ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

АЛЕКСАН®

(Alexan®)

Загальна характеристика:

міжнародна назва: cytarabine;

основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний розчин;

склад: 1 мл розчину містить 20 мг цитарабіну;

допоміжні речовини: натрію лактат, кислота молочна, натрію хлорид, вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Розчин для ін’єкцій та інфузій.

Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби. Антиметаболіти. Аналоги піримідину. Код АТС L01B C01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Цитарабін є цитотоксичною речовиною з групи антиметаболітів. Антинеопластична дія цитарабіну пов’язана із селективним інгібуванням синтезу ДНК, особливо під час S-фази клітинного циклу. Антагоніст піримідину цитарабін метаболізується на внутрішньоклітинному рівнідо арабіносилцитозинтри фосфату (Ара-ЦТФ). Ара-ЦТФ конкурентно інгібуєДНК-полімер ази. Синтез ДНК пригнічується ще сильніше в результаті інкорпораціїцитарабіну в ДНК. Таким чином, цитотоксична дія цитарабіну є дозозалежною і виявляється як безпосередньо під час S-фази клітинного циклу, так і через уповільнене інгібування синтезу ДНК.

Відомі декілька механізмів розвитку резистентності до цитарабіну: внаслідок інгібування мембранного транспорту, дефіцитуфосфорилюючих ферментів, підвищення активності ін активуючих ферментів, зменшення спорідненості до ДНК-полімераз або збільшення пулу дезоксицитозинтри фосфату (дЦТФ). Постійні високі внутрішньоклітинні концентраціїарабіносилцитозинтри фосфату є ключовим фактором для цитотоксичної дії препарату.

Фармакокінетика. Після внутрішньо венного застосування цитарабін швидко і майже повністю трансформується в неактивний урацил-метаболіт (Ара-У) з допомогою цитидиндезамінази в печінці та інших тканинах. Період початкового напів виведення цитарабіну становить 1,4-7,5хвилини.

Період напів виведення в термінальній фазі становить 10-200 хвилин (у середньому 120 хвилин). Унаслідок мінімальної активності дезамінази в ЦНС з цереброспінальної рідини цитарабін виводиться повільно (період напів виведення – 2-11 годин). При тривалому внутрішньо венному вливанні препарату в звичайних дозах (100-200 мг/м² поверхні тіла) в крові досягається концентрація цитарабіну 0,04-0,6 мкмоль/л. Після підшкірної ін’єкції максимальна концентрація цитарабіну в плазмі спостерігається через 20-60 хвилин, а процес зниження концентрації цитарабіну в плазмі має двофазний характер. Кінетика цього процесу нагадує кінетику виведення цитарабіну після внутрішньо венної ін’єкції. Біодоступність цитарабіну при внутрішньо венному і підшкірному введенні однакова. Для подолання резистентності до цитарабінузастосовується терапія високими дозами (понад 1 г/м² поверхні тіла), переважно у вигляді шестиденного курсу лікування з введенням цитарабіну в дозах 1-3 г/м² поверхні тіла кожні 12 годин шляхом інфузій тривалістю 1-2години. При цьому концентрація цитарабіну в плазмі досягає 10-140 мкмоль/л. Невелика частина цитарабіну фосфорилюється з допомогою кіназ на внутрішньоклітинному рівні з утворенням активного метаболіту Ара-ЦТФ.

Зв’язування цитарабіну з білками плазми становить 2-20%.

Цитарабін проходить крізь гематоенцефалічний бар’єр. У разі тривалих інфузій концентрація цитарабіну в цереброспінальній рідині становить 10-40% від концентрації цитарабіну в плазмі.

Після введення Алексану^® в звичайних івисоких дозах лише 4-10% дози виводиться нирками у вигляді незміненогоцитарабіну. 71-96% дози виводиться із сечею у вигляді метаболіту Ара-У протягом перших 24 годин.

Показання для застосування.

Алексан^® у звичайних дозах застосовується для індукційної та підтримуючої терапії гострого нелімфобластного лейкозу; гострого лімфобластного лейкозу; гострого мієлоїдного лейкозу; дифузноїВ-велико клітинної лімфоми (дифузної гістіоцитарної лімфоми); а також дляінтратекальної профілактики і лікування лейкозних інфільтрацій в ЦНС.

Алексан^® у високих дозах застосовується для лікування рефрактерного гострого нелімфобластного лейкозу; рефрактерного гострого лімфобластного лейкозу; бластного кризу при хронічному мієлоїдному лейкозі; рецидивуючого гострого лейкозу; лейкозу з факторами особливого ризику, вторинних лейкозів після попередньої хіміо- або променевої терапії, маніфестацій лейкозу після трансформації перед лейкозів; рефрактерноїнеходж кінської лімфоми; а також з метою консолідації ремісії гострогонелімфобластного лейкозу у пацієнтів не старше 60 років.

Спосіб застосування та дози. Вважається, що ефективна концентраціяцитарабіну в плазмі має бути в межах від 0,01 до 0,15 г/мл. Дози слід визначати індивідуально, бажано із розрахунку на 1 м² поверхні тіла.

За відсутності особливих рекомендацій у зв’язку з комбінованою хіміотерапією Алексан^® призначається в таких дозах:

А. Індукційна терапія при гострих лейкозах

100-200 мг/м² поверхні тіла на добу протягом 5-10 днів, переважно шляхом тривалих внутрішньо венних вливань або швидких інфузій. Тривалість лікування визначається клінічними і морфологічними показниками (функцією кісткового мозку). Пацієнти можуть отримувати Алексан^®протягом 7 днів з подальшою семи-дев’ятиденною перервою для відновлення функції кісткового мозку. Потім цикли лікування можуть повторюватися (при цьому часто доводиться зменшувати дози і збільшувати інтервали між курсами) до розвитку ремісії, появи ознак серйозних токсичних уражень або розвитку гіпоплазії кісткового мозку, що можна розцінювати як межу переносимості.

Перерви між наступними курсами лікування мають бутине менше 14 діб, а ще краще, коли інтервали визначаються залежно від відновлення функції кісткового мозку.

Б. Підтримуюча терапія

70-200 мг/м² поверхні тіла на добу шляхом швидких внутрішньо венних або підшкірних ін’єкцій. Алексан^® вводиться 5 днів поспіль з інтервалами між курсами 4 тижні або один раз на тиждень.

В. Терапія неходж кінської лімфоми

Лікування дорослих

При цьому захворюванні застосовуються різні комбіновані хіміотерапевтичні схеми, зокрема схема PROMACE-CYTABOM. Згідно зцією схемою цитарабін вводиться у дозі 300 мг/м² поверхні тіла увосьмий день курсу.

Лікування дітей

Доцільність застосування цитарабіну для лікування неходж кінських лімфом у дітей визначається стадією захворювання і гістологічним типом пухлини. Нижче наведені деякі комбіновані хіміотерапевтичні схеми, яківважаються ефективними згідно із сучасним рівнем наукових знань. Більш детальну інформацію з цього приводу можна знайти у відповідній медичній літературі.

BFM протокол лікування В-клітинних лімфом стадій II,III і IV

Цитарабін у дозі 150 мг/м² поверхні тіла вводиться шляхом одногодинних внутрішньо венних інфузій кожні 12 годин у четвертий і п’ятий дні курсу лікування (частина А або частина АА протоколу, всього чотири внутрішньо венних інфузії). Застосовується в комбінації з іншими цито токсичними препаратами.

BFM протокол лікування не В-клітинних лімфом стадійI і II

Цитарабін у дозі 75 мг/м² поверхні тіла вводиться в 31-34, 38-41, 45-48 і 52-55-й дні курсу індукційної терапії. Застосовується в комбінації з іншими цито токсичними препаратами.

Г. Терапія високими дозами

Цитарабін вводиться у дозах 1-3 г/м²поверхні тіла шляхом внутрішньо венних інфузій тривалістю 1-3 години з інтервалами 12 годин протягом 4-6 днів.

Д. Інтратекальна терапія

Цитарабін застосовується інтратекально у дозах 5-30мг/м² поверхні тіла один раз на 2-7 днів. Як правило, інтервали між введеннями препарату не повинні бути меншими за 3-5 днів через ризик кумулятивної нейротоксичної дії. В той же час дози і інтервали між ними повинні визначатися залежно від клінічної ситуації. Звичайно цитарабін вводятьінтратекально у дозі 30 мг/м² поверхні тіла кожні 4 дні.

Спосіб застосування і тривалість лікування

Алексан^® звичайно застосовується у комбінації з іншими цито токсичними препаратами. Його можна вводитивнутрішньо венно (шляхом швидкої, звичайної і тривалої інфузії), внутрішньом’язово, підшкірно та інтратекально.

Внутрішньом’язово і підшкірно цитарабінзастосовується звичайно лише в періоди ремісій як підтримуюча терапія. Слід уникати внутрішньо шкірного введення препарату, оскільки це може спричинити набряк.

За наявності у пацієнта порушень функції печінки танирок зменшувати звичайні дози цитарабіну немає необхідності.

У разі терапії високими дозами цитарабіну при визначенні схеми і доз слід враховувати підвищений ризик ускладнень з боку ЦНС.

Цитарабін виводиться шляхом гемодіалізу. ТомуАлексан^® не можна вводити діаліз-залежним пацієнтам безпосередньо перед або під час процедури гемодіалізу.

Алексан^® випускається у вигляді розчину, готового для використання.

Інфузійні розчини готуються шляхом розведення препарату 0,9% розчином хлориду натрію або 5% розчином глюкози.

Алексан^® також можна вводити нерозведеним за допомогою ін фузійних насосів.

Нерозведений препарат Алексан^® можна вводити інтратекально, інтралюмбарно і інтравентрикулярно. Рекомендується відібрати 5-8 мл цереброспінальної рідини, змішати її з препаратом у шприці івводити шляхом повільної ін’єкції. При цьому способі застосування системні побічні ефекти не очікуються.

Тривалість лікування визначає лікар залежно від діагнозу.

Інструкції медичному персоналу

Дозволяється лише одноразовий відбір препарату зфлаконів.

При маніпуляціях з Алексаном^® слід додержуватися правил роботи з цитостатиками і вживати відповідних запобіжних заходів (користуватися рукавичками, захисними окулярами, масками, якщо можливо– виконувати роботи під витяжкою).

Невикористані розчини цитарабіну та матеріали, що використовувалися при роботі з препаратом, мають знищуватися згідно з процедурою, визначеною місцевими відповідними органами.

Побічна дія. Частота небажаних побічних реакцій і їх види залежать від доз цитарабіну (активного інгредієнта Алексану^®), способу введення і тривалості терапії.

Гематологічні ефекти. Найсерйознішим побічним ефектом при терапії цитарабіном є пригнічення функції кісткового мозку (що виявляється у вигляді лейкопенії, тромбоцит опенії, анемії, мегалобластозу, атакож змін особистості). Зміни кількості формених елементів крові залежать віддоз. При застосуванні звичайних доз кількість лейкоцитів знижується до мінімуму через 12-24 доби після введення препарату.

Також можливі зниження кількості ретикулоцитів і морфологічні зміни кісткового мозку.

Терапія високими дозами Алексану^® асоціюється зі значною мієлотоксичністю.

Ендокринні ефекти. Після введення цитарабіну увисоких дозах були відмічені поодинокі випадки розвитку синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону.

Метаболічні ефекти. Лікування цитарабіном, як ііншими цитостатиками, може спричинити гіпокаліємію, а також вториннугіперурикемію внаслідок дезінтеграції клітин пухлин. В обох випадках необхідно вживати адекватних терапевтичних заходів.

Неконтрольовані кровотечі або септицемії внаслідок тривалого пригнічення функції кісткового мозку можуть спричинити полісерозит іранній летальний кінець. Максимальна переносима доза цитарабіну для людини становить 4,5 г/м² поверхні тіла.

Неврологічні ефекти. Розлади ЦНС відмічаються переважно під час терапії високими дозами цитарабіну. Вони виявляються головним чином у вигляді порушень мозкової і мозочкової функції (ністагм, дизартрія, атаксія, сплутаність свідомості), головного болю, запаморочень, порушень розумових і рухових функцій, сонливості, апатичності, коми, спазмів і анорексії. При загальній кумулятивній дозі цитарабіну < 36 г/м² поверхні тіла побічні реакції з боку ЦНС відмічаються рідко. Ймовірність таких ефектів зростає у разі похилого віку пацієнта, наявності печінкової або ниркової недостатності, ураження ЦНС в анамнезі (внаслідок променевої терапії, інтрате кального застосування цитостатиків), зловживання алкоголем. Розлади ЦНСу більшості випадків є оборотними.

У поодиноких випадках після інтрате кальногозастосування цитарабіну відмічаються нудота, блювання, головний біль і пропасниця. Ці побічні ефекти також можуть бути спричинені люмбарною пункцією. Звичайно вони незначної інтенсивності та оборотні. При інтратекальному введенніцитарабіну у дозах понад 30 мг/м² поверхні тіла часто спостерігаються нейротоксичні реакції. Можуть мати місце кумулятивнінейротоксичні ефекти, особливо у разі коротких інтервалів між введеннямицитарабіну.

Після інтрате кального застосування цитарабінузафіксовані окремі випадки некротизуючої лейкоенцефалопатії, а також параплегії і сліпоти. Категорично не дозволяється вводити інтратекально бензиловий спиртабо інші додаткові розчинники.

При терапії високими дозами цитарабіну відмічені поодинокі випадки уражень периферичної нервової системи, відстроченого висхідного прогресивного паралічу, менінгіту та енцефаліту. При дозахцитарабіну понад 3 г/м² поверхні тіла церебральні побічні ефекти більш виражені.

Офтальмологічні ефекти. Такі побічні ефекти, яккон’юнктивіти, кератити, світлобоязнь, відчуття печіння в очах, сильна сльозоточивість і порушення зору, є дозозалежними і відмічаються у 25-80% пацієнтів при терапії високими дозами цитарабіну. В тяжких випадках можуть розвинутися геморагічний кон’юнктивіт і виразковий кератит. Для запобігання офтальмологічним порушенням або для послаблення їх симптомів рекомендується часто промивати очі або застосовувати з профілактичною метою очні краплі зглюкокортикостероїдами.

Кардіологічні ефекти. Є дані, що терапія цитарабіномможе спричинити ушкодження міокарда. Зафіксовані окремі випадки розвитку гострого перикардиту і транзиторних аритмій.

Респіраторні ефекти. Зрідка при терапії звичайними дозами і у 10-30% випадків при терапії високими дозами цитарабіну розвивається набряк легенів унаслідок збільшення проникності альвеолярних капілярів. Такі ускладнення в більшості випадків є оборотними. Можливе утруднення дихання.

У 10 з 52 пацієнтів, які одержували цитарабін усередніх дозах (1 г/м² поверхні тіла) в комбінації з іншимицитостатиками, розвинулася дифузна інтерстиціальна пневмонія.

Шлунково-кишкові ефекти. Такі побічні ефекти, якнудота, блювання і діарея, відмічаються дуже часто. Можливі значні зміни в мембранах слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, що асоціюються звиразкуванням, пневматозом кишечнику, жовтухою та інфекціями. Це може спричинити некроз кишечнику і некротизуючий коліт.

Під час терапії цитарабіном (особливо у високих дозах) слід очікувати запалення слизових оболонок у ротовій порожнині і уділянці ануса, інколи з утворенням виразок, що може спричинити тяжку діарею з відповідною втратою рідини, калію і білка. Часом відмічається некроз кишечник уз розвитком непрохідності і перитонітом (особливо при терапії високими дозамицитарабіну).

Зафіксовані поодинокі випадки панкреатиту при терапії високими дозами цитарабіну.

Гепатобіліарні ефекти. Печінкова недостатність з підвищенням рівнів ферментів-маркерів холестазу і гіпербілірубінемієювідмічається у 25-50% пацієнтів, які лікуються високими дозами цитарабіну. Зафіксовані поодинокі випадки абсцесів печінки, гепатомегалії і тромбозів печінки (синдром Буда-Шіарі).

Дерматологічні ефекти. При лікуванні звичайними дозами цитарабіну часом відмічаються макулопапульозна екзантема, утворення виразок, еритродермії або еритеми, свербіж. При лікуванні високими дозами можливий ексфоліативний дерматит. Також можлива алопеція.

Зафіксовані поодинокі випадки нейтрофільногоекзокринного гідраденіту.

При терапії високими дозами цитарабіну майже у 75% пацієнтів розвивається генералізована еритема, часом з утворенням пухирців і з десквамацією. Можливий біль і печіння в кистях і ступнях.

Побічні ефекти з боку м’язово-скелетної системи, сполучної тканини і кісток. Після введення цитарабіну у високих дозах зрідка відмічаються міалгії і артралгії у ділянці голови та шиї і в ногах. Дуже рідко відмічається гострий некроз скелетних м’язів.

Нефрологічні ефекти. Під час терапії високими дозамицитарабіну у 5-20% пацієнтів спостерігається підвищення рівня креатині ну вплазмі, хоча причинний зв’язок цього явища з введенням цитарабіну не доведений.

У разі масового розпаду клітин пухлин слід вживати заходів для запобігання уратній нефропатії.

При лікуванні цитарабіном можливі анурія і порушення функції нирок.

Ефекти загального характеру і місцеві реакції. Можуть спостерігатися біль у горлі, алергічні набряки, порушення функції статевих залоз, біль при диханні, асцити, імуносупресія, сепсис, тромбофлебіт, кровотечі.

Пропасниця відмічається у 20-50% пацієнтів, які отримують високі дози цитарабіну.

Алергічні реакції негайного типу (кропив’янка, анафілаксія) відмічаються дуже рідко.

Зрідка спостерігається запалення в місцях введенняцитарабіну.

Цитарабіновий синдром. Для цитарабінового синдрому характерні пропасниця, біль у м’язах, біль у кістках, періодичний біль угрудях, макулопапульозні висипання, кон’юнктивіт, втома. Ці симптоми звичайно спостерігаються протягом 6-12 годин після введення Алексану^®. Кортикостероїди є ефективним засобом для запобігання цьому синдрому.

У разі тривалих вливань цитарабіну у високих дозах (понад 200 мг/м² поверхні тіла на добу протягом 5-7 діб) побічні ефекти більш виражені, ніж у разі застосування цитарабіну за стандартною схемою.

Протипоказання.

Гіпер чутливість до цитарабіну або інших компонентів препарату.

Лейкопенія, тромбоцит опенія і еритроцитопенія не злоякісноїетіології.

Тяжкі порушення функції печінки та нирок, тяжкі інфекції, виразки шлунка і кишечнику, недавні хірургічні втручання.

Лікувати цитарабіном у високих дозах пацієнтів старше 60 років можна лише після дуже ретельного зважування потенційної користіта факторів ризику.

Цитарабін не слід застосовувати в період вагітності. Якщо терапія є необхідною в період лактації, годування дитини материнським молоком треба припинити.

Передозування. Хронічне передозування може призвести до тяжкого пригнічення функції кісткового мозку, наслідком чого можуть бути масивні кровотечі, інфекції, що становлять загрозу для життя, і нейротоксичні ураження.

У разі інтоксикації слід негайно припинити введенняцитарабіну у високих дозах і уважно стежити за станом пацієнта.

Мієло токсичність є дозолімітую чим фактором при терапії цитарабіном. При лікуванні високими дозами (загальній кумулятивній дозі 18-36 г/цикл терапії) слід очікувати тяжкого токсичного ураження кісткового мозку (аж до мієлофтизу), яке повністю виявляється клінічно лише через 1-2тижні. Тяжкість ураження залежить від доз цитарабіну, віку пацієнта, його клінічного стану, резервів кісткового мозку, а також інших мієлотоксичних видів терапії.

У разі підозри на передозування слід уважно стежитиза гематологічними показниками пацієнта протягом тривалого часу. Оскільки ефективні антидоти цитарабіну невідомі, при кожному застосуванні препарату слід виявляти велику обережність. При передозуванні слід вживати відповідних підтримуючих заходів (переливання крові, терапія антибіотиками).

При випадковому тяжкому інтратекальномупередозуванні слід якнайшвидше починати заміну спінальної рідини на фізіологічний розчин.

Цитарабін виводиться шляхом гемодіалізу. Однак відомостей щодо ефективності цього методу при передозуванні немає.

Особливості застосування. Індукційну і консолідуючу терапію Алексаном^®при гострих лейкозах можна проводити лише в умовах стаціонару під наглядом кваліфікованих лікарів-онкологів і за наявності відповідних засобів контролю.

Під час терапії Алексаном^® слід регулярно контролю вати кількість формених елементів крові і перевіряти функцію печінки танирок. При інтратекальному застосуванні Алексану^® слід також визначати рівень сечової кислоти у сироватці крові.

При зниженні кількості гранулоцитів нижче 1000/мкл, а тромбоцитів – нижче 50000/мкл дози Алексану^® слід зменшувати або призупиняти лікування.

При лікуванні пацієнтів з великою кількістю бластівабо пухлинами великої маси (неходж кінські лімфоми) рекомендується вживати профілактичних заходів з метою запобігання гіперурикемії. Також необхідно бути готовим у будь-який момент вжити підтримуючих терапевтичних заходів.

За наявності у пацієнтів порушень функції печінки ванамнезі застосовувати Алексан^®, особливо у високих дозах, слід з обережністю і лише після ретельного зважування потенційної користі і факторів ризику.

У разі тяжких реакцій з боку шлунково-кишкового тракту рекомендується призначати антиеметики і вживати підтримуючих терапевтичних заходів.

Під час терапії високими дозами Алексану^®слід регулярно контролю вати функцію ЦНС і легенів. Це мають робити досвідчені лікарі відповідного профілю. Для запобігання офтальмологічним ускладненням підчас терапії високими дозами Алексану^® слід регулярно промивати очі.

Оскільки цитарабін дуже сильно пригнічує функцію кісткового мозку, під час індукційної та консолідуючої терапії пацієнти мають перебувати в ізольованих асептичних лікарняних боксах.

Під час терапії Алексаном^® пацієнти повинні вживати велику кількість рідини.

Лікувати цитарабіном у високих дозах пацієнтів старше 60 років можна лише після ретельного зважування потенційної користі та факторів ризику.

Під час терапії Алексаном^® не можна проводити вакцинацію живими вакцинами.

Терапія Алексаном^®, як і іншими цито токсичними препаратами, може спричинити кровотечі, крововиливи та небезпечні інфекційні ураження через пригнічення функції кісткового мозку.

Печінкова і ниркова недостатність вважаються факторами, що підвищують ймовірність токсичного ураження ЦНС.

При появі симптомів токсичної дії на ЦНСрекомендується ще раз уважно оцінити фактори ризику. Так само слід діяти припояві симптомів алергічної дії цитарабіну.

Слід уникати потрапляння препарату на шкіру таслизові оболонки, особливо в очі.

Вагітність і лактація

Цитарабін є мутагенною і тератогенною речовиною іможе ушкоджувати генотип. Тому Алексан^® не слід застосовувати вперіод вагітності. Якщо лікування цитарабіном вагітної є нагально необхідним, її слід попередити, що терапія може завдати шкоди дитині. Жінки та їх партнери повинні застосовувати контрацептивні засоби, щоб запобігти вагітності в період лікування Алексаном^®. Якщо це все ж сталося, слід звернутися за консультацією до фахівця з клінічної генетики.

Чоловікам не рекомендується зачинати дітей в періоді протягом 6 місяців після закінчення терапії Алексаном^®. Через можливість необоротної безплідності після лікування Алексаном^® слід рекомендувати чоловікам розглянути доцільність консервації сперми до початку терапії.

Годування груддю в період лікування Алексаном^®протипоказане і має бути припинене до початку терапії.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами

Залежно від індивідуальної чутливості Алексан^®може негативно впливати на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При комбінуванні з іншими видами терапії, які пригнічують функцію кісткового мозку (такими, як лікування іншимицитостатиками, променева терапія), відмічається посилення мієлосупресивної діїцитарабіну.

У разі попереднього лікування L-аспарагін азоютерапія цитарабіном може спричинити гострий панкреатит.

Зафіксовані окремі випадки послаблення протигрибкової дії флуцитозину під час терапії цитарабіном.

Несумісність

Розчини цитарабіну несумісні з 5‑ фтор урацилом, гепарином, гентаміцином, інсуліном, метотрексатом, метил преднізолоном, нафциліном, оксациліном і пеніциліном G. Можлива несумісність і з іншими препаратами, тому Алексан^® не рекомендується змішувати з будь-якими лікарськими засобами.

Умови та термін зберігання. Зберігати при кімнатній температурі не вище 25°C, в упаковці виробника (для захисту від світла), у недоступному для дітей місці.

Термін придатності – 3 роки.

Не використовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці. Источник

Розведений розчин для інфузій є фізично й хімічно стабільним протягом 5 діб у разі зберігання при 2-8°C. З мікро біологічної точкизору, розведений розчин слід використовувати негайно. Якщо розчин для інфузійне використовується відразу ж, за терміном і умовами його зберігання має стежити відповідальна особа. З мікро біологічної точки зору, період зберігання розчину звичайно не повинен перевищувати 24 години при температурі 2-8°C, якщо тільки він не розводився в контрольованих асептичних умовах.