ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ЦИТОКАРТИН®
(CITOCARTIN®)
Загальна характеристика:
основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний розчин;
склад: 1 мл Цитокартину містить: артикаїну гідро хлорид –40 мг;
L-адреналіну бітартрат, еквівалентноL-адреналіну – 10 мкг;
або 1 мл Цитокартину містить: артикаїнугідро хлорид – 40 мг;
L-адреналіну бітартрат, еквівалентноL-адреналіну – 5 мкг;
допоміжні речовини: натрію метил бісульфіт, натрію хлорид, водадля ін’єкцій.
Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Анестетики. Аміди. АТС N 01BB58.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Активним компонентом Цитокартину є артикаїнугідро хлорид – місцево анестезуючий препарат амідного типу. Його анестезуючі властивості базуються на гальмуванні іонних потоків, відповідальних за виникнення і проведення імпульсу на рівні нейронних мембран. Тривалість анестезії уЦитокартину (1:200000) – 45 хв., а у Цитокартину (1:100000) – 75 хв.
Фармакокінетика. Навідміну від інших місцевих анестетик ів, які метаболізуються в печінці, артикаїнутворює естерази в плазмі крові, що дає перевагу, оскільки скорочується період напіврозпаду, не має акумуляції, і препарат швидко виводиться з організму.
Як результат цих характеристик, артикаїнугідро хлорид може використовуватися в вищих концентраціях (4%), ніж інші місцеві анестетики. Таким чином досягається інтенсивніший аналгетичний ефект.
Продукти метаболізму артикаїну виводяться з сечею. Зв’язування з білками плазми становить 94%, період напіврозпаду 4% розчинуартикаїну з адреналіном 1 : 200000 становить приблизно 25 хв.
Показання для застосування. Консервативні та хірургічні втручання у стоматології.
Типи анестезії – інфільтраційна, провідникова (утому числі й інтралегаментальна).
Цитокартин (1:200000) застосовується при рутинних втручаннях, таких як екстракція одного або декількох зубів, підготовка каріозної порожнини або сколу зуба для відновлення коронки зуба, особливо в ослаблених пацієнтів.
Цитокартин (1:100000) застосовується при більш глибоких втручаннях на слизовій оболонці порожнини рота, на щелепній кістці, напульпі зуба, у разі екстирпації або ампутації, де необхідна інтенсивніша ішемія.
Спосіб застосування та дози. При звичайній неускладненій екстракції зубів верхньої щелепи без явищ запалення дорослим достатньо ввести 1,7 мл (цілий картридж) Цитокартину (1:100000) або (1:200000) з боку вестибулярної поверхні впроекції верхівки кореня. У надзвичайному випадку, щоб запобігти хворобливості при ін’єкції у піднебіння, може знадобитися вторинне введення 1 - 1,7 мл розчину.
У разі необхідності надрізу або накладання швів на піднебіння треба ввести 0,1 мл Цитокартину за 1 раз. У разі екстракції декількох зубів, що знаходяться поряд, кількість препарату може бути знижена.
При неускладненій екстракції пре молярів нижньої щелепи необхідна інфільтраційна анестезія Цитокартином (1:100000) або (1:200000) в дозі 1,7 мл на кожний зуб.
Якщо після цього анестезія не буде достатньою, рекомендується проведення провідникових методів знеболення. Максимальна дозадля дорослих – 500 мг артикаїну за 24 години.
При підготовці каріозної порожнини і сколів зуба до відновлення коронки зуба, виключаючи втручання на молярах нижньої щелепи, рекомендується введення Цитокартину 100 або 200 в дозі 0,5 - 1,7 мл у вестибулярну поверхню верхівки кореня залежно від ускладнення і тривалості втручання.
Діти старше 4 років. Кількість ін’єкційногоанестетика залежить від маси тіла дитини.
20 – 30 кг: 0,25 – 1 мл до максимально 1,5 мл при кожному втручанні, але не більше 2,5 мл на добу.
30 – 45 кг: 0,5 – 2 мл до максимально 2,0 мл при кожному втручанні, але не більше 5 мл на добу.
Побічна дія. Небажані ефекти при застосуванні Цитокартину можуть бути як токсичного, так і алергічного характеру.
Токсичні реакції викликають стимуляцію центральної нервової системи і проявляються у вигляді занепокоєння, втрати орієнтації, запаморочення, розширення зіниць, підвищення температури тіла.
З боку серцево-судинної системи: брадикардія, вазодилатація.
Алергічні реакції розвиваються, в основному, у пацієнтів, які мають підвищену чутливість до анестетик ів в анамнезі.
Алергічні реакції характеризуються ураженням шкірного покриву, кропив’янкою, набряками; реакції генералізованого характеру проявляються у вигляді бронхоспазму, ларингоспазму навіть до анафілактичного шоку.
Адреналін може спричинити невротичні реакції, пітливість, ядуху, артеріальну гіпертензію (особливо у пацієнтів, які страждають на гіпертонічну хворобу або гіпертиреоз), гострий напад мігрені, загрудинний біль.
Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату.
Вагітність та період лактації. Бронхіальна астма, якщо у пацієнта є підвищена чутливість до сульфіту в анамнезі.
Як і всі місцеві анестетики, що містять адреналін, Цитокартин не можна вводити внутрішньо венно.
Препарат, що містить судинно звужувальний компонент, протипоказаний при кардіоміопатіях, при тяжких артеріопатіях, при артеріальній гіпертензії, при ішеміях різного походження, при мігрені, гіпертиреоїдизмі, при нефропатіях, при цукровому діабеті, гостро кутовій глаукомі, при порушеннях ритму серця, при декомпенсованій недостатності.
Діти віком до 4 років.
Передозування. Симптоми: збудження центральної нервової системи, що супроводжується занепокоєнням, тремором, втратою орієнтації, запамороченням, підвищенням температури тіла. У разі незначного передозування - тризм і судоми - можливі: пітливість, аритмії та артеріальна гіпертензія, тахіпное, бронходилятація, нудота, блювання.
Лікування. При перших ознаках передозування припинити введення препарату. Пацієнт повинен перебувати при цьому в горизонтальному положенні. Впевнитися у прохідності дихальних шляхів, забезпечити подачу кисню, у разі тяжкого порушення розпочати штучну вентиляцію легенів. Заборонено застосування дихальних аналептиків.
При появі судом – введення діазепаму в дозі 10 – 20мг внутрішньо венно. Барбітурати застосовувати не рекомендується, оскільки вони можуть посилити пригнічення центральної нервової системи.
У разі необхідності – введення глюкокортикоїдів у відповідних дозах внутрішньо венно.
Використовують розчин натрію бікарбонату у відповідній концентрації длявнутрішньо венного введення.
Особливості застосування. Перед застосуванням Цитокартину лікар має оцінити стан серцево-судинної системи пацієнта.
Необхідно запобігати передозування анестетика, не перевищувати максимальну дозу і не вводити повторно раніше, ніж через 24години. Необхідно у всіх випадках використовувати мінімально низькі дози і концентрації.
Розчин анестетика повинен вводитися невеликими дозами з інтервалом 10 секунд після первинного введення. Щоб одержати гарну регіональну анестезію, необхідно чекати не менше 2 хв.
Пацієнт має перебувати під наглядом лікаря і приперших ознаках зміни самопочуття необхідно припинити введення препарату.
Необхідно мати в наявності обладнання, лікарські засоби і персонал для надання екстреної допомоги, оскільки в окремих випадках при застосуванні місцевих анестетик ів спостерігалися тяжкі реакції, аж до летального кінця і навіть за відсутності в анамнезі підвищеної чутливості доанестетик ів.
Відкриті картриджі не можна використовувати повторно (небезпека зараження гепатитом).
Здатність керувати транспортом та іншими механізмами. Лікар повинен вирішити, чи здатний пацієнт керувати транспортом після застосуванняЦитокартину.
Взємодія з іншими лікарськими засобами. Вазоконстриктори симпатоміметичного типу, такі як адреналін, можуть потенціювати гіпертензивний ефект трициклічних антидепресантів та інгібіторів МАО, навіть якщо максимальна концентрація адреналіну дорівнює 1 : 80000, тому необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів, які приймають трициклічні антидепресанти та інгібітори МАО. Источник
Умови та термін зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці, при температурі не вище 25°С. Термін придатності– 2 роки. Не використовувати після терміну придатності, вказаного на упаковці.