалась також можливість появи стійкої діареї внаслідок суперінфекції резистентними бактеріями (псевдомембранозний коліт).

Протипоказання. Підвищена чутливість до гентаміцину або будь-якого іншого інгредієнта цього препарату, а також підвищена чутливість до іншихаміноглікозидів; астенічний бульбарний параліч, неврит слухового нерва, тяжка ниркова недостатність, годування груддю.

Передозування. Передозування може призвести до необоротного порушення слухового і вестибулярного апарату, транзиторного порушення функції нирок і нейром’язової блокади. Необхідно пильно стежити за функцією дихання, проводити аудіографію, вестибулографію, контролю вати діурез і концентраціюгентаміцину, сечовини, креатині ну, кальцію, магнію і калію у сироватці крові. Для пацієнта необхідно забезпечити адекватну гідратацію. Нейром’язову блокаду можна зменшити введенням кальцію і неостигміну. Швидкість виведення гентаміцинуз організму можна збільшити проведенням гемодіалізу, особливо при нирковій недостатності.

Особливості застосування. За пацієнтами, яким проводиться лікуваннягентаміцином, слід проводити пильне медичне спостереження, оскільки гентаміцин, так само, як і інші аміноглікозиди, має нефротоксичну активність, порушує вестибулярний і слуховий апарат і гальмує нейром’язову передачу. Необхідно уважно стежити за появою порушень слуху, запаморочення або дзвону у вухах. При тривалому лікуванні та введенні високих доз необхідно контролю вати концентраціюгентаміцину у сироватці крові, функцію нирок, вестибулярну функцію і слух. Для пацієнтів з гіпокальціємією лікування слід проводити з обережністю.

На підвищений ризик ураження слухового і вестибулярного апарату наражаються пацієнти з порушенням слухового і вестибулярного апарату, пацієнти з порушеною функцією нирок, пацієнти, яких лікували іншими ото токсичними препаратами, яким не проводиться адекватна гідратація і яким вводяться високі дози гентаміцину протягом тривалого періоду.

Нефротоксична дія гентаміцину найчастіше проявляється у людей похилого віку, жінок, пацієнтів з нирковою недостатністю, поганою гідратацією, з нефротичним синдромом, діабетичною нефропатією, а такожу пацієнтів, яких лікували іншими нефро токсичними препаратами. Таке порушення єтранзиторним і проявляється підвищеною концентрацєю креатині ну у сироватці крові. Для пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю, а також для людей похилого віку (старше 65 років) дозу необхідно коригувати згідно з функцією нирок. Рекомендується забезпечити адекватну гідратацію пацієнта.

Рідко гентаміцин впливає на нейром’язову передачу (викликаючи нейром’язовий параліч). Такий ефект виникає в основному при швидкому внутрішньо венному введенні або при введенні високих доз гентаміцину у плевральну або перітонеальну ділянку. Особлива обережність необхідна при лікуванні пацієнтів з мі астенічним синдромом і хворобою Паркінсона через можливу появу блокади нейром’язової передачі. Такій блокаді можна запобігти повільнішим внутрішньо венним введенням.

У новонароджених і маленьких дітей однакові дози, розраховані на масу тіла, викликають меншу концентрацію гентаміцину у сироватці, ніж у дорослих, тому необхідно призначати дещо вищі терапевтичні дози. З міркувань безпеки рекомендується у дітей щоденно визначати концентрацію гентаміцину у сироватці крові. Через 1 годину після введення концентрація гентаміцину у сироватці крові повинна становити не менше 4 mг/мл.

При введенні добової дозигентаміцину за декілька разів, концентрація гентаміцину у сироватці крові, визначена перед наступним введенням, не повинна бути більше ніж 2 mг/мл. Як щодобову дозу вводять у вигляді одноразового введення, то концентраціягентаміцину у сироватці крові перед наступним введенням не повинна бути більшеніж 1 mг/мл.

Вагітність і лактація

Аміноглікозидипроходять через плацентарний бар’єр і можуть викликати ураження вестибулярного і слухового апарату плода. Лікування гентаміцином вагітних жінок можна проводити лише у випадках, загрозливих для життя і за умови відсутності іншого адекватного антибіотика.

Гентаміцин виділяється разом з грудним молоком, ітому матерям під час лікування рекомендується припинити годування груддю.

Впливна здатність керувати автомобілем та іншими механічними засобами

Гентаміцин, в основному, невпливає на психофізичні здатності. В окремих випадках він може викликати тимчасові порушення рівноваги. Такі порушення можуть також виникати і після припинення лікування, про що необхідно попередити пацієнтів.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Деякі діуретики (етакринова кислотаі фуросемід) посилюють побічну дію гентаміцину, тому що при такому поєднаному застосуванні збільшується концентрація цього антибіотика в сироватці крові та тканинах. При внутрішньо венному застосуванні діуретиків збільшується ризик порушення функції нирок, вестибулярного і слухового апарату.

При застосуванні гентаміцину разомз препаратами, що викликають нейром’язову блокаду (сукцинілхолін аботубо курарин), відбувається посилення нейром’язової блокади і може виникнути дихальний параліч. Антидотами є препарати кальцію та неостигмін.

Гентаміцин не можна вводити разом зіншими нейро токсичними і нефро токсичними препаратами, особливо з амікацином, тобраміцином, ванкоміцином, цефалоридином, віоміцином, полі міксином В, нетроміцином, неоміцином і стрептоміцином.

Поєднане застосування гентаміцинута амфотерицину В, циклоспорину, цисплатину, кліндаміцину, піперациліну, метоксифлурану, фоскарнету і радіо контрастних агентів для внутрішньо венного введення збільшує ризик порушення функції нирок, вестибулярного і слухового апарату.

Беталактамні антибіотики можуть інактуватигентаміцин. Тому їх не можна змішувати в одному флаконі для внутрішньо венного введення. Крім того, гентаміцин не можна змішувати з еритроміцином, гепарином ігідро карбонатом натрію. Источник

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 ^оСу недоступному для дітей місці. Не заморожувати! Термін придатності – 5 років.