ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
АНАЛЬГIН
(ANALGIN)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: metamizole sodium; 1-феніл-2,3-диметил-4-метил амінопіразолон-5-N-метансульфонат натрію;
основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна або злегка жовтувата рідина;
склад: 1 мл розчину містить метамізолу натрію 500 мг;
допоміжні речовини: вода для ін’єкцій.
Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Аналгетики та антипіретики. Піразолони.
Код АТС: N02B B02.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Аналгезуючий, протизапальний, жарознижувальний засіб. Блокує ферментциклооксигеназу (ЦОГ), яка бере участь у перетворенні арахідонової кислоти, в результаті чого порушується утворення простагландинів, ендоперекисів та вільних радикалів, що відіграють ключову роль у розвитку запальних реакцій, болю, лихоманки. Пригнічує утворення кінінів. Підвищує поріг збудження таламічнихцентрів больової чутливості, підвищує тепловіддачу.
Фармакокінетика. Метамізол швидко метаболізується у печінці з утворенням 4-N-метіламінофеназону, 4-амінофеназону, 4-N-ацетил амінофеназону і 4-N-форміламінофеназону. Виводиться з організму нирками, в основному у формікон’югатів з сірчаною і глюкуроновою кислотами. Період напів виведення основного активного метаболіту 4-N-метіламінофеназону становить 1,8 - 4,6 години, ступінь його зв’язування з білками крові – 50 - 60 %. Метамізол проникає крізь плацентарний бар’єр і в грудне молоко.
Показання для застосування. Больовий синдром різного генезу: ниркова, жовчна та кишкова коліки, артралгії, міозити, невралгії, болі при травмах, опіках, у після операційний період, пухлинна хвороба, інфаркт міокарду, інфаркт легені; гарячка при інфекційно-запальних захворюваннях.
Спосіб застосування та дози. Дорослим препарат призначають глибоковнутрішньом’язово або внутрішньо венно (при сильних болях) по 1 - 2 мл 2 - 3 рази на добу. Вища разова доза для дорослих –2 мл (1 г), вища добова доза для орослих – 4 мл (2 г).
Дітям призначають із розрахунку 0,1 - 0,2 мл (50 - 100 мг) на 10 кг маси тіла, 2 - 3 разина добу (дітям до 1 року препарат вводять тільки внутрішньом’язово).
Тривалість лікування визначається індивідуально, залежно від характеру захворювання та ефективності терапії.
Побічна дія. Пригнічення кровотворення (лейкопенія, нейтропенія, агранулоцит оз, тромбоцит опенія), геморагії, гіпотензія, інтерстиціальнийнефрит, алергічні реакції (кропив’янка, кон’юнктивіт, набряк слизової оболонки носоглотки, синдром Стівенса - Джонсона, бронхоспазм, анафілактичний шок). При внутрішньом’язовому введенні можливі інфільтрати в місці введення.
Протипоказання. Агранулоцит оз, цитостатична чи інфекційнанейтропенія, спадкоємна гемолітична анемія, пов’язана з дефіцитомглюкозо-6-фосфатдегідрогенази, лейкопенія, тяжкі порушення функції печінкиі/або нирок, риніт, кон’юнктивіт або бронхоспазм на фоні прийому не стероїднихпротизапальних засобів, бронхіальна астма, вагітність, період лактації, індивідуальна гіпер чутливість до похідних піразолону.
Передозування. Симптоми: гіпотермія, виражена гіпотензія, тахікардія, задишка, шум у вухах, нудота, блювання, слабкість, сонливість, марення, порушення свідомості, судоми, гострий агранулоцит оз, геморагічнийсиндром, гостра ниркова і/або печінкова недостатність.
Лікування - При появі ознак передозування необхідні: форсування діурезу, олуження крові, гемодіаліз, а також симптоматична терапія, спрямована на підтримку життєво важливих функцій.
Особливості застосування. Не рекомендується регулярний тривалий прийом препарату через мієло токсичність метамізолу. При появі немотивованого ознобу, гарячки, болів у горлі, утрудненого ковтання, стоматиту, збліднення шкірних покривів, астенії препарат слід негайно відмінити.
При тривалому застосуванні необхідно контролю вати картину периферичної крові.
Препарат треба застосовувати з особливою обережністю та під суворим контролем лікаря: в лікуванні дітей до 5 років і осіб похилого віку; при захворюваннях нирок в анамнезі; при лікуванні цитостатиками; в лікуванні пацієнтів, які мають систолічний тиск нижче 100 мм рт. ст. і нестабільнугемодинаміку; при алкогольному анамнезі.
Неприпустиме призначення препарату для зняття гострих болів у животі доз’ясування їх причини.
Розчин, що вводиться, необхідно підігрівати до температури тіла. Дози більше 1 г слід вводити внутрішньо венно. Ін’єкцію проводять повільно (зі швидкістю не більше 1 мл/хв), хворий при цьому повинен лежати. Процедура потребує умов для проведення протишокової терапії.
Під час лікування сеча може забарвлюватись у червоний колір, що не має клінічного значення, та набуває природного кольору після відміни препарату.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Розчин Анальгіну несумісний (в одному шприці) з будь-якими іншими лікарськими засобами. Аналгетичний ефект підвищується при одночасному застосуванні з транквілізаторами, седативними засобами, барбітуратами, кодеїном, блокаторами Н2-гіста міновихрецепторів.
Анальгін підвищує антихолінергічні ефекти хінінвміщуючих препаратів ігіпоглікемічну активність пероральних протидіабетичних засобів. При одночасному застосуванні з алкоголем спостерігається взаємне підвищення ефектів. Препарат знижує концентрацію циклоспоринів у плазмі крові.
Одночасне застосування з іншими ненаркотичними аналгетиками, трициклічними антидепресантами, контрацептивними гормональними засобами йалопуринолом може призвести до підсилення токсичності метамізолу. Тіамазолпідвищує ризик розвитку лейкопенії при застосуванні одночасно з метамізолом
Під час лікування Анальгіном не повинні застосовуватисярентгеноконтрастні речовини, колоїдні кровозамінники і пеніцилін. Источник
Умови та термін зберігання. Зберігати в захищеному від світла та недоступному для дітей місці. Термін придатності – 3 роки.