І Н С Т Р У К Ц І Я
для медичного застосування препарату
Ефіпім
(Efipime)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: cefepime;
1-7-(2аміно-4-тіазоліл)(метоксііміно) ацетил) аміно-2карбокси-8-оксо-5-тіа-1-азабіцикло[4.2.0]окт-2-ен-3-ілметилпіролідиніюгідроксид;
основні фізико-хімічні властивості: порошок від білого до блідо-жовтого кольору; добре розчиняється уводі;
склад: 1 флакон містить порошкуцефепіму гідро хлориду еквівалентно цефепіму 1 г
(стерильна суміш цефепімугідро хлориду і ангініну);
допоміжні речовини: аргінін.
Форма випуску. Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Цефалоспорини і споріднені речовини. Цефепім. Код АТСJ01DA24.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Антибактеріальний засіб групицефалоспоринів IV покоління. Діє бактерицидно, порушуючи синтез пептидоглікануклітинної стінки і викликає загибель мікро організмів. Має широкий спектр дії відносно грам позитивних і грам негативних бактерій, штамів, резистентних доаміноглікозидів або цефалоспоринових антибіотиків III покоління.
Цефепім високостійкий до гідролізу більшістю бета-лактамаз, має малу спорідненість відносно бета-лактамаз, кодованих хромосомними генами, і швидко проникає в
грам негативні бактеріальні клітини.
Активний щодо грам позитивнихаеробів: Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis (включаючи штами, що продукують бета-лактамазу), Staphylococcus hominis, Staphylococcussaprophyticus, штамів Streptococcus spp.: Streptococcus pyogenes (група A);Streptococcus agalactiae (група B); Streptococcus pneumoniae; іншихбета-гемолітичних Streptococcus spp. (групи C,G,F), Streptococcus bovis (групаD), Streptococcus viridans; відносно грам негативних аеробів: Pseudomonas spp., що включають P. aeruginosa, P. putida, P. stutzeri; Escherichia coli,Klebsiella spp.(що включають Klebsiella pseudomoniae, Klebsiella oxytoca,Klebsiella oxaenae); Enterobacter spp. (що включають Enterobacter cloacae,Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans), Enterobacter sakazakii); Proteusspp. (що включають Proteus mirabilis, Proteus vulgaris; Acinetobactercalcoaceticus (Acinetobacter anitratus, Acinetobacter lwoff); Aeromonashydrophila; Capnocytophaga spp., Citrobacter spp.(що включають Citobacterdiversus, Citobacter freundii); Campylobacter jejuni, Cardnerella vaginalis,Haemophilus ducrei, Haemophilus influenzae, у тому числі штами, що продукують бета-лактамазу; Haemophilus parainfluenzae, Hafnia alvei, Legionellaspp.; Morganella morganii; Moraxella catarrhalis, у тому числі штами, що продукують бета-лактамазу; Neisseria gonorrhoeae, у тому числі штами, що продукують бета-лактамазу;
Neisseria meningitidis; Providenciaspp. (у тому числі P. rettgeri, P. stuartii); Salmonella spp.; Serratia spp.(включаючи S. marcescens, S. liquefaciens); Shigella spp.; Versiniaenterocolitica.
Анаероби: Bacteroides spp., включаючи B. melaninogenicus та інші мікро організми порожнини рота, що належать до Bacteroides; Clostridium perfringens; Fusobacterium spp.; Mobiluncus spp.;Peptostreptococcus spp.; Veillonella spp.
Більшість штамів ентерококів і стафілококи, резистентні до метициліну, резистентні до більшостіцефалоспоринових антибіотиків, включаючи цефепім.
Цефепім неактивний відносно деяких штамівXanthomonas maltophilia (Pseudomonas maltophilia), Bacteroides fragilis іClostridium difficile.
Фармакокінетика.
Після внутрішньо венного і внутрішньом’язового введення цефепіму в дозі 500 мг максимальна концентрація спостерігається через 30 хвилин і становить 38 – 40 мкг/мл і 8 – 9 мкг/мл відповідно; час досягнення середньої терапевтичної концентрації у плазмі крові– 12 годин; середня терапевтична концентрація при внутрішньо венному введенні –
0,7 мкг/мл, при внутрішньом’язовомувведенні – 0,2 мкг/мл. Зв’язування цефепіму з білками плазми становить менше 19% і не залежить від концентрації препарату в сироватці крові. Значні концентрації визначаються у сечі, жовчі, перитонеальній рідині, ексудаті пухиря, слизовому секреті бронхів, мокротинні, передміхуровій залозі, апендиксі і жовчному міхурі.
Цефепім виділяється нирками, головним чином шляхом гломерулярної фільтрації. У сечі визначається приблизно 85% введеної дози у вигляді незміненого цефепіму. Період напів виведенняцефепіму із організму в середньому становить приблизно 2 години.
У пацієнтів старше 65 років з нормальною функцією нирок величина ниркового кліренсу менша, ніж у молодих хворих.
У хворих з порушеннями функцій нирок збільшується період напів виведення з організму.
У середньому період напів виведенняцефепіму при проведенні гемодіалезу становить
13 годин і 19 годин - при проведенні перитонеального діалізу.
Фармакокінетика цефепіму у хворих з порушеннями функції печінки незмінена.
Показання для застосування.
Бактеріальні інфекції, спричинені чутливими мікро організмами: перитоніт, сепсис, менінгіт, холангіт, холецистит, емпієма жовчного міхура; пієлонефрит, пієліт, уретрит, цистит, гонорея; інфекції кісток, суглобів, шкіри і м’яких тканин, інфіковані рани і опіки; фебрильна нейтропенія, профілактика після операційної інфекції.
Спосіб застосування тадози. Дорослимі дітям старше 13 років звичайно вводять внутрішньом’язово (в/м) або внутрішньо венно (в/в) в дозі 1 г з інтервалом 12 годин. Тривалість лікування звичайно становить 7 – 12 днів, тяжкі інфекції можуть потребувати більш тривалого лікування.
Дозу препарату і тривалість терапії встановлюють індивідуально, залежно від чутливості мікро організмів, тяжкості інфекції і функціонального стану нирок.
Рекомендації щодо дозування препарату наведені в таблиці: 1.
Таблиця 1.
| Тип інфекції.
| Дози, спосіб введення, інтервал між введенями.
| Тривалість терапії,
(дні).
|
| Інфекція нижніх відділів дихальних шляхів (включаючи пневмонію) середнього та тяжкого ступеня тяжкості викликані S. pneumoniae, P. aeruginosa, K. Pneumonia, або різновиди Enterobacter.
| 1-2 г в/в кожні 12 годин
(2 рази на добу)
| 10
|
| Дуже тяжкі інфекції -нейтропенічна лихоманка (в якості емпіричної терапії).
| 2 г в/в кожні 8 годин
(3 рази на добу)
| 7
|
| Інфекції сечових шляхів легкого і середнього ступеня тяжкості,
включаючи пієлонефрит викликані E. coli,
K. pneumoniae, або
P. mirabilis.
| 0,5-1 г в/в або в/м кожні 12 годин
(2 рази на добу)
| 7-10
|
| Тяжкі інфекції сечових шляхів, включаючи пієлонефрит викликані
E. coli, K.pneumoniae.
| 2 г в/в кожні 12 годин
(2 рази на добу)
| 10
|
| Середні та тяжкі інфекції щкіри і м’яких тканин викликані S. aureus або
S. pyogenes
| 2 г в/в кожні 12 годин
(2 рази на добу)
| 10
|
| Інтраабдомінальні інфекції
(використовується в комбінації з метронідазолом), викликані E. coli,
viridans group streptococci,
P. aeruginosa,
K. Pneumoniae, різновиди Enterobacter або B. fragilis
| 2 г в/в кожні 12 годин
(2 рази на добу)
| 7-10
|
Для хворих з порушенням функції нирок (кліренс креатині ну менше 50 мл/хв) початкова доза повинна бутитакою ж, як і для хворих з нормальною функцією нирок, однак підтримуюча доза повинна бути скоригована. Рекомендовані дози препарату Ефіпім для хворих знирковою недостатністю наведені у таблиці 2.:
Таблиця 2.
| Кліренс креатині ну, мл/хв
| Рекомендовані дози (залежно від ступеня тяжкості інфекції)
|
| Дуже тяжкі
| Тяжкі
| Середнього ступеня
| |
| > 50
| 2 г кожні 8 годин (3 рази на добу)
| 2 г кожні 24 години
(1 раз на добу)
| 1 г кожні 12 годин
(2 рази на добу)
|
| 30 – 50
| 1 г кожні 8 годин
(3 рази на добу)
| 2 г кожні 24 години
(1 раз на добу)
| 1 г кожні 24 години
(1 раз на добу)
|
| 11 - 29
| 1 г кожні 12 годин
(2 рази на добу)
| 1 г кожні 24 години
(1 раз на добу)
| 500 мг кожні 24 години
(1 раз на добу)
|
| < 10
| 1 г кожні
24 години
(1 раз на добу)
| 500 мг кожні 24 години
(1 раз на добу)
| 250 мг кожні 24 години
(1 раз на добу)
|
Ефіпім можна вводити внутрішньо венно або за допомогою глибокої внутрішньом’язової ін'єкції увелику м'язову масу (наприклад у верхній зовнішній квадрант сідничного м'яза).
Для внутрішньо венного введення препарату вміст флакона 500 мг розчиняють у 5 мл стерильної води дляін'єкцій, вміст флакона 1 г розчиняють у 10 мл стерильної води дляін'єкцій. Також можна препарат розводити у 5% розчині глюкози для ін'єкцій або 0,9% розчині натрію хлориду, як зазначено в таблиці 3 і вводити яквнутрішньо венне протягом 3-5 хвилин.
Як і інші парентеральні лікарські препарати, приготовлені розчини препарату Ефіпім перед введенням повинні перевірятися щодо відсутності механічних включень.
Таблиця 3.
| Спосіб введення
| Об’єм розчину для розведення, мл
| Приблизний об’єм отриманого розчину, мл
| Приблизна концентрація цефепіму, мг/мл
|
| Внутрішньо венно:
1 г/ флакон
| 10
| 11,3
| 100
|
| Внутрішньом'язово:
1 г/ флакон
| 2,4
| 3,6
| 280
|
При введенні через систему для внутрішньо венного вливання приготовлений розчин
Ефіпім у концентрації від 1 - 40 мг/мл сумісний з такими парентеральними розчинами: 0,9% розчин натрію хлориду, 5% і 10% розчин глюкози, розчин натрію лактату, розчин Рінгера з лактатом. Час введення повинен бути не менше 30 хвилин.
Перед введенням препарату Ефіпім за допомогою глибокої внутрішньом'язової ін'єкції препарат розчиняють у стерильній воді для ін'єкцій, 5% розчині глюкози для ін'єкцій або 0,9% розчині натрію хлориду для ін'єкцій, бактеріостатичній воді для ін'єкцій зпарабеном або бензиловим спиртом, 0,5% або 1% розчині лідокаїнугідро хлориду.
Побічна дія.
З боку травного тракту, печінки: діарея, нудота, блювання, запор, біль у животі, диспепсія, підвищення АЛТ, АСТ, лужної фосфатази і загального білірубіну.
Алергічні реакції: висип, свербіж, підвищення температури, анафілактичні реакції.
З боку серцево-судинної системи: біль у грудях, тахікардія.
З боку дихальної системи: кашель, біль у горлі, задишка.
З боку ЦНС: головний біль, запаморочення, безсоння, парестезії, неспокій, сплутаність свідомості, судоми.
З боку системи кровотворення: анемія і еозинофілі я, транзиторна тромбоцит опенія, лейкопенія, нейтропенія.
З боку системи згортання крові: збільшення протромбі нового часу.
З боку сечовидільної системи: тимчасове підвищення азоту сечовини крові та/або креатині ну сироватки.
Місцеві реакції: при внутрішньо венному введенні – флебіти; при внутрішньом’язовому введенні –гіперемія і біль.
Інші: астенія, посилення потовиділення, вагініт, периферичні набряки, біль у спині.
Відхилення даних лабораторних аналізів: під час клінічних досліджень, дані яких наведені, побічні ефекти мали транзиторний характер і виникали з частотою < 2% :
підйом аланін амінотрансфер ази (3,2%), аспартатамінотрансфер ази (2,7%), лужної фосфатази, загального білірубіну, анемія, эозинофілія, збільшення протромбі нового часу або ПТТ і позитивний результат тесту Кумбса без гемодалізу (18,3%). Тимчасовий підйом азоту сечовини крові або креатині ну в сироватці крові ітранзиторна тромбоцит опенія відзначались у 0,5% хворих. Також відмічалисятранзиторна лейкопенія і нейтропенія (<0,5%).
Протипоказання. Підвищена чутливість до препарату, інших антибіотиків
цефалоспоринового ряду, пеніциліні в або інших бета-лактамних антибіотиків,
захворювання шлункового кишкового тракту (у тому числі в анамнезі), виразковий коліт, регіональний ентерит, або антибіотико-асоційований коліт, важка хронічна ниркова недостатність.
Клінічні дані про безпеку застосування препарату Ефіпім у період вагітності відсутні; застосування можливо тільки під наглядом лікаря, коли потенційна користь перевищує можливий ризик.
Ефіпім виділяється з грудним молоком у дуже низьких концентраціях. Проте у період лактації застосовувати препарат слід з обережністю.
Ефективність і безпека застосування препарату для лікування дітей до 13 років не встановлені.
Передозування. На випадок передозування, особливо у хворих з порушенням функції нирок, рекомендують проведеннягемодіалізу; перитонеальний діаліз є малоефективним.
Особливості застосування.
Препарат слід застосовувати обережно пацієнтам з будь-якими формами алергії, особливо при алергічних реакціях на лікарські препарати в анамнезі. При появі алергічної реакції наЕфіпім застосування препарату треба припинити.
При виникненні діареї на фоні лікуванняЕфіпімом можливий розвиток псевдомембранозного коліту. Коліт легкої формиможе пройти самостійно після припинення прийому препарату; помірні або тяжкі випадки можуть вимагати спеціального лікування.
При застосуванні препарату Ефіпім можливий розвиток суперінфекції, що потребує відміни препарату.
На фоні лікування можливий позитивний тест Кумбса.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Розчин препарату Ефіпім , як і більшість інших бета-лактамних антибіотиків, не слід вводити з розчинами метронідазолу, ванкоміцину, гентаміцину, тобраміцину сульфату і нетилміцину сульфату. При застосуванні розчину препарату Ефіпім разом з цими препаратами кожний антибіотик вводять окремо.
Умови та термін зберігання.Зберігатиу сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 250С. Зберігати в недоступному для дітей місці.
Термін придатності – 2 роки.
Розчин препарату Ефіпім стабільний протягом 24 годин при температурі 15 - 250С у Источник
захищеному від світла місці.