ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ВІРОКОМБ
(VIROCOMB)
Загальна характеристика:
основні фізико-хімічні властивості: білі або майже білі таблетки, вкриті оболонкою, у формі капсул з маркуванням “RX923” на одному боці;
склад: 1 таблетка, вкрита оболонкою, містить зидовудину 300мг, ламівудину 150 мг ;
допоміжні речовини: натрію крохмальгліколят, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна, силікагель колоїдний безводний;
оболонка: опадрай 03Н 58900 білий.
Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Противірусні засоби для системного застосування.
Код АТС J05A Х.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Вірокомб – це комбінований противірусний препарат. Активні інгредієнти препарату – ламівудин і зидовудин – є селективними інгібіторами реплікації вірусу імунодефіциту людини – 1 (ВІЛ-1) і вірусу імунодефіциту людини – 2 (ВІЛ-2). Ламівудин і зидовудин мають синергічнуінгібуючу дію на реплікацію вірусу імунодефіциту людини в клітині. Обидва активні інгредієнти препарату поступово перетворюються в клітині на три фосфати. Ламівудин-трифосфат і зидовудин-трифосфат є конкурентними інгібіторами зворотноїтранскриптази вірусу імунодефіциту людини. Клінічно доведено, що така комбінація запобігає розвитку резистенстності до зидовудину у пацієнтів, якіраніше не отримували антиретровірусну терапію.
Фармакокінетика.
Всмоктування. Після внутрішнього застосуванняламівудин та зидовудин добре всмоктуються з шлунково-кишкового тракту, прицьому біодоступність ламівудину у дорослих становить 80 - 85%, зидовудину – 60- 70%.
Максимальні концентрації ламівудину та зидовудину в плазмі досягаються через 0,5 - 2 год та 0,25 - 2 год та становлять 1,3 - 1,8 мг/мол та 1,5 - 2,2 мг/мол, відповідно.
Розподіл. У терапевтичному діапазоні доз ламівудинхарактеризується лінійною фармакокінетикою та обмежено зв’язується з альбумінами плазми (in vitro менше 36%). Ступінь зв’язування зидовудину збілками плазми становить 34 - 38%.
Відомо, що ламівудин та зидовудин проникають у ЦНС і спинномозкову рідину.
Через 2 - 4 год після внутрішнього застосування співвідношення між концентрацією ламівудину та зидовудину у лікворі та у плазмі крові становлять у середньому 0,12 та 0,5, відповідно.
Метаболізм. Основним метаболітом зидовудину вплазмі та сечі є 5-глюкуронід.
Дослідження in vitro показали, що ламівудин у клітинахфосфорилюється до активного метаболіту 5-три фосфату.
Виведення. Ламівудин виводиться з організму переважно ниркамиу незміненому вигляді. Період напів виведення ламівудину з клітин становить 10,5- 15,5 год.
Період напів виведення зидовудину становить приблизно 1,1год. Приблизно 50 - 80% зидовудину виводиться нирками у вигляді 5-глюкуроніду. Зидовудин виводиться з грудним молоком.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю концентрації зидовудину у плазмі підвищені.
При печінковій недостатності можлива кумуляція зидовудинувнаслідок уповільнення його зв’язування глюкуроновою кислотою.
Показання для застосування. ВІЛ-інфекція у дорослих тадітей старше 12 років з прогресуючим імунодефіцитом (кількість клітин CD4+менше 500/мм3).
Спосіб застосування та дози. Препарат застосовують внутрішньо. У дорослих та дітей старше 12 років Вірокомб застосовують по 1таблетці 2 рази на добу. Препарат можна застосовувати незалежно від приймання їжі.
Побічна дія. При застосуванні препарату можливе виникнення головного болю, нездужання, стомлюваністі, а також нудота, блювання, пронос, анорексія, озноб та пропасниця, невропатія, безсоння, запаморочення, симптоми та ознаки ушкодження слизової оболонки носа, кашель, біль у кістках та м’язах, нейтропенія.
Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату, тяжкий ступінь нейтропенії (кількість нейтрофілів менше 0,75 ´ 109/л) або анемії (рівень гемоглобіну менше 7,5 г/длабо 4,65 ммоль/л), периферична невропатія, порушення функції нирок (з кліренсом креатині ну 50 мл/хв. та нижче), вагітність, період годування груддю, дитячий вік до 12 років.
Передозування. Дані про передозування Вірокомбу відсутні.
У разі передозування слід проводити симптоматичну та підтримуючу терапію. Специфічного антидоту немає.
Особливості застосування. Вірокомб – препарат з фіксованими дозами діючих речовин. Його не рекомендується застосовувати у пацієнтів, які потребують корекції доз, наприклад при порушенні функції нирок (кліренс креатині ну менше 50 мл/хв), при масі тіла менше 50 кг.
При застосуванні Вірокомбу можливе виникнення у хворих тяжких, небезпечних для життя, а іноді смертельних реакцій. Серед них спостерігалися синдром Стивенса-Джонсона, токсичний некроз епідермі сута прояви гіпер чутливості з висипаннями на шкірі та загальними проявами, атакож порушення з боку внутрішніх органів. При виникненні у пацієнтів ознак або симптомів виражених реакцій шкіри або гіпер чутливості, у тому числі (список невичерпний) виражених висипань на шкірі або висипань з пропасницею, пухирців, уражень слизової оболонки ротової порожнини, кон’юнктивіту, набряку обличчя, болю у м’язах та суглобах, загального нездужання, та/або виражених порушень функції печінки застосування препарату необхідно негайно припинити.
У пацієнтів з панкреатитом в анамнезі абопри наявності інших значущих факторів ризику розвитку панкреатиту застосовуватиВірокомб необхідно дуже обережно та лише при відсутності задовільної альтернативної терапії. Застосування Вірокомбу необхідно негайно припинити при виникненні клінічних ознак, симптомів або при зміні лабораторних показників, що вказують на панкреатит.
У пацієнтів із порушеннями функції кісткового мозку (кількість гранулоцитів не перевищує 1000 клітин в 1 мм3 аборівень гемоглобіну не перевищує 9,5 г/дл) Вірокомб застосовують під постійним наглядом лікаря.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Оскільки Вірокомб міститьламівудин і зидовудин, він може вступати у взаємодії, характерні для кожного зйого компонентів.
При одночасному застосуванні Вірокомбу танефротоксичних або мієлосупресивних препаратів (наприклад, системне введенняпентамідину, дапсону, піриметаміну, ко-тримоксазолу, амфотерицину B, флуцитозину, ганцикловіру, інтерферону, вінкристину, вінбластину тадоксорубіцину) необхідно ретельно контролю вати функцію нирок та гематологічні показники і за необхідності знижувати дозу.
Необхідно контролю вати концентрації фенітоїну в крові пацієнтів, які одночасно застосовують Вірокомб та фенітоїн.
Ацетил саліцилова кислота, кодеїн, морфін, індометацин, кетопрофен, напроксен, оксазепам, лоразепам, циметидин, дапсон, ізопринозин ідеякі інші препарати можуть змінювати метаболізм зидовудину конкурентнимінгібуванням утворення його глюкуроніду чи безпосереднім пригніченням метаболізму зидовудину мікросомальними ферментами печінки. Источник
Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному длядітей, при температурі не вище 25°С. Термін придатності – 2 роки.