ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
АНАЛЬГІН
(ANALGINUM)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: metamizole sodium;[(1,5-диметил-3-оксо-2-феніл-2,3-дигідро-1Н-піразол-4-іл)-N-метил аміно]метансульфонатнатрію;
основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, із плоскою поверхнею фаскою та рискою;
склад: 1 таблетка містить метамізолунатрію 0,5 г;
допоміжні речовини: крохмаль картопляний, кальцію стеарат, тальк.
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Аналгетики та антипіретики. Код АТС N02B B02.
Фармакологічні властивості.Фармакодинаміка. Анальгін (метамізолнатрію) виявляє аналгетичну, жарознижуючу та протизапальну дію. Аналгетичнийефект обумовлений інгібіцією ЦОГ та блокуванням синтезу простагландинів з арахідонової кислоти, що беруть участь у формуванні больових реакцій (брадикініни, простагландини та ін.); уповільненням проведення екстра- тапропріоцептивних больових імпульсів у центральній нервовій системі, підвищенням порога збудливості таламічних центрів больової чутливості та зменшенням реакції структур головного мозку, що відповідають за сприймання болю на зовнішні подразники.
Антипіретичний ефект обумовлений зменшенням утворення і вивільнення з нейтрофільних гранулоцитів субстанцій, що впливають на теплопродукцію.
Протизапальний ефект пов'язаний із пригніченням синтезу простагландинів.
Фармакокінетика. Метамізол натрію добре всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Терапевтична концентрація в плазмі крові досягається приблизно через півгодини після прийому препарату. Максимальна плазмова концентрація метамізолу натрію після перорального прийому дози у 6мг/кг маси тіла досягається через 1-1,5 годин. У незначній кількості зв'язується з білками плазми крові й інтенсивно метаболізується в печінці: значна частина речовини гідролізу ється з утворенням 4-метил аміно антипірину, щодеметилюється з утворенням фармакологічно активного 4-аміно антипірину, 50-60% якого зв’язується з білками плазми крові, і ацетильоване похідне якого виводиться із сечею. Препарат також проникає крізь плаценту та у грудне молоко.
Показання для застосування.Больовий синдром різного походження: головний та зубний біль, невралгія, радикуліт, міозит, біль під час менструації. Як допоміжний засіб може застосовуватися для зменшення болю після хірургічних і діагностичних втручань. Гіпертермічнийсиндром.
Спосіб застосування тадози. Дорослимі підліткам віком від 12 років призначають звичайно по 250-500 мг 1-2 рази на добу. Таблетки приймають після їди, запиваючи невеликою кількістю води. Тривалість прийому препарату – не більше 3 днів.
Побічна дія. У терапевтичних дозах препарат звичайно добре переноситься. Іноді можливі алергічні реакції (шкірний висип, набряк Квінке), синдром Стивенса-Джонсона, Лайелла, анафілактичний шок.
Можливе пригнічення кровотворення (тромбоцит опенія, гранулоцит опенія, лейкопенія, анемія, в поодиноких випадках – агранулоцит оз). При схильності до бронхоспазму можливо провокування нападу.
Протипоказання. Підвищена чутливість до похідних піразолону (бутадіон, трибузон, антипірин). Виражені порушення функції печінки чи/та нирок. Захворювання системи крові. Дефіцитглюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Вагітність, період годування груддю, бронхіальна астма. Не призначати дітям до 12 років.
Передозування. Симптоми: гіпотермія, відчуття серцебиття, задишка, шум у вухах, нудота, блювання, слабкість, сонливість, марення, порушення свідомості, судомний синдром; можливий розвиток гострого агранулоцит озу, гострої ниркової і печінкової недостатності.
Лікування: індукція блювання, промивання шлунка, призначення сольових проносних, активованого вугілля і проведення форсованого діурезу, симптоматична терапія, спрямована на підтримку життєво важливих функцій.
Особливості застосування. Виключається застосування препарату для зняття гострих болей у животі (до з'ясування причини).
При застосуванні препарату необхідно контролю вати склад периферичної крові (лейкоцитарну формулу). З обережністю застосовують для лікування пацієнтів з анамне стичнимивказівками на захворювання нирок (пієлонефрит, гломерулонефрит), алергічні захворювання та при тривалому алкогольному анамнезі.
При застосуванні Анальгіну можливе забарвлення сечі в червоний колір узв’язку з виділенням метаболіту.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Одночасне застосування метамізолу з іншими ненаркотичними аналгетиками може призвести до взаємного посилення токсичних ефектів. Седативні засоби та транквілізатори (сибазон, тріоксазин, валокардин, кодеїн, анаприлін, блокатори Н2-рецепторів) посилюють знеболювальну дію метамізолу. Трициклічні антидепресанти (амізол, доксепін), пероральні контрацептиви, алопуринол порушують метаболізм метамізолу в печінці та підвищують його токсичність. Барбітурати (фенобарбітал, беласпон), фенілбутазонта інші індуктори мікросомальних ферментів печінки послабляють дію метамізолу. Необхідна обережність при одночасному застосуванні препарату зсульфоніламідними цукрознижувальними препаратами (посилюється гіпоглікемічнадія) та діуретиками (фуросемід). Сарколізин і мерказоліл збільшують імовірність розвитку лейкопенії. Метамізол натрію посилює седативну дію алкоголю та знижує концентрацію циклоспорину в плазмі. Источник
Умови та термін зберігання.Зберігати в недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці при температурі від 15 0С до 25 0С. Термін придатності – 4 роки.