ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
АВЕЛОКС®
(AVELOX®)
Загальна характеристика:
міжнародна назва: moxifloxacin;
основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин світло-жовтого кольору;
склад: 1 флакон (250 мл розчину) містить 436 мгмоксифлокса цину гідро хлориду, що відповідає 400 мг моксифлокса цину;
допоміжні речовини: натрію хлорид, кислота соляна, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.
Форма випуску. Розчин для інфузій.
Фармакотерапевтична група. Протимікробні препарати для системного застосування. Антибактеріальні засоби групи хінолонів.
Код АТС J01M А 14.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Моксифлоксацин – протимікробний засіб із широким спектром бактерицидної дії. In vitro моксифлоксацин ефективний щодо багатьох грам позитивних та грам негативних мікро організмів, анаеробів, кислотостійких бактерій, а також нетипових бактерій (наприклад, Mycoplasmaspp., Chlamidia spp., Legionella spp.). Встановлено, що антибіотик ефективний відносно бактерій, стійких до (β-лактамних та макролідних препаратів.
Моксифлоксацин діє на більшість штамів таких мікро організмів:
Грам позитивні
Streptococcus pneumoniae (у тому числі штами, резистентні до пеніциліну та макролідів і штами з множинною резистентністю до антибіотиків)*
Streptococcus pyogenes (група А)*
Streptococcus milleri
Streptococcus mitior
Streptococcus agalactiae*
Streptococcus dysgalactiae
Streptococcus anginosus*
Streptococcus constellatus*
Staphylococcus aureus (у тому числі чутливі дометициліну штами)*
Staphylococcus cohnii
Staphylococcus epidermidis (у тому числі чутливі дометициліну штами)
Staphylococcus haemolyticus
Staphylococcus hominis
Staphylococcus saprophyticus
Staphylococcus simulans
Corynebacterium diphtheriae
Enterococcus faecalis (тільки штами, чутливі дованкоміцину і гентаміцину) *
Грам негативні
Haemophilus influenzae (у тому числіß-лактамазонегативні та позитивні штами)*
Haemophilus parainfluenzae*
Klebsiella pneumoniae*
Moraxella catarrhalis (у тому числіß-лактамазонегативні та позитивні штами)*
Escherichia coli*
Enterobacter cloacae*
Bordetella pertussis
Klebsiella oxytoca
Enterobacter aerogenes
Enterobacter agglomerans
Enterobacter intermedius
Enterobacter sakazaki
Proteus mirabilis*
Proteus vulgaris
Morganella morganii
Providencia rettgeri
Providencia stuartii
Анаероби
Bacteroides distasonis
Bacteroides eggerthii
Bacteroides fragilis*
Bacteroides ovatum
Bacteroides thetaiotaomicron*
Bacteroides uniformis
Fusobacterium spp
Peptostreptococcus spp*
Porphyromonas spp
Porphyromonas anaerobius
Porphyromonas asaccharolyticus
Porphyromonas magnus
Prevotella spp
Propionibacterium spp
Clostridium perfringens*
Clostridium ramosum
Нетипові
Chlamydia pneumoniae*
Mycoplasma pneumoniae*
Legionella pneumophila*
Cоxiella burnettii
* Чутливість до моксифлокса цину підтверджена клінічними даними.
Моксифлоксацин менш активний відносноPseudomonas aeruginosa, Pseudomonas fluorescens, Burkholderia cepacia,Stenotrophomonas maltophilia.
Бактерицидна діямоксифлокса цину реалізується шляхом його взаємодії з топоізомеразами II та IVферментами, необхідними для реплікації, відновлення і транскрипції ДНК.
Активність моксифлокса цинузалежить від його концентрації у плазмі крові: мінімальні бактерицидні концентрації зазвичай відповідають мінімальним бактеріостатичним.
Механізми стійкостімікро організмів, які ін активують пеніциліни, цефалоспорини, аміноглікозиди, макроліди і тетрацикліни, не впливають на антибактеріальну ефективністьмоксифлокса цину. Перехресної стійкості між препаратом і зазначеними антибіотиками не відзначалося. Досі не спостерігалося резистентності, опосередкованої плазмідою. Показана дуже низька частота розвитку стійкості бактерій (10-7 – 10-10). При серійному розведеннімікро організмів показано лише незначне зростання величин МПК моксифлокса цину.
Між антибактеріальними засобами групи хінолонів зазвичай спостерігається перехресна резистентність. Проте деякіграм позитивні та анаеробні мікро організми, стійкі до інших хінолонів, чутливідо моксифлокса цину.
Фармакокінетика. Після введення 400 мг моксифлокса цину максимальна концентрація у плазмі крові визначається протягом 0,5 – 4 години. Стабільний стан досягається за три доби. Моксифлоксацин швидко розповсюджується у поза судинному просторі. Біодоступність препарату висока; об’єм розповсюдження у стаціонарному стані дорівнює 2 л/кг. Услині може бути досягнутий вищий пік концентрації, ніж у плазмі. Внаслідок низького зв’язування моксифлокса цину білками крові (приблизно 45 %) високі максимальні концентрації антибіотика визначаються у біологічних рідинах.
Моксифлоксацин досягає найвищих концентрацій у тканинах легенів (альвеолярні макрофаги, епітеліальна рідина, слизова оболонка бронхів), у слині та придаткових пазухах носа, особливо – в осередках запалення.
Моксифлоксацин піддаєтьсябіо трансформації, екскретується з сечею та жовчю як у незміненому вигляді, такі в формі сульфатного й глюкуронідного кон’югатів. Середній періоднапів виведення антибіотика із плазми крові та слини становить приблизно 12годин.
Фармакокінетика.
Всмоктування
Після однократної інфузії препарату дозою 400 мгпротязгом 1 години максимальна концентрація препарату (Сmax) досягається вкінці інфузії і складає приблизно 4,1 мг/л, що відповідає її збільшенню приблизно на 26 % відносно величини цього показника при прийомі препарату внутрішньо. Експозиція препарату, що визначається показником AUC (площа підкривою співвідношення концентрація – час), незначно перевищує ту саму при прийомі препарату внутрішньо. Абсолютна біодоступність складає приблизно 91 %.
Після багаторазових внутрішньо венних інфузій препарату дозою 400 мг протягом 1 години максимальна (Сmax) змінюється вінтервалі від 4,1 мг/л до 5,9 мг/л. Середні стабільні концентрації, що дорівнюють 4,4 мг/л, досягаються в кінці інфузії.
Розподіл
Моксифлоксацин швидко розподіляється в тканинах таорганах і зв’язується з білками крові (головним чином, з альбумінами) приблизно на 45 %. Об’єм розподілу складає приблизно 2 л/кг.
Високі концентрації препарату, що перевищують тісамі в плазмі, створюються в легеневій тканині (в т. ч. в альвеолярних макрофагах), слизовій бронхів, у носових пазухах, у місцях запалення (у вмісті пухирів при ураженні шкіри). В інтерстиціальній рідині та в слині препарат визначається увільній, незв’язаній з білками формі, в концентрації вищій, ніж у плазмі. Крімтого, високі концентрації препарату визначаються в абдомінальних тканинах ірідинах.
Метаболізм
Моксифлоксацин підпадає біо трансформації II фази і виводиться з організму нирками, а також із фекаліями як у незміненому вигляді, так і у вигляді неактивних сульфосполук і глюкуронідів. Моксифлоксацин не підпадає біо трансформації макросомальною системою цитохрому Р 450.
Виведення
Період напів виведення препарату складає приблизно 12годин. Середній загальний кліренс після введення дозою 400 мг складає від 179до 246 мл/хв. Близько 22 % одноразової дози (400 мг) виводиться в незміненому вигляді з сечею, близько 26 % – з фекаліями.
Фармакокінетика урізних групп пацієнтів.
Вік, стать та етнічна приналежність Не встановлено вікових і статевих відмінностей у фармакокінетиці моксифлокса цину. Не виявлено клінічно значимих розбіжностей фармакокінетики моксифлокса цину у пацієнтів різних етнічних груп.
Діти. Фармакокінетика моксифлокса цину у дітей невивчалась.
Ниркова недостатність Не виявлено істотних змін фармакокінетики моксифлокса цину у пацієнтів із порушенням функції нирок (включаючи з кліренсом креатині ну < 30 мл/хв/ 1,73 м2) і у тих, які знаходяться на безперервному гемодіалізі та довго тривалому амбулаторномуперитонеальному діалізі.
Порушення функції печінки У пацієнтів із незначним порушенням функції печінки (Чайдл-Пью, стадія А і В) зміна режиму дозування непотрібна. Оскільки у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (Чайдл-Пью, стадія С) даних щодо фармакокінетики моксифлокса цину немає, застосування препарату у них не рекомендується.
Показання для застосування
Лікування у дорослих наступних інфекцій, викликаних чутливими до препарату мікро організмами:
Не госпітальна пневмонія, включаючи поза лікарнянупневмонію, збудниками якої є штами мікро організмів із множинною резистентністю до антибіотиків.
Ускладнені інфекції шкіри та підшкірних структур (включаючи інфіковану діабетичну стопу).
Ускладнені інтрабдомінальні інфекції, включаючиполі мікробні інфекції (такі як абсцедування).
Спосіб застосування та дози
Дорослі
Рекомендований режим дозування моксифлокса цину: 400мг 1 раз на день при будь-яких інфекціях.
Тривалість терапії
Тривалість лікування визначається локалізацією ітяжкістю інфекції, а також клінічним ефектом.
На початкових етапах лікування може застосовуватисьрозчин Авелоксу® для інфузій, а потім для продовження терапії за наявності показів препарат може бути призначений внутрішньо в таблетованійформі.
Не госпітальна пневмонія: загальна тривалість ступінчатої терапії (внутрішньо венне введення, потім прийом внутрішньо) 7 – 14днів.
Ускладнені інфекції шкіри і підшкірних структур –загальна тривалість ступінчатої терапії моксифлоксацином (внутрішньо венневведеня препарату з наступним прийомом внутрішньо) складає 7 – 21 день.
Ускладнені інтраабдомінальні інфекції – загальна тривалість ступінчатої терапії (внутрішньо венне введеня препарату з наступним прийомом внутрішньо) складає 5 – 14 днів.
Не потрібно перевищувати рекомендовану тривалість лікування.
За даними клінічних досліджень тривалість лікування розчином для інфузій Авелокс® внутрішньо може досягати 21 дня.
Пацієнти літнього віку
Зміна режиму дозування у літніх пацієнтів непотрібна.
Порушення функції печінки
Пацієнтам із незначними порушеннями функції печінки зміна режиму дозування не потрібна.
Ниркова недостатність
У пацієнтів з порушенням функції нирок (в тому числіпри тяжкому ступені ниркової недостатності з кліренсом креатині ну < 30мл/хв/1,73 м2), а також у пацієнтів, що знаходяться на безперервномугемодіалізі та довго тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі, зміна режиму дозування не потрібна.
Застосування у пацієнтів різних етнічних груп
Зміна режиму дозування не потрібна.
ІНСТРУКЦІЯдля використання
Препарат вводиться внутрішньо венно у вигляді інфузіїтривалістю не меньше ніж 60 хвилин як у чистому вигляді, так і в поєднанні з наступними сумісними з ним розчинами.
Вода для ін’єкцій
Розчин натрію хлориду 0,9 %
Розчин натрію хлориду 1 молярний
Розчин декстрози 5 %
Розчин декстрози 10 %
Розчин декстрози 40 %
Розчин ксиліту 20 %
Розчин Рінгера
Розчин Рінгера лактат
Розчин Амінофузину 10 %
Розчин Йоностерилу
Суміш розчину Авелоксу® з вищенаведенимиін фузійними розчинами залишається стабільною протягом 24 годин при кімнатній температурі. Оскільки розчин неможна заморожувати або охолоджувати, його неможна зберігати в холодильнику. При охолоджені розчин може прецепитувати, однак при кімнатній температурі преципітат звичайно розчиняється. Розчин повинен зберігатись в оригінальному контейнері. Слід застосовувати лише прозорий розчин.
Побічна дія
З частотою розвитку > 1 % < 10 %(частота розвитку всіх побічних ефектів у даній підгрупі, крім нудоти і діареї,< 3 %)
Серцево-судинна система: подовження інтервалу QT у хворихіз супутньою гіпокаліємією.
Система травлення: болі в животі, нудота, діарея, блювання, симптоми диспепсії, тимчасове підвищення рівня трансаміназ.
Нервова система: запаморочення, головний біль.
Інфекційні ускладнення: кандидозна суперінфекція, включаючи стоматит, вагініт.
Локальні симптоми: реакції в області ін’єкції (набряк, запалення, біль, алергічні реакції).
З частотою розвитку > 0,1 % < 1 %
Організм у цілому: астенія, загальна слабкість, гіпергідроз, дегідратація (викликана діареєю або зменшенням прийому рідини).
Алергічні реакції: кропив’янка, зуд, висип.
Серцево-судинна система: прискорене серцебиття, подовження інтервалу QT, неспецифічні аритмії.
Система травлення: метеоризм, запор, відсутність апетиту, диспепсія, гастроентерит, підвищення ГГТП (гама-глутаміл-транспептидази), амілази, білірубіну, транзиторне порушення функції печінки з підвищенням ЛДГ (лактатдегідрогенази), транзиторне підвищення в сироватці лужної фосфатази.
Кров і лімфатична система: анемія, лейкоцитопенія, тромбоцит оз, еозинофілі я, тромбоцит опенія.
Опорно-рухова система: артралгія, міалгія.
Нервова система: розлад свідомості (сплутаність, дезорієнтація), безсоння, запаморочення, сонливість, відчуття тривоги, тремор, парестезії/дизестезії, підвищення психомоторної активності.
Органи чуття: розлад смаку, розлад зору –нечіткість, зниження гостроти зору, диплопія, особливо в поєднані з запамороченням і сплутаністю.
Дихальна система: задишка (включаючи астматичний стан).
Метаболізм: гіперліпідемія.
Локальні симптоми: флебіт/тромбофлебіт.
З частотою розвитку > 0,01 % <0,1 %
Організм у цілому: болі в області таза, набряк обличчя, біль у спині, зміна результатів лабораторних тестів, алергічні реакції, біль у ногах.
Алергічні/анафілактичні реакції: анафілактичні/анафілактоїдні реакції, ангіоневротичні набряки, включаючи набряк обличчя, гортані (потенційно загрожую чий життю).
Серцево-судинна система: шлуночкові тахіаритмії, артеріальна гіпотензія, гіпертензія, непритомність, вазодилятація (припливи крові до обличчя).
Система травлення: дисфагія, псевдомембранознийколіт (рідко асоційований із загрозливими для життя ускладненнями), жовтяниця, гепатит (переважно холестатичний).
Кров і лімфатична система: зміна рівнятромбобластину, подовження протромбі нового часу/збільшення МНВ (міжнародне нормалізоване відношення).
Метаболізм: гіперглікемія, гіперурикемія.
Опорно-рухова система: тендиніт, судоми м’язів.
Нервова система: патологічні сновидіння, порушення координації (включаючи розлад ходьби в результаті запаморочення, у вкрай поодиноких випадках такі, що призводять до травм у результаті падіння, особливоу літніх пацієнтів), судомні напади з різними клінічними проявами (в тому числіgrand mal напади), порушення уваги, розлад мови, амнезія, емоціональна лабільність, галюцинації, депресія (у вкрай поодиноких випадках можлива поведінка з тенденцією до само ушкодження), гіпестезія.
Органи чуття: шум у вухах, порушення нюху, включаючианосомію.
Сечостатева система: порушення функції нирок у результаті дегідратації, що може призвести до пошкодження нирок, особливо улітніх пацієнтів із супутніми порушеннями функції нирок.
З частотою розвитку < 0,01 %
Алергічні реакції: анафілактичний/анафілактоїднийшок (у тому числі такий, що загрожує життю).
Система травлення: фульмінантний гепатит потенційно небезпечний розвитком печінкової недостатності, що загрожує життю.
Опорно-рухова система: розрив сухожиль, артрити, розлад ходи внаслідок ураження опорно-рухової системи.
Шкіра: синдром Стівенса-Джонсона.
Нервова система: гіперстезія, деперсоналізація, психотичні реакції (ті, що потенційно проявляють себе в поведінці з тенденцією до само ураження).
Серцево-судинна система: поліморфна шлуночковатахікардія (Torsade de Pointes), зупинка серця, переважно в осіб зі схильними до аритмій станами, такими як клінічно значуща брадикардія, гостра ішемія міокарда.
Кров і лімфатична система: збільшення рівня протромбіну/зміншення МНВ, зміна рівня протромбіну і МНВ.
Частота розвитку наступних побічних ефектів при застосуванні ступінчатої терапії моксифлоксацином (при внутрішньо венному введені препарату з наступним прийомом внутрішньо) вище, ніж при прийомі препарату внутрішньо:
Підвищення рівня гама-глютаміл-трансфер ази, шлуночкова тахиаритмія, артеріальна гіпотензія, вазодилятація, псевдомембранозний коліт (у поодиноких випадках асоційований із потенційнозагрожуючи ми життю ускладненнями), судомні напади з різними клінічними проявами (в тому числі grand mal напади), галюцинації, порушення функції нирок у результаті дегідратації, що може призвести до пошкодження нирок, особливо улітніх пацієнтів із супутніми порушеннями функції нирок.
Протипоказання. Ін фузійний розчин Авелокс®протипоказаний при відомій індивідуальній підвищеній чутливості до будь-якого з компонентів препарату або до інших антибіотиків групи хінолонів; хворим на епілепсію; дітям та підліткам у період росту (до 18 років); жінкам у періоди вагітності та годування груддю.
Передозування
Не відмічено будь-яких побічних ефектів при застосуванні моксифлокса цину дозою до 1200 мг одноразово і по 600 мг протягом 10 днів. У випадку передозування слід орієнтуватися на клінічну картину і проводити симптоматичну підтримуючу терапію з ЕКГ-моніторингом. Використання активованого вугілля для лікування передозування при внутрішньо венному способі введення препарату має надзвичайно обмежене значення.
Особливості застосування. У разі комбінованого застосування ін фузійного розчину Авелокс® та інших препаратів длявнутрішньо венного введення кожен із них має вводитися окремо. Допускається введення лише прозорих ін фузійних розчинів моксифлокса цину.
Спеціальні попередження та застережні заходи.
Під час лікування хінолонамиможливе виникнення судом, тому слід з особливою обережністю призначатимоксифлоксацин пацієнтам із такими захворюваннями центральної нервової системи, що можуть спричинити судомні напади або знизити поріг виникнення останніх.
У пацієнтів з помірно вираженою недостатністю функцій печінки корекція доз моксифлокса цину не потрібна. Данихщодо безпечності застосування препарату для лікування хворих із тяжкою печінковою недостатністю немає.
В осіб літнього віку та пацієнтів із будь-яким ступенем ниркової недостатності (у тому числі при кліренсі креатині ну ≤30 мл/хв/1,73 м2) вносити зміни у режим дозування не потрібно. Показано, що моксифлоксацин (так само, як інші хінолонита макроліди) незначною мірою подовжує інтервал QТ, тому слід з обережністю призначати ін фузійний розчин Авелокс® пацієнтам зі спадковими та набутими синдромами подовження інтервалу QТ, а також хворим, які вживаютьанти аритмічні засоби.
Застосування препарату вперіоди вагітності та лактації
У період вагітності та годування груддю застосування моксифлокса цину протипоказане.
Діти
Ефективність та безпекамоксифлокса цину у дітей та підлітків не встановлена.
Вплив на здатність керувати автомобілем та механізмами
У клінічних випробуваннях частота виникнення реакцій з боку центральної нервової системи була незначною. Проте слід попередити хворих про необхідність оцінити індивідуальну реакцію на лікуванняАвелоксом® перед початком керування автомобілем або роботи з іншими потенційно небезпечними механізмами.
Особливі вказівки
Застосування препаратів хінолонового ряду пов’язаноз можливим ризиком розвитку судомного нападу. Моксифлоксацин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із захворюванями ЦНС і зі станами, підозрілими на втягнення ЦНС, схильними до виникнення судомних нападів або тих, що знижують поріг судомної активності.
У зв’язку з відсутністю достатньої кількості клінічних даних, застосування моксифлокса цину пацієнтами з тяжкими порушеннями функції печінки (за Чайдл-Пью, стадія С) не рекомендується.
При застосуванні моксифлокса цину, як і інших препаратів хінолонового ряду і макролідів, у деяких пацієнтів може відзначатисьнезначне збільшення інтервалу QT. У зв’язку з цим слід уникати призначеннямоксифлокса цину у пацієнтів із подовженням і нтервалу QT, з гіпокаліємією, атакож у тих, які одержують анти аритмічні препарати класу ІА (хінидин, прокаїнамід) або класу ІІІ (аміодарон, соталол), оскільки досвід застосуваннямоксифлокса цину цими пацієнтами обмежений.
Моксифлоксацин слід призначати з обережністю разоміз препаратами, які подовжують інтервал QT (цизаприд, еритроміцин, антипсихотичні препарати, трициклічні антидепресанти), оскільки можлива адитивна дія, а також пацієнтам схильним до аритмічних станів, таких як брадикардія, гостра ішемія міокарда.
Ступінь подовження інтервалу QT може підвищуватисьіз підвищенням концентрації препарату, тому не потрібно перевищувати рекомендовану дозу та швидкість інфузії (400 мг за 60 хвилин). Подовження інтервалу QT пов’язане з підвищеним ризиком шлуночкових аритмій, включаючи поліморфну шлуночкову тахікардію.
У жодного з 9000 пацієнтів, які застосовували моксифлоксацин, не відзначалось пов’язаних із подовженням інтервалу QT кардіоваскулярнихускладнень і летальних випадків. Однак у пацієнтів зі схильними до аритмій станами при застосуванні моксифлокса цину може збільшуватись ризик розвиткушлуночкових аритмій.
На фоні терапії фторхінолонами, в тому числімоксифлоксацином, особливо у пацієнтів літнього віку і у тих, які одержуютьмоксифлоксацин разом із глюкокортикостероїдами, можливий розвиток тендовагинітуабо розриву сухожиль. При перших симптомах болю або запалення в місці ушкодження прийом препарату слід припинити і розвантажити уражену кінцівку.
Застосування антибактеріальних препаратів широкого спектра дії пов’язане з ризиком розвитку псевдомембранозного коліту. На цей діагноз слід зважати при лікуванні пацієнтів, у яких на фоні лікуваннямоксифлоксацином спостерігається тяжка діарея. В цьому випадку повинна бути негайно призначена відповідна терапія.
У деяких випадках вже після першого застосування препарату може розвинутись гіпер чутливість та алергічні реакції. Слід негайнозвернутись до лікаря. Дуже рідко анафілактичні реакції можуть прогресувати до загрозливого життю анафілактичного шоку навіть після першого застосування препарату. В цих випадках моксифлоксацин слід відмінити і провести необхідні лікувальні заходи (в тому числі протишокові).
При призначені моксифлокса цину для інфузій із іншими препаратами кожен із них повинен вводитись окремо.
При використанні хінолонів відзначаються реакції фото чутливості. Однак при проведенні до клінічних, клінічних досліджень, а такожпри використанні моксифлокса цину на практиці не відзначалось реакційфото чутливості. Тим не менше пацієнти, які одержують моксифлоксацин, повинні уникати прямих сонячних променів і ультрафіолетового опромінення.
Пацієнти, що дотримуються дієти зі зниженим вмістом солі (при серцевій недостатності, при нефротичному синдромі) повинні враховувати, що в розчині для інфузій міститься натрію хлорид.
Не дивлячись на те, що моксифлоксацин рідко викликає побічні реакції збоку ЦНС пацієнти повинні знати свою реакцію на препарат перед тим, як керувати автомобілем чи механізмами що рухаються.
Данні про безпеку, одержані в до клінічних дослідженнях.
Органами, що піддаються максимальній токсичній діїмоксифлокса цину, як і інших фторхінолонів, є система кровотворення (гіпоплазія кісткового мозку у собак та мавп), центральна нервова система (судоми у мавп) іпечінка (підвищення печінкових ферментів, поодинокі некрози клітин у щурів, собак та мавп). Ці зміни виникають, як правило, після довго тривалого лікуваннямоксифлоксацином в високих дозах.
Токсичний вплив на репродуктивну функцію.
При вивченні впливу моксифлокса цину на репродуктивну функцію щурів, кроликів та мавп, доведено, що моксифлоксацин проникає крізь плаценту. Досліди, що проводились на щурах (при застосуванні моксифлокса цину внутрішньо і внутрішньо венно) і мавпах (при застосуванні моксифлокса цину внутрішньо) невиявили тератогенної дії моксифлокса цину і його впливу на фертильність. При внутрішньо венному застосуванні моксифлокса цину у кроликів в дозі 20 мг/кгвідзначалась мальформація скелета. Виявлено збільшення кількості викиднів умавп і кроликів при використанні моксифлокса цину в терапевтичній дозі. У щуріввідзначалось зменшення маси плода, почастішання викиднів, невелике збільшення тривалості періоду вагітності і збільшення спонтанної активності нащадків обох статей при використанні моксифлокса цину, дозування якого в 63 рази перевищувало рекомендоване.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами
Варфарин
При поєднаному застосуванні з варфариномпротромбі новий час та інші параметри згортання крові не змінюються.
Зміна значення МНВ (між народного нормалізованого відношення). У пацієнтів, які одержували антикоагулянти в поєднані з антибіотиками, в тому числі з моксифлоксацином, відмічаються випадки підвищенняантикоагуляційної активності протизгортальних препаратів. Факторами ризику є інфекційні захворювання (і супутній запальний процес), вік і загальний стан пацієнта. Не дивлячись на те, що взаємодія між моксифлоксацином і варфарином не виявляється, у пацієнтів, які застосовують поєднане лікування цими препаратами, необхідно проводити моніторинг МНВ і, за необхідності, змінити дозу пероральнихпротизгортальних препаратів.
Дигоксин
Моксифлоксацин і дигоксин суттєво не впливають нафармакокінетичні параметри один одного.
Теофілін
Моксифлоксацин не чинить якого-небудь впливу на фармакокінетику теофіліну (і навпаки), що свідчить про те, що моксифлоксацин не взаємодіє з 1А 2 підтипом ферментної системи цитохрому Р 450.
Пробенецид
Пробенецид не впливає на загальний кліренс інирковий кліренс моксифлокса цину. При поєднаному застосуванні моксифлокса цинута пробенециду корекції доз не потрібно.
Протидіабетичні препарати
Не виявлено клінічно значущих взаємодій міжглібенкламідом і моксифлоксацином.
Ітраконазол
При поєднаному застосуванні з моксифлоксациномпоказник AUC (площа під кривою співвідношення “концентрація – час”) ітраконазолу змінюється незначно. У свою чергу, ітраконазол також не виявляє суттєвого впливу на фармакокінетичні параметри моксифлокса цину. Тому при поєднаному застосуванні цих препаратів зміни режиму дозування жодного з них непотрібно.
Морфін
Парентеральне застосування морфіну не знижуєбіодоступність моксифлокса цину.
Пероральні контрацептиви
Взаємодії між пероральними контрацептивами імоксифлоксацином не відмічається.
Атенолол
Фармакокінетика атенололу незначно змінюється під впливом моксифлокса цину. Після прийому одноразової дози AUC атенололузбільшується приблизно на 4 %, а Cmax знижується на 10 %.
Несумісність
Неможна вводити ін фузійний розчин моксифлокса цинуодночасно з іншими несумісними з ним розчинами, до яких відносяться:
Розчин натрію хлориду 10 %
Розчин натрію хлориду 20 %
Розчин натрію гідро карбонату 4,2 %
Розчин натрію гідро карбонату 8,4 %
Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці! Зберігати в сухому, захищеному від світла місці, при температурі від 8 °С до 25°С! Не заморожувати!
Термін придатності – 5 років. Источник
У разі зберігання препарату при низьких температурах (наприклад, у холодильнику) перед застосуванням розчин необхідно витримати при кімнатній температурі.