ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ДАЛАЦИНтм Ц

(Dalacinтм C)

Загальна характеристика:

міжнародна назва: кліндаміцин;

основні фізико-хімічні властивості: капсули по 150 мг: капсули з лиловимкорпусом та темно-червоною кришечкою із написом P&U 225, що заповнені білим порошком; капсули по 300 мг: капсули із лиловим корпусом та кришечкою ізнаписом P&U 395, що заповнені білим порошком;

склад: ДАЛАЦИН ™Ц капсули 150 мг:

В одній капсулі міститься кліндаміцину (у вигляді кліндаміцинугідро хлориду) - 150 мг;

допоміжні речовини: крохмаль, лактоза, тальк, магнію стеарат, натріюеритрозин, натрію індиготиндисульфонат, титану діоксид, желатин.

ДАЛАЦИН ™ Ц капсули 300 мг:

В одній капсулі міститься кліндаміцину (у вигляді кліндаміцинугідро хлориду) - 300 мг;

допоміжні речовини: крохмаль, лактоза, тальк, магнію стеарат, натріюеритрозин, натрію індиготиндисульфонат, титану діоксид, желатин.

Форма випуску. капсули.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Макроліди та лінкозаміди. Код АТС J01F F01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Активною речовиною препарату є кліндаміцин -напівсинтетичний антибіотик, який синтезується з лінкоміцину шляхом заміщення 7-®-гідроксильної групи на 7-(S)-хлор.

Кліндаміцин може діяти бактерицидно або бактеріостатично, що залежить від чутливості мікро організму і концентрації антибіотика.

In vitro кліндаміцин виявляє дію на такі ізольовані форми мікро організмів:

Аеробні грам позитивні коки, включаючи:

золотистий стафілокок;

епідермальний стафілокок (штами, що виробляють і не виробляютьпеніцилін азу). При проведенні досліджень іn vitro відзначався швидкий розвиток стійкості до кліндаміцину у деяких стафілококових штамів, резистентних до еритроміцину;

стрептококи (за виключенням фекального стрептокока);

пневмококи.

Анаеробні грам негативні бактерії, включаючи:

Bacteroides species (включаючи групу В. fragilis і групу В.melaninogenicus),

Fusobactenum specie;

Анаеробні грам позитивні бактерії, що не утворюють спори, включаючи:

Propionibacterium spp.;

Eubacterium spp.;

Actinornyces spp..

Анаеробні і мікроаерофільні грам позитивні коки, включаючи:

Peptococcus spp.;

Peptostreptococcus spp.;

Microaerophilic streptococci;

Clostridium spp. ( клостридії виявляють більшу резистентність докліндаміцину, ніж більшість інших анаеробів);

Більшість видів клостридій, зокрема С 1оstridium perfringens, чутливі докліндаміцину, але деякі види, як наприклад C.sporogenes і C.terium, частостійкі до дії кліндаміцину. У зв’язку з цим потрібно проводити проби начутливість.

Різні організми, включаючи:

Chlamydia trachomatis;

Toxoplasma gondii;

Plasmodium falciparum і Pneumocystis carinii (у поєднанні зпримахіном);

Gardnerella vaginalis;

Mobiluncus mulieris, Mobiluncus curtisii;

Mycoplasma hominis.

Нижчезазначені мікро організми звичайно резистентні до кліндаміцину:

аеробні грам негативні бактерії:

Streptococcus faecalis;

Nocardia species;

Neisseria meningitidis;

штами пеніцилін резистентних Staphylococcus aureus;

штами Haemophilus influenzae.

кліндаміцину гідро хлорид активний як in vitro, так і in vivo.

Фармакокінетика.

Всмоктування

після перорального прийому відбувається майже повне (90%) всмоктуваннякліндаміцину. У дорослих після перорального прийому кліндаміцину у дозі 150 мг максимальний рівень препарату у сироватці крові (2,5 мкг/мл) досягається через 45 хвилин. Через 3 години після перорального прийому концентрація препарату у сироватці крові складає 1,5 мкг/мл, а через 6 годин складає 0,7 мкг/мл.

При внутрішньому застосуванні всмоктування кліндаміцину (у кількісному відношенні) не залежить більшою мірою від одночасного прийому їжі, але в такому випадку всмоктування препарату може відбуватися повільніше.

Розподіл препарату в організмі

40 - 90% введеного препарату зв’язується в організмі з білками. Після перорального застосування акумуляція препарату в організмі не відзначається. Кліндаміцин легко проникає у більшість тканин і рідин організму. Концентраціякліндаміцину у кістковій тканині досягає приблизно 40% (20 - 75%) концентрації препарату у сироватці крові. У материнському молоці концентрація препарату складає 50 - 100% концентрації у сироватці крові, в синовіальній рідині 50%, у мокротинні - 30 - 75%, у перитонеальній рідині - 50%, у крові плода - 40%, угною - 30% і в плевральній рідині - 50 ¸ 90% концентрації у сироватці крові. Кліндаміцин не проникає у спинномозкову рідину, навіть у випадку менінгіту.

Біо трансформація препарату

Час напіврозпаду кліндаміцину складає ± 1,5 - 3,5 години. У хворих зтяжкими порушеннями ниркової або печінкової функції час напіврозпаду дещо подовжений. При наявності легкої або середньо тяжкої форми захворювання нирокабо печінки схему лікування змінювати не потрібно. Кліндаміцин майже повністюметаболізується.

Виведення з організму

10 - 20% препарату виводиться з організму нирками у мікро біологічно активній формі, 4% - з калом. Решта виводиться з організму у формі біологічно неактивних продуктів обміну, головним чином з жовчю і калом.

Показання для застосування. Кліндаміцин є єфективним засобом при лікуванні нижчезазначених інфекцій, якщо вони викликані чутливими до нього анаеробними бактеріями або штамами грам позитивних аеробних бактерій, таких як стрептококи і пневмококи, а також чутливими до кліндаміцину різновидами Chlamydiatrachomatis:

Інфекції верхніх дихальних шляхів, у тому числі: тонзиліт, фарингіт, синусит, запалення середнього вуха і скарлатина.

Інфекції нижніх відділів дихальних шляхів, у тому числі: бронхіт, пневмонія, емпієма плеври і абсцес легені.

Інфекційні захворювання шкіри і м’яких тканин, у тому числі: вугри, фурункули, целюліт, імпетиго, абсцеси, інфіковані рани, специфічні інфекційні процеси шкіри і м’яких тканин, викликані чутливими до цього препарат узбудниками, такими як бешиха і пароніхія (панарицій).

Інфекційні захворювання кісток і суглобів, у тому числі: остеомієліт і септичний артрит.

Кліндаміцин показаний при лікуванні гінекологічних інфекцій, включаючи ендометрит, целюліт, інфекції піхвової манжетки, абсцеси труби і яєчників, сальпінгіт і запальні захворювання органів таза, якщо він призначається у поєднанні з відповідним антибіотиком, активним відносно грам негативнихзбудників. У випадку інфекцій шийки матки, викликаних Chlamydia trachomatis, було показано, що терапія, що виключає кліндаміцин, є ефективною для повного одужання.

Інфекційні захворювання черевної порожнини, у тому числі: перитоніт іабсцеси черевної порожнини (у поєднанні з іншими антибіотиками, які діють награм негативні аеробні бактерії).

Септицемія і ендокардит. Доказана ефективність кліндаміцину у певних випадках ендокардиту: препарат виявляє бактерицидну дію на збудника інфекції invitro при застосуванні таких концентрацій препарату, які досягаються у сироватці крові людини.

Інфекції ротової порожнини, такі як: періодонтальний абсцес іперіодонтит.

Токсоплазмовий енцефаліт у хворих на СНІД. Була доведена ефективністькліндаміцину у поєднанні з пиріметаміном у пацієнтів з непереносимістюстандартної терапії.

Пневмоцистна пневмонія у хворих на СНІД. У хворих, що не переносять або резистентні до стандартної терапії, кліндаміцин може використовуватися у комбінації з примахіном.

Обмежені дані неконтрольованих досліджень, де використовувалися найрізноманітніші дози, дають можливість припустити, що кліндаміцин, що застосовується або перорально, або парентерально у дозі 20 мг/кг/день протягом мінімум 5 днів є доброю альтернативною терапією при використанні як у виглядімоно терапії, так і в поєднанні з хініном або амодіахіном, для лікуваннямультирезистентного Plasmodium falciparum.

Спосіб застосування та дози. дози і спосіб застосування препарат узалежать від тяжкості захворювання, стану хворого і чутливості збудника інфекції до призначеного препарату.

ДЛЯ ДОРОСЛИХ:

Дози кліндаміцину гідро хлориду у формі капсул для перорального застосування: 600 - 1800 мг в день, розподілені на 3 або 4 рівні дози.

ДЛЯ ДІТЕЙ СТАРШИХ 1 МІСЯЦЯ:

Доза капсул кліндаміцину гідро хлориду:

8 - 25 мг/кг/день у 3 або 4 прийоми;

Щоб уникнути подразнення слизової оболонки стравоходу капсуликліндаміцину слід приймати, запиваючи повною склянкою води.

ЛІКУВАННЯ ІНФЕКЦІЙ, ЩО ВИКЛИКАНІ БЕТА-ГЕМОЛІТИЧНИМ СТРЕПТОКОКОМ.

При інфекціях, що викликаються бета-гемолітичним стрептококом лікування слід продовжувати не менше 10 днів.

ЛІКУВАННЯ ЗАПАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ОРГАНІВ ТАЗА

Після парентерального ведення препарату протягом 6 днів слід продовжувати прийом внутрішньо кліндаміцинугідро хлориду у кількості 450 мг кожні 6 годин до завершення 10 - 14 денного циклу терапії.

ІНФЕКЦІЇ ШИЙКИ МАТКИ, ЩО ВИКЛИКАНІ chlamydia TRACHOMATIS

Для лікування інфекцій шийки матки, викликаних Chlamydia trachomatis:450 мг кліндаміцину гідро хлориду внутрішньо 4 рази на добу протягом 10 - 14днів.

ТОКСОПЛАЗМОВИЙ ЕНЦЕФАЛІТ У ХВОРИХ НА СНІД.

кліндаміцину гідро хлорид перорально у дозі 600 - 1200 мг кожні 6 годин протягом 2 тижнів, потім 300 - 600 мг перорально кожні 6 годин.

Звичайно курс терапії складає 8 - 10 тижнів. Доза піриметаміну складає 25 - 75 мг перорально кожний день протягом 8 - 10 тижнів. Фолінієва кислота 10- 20 мг/добу повинна призначатися при застосуванні більш високих дозпіриметаміну.

ПНЕВМОЦИСТНА ПНЕВМОНІЯ У ПАЦІЄНТІВЗІ СНІДом.

кліндаміцину гідро хлорид 300 - 450 мг перорально кожні 6 годин протягом 21 дня і примахін 15 - 30 мг перорально один раз в день протягом 21 дня.

ЛІКУВАННЯ ГОСТРОГО СТРЕПТОКОКОВОГО ТОНЗИЛІТУ/ФАРИНГІТУ

Доза кліндаміцину гідро хлориду в капсулах для перорального застосування складає 300 мг два рази в день протягом 10 днів.

ЛІКУВАННЯ МАЛЯРІЇ

Дорослим: від 10 до 20 мг/кг/день; дітям: 10 мг/кг/день, що вводиться рівними дозами кожні 12 годин протягом 7 днів як моно терапія або у комбінації ізхініном (12 мг/кг кожні 12 годин) або хлорохініном (від 15 до 25 мг кожні 24години) протягом 3 – 5 днів.

Побічна дія:

Шлунково-кишковий тракт

Біль у животі, нудота, блювання і пронос (див. розділ “Особливості застосування"), явища езофагіту.

Реакції гіпер чутливості

У деяких випадках відзначається макуло-папульознийвисип і кропив’янка. Генералізований короподібний висип легкого і середнього ступеня вираженості - побічна реакція, яка найчастіше зустрічається. Зкліндаміцином були пов’язані рідкі випадки мультиформної еритеми, що нагадує синдром Стівенса-Джонсона. Було описано декілька випадків анафілактоїднихреакцій.

Печінка

За час лікування кліндаміцином спостерігалися явища жовтяниці і порушення функції печінки.

Шкіра і слизові оболонки

Свербіж, вагініт, а також рідко - ексфоліативний і везикуло-бульознийдерматит.

Гемопоез

Були відзначені випадки транзиторної нейтропенії (лейкопенії) таеозинофілії, а також випадки агранулоцит озу і тромбоцит опенії, але при цьому невдалося встановити етіологічного зв’язку між цими явищами і терапієюкліндаміцином, що проводилася.

Протипоказання. Призначення кліндаміцину протипоказане хворим з підвищеною чутливістю до кліндаміцину, лінкоміцину або до будь-якого з компонентів препарату.

ДАЛАЦИН Ц в капсулах не слід призначати пацієнтам з патологією щитовидної залози.

Передозування. У випадку передозування специфічне лікування відсутнє. Період напів виведення кліндаміцину із сироватки крові складає 24годни. Кліндаміцин не може бути легко усунутий із крові за допомогою діалізу чиперитонеального діалізу.

У разі виникнення алергічних побічних реакцій, має проводитись звичайна терапія таких станів, що включає застосування кортикостероідів, адреналіну таантигістамінних засобів.

Особливості застосування.

Лікування кліндаміцином, як і лікування майже всіма іншими антибіотиками, може супроводжуватися розвитком тяжкої форми коліту, що може призвести до загибелі пацієнта. Клінічна картина коліту, що розвився при лікуванні кліндаміцином, може бути різною, починаючи з легкої клінічної картиниз водянистим проносом і закінчуючи тяжким настирним проносом, який супроводжується лейкоцитозом, ознобом, сильним переймоподібним болем у животі з можливими кров’янисто-слизистими виділеннями в випорожненні. При подальшому погіршенні стану може розвинутись перитоніт, шок і токсичний мегаколон. Клінічна картина звичайно дає змогу поставити діагноз коліту, викликаного терапією антибіотиками. Діагноз підтверджується виявленням псевдомембранозногоколіту при проведенні ендоскопічного обстеження, а також при виявленні у каліClostridium difficile або токсинів С. difficile. Розвиток коліту, викликаного антибіотиками, відзначалося під час лікування або навіть через 2 - 3 тижні після введення антибіотика; це ускладнення найчастіше тяжче перебігає у хворих похилого віку та виснажених хворих.

У випадку розвитку легкої форми коліту, викликаного антибіотиками, рекомендується припинення лікування кліндаміцином і призначення холестирамінута холестиполу, які, як показали дослідження in vitro, здатні зв’язуватитоксини.

Рекомендовані дози холестираміну та холестиполу складають 5 г три разина день і 4 г три рази на день, відповідно.

При розвитку тяжкої форми коліту, викликаного антибіотиками, необхідно провести відповідну терапію, яка включає призначення рідин, електролітів ібілків.

Проведені дослідження вказують на те, що токсини, які виробляютьсяклостридіями, особливо С. difficile, є найважливішою і безпосередньою причиною розвитку коліту, викликаного антибіотиками. Крім того, в дослідженнях invitro показано, що ці токсигенні клостридії звичайно мають чутливість дованкоміцину. При призначенні ванкоміцину в дозі 125 - 500 мг 4рази на день відзначається швидке зникнення токсину з калу і одночасне припинення проносу. Рідко після припинення лікування ванкоміцином розвиваються рецидиви коліту. Холестирамін та холестипол зв’язують ванкоміцин in vitro. При одночасному призначенні вищевказаних лікарських засобів і ванкоміцину рекомендується розділити час прийому цих препаратів.

Як інший вид лікування коліту, що розвинувся, можна призначатиперорально бацитрацин у дозі 25 000 ОД 5 разів на день протягом 7 - 10 днів.

Необхідно уникати призначення препаратів, що пригнічують перистальтику кишечнику.

При призначенні препарату хворим, у яких в анамнезі є захворювання шлунково-кишкового тракту, особливо коліт, дозу кліндаміцину необхідно підбирати з обережністю.

Кліндаміцин не слід призначати для лікування менінгіту, оскільки препарат погано проникає через гематоенцефалічний бар" єр. В умовах invitro доказано, що кліндаміцин і еритроміцин є антагоністами, у зв’язку з чимне рекомендується одночасне призначення цих препаратів.

Якщо лікування проводиться протягом тривалого часу, то в цьому випадку необхідно слідкувати за функцією печінки та нирок.

Внаслідок лікування кліндаміцином може трапитися активізація іншої флори, яка не чутлива до цього препарату, особливо дріжджової флори.

Кліндаміцину фосфат потрібно призначати з обережністю хворим, які схильні до алергічних реакцій.

Вагітність ілактація

Безпека застосування при вагітності не встановлена.

Повідомлялося про появу кліндаміцину у грудному молоці в концентрації від 0,7 до 3,8 мкг/мл.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Між лінкоміцином та кліндаміцином існує перехресна резистентнісь. Існує також антагонізм між кліндаміцином та еритроміцином.

Кліндаміцин деякою мірою є нейромускулярним блокатором і може посилювати дію інших нейромускулярних блокаторів в організмі, тому препарат необхідно призначати з обережністю хворим, які отримують міо релаксанти.

Несумісність.

Далі зазначені препарати фізично несумісні з кліндаміцину фосфатом: ампіцилін, фенітоїн натрію, барбітурати, амінофілін, глюконат кальцію тасульфат магнію.

Відомо, що кліндаміцину фосфат фізично і хімічно сумісний, коли він розчинений у 5% декстрозі на воді або розчині хлориду натрію для ін’єкцій, з антибіотиками, що використовуються в стандартних концентраціях: амікацинусульфат, азтреонам, цефамандолу нафат, цефазолін натрію, цефотоксим натрію, цефокситин натрію, цефтазидим натрію, цефтизоксим натрію, гентаміцину сульфат, нетилміцину сульфат, піперацилін та тобраміцин.

Сумісність і стабільність лікарських сумішей буде залежати від концентрацій та інших умов.

Умови та термін зберігання. Зберігати при кімнатній температурі (20 -25°С). Источник

Термін придатності – 5 років.