ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЛІНКОЦИН

(LINCOCIN(R))

Загальна характеристика:

міжнародна назва: lincomycin;

основні фізико-хімічні властивості: непрозора капсула з синьою кришечкою таголубим корпусом, що заповнена білим порошком.

склад: 1 капсула містить лінкоміцину (у вигляді лінкоміцину гідро хлориду) 500мг;

допоміжні речовини: тальк, лактози моногідрат, магнію стеарат, натріюіндиготиндисульфонат, титану діоксид, желатин.

Форма випуску. капсули.

Фармакотерапевтична група. антибактеріальні засоби для системного застосування. Лінкозаміди. Код АТС J01F F02.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Залежно від чутливості мікро організмів і концентрації антибіотика, Лінкоцин може виявляти як бактеріостатичну, так і бактерицидну дію. До спектру активності in vitroпідпадає ряд збудників.

Чутливі мікро організми (мінімальна подавляюча концентрація (МПК) <=2 мкг/мл):

анаеробні грам позитивні бактерії, які не утворюють спори, у т. ч.Propionibacterium spp., Eubacterim spp., а також Actinomyces spp.;

анаеробні і мікроаерофільні грам позитивні коки, у т. ч. Peptococcusspp., Peptostreptococcus spp. та мікроаерофільні стрептококи;

аеробні грам позитивні мікро організми, у т. ч. стафілококи, стрептококи (за винятком S. faecalis) і пневмококи.

Мікро організми з помірною чутливістю (МПК становить 2 - 4 мкг/мл):

анаеробні грам негативні бактерії, що не утворюють спори, у т. ч.Bacteroides spp., Fusobacterium spp.;

анаеробні грам позитивні бактерії, що утворюють спори, у т. ч.Clostridium spp.

Резистентні мікро організми або мікро організми з низькою чутливістю (МПК=> 8 мкг/мл), у т. ч. Streptococcus faecalis, Neisseria, більшість штамівHaemophilus influenzae, Pseudomonas та інші грам негативні мікро організми.

Хоча бактерії роду Shigella резистентні in vitro до лінкоміцину (МПКприблизно дорівнює 200 - 400 мкг/мл), лінкоміцин ефективний при цьому захворюванні у зв’язку з тим, що в кишечнику досягається дуже високий рівеньлінкоміцину (приблизно 3 000 – 7 000 мкг/г випорожнень).

Спостерігалась перехресна резистентність дисоційованого типу in vitroміж Лінкоцином і кліндаміцином з одного боку і макролідами (еритроміцин, олеандоміцин і спіраміцин) - з іншого боку. Абсолютна перехресна резистентність існує між Лінкоцином і кліндаміцином. В експериментах in vitro та in vivo не відмічено швидкого розвитку резистентності мікро організмів до препаратуЛінкоцин. У стафілококів резистентність in vitro до лінкоміцину абокліндаміцину розвивається повільно, поступово.

Фармакокінетика.

Всмоктування

при прийомі Лінкоцину внутрішньо натще показник всмоктування становить 20 - 35%. Після прийому внутрішньо дози, що дорівнює 500 мг, максимальний рівень у сироватці, що дорівнює 3 мкг/мл, досягається через 2 - 4 години. Цей показник знижується приблизно на 50%, якщо препарат вводиться під час їди. Рівень у сироватці, який перевищує МПК для більшості грам позитивних мікро організмів (1 - 2 мкг/мл), підтримується протягом 6 - 8 годин.

Розподіл

На підставі прямих і непрямих ознак встановлено, що зв’язування збілками знижується при підвищенні концентрації у сироватці (насичуванезв’язування з білками плазми).

У крові плода, в перитонеальній і плевральній рідині можуть досягатися концентрації, що становлять 25 - 50% від рівня у крові, у материнському молоціцей показник становить 50 - 100%, у кістковій тканині - близько 40% і в навколишніх м’яких тканинах - 75%.

Разом з тим, лінкоміцин повільно проникає у спинномозкову рідину (1 -18% від рівня в крові); при захворюванні менінгітом рівень у лікворі досягає 40% від рівня у крові.

Виведення

Значна частина препарату метаболізується, метаболізм відбувається переважно у печінці. У нормі сироватковий період на півжиття становить 5,4 ± 1годину. Однак цей період може подовжуватися при порушеннях функції печінкиі/або нирок. У зв’язку з цим слід брати до уваги необхідність зменшення частоти введення лінкоміцину хворим з порушенням функції печінки або нирок.

Після прийому одноразової дози 500 мг внутрішньо екскреціябактеріологічно активних форм у сечу становить 1 - 31% (у середньому 4%), а у випорожнення - близько 33%. Важливим шляхом екскреції після прийому внутрішньо є жовч, при цьому рівень у жовчі майже в 10 разів перевищує такий у крові.

Показання до застосування.

Лікування інфекцій, спричинених чутливими штамами грам позитивнихаеробів або анаеробних бактерій:

Інфекції верхніх дихальних шляхів, включаючи тонзиліт, фарингіт, середній отит, синусит, скарлатину, а також як допоміжна терапія при дифтерії.

Є підстави припускати, що лінкоміцин ефективний при мастоїдиті.

Інфекції нижніх дихальних шляхів, включаючи гострий бронхіт і пневмонію.

Інфекції шкіри і м’яких тканин, включаючи целюліт, фурункульоз, абсцеси, імпетиго, вугри і ранову інфекцію, а також такі стани, як бешиха, лімфаденіт, пароніхія (панарицій), мастит і гангрена шкіри.

Інфекції кісток і суглобів, включаючи остеомієліт і септичний артрит.

Септицемія і ендокардит. В окремих випадках септицемія і/або ендокардит, що спричинені чутливими мікрорганізмами, добре піддаються терапіїлінкоміцином. Однак при цих захворюваннях перевага надається використанню бактерицидних препаратів.

Мікробна дизентерія.

Спосіб застосування та дози.

ДОРОСЛІ

Пероральне застосування

Тяжкі інфекції, спричинені чутливими збудниками: по 500 мг кожні 8годин або 3 рази на добу.

Більш тяжкі інфекції: по 500 мг кожні 6 годин або 4 рази на добу.

ДІТИ (старше 6 років)

Пероральне застосування

Тяжкі інфекції: 30 мг/кг на добу, розподілити на 3 - 4 введення рівними дозами.

2. Більш тяжкі інфекції: 60 мг/кг на добу, розподілити на 3 - 4введення рівними дозами.

Якщо виникає необхідність терапії лінкоміцином хворих з тяжким порушенням функції нирок, то доза, що вводиться, повинна становити 25 - 30% віддози, рекомендованої для хворих з нормальною функцією нирок.

При інфекціях, спричинених b-гемолітичними стрептококами, тривалість лікування повинна становити не менше 10 днів.

Для забезпечення оптимального всмоктування бажано, щоб протягом 1 - 2годин до прийому препарату внутрішньо і протягом такого ж періоду після прийому препарату хворий не приймав ніякої їжі.

Побічна дія.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, дискомфорт вділянці живота і персистуюча діарея, а при пероральному застосуванні –езофагіт.

З боку кровотворної системи: відмічаються випадки нейтропенії, лейкопенії, агранулоцит озу і тромбоцит опенічної пурпури. Є окремі повідомлення про а пластичну анемію і панцитопенію, при яких не можна виключити впливлінкоміцину як причину побічної реакції.

Реакції гіпер чутливості: повідомляється про такі реакціїгіпер чутливості, як ангіо невротичний набряк, сироваткова хвороба та анафілаксія, деякі з них розвивалися у хворих з гіперчутливістю до пеніциліну. Рідко були зареєстровані також випадки мультиформної еритеми, пов’язаної з введенням лінкоміцину, деякі випадки були схожі на синдром Стівенса–Джонсона.

З боку шкіри і слизових оболонок: свербіж, шкірний висип, кропив’янка, вагініт, рідко - ексфоліативний і везикуло-бульозний дерматит.

З боку печінки: жовтяниця і зміна показників печінкових тестів (особливо підвищення рівня трансаміназ у сироватці) також можуть спостерігатися при терапії лінкоміцином.

З боку серцево-судинної системи: повідомляється про епізоди гіпотонії після парентерального введення препарату, особливо при надто швидкому введенні. Рідко спостерігалися також епізоди пригнічення серцевої діяльності і функції дихальної системи після надто швидкого внутрішньо венного введення.

Протипоказання. Лінкоцин протипоказаний хворим, у яких ранішевідмічалась гіпер чутливість до лінкоміцину або кліндаміцину.

Особливості застосування. Як і при застосуванні майже всіх антибіотиків, при застосуванні лінкоміцину може розвитися тяжкий коліт з можливим летальним кінцем. Симптоми коліту можуть варіювати від мізерного водявого випорожнення дотяжкої тривалої діареї, що супроводжується лейкоцитозом, пропасницею, сильнимпереймоподібним болем у животі, наявністю крові і слизу в калі, а при прогресу ванніцих симптомів може розвитися перитоніт, шок і токсичний мегаколон.

Діагноз пов’язаного з антибіотико терапією коліту звичайно ставиться на підставі клінічних симптомів. Діагноз підтверджується даними ендоскопічного дослідження, при якому виявляється псевдомембранозний коліт, а в подальшому може бути підтверджений культуральним дослідженням калу на наявністьClostridium difficile з використанням селективних середовищ, а також дослідженням проби калу на наявність токсинів, що виробляються C. difficile.

Розвиток пов’язаного з антибіотико терапією коліту відбувається в період лікування або через 2 - 3 тижні після закінчення лікування антибіотиками.

Це ускладнення найбільш імовірне при тяжких захворюваннях у людей похилого віку, а також в ослаблених хворих.

Якщо на фоні терапії розвивається нетяжкий коліт, то введеннялінкоміцину рекомендується припинити. Рекомендується провести лікування з використанням холестирамінових і холестиполових смол, оскільки in vitro ці речовини зв’язують токсини. Холестирамін рекомендується призначати по 4 г 3 - 4рази на добу, а холестипол - по 5 г 3 рази на добу.

Якщо розвивається пов’язаний з антибіотико терапією коліт, то показано лікування введенням рідини, електролітів і білка.

Дослідження також показують, що токсини, які продукуються Clostridium(особливо C. difficile), є основною прямою причиною коліту, пов’язаного зантибіотико терапією. Для лікування може застосовуватися бацитрацин внутрішньо по 25 000 МО 4 рази на добу протягом 7 - 10 днів. Не можна застосовувати лікарські засоби, які спричинюють кишковий стаз.

Лінкоцин слід призначати з обережністю пацієнтам із захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі, особливо з колітом.

Хоча встановлено, що лінкоміцин проникає крізь гематоенцефалічнийбар’єр, рівень лінкоміцину в спинномозковій рідині може бути недостатнім для лікування менінгіту. Тому, Лінкоцин при лікуванні менінгіту застосовувати неслід.

При проведенні тривалої антибіотико терапії Лінкоцином слід регулярно проводити дослідження функції печінки і нирок.

При застосуванні Лінкоцину можливий надмірний ріст нечутливих до цього антибіотика мікро організмів, особливо дріжджів.

Для пацієнтів з тяжкими захворюваннями печінки і/або нирок, що супроводжуються серйозними порушеннями метаболізму, добір дози треба проводити з обережністю, а при терапії високими дозами слід здійснювати моніторинг рівнялінкоміцину в сироватці.

Вагітність і лактація

Безпека застосування препарату при вагітності до цього часу невстановлена. Зважаючи на це, при призначенні препарату під час вагітності слід ретельно зважити співвідношення очікуваного терапевтичного ефекту від застосування препарату та можливого ризику ушкодження плоду. Доведено, щолінкоміцин виділяється з материнським молоком в концентрації 0,5 - 2,4 мкг/мл, тому під час застосування лінкоміцину годування груддю слід тимчасово припинити.

Вплив на здатність керувати автомобілем і працювати з технікою

При відсутності тяжких небажаних реакцій – малоймовірний.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Було встановлено, що in vitro виявляється антагонізм між лінкоміцином і еритроміцином. Оскільки цей антагонізм може бути клінічно значущим, ці два антибіотики не слід вводити одночасно.

Встановлено, що лінкоміцин має властивості нейром’язового блокатора, тому він може посилювати дію інших нейром’язових блокаторів. Унаслідок цьоговін повинен застосовуватися з обережністю при лікуванні хворих, які отримують препарати даної групи.

Такі лікарські засоби, як новобіоцин і канаміцин, фізично несумісні злінкоміцином.

Виявлена перехресна резистентність між кліндаміцином і лінкоміцином.

Умови та термін зберігання. зберігати в сухому, захищеному від світла, недосяжному для дітей місці при температурі 15 – 25 °С. Источник

Термін придатності – 5 років.