ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
РЕТРОВІР™
(RETROVIR™)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: зидовудин; 3-азидо-3-деокситимідин;
основні фізико-хімічні властивості: прозорий, блідо-жовтий розчин, з характерним полуничним запахом;
склад: 1 мл розчину містить 10 мг зидовудину;
допоміжні речовини: сироп глюкози гідрогенізований, гліцерин, кислота лимонна, натрію бензоат, натрію сахаринат, ароматизатор полуничний, ароматизатор білий цукор, вода очищена.
Форма випуску. Розчин для перорального застосування.
Фармакотерапевтична група. Противірусні препарати прямої дії. Код АТС: J05AF01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Зидовудин є противірусним препаратом, активним відносно ретровірусів, включаючи вірус імунодефіциту людини (ВІЛ).
Потрапляючи у клітину, препарат зазнає ряд послідовних перетворень, якікаталізуються ферментами клітини. На останньому етапі утворюється зидовудин-трифосфат, який блокує синтез вірусної ДНК у результаті конкурентної взаємодії зі зворотною транскриптазою ВІЛ.
Дослідження in vitro показують, що потрійна комбінація аналогівнуклеозидів або 2 аналогів нуклеозидів з інгібітором протеаз ефективніша для пригнічення ВІЛ-індукованих цитопатичних ефектів, ніж 1 препарат або поєднання 2 препаратів.
Міжнародні директиви (Центр контролю та попередження захворюваності, червень 1998 р.) рекомендують у разі випадкового контакту з ВІЛ-інфікованою кров’ю, наприклад при пораненні голкою, негайно (протягом 1–2 год) призначити комбінацію зидовудину та ламівудину. У випадку підвищеного ризику інфікування всхему необхідно включити інгібітор протеаз. Рекомендується продовжуватиантиретровірусну профілактику протягом
4 тижнів. Незважаючи на швидке призначення антиретровіруснихпрепаратів, сероконверсія все ж можлива.
Фармакокінетика.
Зидовудин добре абсорбується зі шлунково-кишкового тракту, його біодоступність становить 60-70 %. Максимальна концентрація у плазмі крові при пероральному застосуванні Ретровіру у дозі 5 мг/кг кожні 4 години становить 7,1 мікроМ (1,9мкг/мл). При внутрішньо венному введенні середній період напів виведення – 1,1години, середній загальний кліренс – 27,1 мл/хв./кг, об’єм розподілу – 1,61/кг. Кліренс зидовудину значно перевищує кліренс креатині ну, і це є свідоцтвом того, що суттєвим механізмом виведення є тубулярна секреція. Зидовудин проникає через плаценту, виявляється в амніотичній рідині та крові плоду. Зв’язування збілками плазми крові відносно низьке (34–38 %).
Показання для застосування.
Ретровір показаний до застосування у комбінації з іншимиантиретровірусними препаратами для лікування ВІЛ-інфекції у дітей та дорослих.
Ретровір показаний для застосування у разі ВІЛ-позитивної реакції увагітних жінок і новонароджених, оскільки було доведено, що препарат зменшує процент передачі ВІЛ від матері до плоду.
Спосіб застосування та дози.
Терапію Ретровіром повинен починати лікар, який має досвід у лікуванніВІЛ-інфекції.
Застосування у лікуванні дорослих і підлітків, старше 12 років: рекомендованою дозою Ретровіру у комбінації з іншими антиретровірусними препаратами є 500 або 600 мг на день у 2чи 3 прийоми. Раніше у клінічних дослідженнях застосовувалась доза понад 1 000мг у декілька прийомів. При лікуванні або попередженні неврологічнихдисфункцій, пов’язаних з ВІЛ, ефективність препарату у дозі меншій за 1 000 мгне відома.
Діти:
3 місяці - 12 років: рекомендованою дозою Ретровіру є 360–480 мг/м2 на день, розподіленою на 3 або 4 прийоми, у комбінації з іншими антиретровірусними препаратами. При лікуванні або попередженні ВІЛ-асоційованих неврологічних дисфункцій ефективність препарату у дозі меншій за 720 мг/м2 на день (180 мг/м2кожні 6 год), не відома. Максимальна доза не повинна перевищувати 200 мг кожні 6 годин.
Діти віком до 3 місяців: обмеженість наявних даних не дає можливості рекомендувати спеціальне дозування для цієї вікової групи.
Попередження трансмісії від матері до плоду:
Було встановлено, що ефективними є такі режими дозування Ретровіру:
Дослідження ACTG076: рекомендована доза препарату для вагітних жінок (вагітність понад 14 тижнів) – 500 мг на день перорально (100 мг, 5 разів надень), до початку пологів. Під час пологів Ретровір призначається внутрішньо венно, у дозі 2 мг/кг маси тіла, протягом години, з наступноювнутрішньо венною інфузією по 1 мг/кг/год до моменту перетинання пуповини.
Новонародженим Ретровір призначається у дозі 2 мг/кг маси тіла, перорально, кожні 6 годин, починаючи з перших 12 годин після народження і до досягнення віку 6 тижнів. Немовлятам, яким неможливо давати препарат per os, призначається Ретровір внутрішньо венно, у дозі 1,5 мг/кг маси тіла, протягом 30хвилин, кожні 6 годин.
Дослідження Таїландських центрів контролю захворюваності: рекомендованою дозою Ретровіру для вагітних жінок після 36 тижнів вагітності є 300 мг, 2 рази на день, до початку пологів, потім 300 мг препарату кожні 3години, від початку пологів до народження дитини.
Ниркова недостатність
Для хворих з тяжкою нирковою недостатністю відповідною дозою буде 300–400 мг на день. Подальша корекція дози може знадобитися на підставі гематологічних показників або клінічної відповіді на лікування.
Гемодіаліз і перитонеальний діаліз не мають суттєвого впливу на виведення зидовудину, але збільшують виведення глюкуроніду зидовудину. Дляхворих з термінальною стадією ниркової недостатності, які знаходяться нагемодіалізі або перитонеальному діалізі, рекомендованою дозою є 100 мг кожні 6або 8 годин.
Печінкова недостатність
У хворих з цирозом печінки спостерігається акумуляція зидовудину, оскільки знижується ступінь глюкуронізації. Може бути необхідною корекція дози, але з огляду на недостатність даних чітких рекомендацій зробити не можна. При відсутності контролю за рівнем зидовудину в плазмі слід фіксувати ознакинепереносимості і коригувати дозу або збільшувати інтервал між дозами.
Корекція дози для пацієнтів з гематологічними побічними реакціями
Для пацієнтів, рівень гемоглобіну яких зменшується у межах від 7,5 г/дл (4,65 ммоль/л) до 9 г/дл (5,59 ммоль/л) або кількість нейтрофілів – у межах від 0,75 х 109/л до 1,0 х 109/л, може стати необхідним зменшення дози або перерва у лікуванні Ретровіром.
Хворі похилого віку
Фармакокінетика зидовудину у хворих віком понад 65 років не вивчалась, тому спеціальних даних немає. Проте ця група пацієнтів потребує особливої уваги, оскільки з віком погіршується функція нирок і змінюються гематологічні показники. Рекомендується відповідний контроль перед і під час застосуванняРетровіру.
Побічна дія.
Характер побічної дії у дітей та дорослих подібний.
На фоні лікування Ретровіром спостерігаються побічні ефекти, які також можуть бути виявами основної хвороби у сукупності з іншими медичними препаратами, що застосовуються для її лікування. Тому взаємозв’язок між цими ефектами і застосуванням Ретровіру важко оцінити, особливо в ускладнених випадках, характерних для розвинутої стадії ВІЛ-хвороби.
Частота виникнення побічних ефектів класифікується за такою схемою: дуже часто (>1/10), часто (>1/100, <1/10), не часто (>1/1 000,<1/100), рідко (>1/10 000, <1/1 000), дуже рідко (<1/10 000).
Кров і лімфатична система
Часто: анемія (що може потребувати гемотрансфузій), нейтропенія та лейкопенія. Частіше це зустрічається при застосуванні високих доз (1 200 –
1 500 мг на добу) та у пацієнтів з розвинутими стадіями ВІЛ (особливо при поганому резерві кісткового мозку до початку лікування), переважно у хворихз кількістю CD4+ клітин менше 100/мм3. У зв’язку з цими побічними ефектами може бути необхідно зменшити дозу або відмінити терапію. Частота нейтропенії збільшується також у пацієнтів, у яких на початку лікування зидовудином була знижена кількість нейтрофілів, гемоглобіну та рівень вітамінуВ12 у сироватці.
Не часто: тромбоцит опенія та панцитопенія з гіпоплазією кісткового мозку.
Рідко: істинна еритроцитарна анемія.
Дуже рідко: а пластична анемія.
Метаболізм і розлади травленння
Часто: гіперлактатемія.
Рідко: лактоацидоз, анорексія (див. розділ “Особливості застосування”).
Перерозподіл/акумуляція жирових відкладень на тілі (див. розділ“Особливості застосування”). Частота виникнення цього залежить від багатьох факторів, включаючи конкретну антиретровірусну комбінацію препаратів.
Психічні розлади
Рідко: неспокій, депресія.
Нервова система
Дуже часто: головний біль.
Часто: запаморочення.
Рідко: безсоння, парестезія, сонливість, зниження розумової активності, судоми.
Серцево-судинна система
Рідко: кардіоміопатія.
Дихальна система
Не часто: задишка.
Рідко: кашель.
Шлунково-кишковий тракт
Дуже часто: нудота.
Часто: блювання, біль у животі, діарея.
Не часто: метеоризм.
Рідко: пігментація слизової оболонки рота, зміна смакових відчуттів, диспепсія. Панкреатит.
Гепатобіліарна система
Часто: підвищення рівня печінкових ферментів і білірубіну.
Рідко: печінкові розлади, наприклад тяжка гепатомегалія із стеатозом.
Шкіра
Не часто: висип, свербіж.
Рідко: пігментація шкіри та нігтів, кропив’янка, пітливість.
Опорно-руховий апарат
Часто: міалгія.
Не часто: міопатія.
Нирки та сечовидільна система
Рідко: часте сечовиділення.
Репродуктивна система
Рідко: гінекомастія.
Загальні розлади:
Часто: погане самопочуття.
Не часто: пропасниця, генералізований біль, астенія.
Рідко: озноб, біль у грудях, грипоподібний синдром.
За даними клінічних досліджень, частота виникнення нудоти та інших частих побічних ефектів суттєво зменшується після кількох тижнів терпаіїРетровіром
Побічні ефекти при попередженні материнсько-ембріональної трансмісії:
У плацебоконтрольованому дослідженні Ретровір у рекомендованих дозах добре переносився вагітними. Частота побічних ефектів була такою ж, як і вгрупі, що отримувала плацебо.
За даними цього ж дослідження, рівень гемоглобіну у немовлят, якілікувались Ретровіром, був трохи нижчий, ніж у плацебо-групі, алегемотрансфузія не була потрібна. Анемія проходила через 6 тижнів після завершення лікування Ретровіром. Інші побічні ефекти та зміни лабораторних даних були подібні у плацебо-групі і групі, що лікувалась Ретровіром. Віддалені результати впливу препарату на плід та немовля не відомі.
Протипоказання.
Гіпер чутливість до зидовудину або до інших компонентів препарату.
Ретровір протипоказаний пацієнтам з аномально низькою кількістюнейтрофілів (менше 0,75 х 109/л) або аномально низьким рівнем гемоглобіну (менше 7,5 г/дл чи 4,65 ммоль/л).
Передозування.
Специфічних симптомів або ознак гострого передозування зидовудину, окрім тих, що наведені у розділі “Побічна дія” (стомлюваність, головний біль, блювання, поодинокі випадки гематологічних змін), немає. За повідомленням про вживання пацієнтом невідомої кількості зидовудину, рівні зидовудину в крові більше ніж у 16 разів перевищували нормальні терапевтичні рівні, але при цьомуне спостерігалося ніяких клінічних, біохімічних або гематологічних наслідків.
У разі передозування необхідно ретельно обстежити пацієнта з метою виявлення ознак інтоксикації та призначити відповідну підтримуючу терапію.
Гемодіаліз і перитонеальний діаліз мають обмежений ефект на виведення зидовудину, але прискорюють виведення його глюкуронідного метаболіту.
Особливості застосування.
Хворі повинні бути застережені щодо одночасного самостійного застосування інших медикаментів.
Хворим необхідно повідомити, що лікування не здатне попередити трансмісію ВІЛ іншим особам при сексуальному контакті або контакті із зараженою кров’ю. Тому потрібно вживати відповідних заходів безпеки.
Ретровір не виліковує ВІЛ-інфекцію, і у пацієнта залишається ризик розвитку хвороб, пов’язаних з пригніченням імунітету, включаючи опортуністичні інфекції та новоутворення. Хоча встановлено, що ризик розвитку опортуністичних інфекцій зменшується, даних про розвиток пухлин, включаючи лімфоми, недостатньо. За даними лікування пацієнтів з розвинутою стадією ВІЛ-хвороби, ризик розвитку лімфоми у них такий же, як і у пацієнтів, що не лікувалисьРетровіром. У пацієнтів з початковою стадією ВІЛ-хвороби на фоні тривалого лікування Ретровіром ризик розвитку лімфоми не відомий.
Вагітні, які вирішують питання про лікування Ретровіром з метою попередження ВІЛ-трансмісії до дитини, повинні знати, що у деяких випадках, незважаючи на лікування, ВІЛ-трансмісія може відбутися.
Гематологічні побічні реакції
У хворих з розвинутою стадією ВІЛ-хвороби на фоні лікування Ретровіром можна очікувати розвиток анемії (звичайно не раніше 6 тижнів від початку лікування, але зрідка зустрічається раніше), нейтропенії (звичайно не раніше 4 тижнів від початку лікування, але іноді раніше) та лейкопенії (що є вторинною по відношенню донейтропенії). Це трапляється частіше при застосуванні високих доз (1 200 – 1500 мг/день) та у пацієнтів з низьким резервом кісткового мозку перед лікуванням, особливо при розвинутих стадіях ВІЛ-хвороби.
Слід ретельно контролю вати гематологічні параметри. При розвинутій стадії ВІЛ-хвороби рекомендується аналіз крові робити не менше 1 разу на 2тижні протягом перших 3 місяців лікування і не менше 1 разу на місяць у подальшому. У пацієнтів з ранніми стадіями ВІЛ-хвороби (коли резерв кісткового мозку ще задовільний) гематологічні побічні ефекти виникають не часто. Залежно від клінічного стану пацієнта аналіз крові проводиться рідше, наприклад кожні 1– 3 місяці.
При зниженні рівня гемоглобіну від 7,5 г/дл (4,65 ммоль/л ) до 9 г/дл (5,59 ммоль/л) або кількості нейтрофілів від 0,75 х 109/л до 1,0 х 109/л може бути необхідним зменшення дози до появи ознак відновлення кісткового мозку; інший спосіб прискорити одужання – коротка (2 – 4 тижні) перерва у лікуванні Ретровіром. Відновлення кісткового мозку відбувається звичайно протягом 2 тижнів, після чого можна знову почати терапію Ретровіром у зменшених дозах. У разі значної анемії зменшення дози Ретровіру не виключає необхідності гемотрансфузій.
Лактоацидоз/тяжка гепатомегалія ізстеатозом
Випадки розвитку лактоацидозу та тяжкої гепатомегалії із стеатозом, включаючи летальні випадки, спостерігались при лікуванні ВІЛ-інфекції аналогамиантиретровірусних нуклеозидів самостійно або в комбінації, включаючи зидовудин. Більшість цих випадків спостерігалась у жінок.
Клінічними ознаками розвитку лактоацидозу можуть бути генералізованаслабкість, анорексія та раптове непередбачуване зменшення маси тіла, гастроентерологічні симптоми та симптоми з боку дихальної системи (задишка татахіпное).
Препарат повинен з обережністю призначатися кожному пацієнту, але особливо хворим з факторами ризику розвитку захворювань печінки. При появі клінічних або лабораторних ознак розвитку лактоацидозу або гепатотоксичності лікування Ретровіром слід припинити (навіть за відсутності підвищення рівнятрансаміназ).
Перерозподіл жирових відкладень: перерозподіл/акумуляція жирових відкладень на тілі, включаючи ожиріння центрального генезу, збільшення жирових відкладень у дорсоцерві кальних ділянках та їх зменшення на кінцівках та обличчі, збільшення молочних залоз, підвищений рівень ліпідів у сироватці крові тарівень глюкози крові спостерігаються як у вигляді окремих симптомів, так іразом у деяких пацієнтів, які отримують комбіновану антиретровірусну терапію.
У той час як і при застосуванні всіх препаратів класу інгібіторівпротеаз та інгібіторів зворотної транскриптази нуклеозидів можливо виникнення одного або більше специфічних побічних симптомів, які загалом можуть бути віднесені до явищ ліподистрофії, існують дані, що ризик їх виникнення при застосуванні різних препаратів цієї групи різний.
Крім того, ліподистрофічний синдром має полі етіологічний характер, демає значення, наприклад, стан ВІЛ-хвороби, вік пацієнта, тривалістьантиретровірусної терапії, що відіграють важливу роль і можуть мати синергічнийефект.
Довготривалі наслідки вищезазначених побічних дій на сьогодні невідомі.
При клінічному обстеженні слід звертати увагу на фізичні ознаки перерозподілу жирових відкладень, визначати рівень ліпідів сироватки та глюкози крові. Лікування порушення у розподілі ліпідів слід проводити в клініці.
Синдром імунного відновлення: у ВІЛ-інфікованих хворих з тяжким імунодефіцитом на початку лікування антиретровірусними препаратами може виникнути запальна реакція на а симптоматичну або резидуальну опортуністичну інфекцію та спричинити до тяжкого клінічного стану або загостреня симптомів. Звичайно такі реакції виникають під час перших тижнів або місяців лікуванняантиретровірусними препаратами. Відповідними прикладами цього є ретинит, спричинений цитомегаловірусом, генералізовані або фокалні інфекції, що викликані мікобактеріми або Pneumocystis jiroveci (P. Carinii) pneumonia. Будь-які запальні явища повинні бути без затримки досліджені та розпочате їх лікування за необхідності.
Вагітність
Було встановлено, що зидовудин проникає крізь плаценту у людини. Згідноз обмеженими даними про застосування Ретровіру під час вагітності, застосовуватиРетровір до 14 місяців вагітності слід лише тоді, коли потенційна користь дляматері буде вищою за можливий ризик для плоду.
Існують повідомлення про помірне транзиторне підвищення рівня сироваткового лактату, що може бути наслідком мітохондріальної дисфункції у новонароджених і немовлят, на яких мали вплив інгібітори зворотноїтранскриптази нуклеозидів під час знаходження у череві матері або під час пологів. Клінічне значення цього не відоме. Є також поодинокі повідомлення про затримку розвитку, напади та інші неврологічні захворювання. Однак причиннийвзаємозв’язок між цими випадками та впливом інгібіторів зворотної транскриптазинуклеозидів під час знаходження у череві матері або під час пологів, невстановлений. Ці дані не впливають на існуючі рекомендації щодо застосуванняантиретровірусних препаратів у вагітних з метою запобігання вертикальній трансмісії ВІЛ.
Трансмісія від матері до плода
У дослідженні ACTG076 застосування Ретровіру у вагітних з терміном вагітності більше 14 тижнів і подальше лікування новонароджених привело дозначного зменшення рівня трансмісії ВІЛ від матері до плода (23% уплацебо-групі порівняно з 8% у групі, яка лікувалась Ретровіром). Пероральна терапія Ретровіром починалась між 14-м і 34-м тижнем вагітності і тривала допочатку пологів. Під час пологів Ретровір застосовувався внутрішньо венно. Новонарджені отримували Ретровір по досягненні віку 6 тижнів. Немовлятам, якіне могли перорально приймати Ретровір, він призначався внутрішньо венно.
За даними Таїландського дослідження CDC, застосування лише пероральногоРетровіру з 36 тижнів вагітності до початку пологів зменшувало рівень трансмісії ВІЛ від матері до плода з 19% у плацебо-групі до 9% у групі, що отримувала Ретровір. У цьому дослідженні ніхто з матерів не годував дитину груддю.
Віддалених даних про вплив Ретровіру на плід та немовля немає. Базуючись на даних досліджень канцерогенності та мутагенності на тваринах, ризик канцерогенезу в людини не може бути виключений. Важливість цих даних відносно інфікованих і неінфікованих немовлят, які лікуються Ретровіром, невідома. Однак вагітні, які вирішують лікуватися Ретровіром, повинні знати проце.
Лактація
Експерти охорони здоров’я рекомендують ВІЛ-інфікованим жінкам по можливості утримуватися від годування своїх дітей груддю, щоб запобігти передачі ВІЛ. Після застосування одноразової дози зидовудину 200 мгВІЛ-інфікованим жінкам середня концентрація препарату в грудному молоці та сироватці крові була приблизно однаковою. Враховуючи, що зидовудин і вірус потрапляють в грудне молоко, жінкам, які приймають Ретровір, не рекомендується годувати дітей груддю.
Фертильність
Даних про вплив Ретровіру на жіночу фертильність немає. Встановлено, щоРетровір не впливає на кількість, морфологію та рухливість сперматозоїдів у чоловіків.
Вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами
З даних фармакології активної речовини не витікає можливість будь-якого шкідливого впливу на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами. Але, незважаючи на це, слід завжди мати на увазі загальний стан пацієнта та профіль побічних ефектів препарату при вирішенні питання про можливість виконання цихвидів діяльності.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Зидовудин елімінується головним чином шляхом кон’югації у печінці до неактивногоглюкуронідного метаболіту. Активні речовини, що також елімінуються шляхом печінкового метаболізму, особливо через глюкуронізацію, потенційно можуть затримувати метаболізм зидовудину. Взаємодії, описані нижче, не є вичерпними, але представляють класи медичних препаратів, при призначенні яких слід бути обережними.
Ламівудин: помірне збільшення Сmax (28 %) зидовудинуспостерігається при одночасному застосуванні з ламівудином, однак загальна концентрація (AUC) суттєво не змінюється. Зидовудин не впливає на фармакокінетику ламівудину.
Фенітоїн: повідомлялось про низький рівень фенітоїну у крові деяких хворих, які отримували Ретровір, хоча в одного хворого був виявлений високий рівень. Ці дані свідчать, що при одночасному застосуванні обох препаратів слід ретельно контролю вати рівень фенітоїну.
Пробеніцид: за обмеженими даними, пробеніцид збільшує середній періоднапів виведення та площу під кривою концентрація/час для зидовудину шляхом зменшення глюкуронізації. Ниркова екскреція глюкуроніду (можливо, і самогозидовудину) зменшується в присутності пробеніциду.
Рибавірин: аналог нуклеозиду рибавірин є антагоністом in vitrо антивірусної активності зидовудину, тому слід уникати їх одночасного призначення.
Рифампіцин: за обмеженими даними, спільне застосування зидовудину тарифампіцину зменшує AUC зидовудину на 48 % ± 34 %, проте клінічне значення цього явища не відоме.
Ставудин: зидовудин може пригнічувати внутрішньоклітинне фосфорилюванняставудину при одночасному призначенні обох медичних препаратів. Тому ставу динне рекомендується поєднувати із зидовудином.
Інші взаємодії: інші активні речовини, серед яких – аспірин, кодеїн, морфін, метадон, індометацин, кетопрофен, напроксен, оксазепам, лоразепам,
циметидин, клофібрат, дапсон та ізопринозин (перелік не обмежується лише цими препаратами), можуть впливати на метаболізм зидовудину шляхом конкурентного пригнічення глюкуронізації або прямого пригнічення печінковогомікросомального метаболізму. Тому потрібно мати на увазі можливість взаємодії при призначенні цих медичних препаратів, особливо для хронічного лікування, в комбінації з Ретровіром.
Спільне застосування, здебільшого в гострих випадках, з потенційнонефро токсичними або мієлосупресивними препаратами (наприклад, із системнимпентамідином, дапсоном, піриметаміном, ко-тримоксазолом, амфотерицином, флуцитозином, ганцикловіром, інтерфероном, вінкристином, вінбластином ідоксорубіцином) також може збільшувати ризик побічної дії Ретровіру. Коли спільне застосування цих медичних препаратів є необхідним, слід ретельно контролю вати функцію нирок і гематологічні параметри, у разі необхідності зменшувати дозу одного або декількох препаратів.
Для деяких хворих з опортуністичними інфекціями, які отримуютьРетровір, стає доцільним профілактичне призначення їм антимікробних препаратів. Така профілактика може включати ко-тримоксазол, пентамідин у вигляді аерозолю, піриметамін та ацикловір. Обмежені дані клінічних досліджень свідчать, що при одночасному застосуванні цих препаратів не спостерігається збільшення частоти розвитку побічних реакцій на Ретровір.
Умови та термін зберігання. Источник
Зберігати при температурі не вище 30° С, у місці, недоступному длядітей. Термін зберігання – 2 роки.