ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
цитарабін
(cytarabine)
Загальна характеристика:
міжнародна назва: цитарабін;
основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин;
склад: 1мл розчину містить 100 мг цитарабіну;
допоміжні речовини: ПЕГ 400, TRIS буфер, вода для ін’єкцій.
Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби. Антиметаболіти.
Код АТС L01В С 01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка
Точний механізм дії цитарабіну не з'ясований, однак вважається, що віндіє шляхом пригнічення синтезу ДНК.
Внутрішньоклітинно цитарабін перетворюється в активний метаболіт (цитарабіну трифосфат), який інгібує синтез ДНК. Фермент, що відповідає за це перетворення – дезоксицитидинкіназа – міститься переважно у печінці і, можливо, у нирках. Цитарабін ін активується ферментом цитидиндезаміназою, який виявлено утонкому кишечнику, нирках і печінці. Співвідношення активуючого (дезоксицитидинкінази) та ін активуючого ферменту (цитидиндезамінази) у клітині визначає чутливість тканини до цитотоксичної дії цитарабіну. Тканини з високою чутливістю мають високий рівень активуючого ферменту.
Цитарабін не впливає на непроліферуючі або проліферуючі клітини позафазою S або синтезом ДНК. Таким чином, цитарабін є протипухлинним препаратом зі специфічністю до клітинного циклу.
Фармакокінетика
При швидкому внутрішньо венному введенні цитарабін лише в помірній кількості проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр, однак після безперервноївнутрішньо венної інфузії концентрація у спинномозковій рідині досягає 40–50% стаціонарної концентрації в плазмі. Зв’язування з білками становить 15%. Швидкометаболізується шляхом дезамінування в крові і тканинах, особливо в печінці, ів мінімальній кількості – у спинномозковій рідині.
Період напів виведення характеризується індивідуальними відмінностями. Виводиться нирками, менше 10% – у незмінному вигляді.
Показання для застосування. Гострий мієлобластний або лімфобластний лейкоз удітей та дорослих (для індукції ремісії та підтримуючої терапії самостійно абов складі комбінованої терапії), хронічний мієлолейкоз (бластний криз), еритролейкоз, неходж кінські лімфоми у дітей та дорослих (у складі комбінованої терапії), гострий лейкоз у дітей та дорослих (інтратекально).
Спосіб застосування та дози. Препарат вводять внутрішньо венно (струминноабо краплинно), внутрішньом’язово, підшкірно та інтратекально.
Для індукції ремісії при гострому лейкозі цитарабін призначають по 3 –6 мг/кг/добу або 100 – 200 мг/м2/добу шляхом 2 болюсних ін’єкцій або 100 мг/м2/добу шляхом тривалої внутрішньо венної інфузії протягом 5 –7 днів у комбінації з антрацикліновими антибіотиками. Тривалість терапії визначається клінічними та морфологічними показниками (мазок кісткового мозку). Допустимою межею є поява гіпоплазії кісткового мозку. Повторний курс проводиться з інтервалом не менше 2 тижнів, а при необхідності і більше (до відновлення кістково-мозкового кровотворення).
При підтримуючій терапії цитарабін призначають у дозі 1,5 – 3мг/кг/добу або 75 – 100 мг/м2/добу протягом 5 днів щомісяця або 1раз на тиждень також у комбінації з протипухлинними антибіотиками.
При ураженні ЦНС препарат призначають у дозі 10 – 30 мг/м2 3рази на тиждень інтратекально.
При неходж кінських лімфомах цитарабін застосовують у складі схемполі хіміотерапії.
Побічна дія.
З боку органів кровотворення: анемія, лейкопенія, тромбоцит опенія, мегалобластоз.
З боку травної системи: нудота, блювання, стоматит, анорексія; рідко –біль у животі, порушення функції печінки, езофагіт, діарея, шлунково-кишкова кровотеча.
З боку центральної та периферичної нервової системи: запаморочення, головний біль, парестезії, незвична стомленість, сплутаність свідомості, втрата пам’яті, судоми, тремор, дизартрія.
З боку органів дихання: набряк легенів, дифузний інтерстиціальнийпневмоніт.
Алергічні реакції: висип, пропасниця, кон’юнктивіт, анафілактичні реакції, алергічний набряк, свербіж, кропив’янка.
З боку сечовидільної системи: затримка сечі, підвищення рівня сечової кислоти у плазмі крові, порушення функції нирок.
З боку системи згортання крові: тромбофлебіт.
З боку репродуктивної системи: аменорея, азоспермія.
Протипоказання. Мієлодепресія, викликана застосуванням лікарських засобів; період вагітності і годування груддю; підвищена чутливість доцитарабіну.
Передозування. 12-разова внутрішньо венна інфузія цитарабіну у дозі 4,5 г/м2 кожні 12 год викликає необоротні зміни ЦНС та летальний результат. Не існує антидоту, що застосовується при передозуванні, лікування симптоматичне.
Особливості застосування. цитарабін повинні призначати тільки лікарі, якімають досвід протипухлинної терапії.
У період здійснення індукції ремісії хворі повинні лікуватися в умовах, де лабораторне забезпечення і можливості замісної терапії достатні для проведення моніторингу переносності ліків і захисту, а також підтримання життя пацієнта, ослабленого токсичною дією ліків.
Розглядаючи доцільність терапії цитарабіном, слід оцінити співвідношення потенційної користі для хворого і відомих токсичних ефектів препарату.
До прийняття рішення про початок терапії лікар повинен ознайомитися зізмістом цієї інструкції для застосування. цитарабін має потужну пригнічу вальнудію відносно функції кісткового мозку. З обережністю слід розпочинати терапію ухворих з попередньою лікарською мієлосупресією. Пацієнти, які отримують цей препарат, повинні перебувати під пильним медичним наглядом, а в період індукції ремісії необхідні щоденні дослідження кількості лейкоцитів і тромбоцитів.
Після зникнення бластних клітин із периферичної крові необхідне регулярне проведення дослідження кісткового мозку.
Необхідна наявність умов і обладнання для лікування потенційно смертельних ускладнень мієлосупресії (інфекцій внаслідок гранулоцит опенії і порушення інших механізмів захисту, а також кровоточивості внаслідоктромбоцит опенії).
Пацієнти, яким призначений цитарабін, повинні перебувати під пильним спостереженням. Обов’язково слід часто контролю вати кількість тромбоцитів і лейкоцитів і стан кісткового мозку. Якщо пригнічення кісткового мозку препаратом призвело до зниження кількості тромбоцитів до 50 000 і нижче або зниження кількості поліморфно ядерних гранулоцитів до 1000/мм3 інижче, слід розглянути питання про припинення або зміну терапії. Кількість формених елементів у периферичній крові може продовжувати знижуватися і після припинення прийому препарату, досягаючи мінімуму через 12 – 24 дні після припинення терапії. Якщо зберігаються показання, то терапія може бути відновлена при чітких ознаках відновлення кісткового мозку (послідовне дослідження мазків).
У місці ін’єкції або інфузії препарату може відмічатися тромбофлебіт, рідко – біль і запалення у місці підшкірного введення. Однак у більшості випадків препарат переноситься добре. При швидкому введенні великих доз може спостерігатися блювання, яке може тривати протягом декількох годин післяін’єкції. Ця дія препарату може бути менш вираженою при проведенні інфузій.
Препарат слід з обережністю застосовувати і знижувати дозу у хворих з порушеною функцією печінки. У пацієнтів, які отримують цитарабін, слід частоконтролю вати стан кісткового мозку, функцію печінки і нирок.
Як і інші цитотоксичні препарати, цитарабін може викликатигіперурикемію внаслідок швидкого лізису пухлинних клітин. Лікарю слід контролю вати рівень сечової кислоти в крові і бути готовим до усуненнягіперурикемії медикаментозними або іншими методами.
У пацієнтів, що отримують цитарабін у комбінації з іншими препаратами, відмічаються випадки гострого панкреатиту.
Вплив цитарабіну на персонал внаслідок професійного контакту з препаратом не спостерігався. Може відмічатися легке подразнення очей при випадковому попаданні в них препарату. Періодичне потрапляння препарату нашкіру або тривалий контакт можуть викликати подразнення. При випадковому контакті слід промити забруднену ділянку водою з милом.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Одночасне застосування цитарабіну і 5-фтороцитозину призводить до значного збільшення токсичних ефектів (ця комбінація не рекомендується). При одночасному застосуванні з дигоксиномвідмічається зниження рівноважної концентрації дигоксину у плазмі та його ниркова екскреція.
Спільне застосування цитарабіну з урикозуричними препаратами підвищує ймовірність розвитку нефропатії.
При одночасному застосуванні з препаратами, які мають мієлотоксичну дію, можливе посилення пригнічу вального впливу на систему кровотворення.
При одночасному застосуванні з циклофосфамідом підвищується ймовірність розвитку тяжкої кардіоміопатії.
Поєднане застосування цитарабіну з метотрексатом взаємно посилює цитотоксичну дію.
Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі не вище 25°С, у захищеному від світла та недоступному длядітей місці. Источник
Термін придатності – 2 роки.