ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
Діаглітазон®
DiaglytaZon
Загальна характеристика:
міжнародна і хімічна назви: rosiglitazone,(±)-5-[4-[2-[N-метил-N-(2-піридил) аміно]етокси]бензил]тіазолідин-2,4-діонмалеат;
основні фізико-хімічні властивості: таблетки круглої форми з двоопуклою поверхнею, вкриті оболонкою рожевувато-оранжевого кольору з перламутровим відтінком;
склад: 1 таблетка містить розиглітазону малеату в перерахуванні нарозиглітазон 100 % і безводну речовину 0,004 г (4 мг);
допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна 101, крохмаль картопляний, повідон (полівінілпіролідон низь комолекулярний медичний), натріюкроскармелоза, магнію стеарат, гіпромелоза (гідроксипропілм етилцелюлоза) (5), титану діоксид, кандурин (срібний блиск), полі етиленгліколь 4000, барвникЄвросерт сонячний захід FCF (Е 110).
Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Пероральні гіпоглікемізуючі препарати. Тіазолідиндіони. Код АТС A10В G02.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Пероральнийпротидіабетичний засіб для лікування цукрового діабету ІІ типу (інсулін незалежного цукрового діабету). Діюча речовина препарату, розиглітазон, є селективним і потужним агоністом PPARg (активатора пероксисомальноїпроліферації ядерних рецепторів), розміщених у клітинах жирової тканини, печінки та скелетних м’язах. Розиглітазон знижує в крові рівень глюкози зарахунок підвищення чутливостi цих тканин до інсуліну та зниження їхінсулінорезистентностi; поліпшує функцію b-клітин; збільшує масу панкреатичних острівців і вміст у них інсуліну.
Зниження рівня глюкози в кровi супроводжується зниженням рiвняінсуліну та його метаболічних попередників. Зниження рівня глікозильованогогемоглобіну (HbA1C) зменшує ризик розвитку інфаркту міокарда, ретинопатії, альбумінурії. Сповільнює прогресу вання ренальних ускладнень цукрового діабету і систолічної артеріальної гіпертензії. Зменшує концентрацію вільних жирних кислот у крові покращує метаболічні процеси.
При призначенні в дозі 4-8 мг/добу препарат викликає поступове зниження рівня глюкози без розвитку гіпоглікемічного стану. Зниження рівня глюкози в крові натще спостерігається з 1-го тижня терапії препаратом. Повний терапевтичний ефект розвивається через 6-8 тижнів. При цьому оптимальний ефект спостерігається при розподіленні добової дози на декілька прийомів.
Фармакокінетика. Абсолютна біодоступність розиглітазону – 99%. Максимальна концентрація в плазмі (Сmax) досягається через 1 годину (Тmax) після прийому у пропорційно прийнятій дозі (у межах спектра клінічних дозувань). Обсяг розподілу – 14 л, загальний кліренс – 3 л/год (уздорових добровольців). Практично повністю зв’язується з білками плазми (на 99,8 %); рівень зв’язування не залежить від концентрації розиглітазону і віку пацієнта.
Інтенсивно метаболізується шляхом N-деметилювання ігідроксилювання в печінці за участю CYP2С та незначною мірою CYP2С 9 з подальшоюкон’югацією із сульфатом та глюкуроновою кислотою. Кінцевий періоднапів виведення препарату – 3-4 години. Виводиться в основному із сечею (40 %) і фекаліями (25 %) у вигляді неактивних метаболітів. При повторних прийомах можлива кумуляція в плазмі переважно у вигляді основного метаболіту (парагідроксисульфату).
На фармакокінетику не впливає прийом їжі, вік або стать пацієнта. Абсорбція препарату не змінюється при підвищенні рН шлункового соку.
У пацієнтів з порушенням функції печінки знижені рівеньзв’язування розиглітазону з білками крові та кліренс, внаслідок чого Сmaxу плазмі підвищується в 2-3 рази.
У пацієнтів із захворюваннями нирок, у т. ч. тих, що перебувають на програмному діалізі, клінічно значущі відмінності у фармакокінетиці препарату відсутні.
Показання для застосування. Цукровий діабет ІІ типу: моно терапія при недостатній ефективності дієтотерапії і призначенні фізичних навантажень, комбінована терапія з препаратами сульфонілсечовини або метформіном.
Спосіб застосування та дози. Призначають внутрішньо незалежно від прийому їжі, один або два рази на добу. Дозу встановлюють індивідуально.
Початкова рекомендована доза – 4 мг/добу (1таблетка). При недостатній ефективності після 6-8 тижнів лікування дозу підвищують до 8 мг/добу (2 таблетки) у 1-2 прийоми.
Для літніх пацієнтів або пацієнтів з порушеннями функції нирок легкої і середньої ступенів тяжкості корекція дози не потрібна.
Пацієнтам з порушенням печінки (легкого ступеня) препарат призначають у початковій дозі 2 мг/добу.
Максимальна добова доза препарату – 8 мг на добу.
Побічна дія. Побічні ефекти не залежать від дози, не різко виражені та минущі.
З боку ендокринної системи: гіпоглікемія (особливо при одночасній терапії з іншими пероральними гіпоглікемічними засобами або інсуліном), зниження синтезу і рівня в крові оваріальних гормонів ест радіолу іпрогестерону, менструальні порушення. З боку серцево-судинної системи: рідко –розвиток хронічної серцевої недостатності. З боку системи обміну речовин: периферичні набряки, анемія, гіперхолестеринемія, дозозалежне збільшення маситіла. З боку системи дихання: інфекції верхніх дихальних шляхів, рідко – набряк легенів. З боку центральної нервової системи: головний біль. З боку системи травлення: підвищення рівня печінкових ферментів.
Протипоказання. Індивідуальна гіпер чутливість, тяжка серцева недостатність III і IV функціональних класів, тяжка ниркова недостатність, середня і тяжка печінкова недостатність, період лактації, вагітність, дитячий і підлітковий вік (до 18 років).
Передозування. Дані про випадки передозування препарату у людей обмежені. При одноразовому прийомі 20 мг препарату (5 таблеток) симптоми передозування не відзначалися. Симптомом передозування є гіпоглікемія. Лікування: проведення відповідної підтримуючої терапії. Гемодіаліз неефективний.
Особливості застосування. У терапевтичних дозах моно терапія не викликаєгіпоглікемії.
Поліпшення чутливості тканин до інсуліну в жінок із пременопаузальнимановуляторним синдромом і резистентністю до інсуліну (наприклад, при синдроміполікістозу яєчників) може призвести до поновлення овуляції та настання вагітності.
При розвитку менструальних порушень у жінок пременопаузальногоперіоду слід переглянути переваги продовження терапії препаратом.
У пацієнтів з ризиком розвитку серцевої недостатності (особливо на фоні терапії інсуліном) необхідно постійно контролю вати її симптоми.
Препарат не викликає сонливості і/або седативного ефекту, невпливає на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Комбінована терапія препаратом із сульфонілсечовиною або метформіном призводить до синергічного поліпшенняглікемічного контролю. При комбінованій терапії з метформіном підвищується частота розвитку анемії. Не виявлено клінічно значимих взаємодій розиглітазонуз дигоксином, варфарином, ніфедипіном, пероральними контрацептивами, що містятьетинілестрадіол і норетистерон, а також іншими препаратами, що метоболізуютьсяза участю ізоформи 3А 4 цитохрому Р-450. Вживання алкоголю не впливає на ступіньгіпоглікемічного ефекту.
У пацієнтів, що приймають препарат разом з інсулін омабо іншими пероральними гіпоглікемічними засобами, може розвинутисягіпоглікемія, що вимагає зниження дози одночасно застосовуваного препарату. Источник
Умови і терміни зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від світла, недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С. Термін придатності– 2 роки.