ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ЕПІЛІК
(Epilik)
Загальна характеристика:
міжнародна назва: епірубіцин;
основні фізико-хімічні властивості: прозора рідина червоно-оранжового кольору;
склад: 1 мл розчину містить епірубіцину гідро хлориду 2 мг;
допоміжні речовини: натрію хлорид, розчин кислоти хлористоводневої , вода для ін’єкцій.
Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Протипухлинні антибіотики та споріднені препарати. Антрацикліни та спорідненні сполуки Код АТСL01D B03.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Препарат виявляє протипухлинну та проти лейкозну дію. Механізм протипухлинної дії пов’язаний з утворюванням комплексу в молекулі ДНК пухлинних клітин за допомогою інтеркаляції між парами азотистих основ, що призводить до пригнічення синтезу ДНК та РНК. Епірубіцинпідлягає ферментативному перетворенню, внаслідок чого у клітині звільнюються вільні радикали; це може викликати розрив у ланцюгу ДНК, перешкоджуючи, таким чином мітозу. Антрацикліни також володіють здатністю хелатоутворювання зрізними металами, такими, як мідь, цинк та залізо. Деякі з таких хелатнихсполук є цито токсичними. Епірубіцин також пригнічує синтез білків. Він активнийв період всього клітинного циклу, включаючи інтерфазу. Епірубіцин в порівнянні з доксорубіцином має менш виражену системну та кардіо токсичність та більший терапевтичний індекс.
Фармакокінетика. Після внутрішньо венного введення епірубіцин швидко розподіляється у плазмі та в тканинах. Він не проникає через гематоенцефалічнийбар’єр та не досягає вимірюваних концентрацій у ЦНС. Ступінь зв’язування збілками плазми (переважно альбуміном) практично не залежить від концентрації препарату в крові та становить 77%. Накопи чується також у еритроцитах. Загальна концентрація препарату у крові вдвічі більша ніж його концентрація у плазмі. Метаболізується шляхом окислення у печінці, швидко та інтенсивно з утворенням метаболіту – 13-осіепірубіцину та кон’югатів з глюкуроновою кислотою.
Період напів виведення (Т½ ) епірубіцину становить 40 годин. Екскретується, в основному з жовчю у вигляді метаболітів, частково (10%) –нирками. Загальний кліренс – 0,9 л/хв.
Показання для застосування. Рак молочної залози, яєчників, шлунка, кишечнику (сигмовидна та пряма кишка), печінки, підшлункової залози, сечового міхура, легенів.
Гострий лімфобластний та мієлобластний лейкози; ходжкинська (лімфогранулематоз) та неходжкинська злоякісні лімфоми, меланома, мієломна хвороба, остеогенні саркоми та саркоми м’яких тканин, нейробластома, пухлини голови та шиї.
Спосіб застосування та дози. Епілік вводять суворо внутрішньо венно, повільно, протягом 3 - 5 хвилин! При моно терапії, курсова доза для дорослих становить – 60 - 90 мг/м2 поверхні тіла, її можна розподілити на 2 - 3 дні та повторити через 21 день.
Загальна курсова доза не повинна перевищувати 900мг/м2 поверхні тіла. При пригніченні функції кісткового мозку, яка спричинена раніше проведеною цитостатичною та променевою терапією, пацієнтам літнього віку рекомендується доза – 60 - 75 мг/м2 поверхні тіла. Для пацієнтів з порушенням функцій печінки дозу встановлюють індивідуально, залежно від показань лабораторних досліджень функцій печінки. Якщо концентрація білірубіну в плазмі крові становить 1,4 - 3 мг/100 мл крові або результат бромсульфалеїнової проби – 9 -15% , дозу знижують на 50%; якщо концентрація білірубіну в плазмі крові становить 3 мг/100 мл крові або результат бромсульфалеїнової проби більше 15%, дозу знижують на 75%.
При лікуванні раку сечового міхура Епілік вводиться внутрішньоміхурово. Доза, яка рекомендована дорослим длявнутрішньоміхурового введення – 30 - 80 мг (попередньо розбавляють у 0,9% розчині натрію хлориду, концентрація, яка рекомендується – 1 мг/мл), вводять 1раз у 7 днів протягом 8 тижнів. Спорожнюють міхур не раніше, ніж через годину після процедури. У складі комбінованої терапії з іншими протипухлинними засобами дози слід зменшувати.
Побічна дія.
Пригнічення кістково мозкового кровотворення. Пригнічення препаратом кровотворної функції кісткового мозку виявляється у зменшенні числа лейкоцитів. Пік лейкопенії досягається через 10 - 14 днів після введення препарату, картина крові відновлюється на 21-й день після введення дози. Також спостерігається тромбоцит опенія, нейтропенія, анемія.
Кардіо токсичність. Кардіо токсичність Епіліку може виявлятисьпевними ефектами:
гострі ефекти. Епілік може спричинювати гострі передсердні та шлуночкові аритмії. Аритмія спостерігається, головним чином, при введенні препарату та протягом перших годин після введення.
Підгострі ефекти. Спостерігаються протягом кількох днів або тижнів після введення, причому рідко. Виявляються у формі токсичного міокардиту або синдрому перикардиту –
міокардиту (тахікардія, серцева недостатність та перикардит).
Хронічні ефекти. Спостерігаються протягом кількох тижнів або місяців після введення і залежать ві кумуляції, що залежить від ступеня пошкодження клітин міокарда, кульмінацією якого може стати застійна серцева недостатність.
Шкіряні прояви. У більшості випадків розвивається оборотна повнаалопеція. Відновлення росту волосся звичайно починається через 2 - 3 місяці після припинення введення препарату.
Ураження шлунково-кишкового тракту. Часто спостерігаються нудотата блювання. Їх контролюють за допомогою проти блювотної терапії.
Запалення слизових оболонок – стоматит та езофагіт. Зустрічаються повідомлення про виникнення анорексії та діареї, підвищення активності“печінкових” трансаміназ.
Ураження судинної системи. Описані випадки виникненняфлебосклерозу, зокрема при введенні препарату в дрібні вени або при використанні однієї й тієї ж вени для повторного введення.
Місцеві реакції. При потраплянні епірубіцину в оточуючи тканини під часінфузії можуть розвинутися тяжкий целюліт, пухирі та некроз тканин.
Інші. В деяких випадках спостерігається кон’юнктивіт, мукозит, гіпертермія, аменорея, фото сенсибілізація.
Протипоказання. Гіпер чутливість, тяжка серцева недостатність, серцева недостатність, тяжкі аритмії, печінкова недостатність, вагітність, період лактації. Мієлосупресія, раніше проведена терапія максимальними дозами доксорубіцину та даунорубіцину.
Передозування. Гостре передозування Епіліком виявляється у посиленні токсичних ефектів, таких як запалення слизових оболонок, лейкопенія, тромбоцит опенія. Хворих з явним пригніченням функції кісткового мозку госпіталізують, проводять терапію антибіотиками та переливання гранулоцитарноїмаси, а також симптоматичне лікування запалення слизових оболонок.
Особливості застосування. Лікування повинні проводити тільки медичні працівники, які мають досвід роботи з протипухлинними засобами. До та під час лікування необхідним є контроль картини крові, функції печінки, кількістю сечової кислоти, функції серця. Рекомендується проводити ЕКГ та ЕхоКГ до тапісля кожного курсу лікування. Сплощення або інверсія зубця Т, депресія сегмента ST або аритмія, що починається (звичайно тимчасова та оборотна), необов’язково є показанням до переривання лікування. Кардіо токсичністьвиявляється стійким зниженням вольтажу QRS, подовшанням систолічного інтервалу, зниженням фракції викиду та розвитком серцевої недостатності (у тому числі через декілька тижнів після закінчення лікування). При цьому традиційна терапія серцевої недостатності може стати неефективною. Потенційний ризиккардіотоксичності підвищується у хворих, які пройшли супутній або попередній курс променевої терапії медіастинально-перикардіальної ділянки. Пацієнтам знирковою недостатністю середньої тяжкості, як правило, корекція режиму непотрібна. Жінкам репродуктивного віку під час лікування слід запобігати зачаття. Епілік може забарвлювати сечу в червоний колір протягом 3 місяців після введення. Персоналу, який працює з препаратом, слід використовувати захисні рукавички. При потраплянні на слизові оболонки, їх необхідно терміново промити водою з милом, кон’юнктиву промивають фізіологічним розчином. Після внутрішньо венного краплинного введення необхідне є “промивання” вени.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При застосуванні в комбінації з іншимицитостатичними препаратами можливо адитивне пригнічення функції кісткового мозку, підвищення ризику розвитку побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту; з іншими кардіотонічними препаратами, які можуть спричинити серцеву недостатність (наприклад БМКК), – посилення кардіотоксичної дії. Циметідинпідвищує AUC епірубіцину на 50%.
Препарат не слід змішувати з іншими протипухлинними препаратами, атакож з гепарином. Источник
Умови та термін зберігання. Збepiгaти у недоступному для дітей, прохолодному, сухому, захищеному від світла місці при температурі 2 - 6°С. Термін придатності – 2 роки.