Нормативна база

Лікарські засоби

Інші розділи

Зворотній зв'язок

ЗИДОЛАМ
Назва: ЗИДОЛАМ
Міжнародна непатентована назва: Comb drug
Виробник: "Hetero Drugs Limited", Індія
Лікарська форма: Таблетки, вкриті оболонкою
Форма випуску: Таблетки, вкриті оболонкою, № 60
Діючі речовини: 1 таблетка містить: ламівудину - 150.0 мг, зидовудину - 300.0 мг
Допоміжні речовини: Целюлоза мікрокристалічна гранульована, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію крохмальгліколят, барвник Opadry Y-1-7000 білий
Фармакотерапевтична група: Противірусні препарати
Показання: ВІЛ-інфекція у дорослих і дітей старше 12 років з прогреусуючим імунодефіцитом.
Термін придатності: 2р.
Номер реєстраційного посвідчення: UA/1593/01/01
Термін дії посвідчення: з 26.07.2004 до 26.07.2009
Термін дії реєстраційного посвідчення закінчився.
Пошук даних про реєстрацію препарату ЗИДОЛАМ
АТ код: J05AF30
Наказ МОЗ: 130 від 28.03.2005


    Інструкція для застосування ЗИДОЛАМ

    ІНСТРУКЦІЯ

    для медичного застосування препарату

    ЗИДОЛАМ

    (ZIDOLAM)

    Загальна характеристика:

    основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого кольору, вкриті оболонкою;

    склад: 1 таблетка містить ламівудину 150 мг, зидовудину 300 мг;

    допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна гранульована, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію крохмальгліколят, барвник OpadryY-1-7000 білий.

    Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

    Фармакотерапевтична група. Противірусні препарати прямої дії. Нуклеозидні тануклеотидні інгібітори зворотної транскриптази. Код АТС J05A F30.

    Фармакологічні властивості.

    Фармакодинаміка. Ламівудин і зидовудин мають синергічнуінгібуючу дію на реплікацію вірусів імунодефіциту людини – ВІЛ-1 і ВІЛ-2. Обидва активні інгредієнти препарату поступово перетворюються в клітині натри фосфати. Ламівудин-трифосфат і зидовудин-трифосфат є селективними конкурентними інгібіторами зворотної транскриптази вірусу імунодефіциту людини. Клінічно доведено, що така комбінація запобігає розвитку резистенстності дозидовудину у пацієнтів, які раніше не отримували антиретровірусну терапію.

    Застосування комбінації Ламівудин+Зидовудин приводить до збільшеного ефекту у порівнянні з комбінацією зидовудин+диданозин або зидовудин+залцитабін. Додатковий ефект комбінації Ламівудин+Зидовудин полягає в її добрійпереносимості. Комбінація Ламівудин+Зидовудин приводить також досубоптимального пригнічення репродукції вірусу і зниженню його концентрації.

    Фармакокінетика. Ламівудин і зидовудин добре всмоктуються зшлунково-кишкового тракту, при цьому біодоступність ламівудину у дорослих становить 80 - 85%, зидовудину – 60 - 70%.

    Максимальні концентрації ламівудину та зидовудину в плазмі досягаються через 0,5 - 2 год та 0,25 - 2 год і становлять 1,3 - 1,8 мг/мол та 1,5 - 2,2 мг/мол відповідно.

    Розподіл. У терапевтичному діапазоні доз ламівудин характеризується лінійною фармакокінетикою та обмежено зв’язується з альбумінами плазми (in vitro менше 36%). Ступінь зв’язування зидовудину з білками плазми становить 34 - 38%.

    Ламівудині зидовудин проникають у ЦНС та спинномозкову рідину.

    Через 2- 4 год після застосування внутрішньо співвідношення між концентрацієюламівудину та зидовудину у лікворі та у плазмі крові становлять у середньому 0,12 та 0,5 відповідно.

    Метаболізм. Основним метаболітом зидовудину в плазмі та сечі є 5-глюкуронід.

    Дослідженняin vitro показали, що ламівудин у клітинах фосфорилюється до активного метаболіту 5-три фосфату.

    Виведення. Ламівудин виводиться з організму переважно нирками у незміненому вигляді. Період напів виведення ламівудину з клітин становить 10,5 - 15,5 год.

    Періоднапів виведення зидовудину становить приблизно 1,1 год. Близько 50 - 80% зидовудину виводиться нирками у вигляді 5-глюкуроніду. Зидовудин виводиться згрудним молоком.

    Фармакокінетика в особливих клінічних випадках. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю концентрації зидовудину у плазмі підвищені.

    При печінковій недостатності можлива кумуляція зидовудину внаслідок уповільнення його зв’язування глюкуроновою кислотою.

    Показання для застосування. ВІЛ-інфекція у дорослих і дітей старше 12 років з прогресуючим імунодефіцитом.

    Спосіб застосування тадози. Препарат застосовують внутрішньо. Дорослим і дітям старше 12 років Зидолампризначають по 1 таблетці 2 рази на добу. Препарат можна застосовувати незалежно від прийому їжі.

    Побічна дія. При застосуванні препарату можливі головний біль, нездужання, стомлюваність, а також нудота, блювання, пронос, анорексія, озноб і пропасниця, нейропатія, безсоння, запаморочення, симптоми та ознаки ушкодження слизової оболонки носа, кашель, біль у кістках ім’язах, нейтропенія, висип, алопеція, підвищення рівня печінкових ферментів та білірубіну.

    Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату, тяжкий ступінь нейтропенії (кількість нейтрофілів менше 0,75 x 109/л) або анемії (рівень гемоглобіну менше 7,5 г/дл або 4,65 ммоль/л), периферична нейропатія, порушення функції нирок (з кліренсом креатині ну 50 мл/хв. та нижче), вагітність, період годування груддю, дитячий вік до 12 років.

    Передозування. У разі передозування слід проводити симптоматичну та підтримуючу терапію. Специфічного антидоту немає.

    Особливості застосування. Таблетки Зидолам – препарат з фіксованими дозами діючих речовин. Його не рекомендується призначати пацієнтам, які потребують корекції доз, наприклад при порушенні функції нирок (кліренс креатині ну менше 50 мл/хв), при масі тіла менше 50 кг.

    При застосуванні таблеток Зидолам можливо виникнення у хворих тяжких, небезпечних для життя, аіноді смертельних реакцій. Серед них спостерігалися синдром Стівенса-Джонсона, токсичний некроліз епідермісу та прояви гіпер чутливості з висипаннями на шкіріта загальними проявами, а також порушення з боку внутрішніх органів. При виникненні у пацієнтів ознак або симптомів виражених реакцій шкіри абогіпер чутливості, у тому числі (список невичерпний) виражених висипань на шкіріабо висипань з пропасницею, пухирців, уражень слизової оболонки ротової порожнини, кон’юнктивіту, набряку обличчя, болю у м’язах і суглобах, загального нездужання та/або виражених порушень функції печінки препарат треба негайно відмінити.

    У пацієнтів з панкреатитом в анамнезі абоза наявності інших значущих факторів ризику розвитку панкреатиту застосовувати таблетки Зидолам необхідно дуже обережно та лише за відсутності задовільної альтернативної терапії. Застосування таблеток Зидолам необхідно негайно припинити при виникненні клінічних ознак, симптомів або при зміні лабораторних показників, що вказують на панкреатит.

    Пацієнти з порушеннями функції кісткового мозку (кількість гранулоцитів не перевищує 1000 клітин в 1 мм3 аборівень гемоглобіну не перевищує 9,5 г/дл) таблетки Зидолам повинні застосовувати під постійним наглядом лікаря.

    Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Оскільки препарат містить ламівудин і зидовудин, він може вступати у взаємодії, характерні для кожного його компонента.

    При одночасному застосуванні таблеток Зидолам та нефротоксичних або мієлосупресивних препаратів (наприклад системне введення пентамідину, дапсону,

    піриметаміну, ко-тримоксазолу, амфотерицину B, флуцитозину, ганцикловіру, інтерферону, вінкристину, вінбластину та доксорубіцину) необхідно ретельно контролю вати функцію нирок та гематологічні показники і за необхідності знижувати дозу.

    Необхідно контролю вати концентрації фенітоїну в крові пацієнтів, які одночасно з ним застосовують таблетки Зидолам.

    Ацетил саліцилова кислота, кодеїн, морфін, індометацин, кетопрофен, напроксен, оксазепам, лоразепам, циметидин, дапсон, ізопринозин і деякі інші препарати можуть змінювати метаболізм зидовудину конкурентним інгібуваннямутворення його глюкуроніду чи безпосереднім пригніченням метаболізму зидовудинумікросомальними ферментами печінки.

    Пробенецид може збільшувати концентрацію зидовудину шляхом придушенняглюкуронидації і/чи зниження ниркової екскреції зидовудину.

    Флуконазол: спільне введення флуконазолу і зидовудину впливає накліренс і метаболізм зидовудину.

    Вальпроєва кислота збільшує біодоступність зидовудину шляхомінгібування першої фази його метаболізму в печінці. За відповідними пацієнтами необхідно здійснювати спостереження з метою виявлення можливого збільшення частоти пов’язаних із зидовудином побічних ефектів.

    Деякі аналоги нуклеозидів можуть впливати на кількість або функцію еритроцитів/лейкоцитів, на потенційну токсичну дію зидовудину на клітини крові, а також на реплікацію ДНК. Рибавірин має антагоністичну дію на антивірусну активність зидовудину іn vіtro стосовно ВІЛ.

    Такі препарати, як триметоприм, сульфаметоксазол, піриметамін іацикловір, можуть бути застосовані для лікування і профілактики інфекцій, викликаних умовними патогенами, тому що при обмеженій терапії цими препаратами токсичність не збільшується.

    Пацієнти повинні залишатися під постійним наглядом лікаря при прийомі препаратуЗидолам. Вони повинні бути інформовані про те, що використання препаратуЗидолам не знижує ризик передачі ВІЛ іншим суб’єктам при сексуальному контакті чи зараженням через кров.

    Умови та термін зберігання. Зберігати у щільно закритому контейнері при температурі Источник

    від 15°С до 30°С, у недоступному для дітей місці. Термін придатності -2 роки.





    На сайті також шукають: Рантак, Симепар інструкція, Застосування препарату Дифлазон, Інструкція з використання L-цет, Показання для застосування Діазолін, Ромашки квіти побічні дії, Концерта протипоказання, Спосіб застосування та дози препарату Ацц лонг