ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ЛІНКОМІЦИН-ДАРНИЦЯ
(LINCOMYCIN-DARNITSA)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: lincomycin;
(2S-транс)-метил-6,8-дидезокси-6-[[(1-метил-4-пропіл-2-піролідиніл) карбоніл]аміно]-1-тіо-D-еритро-α-D-галакто-октапіранозидугідро хлорид;
основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна або злегка жовтувата рідина з легким специфічним запахом;
склад: 1 мл містить 300 мг лінкоміцину гідро хлориду в перерахуванні налінкоміцин;
допоміжні речовини: динатрію едетат, 0,1 М розчин натрію гідроксиду, вода для ін’єкцій.
Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Лінкозаміди. Код АТС J01F F02.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Лінкоміцин – антибіотик групи лінкозамідів, продукт життєдіяльності Streptomyces lincolniensis. Чинить бактеріостатичну дію. Пригнічує білковий синтез бактерій внаслідок оборотного зв’язування з 50S-субодиницею рибосом, порушує утворення пептидних зв’язків. Виявляє активність відносно грам позитивних коків: Staphylococcus spp., Streptococcusspp., у т. ч. Streptococcus pneumoniae. Впливає на Haemophilus influenzae;Bacillus anthracis, Mycoplasma spp., Bacteroides spp., Corynebacteriumdiphtheriae, Clostridium perfringens, Clostridium tetani. Ефективний відносноStaphylococcus spp., стійких до пеніциліну, тетрациклінів, хлорамфеніколу, стрептоміцину, цефалоспоринів. До 30 % Staphylococcus spp., стійких до еритроміцину, мають перехресну стійкість до лінкоміцину. Не діє на Enterococcusspp. (у т. ч. Enterococcus faecalis), грам негативні мікро організми, гриби, віруси, найпростіші. За активністю поступається еритроміцину відносноспороутворюючих анаеробів, Neisseria spp., Corynebacterium spp. Оптимум дії знаходиться в лужному середовищі (pН 8–8,5). Стійкість до лінкоміцинурозвивається повільно. У високих дозах має бактерицидний ефект.
Фармакокінетика. Після внутрішньом’язового введення лінкоміцину в дозі 600 мг максимальна концентрація препарату в крові досягається в протягом 30–60хв. Вона в 2 рази перевищує максимальну концентрацію лінкоміцину в крові після прийому препарату перорально в аналогічній дозі. Помітна антибактеріальна активність у плазмі виявляється протягом 24 год. Після внутрішньо венного введення ефективна концентрація в крові відмічається протягом 12 год. Накопи чується препарат у печінці, селезінці, нирках і легенях, кістковій ім’яких тканинах. Більша частина препарату метаболізується в печінці. Від 17 до 47 % введеного в м’яз препарату виводиться із сечею протягом 24 год.
Показання для застосування. Бактеріальні інфекції, спричинені чуттєвими долінкоміцину мікро організмами – насамперед стафілококами і стрептококами, особливо мікро організмами, стійкими до пеніциліні в, чи інфекційні процеси, що перебігають з алергією на пеніциліни. Сепсис, під гострий септичний ендокардит, хронічна пневмонія, абсцес легенів, емпієма плеври, плеврит, отит, остеомієліт (гострий і хронічний), гнійний артрит, після операційні гнійні ускладнення, ранова інфекція, інфекції шкіри і м’яких тканин (піодермія, фурункульоз, флегмона, бешихове запалення).
Спосіб застосування та дози. Призначають Лінкоміцин-Дарниця внутрішньом’язовоі внутрішньо венно. Внутрішньо венно Лінкоміцин-Дарниця вводять тільки краплин нозі швидкістю 60-80 крапель за хвилину. Перед введенням 2 мл 30 % розчину (0,6г) препарату розчиняють у 250 мл ізотонічного розчину натрію хлориду.
Разова доза для дорослих становить 0,6 г, добова – 1,8 г. При тяжкому перебігу інфекції добова доза може бути збільшена до 2,4 г. Препарат вводять 3рази на добу, з перервами 8 год. Дітям призначають у добовій дозі 10–20 мг/кг незалежно від віку. Тривалість лікування становить 7-14 днів; при остеомієліті курс лікування становить 3 тижні і більше.
Побічна дія. У деяких хворих можливий прояв побічної дії препарату. З боку травної системи можливі нудота, блювання, діарея, болі вепігастрії, біль у животі, глосит, стоматит, транзиторна гіпербілірубінемія, підвищення активності “печінкових” трансаміназ; при тривалому застосуванні -кандидоз ШКТ, псевдомембранозний ентероколіт.
З боку органів кровотворення: оборотні лейкопенія, тромбоцит опенія, нейтропенія.
Алергійні реакції: кропив’янка, ексфоліативний дерматит, ангіо невротичний набряк, анафілактичний шок.
Місцеві реакції: при внутрішньо венному введенні - флебіт. При швидкомувнутрішньо венному введенні - зниження АТ, запаморочення, астенія, розслаблення скелетної мускулатури.
Протипоказання. Гіпер чутливість до компонентів препарату. Вагітність (за винятком випадків, коли це необхідно за життєвими показаннями). Тяжка печінкова і/чи ниркова недостатність. Період лактації. Ранній грудний вік (до 1 міс.). Тяжкі грибкові захворювання шкіри, слизової оболонки порожнини рота, піхви. Міастенія. Коліт, пронос нез’ясованого походження.
Передозування. Гостре отруєння лінкоміцином не описано. Можливо посилення побічної дії у вигляді нудоти, блювання проносу, болю в епігастрії.
Лікування. За наявності таких ознак припиняють введення препарату. За необхідності можливо проведення водяного навантаження з подальшим введенням осмотичного сечогінного. Подальше лікування – симптоматичне.
Особливості застосування. Щоб запобігти розвитку асептичного некрозу, внутрішньом’язові введення проводять глибоко в м’яз. Внутрішньо венно вводити препарат без попереднього розведення не можна. На фоні тривалого лікування необхідний періодичний контроль активності “печінкових” трансаміназ і функції нирок. Призначення пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю припустимо лишеза життєвими показаннями.
З появою ознак псевдомембранозного коліту (діарея, лейкоцитоз, пропасниця, біль у животі, виділення з каловими масами крові і слизу) у легких випадках досить відміни препарату і призначення іонообмінних смол (колестираміну), у тяжких випадках показано відновлення втрати рідини, електролітів і білка, ванкоміцин – внутрішньо у добовій дозі 0,5 – 2 г (за 3-4прийоми) протягом 10 днів або бацитрацин.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Між Лінкоміцином-Дарниця і кліндаміциноміснує перехресна резистентність. Парентеральное введення препарату не слід поєднувати із застосуванням міо релаксантів, оскільки таке сполучення підсилює нервово-м’язову блокаду, спричинену міо релаксантами.
Фармацевтично несумісний з канаміцином, ампіциліном, барбітуратами, теофіліном, кальцію глюконатом, гепарином і магнію сульфатом. Виявляє антагонізм з еритроміцином, синергізм – з аміноглікозидами. Протидіарейні лікарські засоби знижують ефективність препарату.
Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці, в оригінальній упаковці, при температурі не вище 25 °С. Источник
Термін придатності – 2 роки.