ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ФЕМОСТОН®
(FEMOSTON®)
Загальна характеристика:
основні фізико – хімічні властивості:
таблетка ест радіолу: кругла, двоопукла, вкрита плівковою оболонкою, біла таблетка з маркуванням у вигляді букви S і Ñ під нею з одного боку і 379 – з іншого боку. Діаметр таблетки – 7 мм;
таблетка ест радіолу/дидрогестерону: кругла, двоопукла, вкрита плівковою оболонкою, сіра таблетка з маркуванням у вигляді букви S іÑ під нею з одного боку і 379 – з іншого боку. Діаметр таблетки – 7 мм;
склад:
таблетка ест радіолу містить ест радіолу 1,0 мг;
допоміжні речовини: лактоза, гіпромелоза, крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид безводний колоїдний, магнію стеарат, Опадрі Y-1-7000 білий;
таблетка ест радіолу/дидрогестерону містить ест радіолу 1,0 мг, дидрогестерону 10,0 мг;
допоміжні речовини: лактоза, гіпромелоза, крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид безводний колоїдний, магнію стеарат, Опадрі OY-8243 сірий.
Форма випуску. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Комбіновані препарати, які містять гестагени і естрогени. Код АТС G03F A14.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Естрадіол
Активний компонент естрадіол хімічно та біологічно подібний ендогенному ест радіолулюдини. Тому він класифікується як людський естроген. Естрадіол – це найбільш важливий естроген, що має найвищу активність серед оваріальних гормонів. Ендогенні естрогени беруть участь в здійсненні певних функцій матки і придатків, включно з проліферацією ендометрія і циклічними змінами в матці, шийці матки і піхві.
Відомо, що естрогени відіграють важливу роль у метаболізмі кісткової тканини і жирів. Крімтого, естрогени впливають на автономну нервову систему і можуть викликати непрямий позитивний психотропний ефект.
Дидрогестерон
Дидрогестерон –це активний при пероральному прийомі прогестаген, дія якого порівняна з дієюпрогестерону, що вводиться парентерально. В контексті замісної гормональної терапії дидрогестерон сприяє повній секреторній трансформації стимульованого естрогенами ендометрія матки і таким чином забезпечує захист проти зумовленого естрогенами ризику гіперплазії та/або карциноми ендометрія, не викликаючиандроген них побічних ефектів.
У зв’язку з тим, що естрогени стимулюють рістендометрія, моно терапія естрогенами підвищує ризик гіперплазії і ракуендометрія. Додання до терапії прогестагена значно знижує індукований естрогенами ризик гіперплазії ендометрія в жінок зі збереженою маткою.
Дані клінічних досліджень
Зменшення симптомів дефіциту естрогенів і поліпшення профілю кровотеч
Зменшення виразності симптомів менопаузи досягалося протягом перших кількох тижнів лікування. Регулярніменструальноподібні реакції (середня тривалість 5 днів) при застосуванні препарату Фемостон®, який містить 2 мг ест радіолу і 10 мгдидрогестерону, спостерігалися приблизно у 90% жінок. Менструація звичайно починалася в день прийому останньої таблетки прогестагенової фази. Проривніматкові кровотечі і/або кровомазання реєструвалися приблизно в 10% жінок. Протягом першого року терапії аменорея (відсутність кровотечі або кровомазання) відмічалася в 5 - 15 % жінок на цикл.
Регулярні менструальноподібні реакції при застосуванні препарату Фемостон®, який містить 1 мг ест радіолу і 10мг дидрогестерону, відмічалися у 75-80% жінок. День початку менструації, її тривалість, а також число жінок з періодичними менструальноподібними реакціями були такимиж, що і при застосуванні препарату Фемостон®, який містить 2 мгест радіолу і 10 мг дидрогестерону, але жінок з відсутністю менструацій було більше (10-25 % на 1 цикл).
Профілактика остеопорозу
Недостатність естрогенів у менопаузі пов’язана з підвищеним обміном кісткової тканини і зменшенням кісткової маси. Впливестрогенів на мінеральну щільність кісткової тканини є дозозалежним. Захисний ефект естрогенів діє тільки під час їх застосування. Після припинення замісної гормональної терапії (ЗГТ) швидкість зменшення кісткової маси є такою ж, що і в жінок, які неодержували зазначену терапію.
Дані дослідження WHI (Women Health Initiative) і мета-аналізу досліджень свідчать про те, що поточна ЗГТ переважно в здорових жінок у виглядімоно терапії або в комбінації із прогестагеном знижує ризик переломів стегна, хребців і інших видів переломів, що виникають внаслідок остеопорозу. ЗГТ такожможе запобігати переломам у жінок з низькою щільністю кісткової тканини і/абодіагностованим остеопорозом, але дані про це обмежені.
Після двох років лікування препаратом Фемостон®, який містить 2 мг ест радіолу і 10 мг дидрогестерону, мінеральна щільність кісткової тканини (МЩКТ) в поперековому відділі хребта збільшилася на 6,7% ± 3,9% (середнє значення± стандартне відхилення). Під час лікування МЩКТ у поперековому відділі хребта зросла або залишилася незмінною у 94,4% жінок. У жінок, що приймали препаратФемостон®, який містить 1 мг ест радіолу і 10 мг дидрогестерону, МЩКТ у поперековому відділі хребта збільшилася на 5,2% + 3,8%. МЩКТ у поперековому відділі хребта зросла або залишилася незмінною під час лікування у 93,0% жінок. Фемостон® також впливав на МЩКТ стегнової кістки. Після двох років терапії 1 мг ест радіолу МЩКТ у шийці стегнової кістки збільшилася на 2,7% ± 4,2%, на 3,5% ± 5,0% у зоні вертіла і на 2,7% ± 6,7% у трикутнику Уарда. Після двох років лікування естрадіолом у дозі 2 мг дані показники дорівнювали 2,6% ± 5,0%; 4,6% ± 5,0% і 4,1% ± 7,4% відповідно. МЩКТ втрьох зонах стегнової кістки зросла або залишилася незмінною після терапіїестрадіолом в дозі 1 і 2 мг у 67-78% і 71-88% жінок відповідно.
Фармакокінетика.
Естрадіол
Після перорального прийому мікронізованого ест радіолувідбувається його швидке і повне всмоктування зі шлунково-кишкового тракту, після чого він інтенсивно метаболізується. Головними некон’югованими ікон’югованими метаболітами є естрон і естрону сульфат, які також маютьестроген ну активність як безпосередньо, так і після їх перетворення вест радіол. Естрону сульфат може піддаватися кишково-печінковому метаболізму. Естрон і естрадіол виводяться з сечею переважно у вигляді глюкуронідних сполук. Естрогени екскретуються з материнським молоком.
Дидрогестерон
У середньому 63% міченого дидрогестерону після перорального прийому екскретується з сечею, період виведення становить 72 години. Дидрогестерон повністю метаболізується, основний метаболіт –20-альфа-дигідродидрогестерон (ДГД). Цей метаболіт виявляється в сечі головним чином у вигляді глюкуроніду. Усі метаболіти зберігають структуру 4,6-дієн-З-он конфігурації без 17-альфа-гідроксилювання, що і пояснює відсутність естрогенноїі андрогенної дії. У разі перорального прийому дидрогестерону концентрація ДГДу плазмі вище, ніж дидрогестерону. Співвідношення AUC і Сmax ДГД додидрогестерону складають 40 і 25 відповідно.
Дидрогестерон швидко абсорбується. Значення Тmax длядидрогестерону і ДГД варіюють у межах 0,5 - 2,5 годин. Період напів виведеннядидрогестерону і ДГД становить 5-7 і 14-17 годин відповідно.
На відміну від прогестерону дидрогестерон не виділяється зсечею у вигляді прегнандіолу. Завдяки цьому залишається можливість визначити синтез ендогенного прогестерону за екскрецією прегнандіолу.
Показання для застосування. Замісна гормональна терапія для усунення симптомів, обумовлених дефіцитом естрогенів, у жінок у пост менопаузальномуперіоді.
Профілактика пост менопаузального остеопорозу при високому ризику переломів у разі непереносимості або наявності протипоказань для застосування інших лікарських препаратів для профілактикиостеопорозу.
Досвід лікування жінок старше 65 років обмежений.
Спосіб застосування та дози. Приймати по одній таблетці, що містить 1 мгест радіолу, щодня протягом перших 14 днів 28-денного циклу; наступні 14 днів –по одній таблетці, що містить 1 мг ест радіолу та 10 мг дидрогестерону. Після закінчення 28-денного циклу слід одразу ж починати новий цикл.
Необхідно приймати одну таблетку щодня внутрішньо в послідовності, яка зазначена на упаковці. Лікування повинно бути безперервним.
Для початку і продовження лікування пост менопаузальних симптомів необхідно призначати мінімальні ефективні дози протягом мінімального періоду часу.
Лікування пост менопаузальних симптомів
Зазвичай починати лікування треба з прийому препарату Фемостон®, який містить 1 мг ест радіолу і 10 мгдидрогестерону. Залежно від клінічного ефекту, далі дозу можна підбиратися індивідуально. Якщо симптоми, пов’язані з дефіцитом естрогенів, не зменшуються, дозу можна збільшити шляхом призначення препарату, який містить 2 мг ест радіолуі 10 мг дидрогестерону.
Профілактика остеопорозу
При замісній гормональній терапії з метою профілактики остеопорозу в пост менопаузальному періоді, необхідно враховувати очікувані ефекти на кісткову масу, які є дозозалежними, а також індивідуальнупереносимість лікування.
Фемостон®можна застосовувати незалежно від прийому їжі.
Побічна дія.
Є повідомлення про такі побічні ефекти терапії Фемостоном®:
часті (1-10%):
головний біль, мігрень, нудота, біль у животі, метеоризм, судоми в нижніх кінцівках, біль у молочних залозах, проривні кровотечі, кровомазання, біль в ділянці таза, астенія, зменшення або збільшення ваги;
нечасті (<1%):
вагінальний кандидоз, збільшення розмірів фіброміоми матки, депресія, зміни лібідо, нервовість, запаморочення, венозна тромбоемболія, захворювання жовчного міхура, алергічні шкірні реакції, висипання, кропив’янка, свербіж, біль у спині, зміни ерозійшийки матки і кількості шийкового секрету, дисменорея, периферичні набряки;
рідкі (<0,1%):
непереносимістьконтактних лінз, збільшення кривизни рогівки, порушення функції печінки, щоіноді можуть супроводжуватися астенією, нездужанням, жовтяницею і болем уживоті, збільшення молочних залоз, синдром подібний до синдромупередменструального напруження;
дуже рідкі (<0,01%):
гемолітична анемія, хорея, інфаркт міокарду, інсульт, блювання, хлоазма і меланоз шкіри, які можуть залишатися після відміни препарату, поліморфна еритема, вузлова еритема, судинна пурпура, ангіо невротичний набряк, погіршення перебігупорфірії.
Рак молочної залози
Відповідно до результатів великої кількості епідеміологічних досліджень і одного рандомізованого, плацебо-контрольованого дослідження (Women Health Initiative - WHI), загальний ризик виникнення раку молочної залози зростає зі збільшенням тривалості ЗГТ у жінок, що одержують дане лікування, або в яких ЗГТ проводилося в недавньому минулому.
Для ЗГТ тільки естрогеном результати оцінки відносного ризику (ВР) при повторному аналізі даних 51 епідеміологічного дослідження (в яких ЗГТ тільки естрогеном проводилася більш ніж у 80 % всіх випадків ЗГТ) і епідеміологічного дослідження MWS (Million Women Study) єсхожими і складають 1,35 (95 % довірчий інтервал – ДІ:1,21-1,49) і 1,30 (95 % ДІ: 1,21-1,40), відповідно.
Відносно комбінованої ЗГТ (естроген плюс прогестаген) у декількох епідеміологічних дослідженнях були отримані дані про більш високий загальний ризик виникнення раку молочної залози, ніж при моно терапії естрогенами.
У дослідженні MWS було продемонстровано, що, у порівнянні з особами, які ніколи не отримували ЗГТ, використання комбінованої (прогестаген плюс естроген) ЗГТ різних типів було пов’язано з більш високим ризиком раку молочної залози (ВР = 2,00, 95 % ДІ: 1,88-2,12) ніж при застосуванні тільки естрогенів (ВР = 1,30, 95 % ДІ: 1,21-1,40) або тиболону (ВР= 1,45; 95 % ДІ: 1,25-1,68).
У дослідженні WHI у всіх пацієнтів ризик дорівнював 1,24 (95 % ДІ: 1,01-1,54) після 5,6 років використання комбінованої (прогестаген плюс эстроген) ЗГТ (кон’юговані конячі естрогени - ККЕ іметилпрогестерону ацетат - МПА) в порівнянні із плацебо.
Абсолютні ризики, розраховані в дослідженнях MWS і WHI, представлені нижче:
На підставі даних про середню захворюваність раком молочної залози в розвинених країнах у дослідженні MWS було встановлено наступне:
очікується, що рак молочної залози буде діагностований приблизно в 32 зкожних 1000 жінок віком від 50 до 64, які не отримують ЗГТ;
на 1000 жінок, що недавно отримували або отримують ЗГТ зараз, кількість додаткових випадків протягом відповідного періоду буде становити
для тих, які отримують замісну терапію тільки естрогеном
від 0 до 3 (найкраща оцінка = 1,5) при застосуванні протягом 5 років;
від 3 до 7 (найкраща оцінка = 5) при застосуванні протягом 10 років;
для тих, які отримують комбіновану (естроген плюс прогестаген) ЗГТ
від 5 до 7 (найкраща оцінка = 6) при застосуванні протягом 5 років;
від 18 до 20 (найкраща оцінка = 19) при застосуванні протягом 10 років.
У дослідженні WHI було встановлено, що після 5,6 років спостереження зажінками віком від 50 до 79 років при комбінованій естроген-прогестагеновій ЗГТ (ККЕ і МПА) додатково будуть діагностовані 8 випадків інвазивного раку молочної залози на 10 000 жінок-років.
Згідно зі статистичними даними дослідження, було встановлено що:
на 1000 жінок у групі плацебо приблизно 16 випадків інвазивного раку молочної залози були б діагностовані через 5 років;
на 1000 жінок, які отримували комбіновану ЗГТ “естроген + прогестаген”(ККЕ і МПА), число додаткових випадків складе від 0 до 9 (найкраща оцінка = 4) при застосуванні протягом 5 років.
Число додаткових випадків раку молочної залози в жінок, які застосовують ЗГТ, є досить подібним до такого в жінок, якіпочали ЗГТ, незалежно від їх віку на початку використання (від 45 до 65 років).
Рак ендометрія
У жінок з інтактною маткою ризик гіперплазії і раку ендометрія зростає зі збільшенням тривалості моно терапії естрогенами. Заданими епідеміологічних досліджень, найкраща оцінка ризику свідчить, що вжінок, які не приймають ЗГТ, очікується, що рак ендометрія буде діагностованийприблизно в 5 з кожних 1000 віком між 50 і 65 роками. Залежно від тривалості лікування і дози естрогену, підвищення ризику раку ендометрія серед тих, що приймають тільки естроген, є в 2-12 разів більшим порівняно з тими, хто його неприймає. Додання прогестагену до моно терапії естрогеном значно зменшує даний підвищений ризик.
Інші побічні реакції, про які повідомлялося у зв’язку з естроген/прогестагеновою терапією:
естроген залежні новоутворення як доброякісні, так і злоякісні, наприклад, рак ендометрія;
венозна тромбоемболія, тобто тромбоз глибоких вен нижньої кінцівки аботазу і емболія судин легенів, частіше зустрічається серед жінок що отримуютьЗГТ, ніж серед тих, хто її не отримують.
Протипоказання.
Діагностований в минулому або підозрюваний рак молочних залоз;
діагностовані в минулому або підозрювані естроген залежні злоякісні пухлини (наприклад рак ендометрія);
вагінальні кровотечі нез’ясованого генезу;
нелікована гіперплазія ендометрія;
наявна венозна тромбоемболія (тромбоз глибоких вен, тромбоемболіялегеневих артерій) або ідіопатична венозна тромбоемболія в минулому;
активні або недавні тромбоемболічні захворювання артерій (наприклад стенокардія, інфаркт міокарду);
гострі захворювання печінки, а також наявність захворювань печінки вминулому, якщо показники функції печінки не нормалізувалися;
відома гіпер чутливість до активних речовин або до будь-якого з неактивних компонентів препарату;
порфирія.
Якщо показання стосуються не тільки жінок в періоді менопаузи:
вагітність, що діагностована або підозрюється.
Передозування.
Як естрадіол, так і дидрогестерон є речовинами з низькою токсичністю. Теоретично при передозуванні можуть виникати такі симптоми як нудота, блювання, сонливість і запаморочення. Малоймовірно, що при передозуванні буде потрібно яке-небудь специфічне симптоматичне лікування. Це також відноситься до випадків передозування у дітей.
Особливості застосування.
Для лікування симптомів, пов’язаних зпост менопаузою, ЗГТ слід починати тільки за наявності таких симптомів, які несприятливо впливають на якість життя. У всіх випадках необхідно проводити ретельний аналіз ризику і користі, як мінімум, щорічно, і ЗГТ доцільно продовжувати, тільки якщо користь перевищує ризик.
Медичне обстеження/спостереження
Перед початком або поновленням замісної гормональної терапії необхідно з’ясувати повний особистий і сімейний анамнез.
Фізикальне обстеження (включаючи обстеження органів тазу і молочних залоз) необхідно робити, виходячи з даних анамнезу, наявності протипоказань і з урахуванням застережень при використанні. Під час лікування рекомендується проведення регулярних обстежень, частота і обсяг яких визначається індивідуально. Жінки повинні бути поінформовані, про які зміни вмолочних залозах необхідно повідомити лікареві або медичній сестрі. Обстеження включно з мамографією необхідно робити відповідно до існуючої практики, модифікованої залежно від індивідуальних потреб.
Захворювання, при яких необхідно спостерігати за станом пацієнток
За наявності кожного із зазначених нижче захворювань у даний момент, уминулому і/або їх погіршенні під час вагітності або попередньої гормональної терапії, пацієнтки повинні перебувати під ретельним спостереженням. Необхідно мати на увазі, що ці захворювання можуть рецидиву вати або їх перебіг погіршуватися під час лікування Фемостоном®.
До них відносяться:
фіброміома матки або ендометріоз;
тромбоемболічні захворювання в минулому або наявність факторів ризикутромбоемболій (див. нижче);
наявність факторів ризику виникнення естроген залежних пухлин, наприклад, перший ступінь спадкової схильності до раку молочної залози;
артеріальна гіпертензія;
захворювання печінки (наприклад аденома печінки);
цукровий діабет із судинними ускладненнями або без них;
жовчнокам’яна хвороба;
мігрень або (сильний) головний біль;
системний червоний вовчак;
гіперплазія ендометрія в анамнезі (див. нижче);
епілепсія;
бронхіальна астма;
отосклероз.
Причини для негайного припинення терапії:
Терапія повинна бути припинена у випадку виявлення протипоказання, атакож у наступних ситуаціях:
поява жовтухи або порушення функції печінки;
значне підвищення артеріального тиску;
поява вперше головного болю по типу мігрені;
вагітність.
Гіперплазія ендометрія
При лікуванні одними естрогенами протягом тривалого часу збільшується ризик гіперплазії і раку ендометрія. Додання долі кування прогестагену протягом, принаймні, 12 днів циклу в жінок із збереженою маткою значно знижує цей ризик.
Кровотечі
Протягом перших місяців лікування можуть виникати проривні маткові кровотечі або кровомазання. Якщо такі виникають при лікуванні через деякий часабо тривають після його відміни, необхідно з’ясувати їх причину, що може включати біопсію ендометрія для виключення злоякісних новоутворень ендометрія.
Рак молочної залози
У дослідженні WHI і епідеміологічних дослідженнях, включаючи дослідження MWS, було встановлено, що в жінок, які приймають естрогени, комбінації прогестагену і естрогену або тиболон для ЗГТпротягом декількох років є підвищений ризик виявлення раку молочної залози (див. розділ “Побічна дія”).
Для всіх видів ЗГТ додатковий ризик стаєявним протягом декількох років її застосування і збільшується при продовженні лікування, але повертається до вихідного рівня протягом декількох (якнайбільшеп’яти) років після припинення терапії.
У дослідженні MWS відносний ризик раку молочної залози при терапії кон’югованими конячими естрогенами (ККЕ) абоестрадіолом (E2) був вищим, якщо до лікування додавався прогестаген як увигляді переривчастої, так й у вигляді безперервної схеми, незалежно від йоготипу. Не було отримано ніяких даних щодо різниці ризику при різних способах застосування.
У дослідженні WHI безперервне використання комбінації кон’югованих конячих естрогенів і медроксипрогестерону ацетату (ККЕі MП) було пов’язано з раком молочної залози, який, у порівнянні із плацебо, характеризувався небагато більшим розміром і більш частим метастазуванням умісцеві лімфатичні вузли.
ЗГТ, особливо естроген-прогестагеновакомбінована терапія, збільшує щільність мамо графічних зображень, що може несприятливо впливати на рентгенологічне виявлення раку молочної залози.
Венозна тромбоемболія
ЗГТ пов’язана з більш високим відносним ризиком розвитку венозноїтромбоемболії (ВТЕ), тобто тромбозу глибоких вен або емболії легеневих судин.
В одному рандомізованому контрольованому дослідженні і епідеміологічних дослідженнях було показано, що в осіб, які отримуютьЗГТ, ризик розвитку даного стану у два-три рази вище в порівнянні з тими, хтоне приймає такої терапії. Встановлено, що для останньої групи число випадківВТЕ за 5-річний період буде приблизно 3 на 1000 жінок віком 50-59 років і 8 на 1000 жінок віком 60-69 років. Показано, що в здорових жінок при використанніЗГТ протягом 5 років число додаткових випадків ВТЕ за 5-річний період буде вінтервалі від 2 до 6 (найкраща оцінка = 4) на 1000 жінок віком 50-59 років іміж 5 і 15 (найкраща оцінка = 9) на 1000 жінок віком 60-69 років. Виникнення такого стану найбільш імовірно протягом першого року проведення ЗГТ, ніж пізніше.
Загальновизнаними факторами ризику розвитку ВТЕ є наявність подібних порушень у минулому в пацієнтки або членів її родини, тяжка форма ожиріння (індекс маси тіла > 30кг/м2) і системний червоний вовчак (СЧВ). Єдиної думки щодо ролі варикозного розширення вен у розвитку ВТЕ не існує.
У пацієнток з ВТЕ в анамнезі або тих, що мають тромбофілічні стани, ризик ВТЕ підвищений. ЗГТ може збільшити даний ризик. При наявностітромбоемболій в анамнезі пацієнтки або вираженому сімейному анамнезі, а такожпри рецидивуючих спонтанних абортах необхідно провести обстеження з метою виключення схильності до тромбоутворення. До завершення ретельної оцінки факторівтромбофілії або початку антикоагулянтної терапії застосування ЗГТ у таких хворих повинно вважатися протипоказаним. У жінок, які вже приймають антикоагулянти, необхідний ретельний аналіз співвідношення ризику-користі використання ЗГТ.
Ризик ВТЕ може тимчасово збільшуватися при тривалій іммобілізації, значній травмі абооб’ємному хірургічному втручанні. Як зазвичай у після операційному періоді, необхідно приділяти серйозну увагу профілактичним заходам для попередження ВТЕпісля операцій. Якщо планується тривала іммобілізація після хірургічного втручання, а саме після операцій на органах черевної порожнини або ортопедичних операцій на нижніх кінцівках, необхідно розглянути питання про можливість тимчасового припинення ЗГТ за 4 – 6 тижнів до операції. Лікування не можна починати знов до повного відновлення рухової активності жінки.
Якщо венознатромбоемболія розвивається після початку терапії, препарат треба відмінити. Пацієнток слід попередити про необхідність негайно звернутися до лікаря у разіпри появі потенційних симптомів тромбоемболії (наприклад болісної набряклості ноги, раптового болю в грудній клітці, задишки).
Хвороба коронарних артерій серця
У рандомізованих контрольованих дослідженнях не було отримано ніяких доказів позитивного впливу на серцево-судинну систему безперервної комбінованої терапії кон’югованими естрогенами і МПА. У двох великих клінічних дослідженнях WHI і HERS (Heart and Estrogen/progestinReplacement Study) був продемонстрований можливий підвищений ризик серцево-судинних захворювань протягом першого року лікування і відсутність позитивного ефекту в цілому. Для інших препаратів, які використовують для ЗГТ, є тільки обмежені дані рандомізованих контрольованих досліджень, у яких вивчалися ефекти на серцево-судинну захворюваність або смертність. Тому, невідомо, чи поширюються ці результати також на інші препарати ЗГТ.
Інсульт
У великому рандомізованому клінічному дослідженні (WHI-дослідження) як вторинний результат було виявлено збільшення ризику виникнення ішемічного інсульту в здорових жінок під час застосування безперервної комбінованої терапії кон’югованими естрогенами і МПА. Для жінок, які не отримують ЗГТ, установ лено, що частота випадків інсульту, яківідбудуться за 5-річний період, складе приблизно 3 на 1000 жінок віком 50-59 роківі 11 на 1000 жінок віком 60-69 років. Підраховано, що для жінок, які приймаютькон’юговані естрогени і МПА протягом 5 років, кількість додаткових випадків буде в інтервалі від 0 до 3 (найкраща оцінка = 1) на 1000 пацієнток віком 50-59років і від 1 до 9 (найкраща оцінка = 4) на 1000 пацієнток віком 60-69 років. Невідомо, чи відноситься підвищений ризик виникнення інсульту також до інших препаратів для ЗГТ.
Рак яєчників
Тривале (щонайменше, 5-10 років) застосування препаратів для ЗГТ, які містять тільки естрогені, у жінок з видаленою маткою було пов’язане зі збільшеним ризиком виникнення рака яєчниківу декількох епідеміологічних дослідженнях. Неясно, чи буде відрізнятися ризикпри тривалому використанні комбінованої ЗГТ і тільки препаратів, які містять естрогени.
Інші стани
Естрогени можуть спричинювати затримку рідини, і тому необхідно ретельне слідкувати за станом пацієнтів, що мають порушення функції серця або нирок. За станом пацієнток з кінцевою стадією ниркової недостатності необхідно ретельно спостерігати, тому що очікується, щорівень циркулюючих активних інгредієнтів Фемостону® буде в них підвищений.
Жінки з існуючою ранішегіпертри гліцеридемією повинні бути під ретельним спостереженням під час проведення замісної терапії естрогенами або гормональної замісної терапії, томущо в таких жінок при лікуванні естрогенами спостерігалися поодинокі випадки значного збільшення рівня три гліцеридів у плазмі, що приводило до панкреатиту.
Естрогени збільшують рівеньтироксинзв’язуючого глобуліну (ТЗГ), приводячи до збільшення концентрації циркулюючих загальних гормонів щитовидної залози, яку визначають за рівнемпов’язаного з білком йоду, тироксину (при аналізі з використанням колонок аборадіо імунному аналізі) або трийодтироніну (за допомогою радіо імунного аналізу). Захоплення трийодтироніну зменшене, що вказує на підвищений рівень ТЗГ. Концентрації вільних трийодтироніну і тироксину не змінюються. Рівні іншихзв’язуючих білків у сироватці - кортикостероїдзв’язуючого глобуліну, глобуліну, що зв’язує статеві гормони, - можуть підвищуватися, що приводить до збільшення концентрації циркулюючих кортикостероїдів і статевих гормонів, відповідно. Концентрації вільних або біологічно активних гормонів не змінюються. Можуть зростати концентрації інших білків плазми (ангіотензиногена/субстрату реніну, альфа-I-анти трипсину, церулоплазміну).
Немає ніяких переконливих доказів поліпшення когнітивної функції. В дослідженні WHI були отримані деякі дані про підвищений ризик розвитку деменції в жінок, які отримували безперервну комбіновану терапіюККЕ і МПА після 65 років. Залишається невідомим, чи стосується це також більш молодих жінок у пост менопаузальному періоді або інших препаратів ЗГТ.
Пацієнтки з рідкими спадковими захворюваннями -непереносимість галактози, недостатність лактази Лаппа або синдром малабсорбції глюкози-галактози - не повинні приймати даний препарат.
Якщо показання стосуються не тільки жінок у пост менопаузальному періоді
Ця комбінована терапія естрогенами-прогестогенами не є протизаплідною. Хворим в пери менопаузі слід рекомендувати використання негормональних протизаплідних засобів.
Фемостон® не впливає на здатність до керування автомобілем та роботу з машинами і механізмами.
Фемостон® не показаний для застосування під час вагітності. При настанні вагітності під час лікування Фемостоном® прийом препарату слід негайно припинити.
Клінічні дані, отримані при застосуванні дидрогестерону у великої кількості вагітних жінок, свідчать про відсутність несприятливого впливу даного препарату на плід.
Результати більшості проведених епідеміологічних досліджень відносно небажаного впливу на плід комбінації естрогенів і прогестагенів указують на відсутність тератогеного і фето токсичного ефектів.
Фемостон® не показаний для застосування під час лактації.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Метаболізм естрогенів може посилюватися при одночасному застосуванні речовин, що активують ферменти (особливо ферменти системи цитохрому P450), якіберуть участь у метаболізмі лікарських засобів. До таких речовин відносятьсяпроти судомні засоби (наприклад фенобарбітал, карбамазепін, фенітоїн) і антимікробні засоби (наприклад ріфампіцин, рифабутин, невирапін, ефавіренц). Незважаючи на те, що ритонавір і нелвінавір відомі як потужні інгібітори, при одночасному застосуванні із стероїдними гормонами, вони, навпаки, активують зазначені ферменти. Рослинні препарати, компонентом яких є звіробій дірчастий (Hypericum perforatum), можуть посилювати метаболізм естрогенів іпрогестагенів. Це може привести до ослаблення їх ефекту і зміни профілю маткових кровотеч.
Відомості про взаємодію дидрогестерону з іншими лікарськими препаратами відсутні. Источник
Умови та термін зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30°С. Термін зберігання – 3 роки.
Смотрите также: Цены на Фемостон в аптеках