ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ВЕРАПАМІЛ-М
(Verapamilum-M)
Загальна характеристика:
міжнародна і хімічна назви: verapamilum; 5 – [2-(3,4 –диметоксифеніл) етил]метил аміно-2-(3,4-диметоксифеніл) –2– ізопропілвалеронітрилу гідро хлорид;
основні фізико-хімічні властивості: капсули непрозорого світло-зеленого кольору;
склад: 1 капсула містить верапамілу гідро хлориду 0,04 г;
допоміжні речовини: цукор молочний, кальцію стеарат, аеросил.
Форма випуску. Капсули.
Фармакотерапевтична група. Кардіологічні препарати. Антагоністи кальцію.
АТС C08D AO1.
Фармакологічні властивості. Викликає розширення коронарних судин і збільшує коронарний кровообіг. Зменшує потребу міокарда у кисні за рахунок зниження скоротливості міокарда й зменшення частоти серцевих скорочень. При ішемії міокарда сприяє зменшенню диспропорції між потребою і постачанням серця киснем, зменшує скоротливість міокарда, істотно не змінюючи при цьому серцевий викид. Знижує тонус гладкої мускулатури периферичних судин і загальний периферичний судинний опір. Пригнічує синоатріальну і атріовентрикулярну провідність, маєпроти аритмічну дію (відноситься до анти аритмічних препаратів IV групи). Чинить деяку натрійуретичну і діуретичну дію за рахунок зниження канальцевоїреабсорбції. Дещо гальмує агрегацію тромбоцитів.
Фармакокінетика. Практично повністю всмоктується після перорального прийому. Метаболізується переважно впечінці. Через інтенсивний метаболізм при першому проходженні через ворітну систему печінки, біодоступність препарату становить 20- 35 %. Характеризується високим відсотком зв'язування з білками плазми (приблизно 90 %). Період напів виведенняпри прийманні одноразової дози складає 2,8 - 7,4 години, при прийманні повторних доз – 4 - 12 годин. Виводиться переважно нирками, частково через кишечник (9 – 16%).
Показання для застосування. Профілактика нападів стенокардії напруги при ішемічній хворобі серця (особливо при їх поєднанні із передсердноюекстрасистолією і схильністю до тахікардії); артеріальна гіпертензія; передсердні аритмії (суправентрикулярна пароксизмальна тахікардія, екстрасистолії).
Спосіб застосування та дози. Дозу встановлюють індивідуально.
Для профілактики нападів стенокардії, аритмії і при лікуванні артеріальної гіпертензії призначають внутрішньо в початковій дозі 0,04 – 0,08 г 3 рази на добу. При необхідності разову дозу збільшують до 0,12-0,16 г. Доза надобу складає 0,24-0,48 г. Для пацієнтів із вираженими порушеннями функції печінки доза препарату не повинна перевищувати 0,12 г на добу. Препарат приймають за 30 хвилин до вживання їжі, запиваючи невеликою кількістю води. Толерантність до Верапамілу при тривалому застосуванні не розвивається. Максимальна добова доза - 0,48 г.
Побічна дія. Препарат звичайно добре переноситься, однак можливі нудота, блювання, запаморочення, головний біль, гіперемія шкіри, атонічний запор, периферичні набряки. У рідких випадках – нервозність, загальмованість, підвищена стомлюваність, алергічні реакції (свербіж, сип), транзиторнепідвищення у крові активності печінкових трансаміназ. Високі дози препарату можуть викликати виражену брадикардію, атріовентрикулярну блокаду, артеріальнугіпотензію, появу симптомів серцевої недостатності.
Протипоказання. Кардіогенний шок, виражена гіпотензія (артеріальний тиск менше
90 мм рт. ст.), гостра фаза інфаркту міокарда затріовентрикулярною блокадою, виражена брадикардія, атріовентрикулярна блокадаII і III ступеня, синдром слабкості синусового вузла, WPW-синдром, серцева недостатність, I триместр вагітності, період лактації, підвищена чутливість до препарату.
Передозування. Передозування препарату може викликати первиннугіпотензію, серцеву недостатність, атріовентрикулярну блокаду будь-якого ступеня тяжкості, асистолію. У разі передозування потрібно відмінити прийом препарату, потрібен контроль стану пацієнта (артеріальний тиск, дихальна функція і ЕКГ). Якщо пацієнт прийняв надмірну кількість капсул Верапамілу, проводять промивання шлунка, призначають активоване вугілля, проносне. Гіпотензія може бути скоректована внутрішньо венним введенням розчину електролітів, плазмозамінників, кардіотоніків і агоністів b-адренорецепторів. Пацієнтам зважкою брадикардією і порушенням атріовентрикулярної провідності вводять атропін, а при неефективності медикаментозного лікування проводятьелектрокардіостимуляцію. Симптоми серцевої недостатності компенсуються призначенням хлориду кальцію чи глюконату кальцію, кардіотоніків, симпатоміметиків і глюкагону. Гемодіаліз не- ефективний.
Особливості застосування. Для пацієнтів з ослабленою нейром'язовоюпровідністю (м'язовою дистрофією Дюшена) потрібно зменшити дозу препарату. З обережністю призначають препарат при гострому інфаркті міокарда і недостатності функції нирок. У пацієнтів із недостатністю функції печінки, внаслідок уповільненого метаболізму ефект Верапамілу може підсилюватися, а час дії подовжуватися. Тому рекомендується зменшити дозу до 30 %. ЗастосуванняВерапамілу під час вагітності і лактації показано лише у тих випадках, коли очікувана користь перевищує можливість негативного впливу на плід чи дитину.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При одночасному застосуванні Верапамілу іb-адреноблокаторів, анти аритмічних засобів, інгаляційних анестетик івпідвищується ризик виникнення брадикардії, атріовентрикулярної блокади, гіпотонії, серцевої недостатності. Верапаміл збільшує концентрацію в крові Дигоксину іЕуфіліну при його одночасному застосуванні із цими препаратами. У період лікування Верапамілом не можна вводити b-адреноблокатори внутрішньо венно. Варто уникати поєднання Верапамілу (як і інших антагоністів кальцію) із Празосином іХінідином через синергічний артеріолодилатуючий ефект і ризик виникнення різкої гіпотонії. Не рекомендується поєднувати Верапаміл із Дизопірамідом через небезпеку пригнічення контрактильності міокарда.
Умови та термін зберігання. Зберігати в захищеному від світла місці при температурі від 15°С до 25°С.
. Источник
Термін зберігання – 2 роки.