ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ІМУСПОРИН
(IMUSPORIN)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: Циклоспорин, [C 62H111N 11O 12];
основні фізико-хімічні властивості:прозорий розчин світло-жовтого кольору;
склад: один мілілітр розчину містить 100 мг Циклоспорину;
допоміжні речовини: капріол 90 (пропіленгліколюмонокаприлат), міазин 35-1 (гліцеринмонолінолеат), олія рицинова (поліоксил 35), транскутол Р.
Форма випуску. Розчин для перорального застосування, олійний.
Фармакотерапевтична група. Селективні імуносупресори. Код АТС L04AA01.
Фармакологічні властивості.
фармакодинаміка
Імуносупресивний препарат. Блокує швидку активацію Т-лімфоцитів та інгібує синтез цитокінів (особливоінтерлейкіну-2), активацію генів на рівні транскрипції. Циклоспорин в організмі людини зв’язується з внутрішньоклітинним білком циклофіліном та створює комплекс, який, у свою чергу, зв’язується із внутрішньоклітинною фосфатазою –кальцінейрином та пригнічує її активність. Внаслідок цього порушується активація цитоплазматичної субодиниці ядерного фактора активованих Т-лімфоцитів (ЯФАТ). Неактивована клітинна складова ЯФАТ не може проникнути у ядро, наслідком чого є блокування дозрівання ЯФАТ і транскрипції гена інтерлейкіну-2.
Циклоспоринчинить значний імунодепресивний ефект на лімфоцити. Він пригнічує реакції, опосередковані цими клітинами, серед них імунітет відносно алотрансплантату, гіпер чутливість сповільненого типу, реакцію “трансплантат - проти господаря”
Ця дія на лімфоцити специфічна та оборотна. Препарат не має негативного впливу на кровотворення і на функцію фагоцитів. При лікуванні Циклоспорином хворі менш схильні до інфекцій, ніж ті, які одержували інші імуносупресивні препарати. Імуспорин сприяє тривалій життєздатності трансплантованої тканини.
фармакокінетика
Після застосування препарату внутрішньо максимальна концентрація в крові досягається через 1-4 год. Біодоступність Циклоспорину дорівнює 30%. Циклоспоринрозподіляється, головним чином, поза судинно. До 90% препарату зв’язується збілками та ліпопротеїнами плазми. Циклоспорин метаболізується у печінці, атакож поза печінковими ферментними системами за участю реакцій мікросомальногоокислення та реакцій кон’югації з глюкуроновою та сірчаною кислотами. Виведення препарату з організму відбувається, головним чином, з жовчю. Проникає у груднемолоко.
Показання для застосування.
профілактика та лікування відторгнення трансплантатів різних органів і кісткового мозку, а також реакцій“трансплантат - проти господаря”;
ревматоїдний артрит активного перебігу (як правило, при резистентності до попередньої терапії базовими протиревматичними засобами);
ендогенні увеїти, після виключення інфекційної етіології (панувеїти, задні увеїти, тяжкі форми інтермедіальних увеїтів, увеїтив межах системних захворювань, наприклад, при хворобі Бехчета, ювенільномуревматоїдному артриті, синдромі Фогт-Коянагі-Гаради, симптоматичній офтальмії) у разі, коли лікування кортикостероїдами було неефективним;
нефротичний синдром, залежний від глюкокортикоїдів і резистентний до них, обумовлений патологією судинного клубочка (нефропатія з мінімальними змінами, вогнищевий та сегментарний гломерулосклероз, мембранознийгломерулонефрит);
активні форми системного червоного вовчаку, полі міозиту з ураженням вісцеральних органів, у разі резистентності до терапіїглюкокортикоїдами, цитостатиками або за наявності побічної дії останніх;
атопічний дерматит у випадках резистентності до попереднього лікування;
псоріаз, як правило, у разі резистентності до попереднього лікування.
Спосіб застосування та дози.
Препарат застосовують внутрішньо. Вибір початкової дози і корекцію режиму дозування протягом лікування проводять з урахуванням концентрації Імуспорину в крові. Препарат слід приймати регулярно з інтервалом 12 год. перед, під час або після їди.
За одну годину до прийому Імуспоринуне рекомендується пити грейпфрутовий сік.
Імуспорин можна застосовувати у дітей, старше 3 років, у тих же дозах, що й у дорослих.
При трансплантації органів Імуспорин призначають не пізніше, як за 12 год. Дозу 10-15 мг/кг на добу для дорослих розподіляють на дві рівні частини і приймають з інтервалом у 12 год. Таку добову дозу слід застосовувати протягом 1-2 тижнів після операції, після чого дозу поступово знижують, залежно від рівняІмуспорину в крові, до підтримуючої у межах від 2 до 6 мг/кг на добу, розподіляючи її на 2 прийоми. У разі застосування препарату разом з іншимиімунодепресивними препаратами, можливе його призначення на початку лікування вменших дозах (3-6 мг/кг на добу).
За 1 добу перед трансплантацією кісткового мозку препарат застосовують для дорослих у дозі 12,5-15 мг/кг на добу. Далі підтримуюча терапія повиннапроводитись протягом не менше 3 міс. (бажано 6 міс.). Після цього дозу поступово знижують до повного завершення лікування (бажано не більше 1 рокупісля проведення трансплантації). Добову дозу препарату слід розподілити на два прийоми з інтервалом у 12 год.
На початку лікування ревматоїдного артриту, системного червоного вовчаку, полі міозиту препарат застосовують для дорослих у дозі 3,5 мг/кг на добу, розподіленої на 2 прийоми з інтервалом у 12год. У разі незадовільного ефекту дозу поступово підвищують максимально до 5мг/кг на добу. Підтримуюча доза підбирається індивідуально, залежно відпере бігу хвороби. Імуспорин можна призначати разом з низькими дозами глюкокортикоїдів та/або з не стероїднимипротизапальними засобами (НПЗЗ). Для досягнення необхідного ефекту Імуспорину, тривалість лікування може становити 12тижнів.
З метою досягнення ремісії при лікуванні ендогенногоувеїту препарат застосовують у дозі 5 мг/кг на добу, розподіленої на 2прийоми з інтервалом у
12 год. Після досягнення терапевтичного ефекту дозуможна знижувати до 0,5 – 1 мг/кг на добу. У тих випадках, коли спостерігається погіршення клінічного стану хворих, можливе продовження терапії з поступовим зменшенням дози за 4-тижневий інтервал до дози 2,5 мг/кг на добу. У тих випадках, коли після зниження дози спостерігається підвищення активності запальних процесів, дозу необхідно підвищити до рівня, на якому протизапальна терапія була достатньою. Імуспорин можливо приймати разом з глюкокортикостероїдами у тих випадках, коли моно терапіяостанніми була неефективною. Якщо протягом 3 міс. терапії препаратом Імуспорин не було досягнуто бажаного ефекту, слід перейти на інше лікування. У разі нормальної функції нирок з метою досягнення ремісії при лікуванні нефротичного синдрому препарат застосовують у дозі 5 мг/кг на добу з поступовим зниженням до мінімальної ефективної кількості. За наявності порушень функції нирок (рівень креатині ну у сироватці понад 140 ммоль/л) початкова доза не повинна перевищувати 2,5 мг/кгна добу. Далі дози слід коригувати залежно від ефекту (протеїнурія) і рівнякреатині ну у сироватці, але доза у дорослих пацієнтів не повинна бути вищою за 5 мг/кг на добу. Імуспорин можливо застосовувати разом із низькими дозами глюкокортикоїдів у разі резистентності до моно терапії останніх. За відсутності задовільного ефекту від лікування протягом 3 міс., препарат відміняють.
З метою досягнення ремісії при лікуванні псоріазупрепарат застосовують у початковій дозі 2,5 мг/кг на добу, розподіленої на 2прийоми з інтервалом 12 год. У разі недостатньої ефективності через 1 міс. від початку лікування можна підвищити добову дозу до 5 мг/кг. Лікування препаратом слід припинити, якщо не спостерігалося задовільного ефекту протягом 6-тижневого курсу терапії у дозі 5 мг/кг на добу. У пацієнтів, стан яких потребує швидкого досягнення ефекту, початкова добова доза може становити 5 мг/кг. Пацієнтам похилого віку Імуспорин слід призначати обережно і контролю вати рівень креатині ну у сироватці та рівеньІмуспорину в крові, беручи до уваги можливе зниження функції нирок. Пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, корекція дози Імуспорину непотрібна.
Побічна дія.
З боку системи травлення: відчуття тяжкості у шлунку, втрата апетиту, нудота, блювання, діарея, порушення функції печінки.
З боку серцево-судинної системи: відчуття жару у кінцівках, іноді – підвищення артеріального тиску.
З боку ЦНС: іноді – головний біль.
З боку сечовидільної системи: зниження функції нирок.
З боку системи кровотворення: іноді – анемія.
Алергічні реакції: іноді – шкірне висипання.
З боку водно-електролітного балансу:зміни електролітного складу, перебіг яких відбувається безсимптомно.
Інші: гіпертрихоз, набряк ясен; можлива поява болю у суглобах внаслідок підвищення концентрації сечової кислоти.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до компонентів препарату;
порушення функції нирок;
порушення функції печінки;
неконтролюєма артеріальна гіпертензія;
інфекційні захворювання у гострій фазі (особливо викликані вірусом Varicella zoster) у зв’язку із ризиком генералізації інфекції;
злоякісні новоутворення (але при псоріазі можливе застосування Імуспорину при злоякісних новоутвореннях шкіри).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
При одночасному застосуванні Імуспорину з інгібіторамиАПФ, противірусними препаратами, антибіотиками групи аміноглікозидів, цефалоспоринів, амфотерицином В, триметопримом, ко-тримоксазолом, ципрофлоксацином, мелфаном, НПЗЗ підвищується нефро токсичність Імуспорину.
Імуспоринпри одночасному застосуванні підвищує ефект хінідину та його похідних, теофіліну та його похідних, вальпроату натрію та його похідних.
Пероральні контрацептиви, протигрибкові препарати (флуконазол, ітраконазол, кетоконазол), метронідазол, макроліди (еритроміцин, кларитроміцин), пристинаміцин, блокатори кальцієвих каналів, блокатори гіста мінових Н2-рецепторів, а також доксициклін, пропафенон здатні підвищувати концентрацію Імуспорину в крові за рахунокінгібування ферментів, які беруть участь у метаболізмі та екскреції Імуспорину (цитохром Р4503А).
Проти епілептичні препарати (фенітоїн, карбамазепін), барбітурати, бензодіазепіни, бутирофенон тайого похідні, аміноглютетимід, естрогени та комбіновані естроген-гестагенні препарати, фенотіазин та його похідні, рифампіцин, ізоніазид, метамізол, атакож сульфаміди, триметоприм здатні знижувати концентрацію Імуспорину в кровіза рахунок індукції ферментів, які беруть участь у метаболізмі та екскреціїІмуспорину (цитохром Р4503А).
При одночасному застосуванні з лов астатином, колхіцином підвищується ризик розвитку міопатії.
При комбінованій терапії Імуспорину з іміпенемом тациластином можливе підвищення концентрації Імуспорину, що може стати причиною виникнення ознак нейротоксичності (тремтіння, підвищена збудливість).
При одночасному застосуванні Імуспорину зіншими імунодепресивними препаратами підвищується ризик виникнення інфекцій талімфопроліферативних захворювань.
Передозування.
Дані про передозування препарату Імуспорин обмежені. За необхідності слід проводити симптоматичну терапію. Препарат, що не всмоктався, можна видалити промиванням шлунка. Застосування гемодіалізу чи гемоперфузії неефективне.
Особливості застосування. Необхідний постійний контроль за рівнем Імуспорину в крові протягом всього курсу терапії препаратом Імуспорин. Визначення концентрації Імуспорину вкрові здійснюється за допомогою радіо імунологічного методу із застосуванняммоноклональних антитіл, безпосередньо перед прийомом чергової дози. У пацієнтів після трансплантації органів концентрація Імуспорину в крові як у разімоно терапії, так і при комбінуванні Імуспорину з преднізолоном, повинна становити 500 - 800 нг/мл. Рівні Імуспорину слід встановлювати 2 рази на тиждень протягом перших 2 тижнів після проведення трансплантації, один раз на тиждень від 3 до 6 тижнів, а у разі амбулаторного лікування – один раз у 2-3 міс. Контроль за станом пацієнта при підборі дози проводять через 2 доби.
У пацієнтів після трансплантації органів дозу Імуспорину регулюють залежно від рівня концентрації Імуспорину в крові. При появі ознак нефротоксичності слід підвищити дозу імунодепресивних препаратів для зниження рівня Імуспорину при додержанні загального рівня імуносупресії. При порушенні функції печінки слід застосовувати менші дози Імуспорину. Приауто імунних захворюваннях верхню межу дозування регулюють залежно від рівнякреатині ну у сироватці. У разі підвищення рівня креатині ну у сироватці більше, як на 30% порівняно з вихідними величинами, дозу препарату Імуспорин слід знизити. Якщо зменшення дозиІмуспорину не привело до зниження рівня креатині ну у сироватці крові, лікування препаратом Імуспорин слід припинити.
При підвищенні артеріального тиску на тлі терапії Імуспорином необхідно негайно розпочати антигіпертензивне лікування, причому перевагу у виборі слід надавати тим препаратам, які фармакокінетично не мають небажаного впливу на Імуспорин. У тих випадках, коли антигіпертензивнатерапія не приводить до зниження артеріального тиску, слід знизити дозу Імуспорину.
Під час лікування Імуспориномможливе виникнення гіперкаліємії або її посилення. Тому необхідно контролю вати показник рівня калію у сироватці крові у хворих із значними порушеннями функції нирок. Імуспорин може спричинити незначне оборотне підвищення рівня ліпідів у крові. Тому рекомендується визначати рівень ліпідів до початку лікування і через 1 міс. терапії Імуспорином. У разі наявностігіперліпідемії можливе зниження дози Імуспорину або корекція вмісту жиру в їжі.
Їжа з високим вмістом жиру може спричинити індукцію ліпази печінки, що призводить до підвищення концентрації Імуспорину вкрові. З метою запобігання зміни біодоступності препарату протягом всього курсу терапії рекомендується вживати їжу з приблизно однаковим вмістом жиру.
У пацієнтів з глюкокортикозалежною нефропатією відбуваються зміни структури нирок, навіть при нормальних рівнях креатині ну у сироватці; тому пацієнтам, які перебували на лікуванні препаратом Імуспорин протягом 1 року і більше, доцільно проводити біопсію нирок.
У разі виникнення лімфопроліферативних захворювань лікування препаратом Імуспорин слід негайно припинити.
Пацієнтам, які перебувають на лікуванні препаратом Імуспорин, не рекомендується проведення вакцинації живими ослабленими вакцинами через ризик підвищення реплікації вірусу.
При появі слабкості та болю у м’язах на тлі терапії Імуспорином слід провести дослідження рівню креатинфосфокінази (через можливий ризик розвиткурабдоміолізу і гострої печінкової недостатності).
З врахуванням того, що ніфедипін сприяє ушкодженню ясен, його не слід застосовувати одночасно з Імуспорином у пацієнтів із захворюваннями ясен, яківиникли на тлі лікування Імуспорином
У пацієнтів з псоріазом у разі появи нетипових для цієї хвороби шкірних симптомів слід провести біопсію шкіри.
Хворим, у яких були виявлені злоякісні зміни шкіри або їх симптоми, застосування препарату Імуспоринможливе лише після відповідної терапії вищезазначеної патології, атакож у разі відсутності будь-якого альтернативного лікування.
У зв’язку з можливим ризиком появи злоякісних симптомів з боку шкіри пацієнтам не рекомендується перебувати під сонцем або приймати ультрафіолетові ванни протягом всього курсу терапії препаратом Імуспорин.
Пацієнти, які приймають препарат Імуспорин, повинні додержуватися суворого дієтичного режиму з низьким вмістом калію в їжі і не повинні приймати препарати, які підвищують рівень калію в крові, а також калієвмісні препарати. Флавонові речовини, які є у соку грейпфрута, впливають на цитохром Р4503А . Тому не рекомендується пити грейпфрутовий сік в інтервалі за 1 год. до прийому препарату Імуспорин. Прийом великої кількості алкогольних напоїв може підвищити рівень Імуспорину у хворих після трансплантації нирки.
Після припинення прийому Імуспорину іноді спостерігаються реакції“трансплантат – проти господаря”, у таких випадках рекомендується продовжити лікування препаратом, після чого, зазвичай, досягається задовільний ефект.
Контроль лабораторних показників.При тривалому лікуванні препаратом Імуспорин слід постійно контролю вати показники функції нирок (рівні креатині ну, сечовини йсечової кислоти у сироватці крові), печінки, рівень артеріального тиску і каліюу сироватці.
Вагітність та лактація. Застосування препарату підчас вагітності та лактації можливе лише в тому випадку, коли потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Імуспорин здатний приникати крізь плацентарний бар’єр і виділятися з грудним молоком. Тому, за необхідності застосування препарату під час лактації, годування груддю слід припинити. До сьогодні нема повідомлень про ембріотоксичну та тератогенну дії Імуспорину. Источник
Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі 15-250С, у недоступному для дітей місці. Запобігати заморожуванню.
Термін придатності - 2 роки.