В Україні діє лише чотири лабораторії для проведення аналізів на вміст ГМО - у ДП “Укрметртестстандарт”, в Інституті екогігієни і токсикології ім. Л.І.Медведя, Національному університеті біоресурсів та у ДП “Вінницястандартметрологія”.

Про це в інтерв’ю кореспонденту УНІАН повідомив начальник лабораторії молекулярно-генетичних досліджень Державного підприємства “Укрметртестстандарт” Руслан ГОЛУБЕЦЬ, коментуючи сьогоднішнє рішення Кабінету Міністрів України про запровадження обов`язкового маркування вмісту генетично модифікованих організмів під час виробництва вітчизняних продуктів харчування.

За словами експерта, Україні потрібно ще акредитовувати і відкривати нові лабораторії, які робитимуть кількісні та якісні аналізи щодо вмісту ГМО у харчових продуктах. “На сьогоднішній день наше підприємство справляється із замовленнями, однак для масштабів країни чотирьох подібних лабораторій мало,” – зауважив Р.ГОЛУБЕЦЬ.

На запитання, скільки коштує створення та обладнання однієї такої лабораторії, Р.ГОЛУБЕЦЬ, повідомив, що, зокрема на кінець 2006 року обладнання лабораторії ДП “Укрметртестстандарт” коштувало 500 тисяч гривень. Він зазначив, що зараз скринінгове дослідження на наявність вмісту ГМО у харчових продуктах коштує 495 гривень.

“До нашої лабораторії звертаються вітчизняні виробники, їх досить багато. Вони зацікавлені у таких випробуваннях. Зазвичай, це виробники, що експортують свою продукцію за межі України, у країни, де ведеться контроль за продуктами з ГМО, де питання щодо маркування ГМО законодавчо врегульовані. Це – Росія, Білорусія, усі країни ЄС”, - зазначив Р.ГОЛУБЕЦЬ.

Як повідомляв УНІАН, сьогодні, 13 травня, уряд України ухвалив рішення про запровадження обов`язкового маркування вмісту генетично модифікованих організмів під час виробництва вітчизняних продуктів харчування.

Як повідомив перший заступник міністра економіки Сергій РОМАНЮК, «ми (Мінекономіки) пропонували запровадити маркування продовольчих товарів, в яких є ГМО більше 0,9%, - оскільки це існує в Європейському Союзі, але за пропозицією міністра юстиції було ухвалено рішення, щоб не встановлювати це рішенням Кабінету Міністрів, а виходити з технічних можливостей лабораторій, які є сьогодні в Держспоживстандарті. Таким чином, будь-яка наявність ГМО в продукті обов`язково має бути позначена на етикетках будь-якого продовольчого товару вітчизняного виробництва». Він також повідомив, що вартість маркування і послуг аналізу буде розрахована Держспоживстандартом. Він зазначив, що під час аналізу для лабораторій прибуток передбачено не буде.

Відповідаючи на запитання, чи достатньо лабораторій для проведення аналізів на вміст ГМО, С.РОМАНЮК сказав: «Сьогодні в нас є такі лабораторії, я не можу сказати точну цифру, але такі лабораторії є».

На уточнююче запитання, чи означає це, що після набрання чинності постановою про маркування нові партії товарів мають бути відповідним чином промарковані, С.РОМАНЮК сказав: «Так, виробники будуть зобов`язані на етикетках позначати, чи присутній у продукті ГМО, чи ні, і в якій кількості».

Запровадження маркування продукції, яка виготовлена з використанням генетично модифікованої сировини, відкладається з кінця 2007 року, зокрема, через відсутність лабораторій для дослідження продукції.

У листопаді 2008 року в Україні було прийнято державний стандарт, відповідно до якого всі продукти харчування, що містять генетично модифіковані організми (ГМО), потрібно маркувати.

* * * ГМО (генетично модифіковані організми) - це живі організми (тварини, рослини, бактерії та віруси), генотипи яких було штучно змінено за допомогою методів генної інженерії для надання їм певних корисних властивостей. Наприклад, у рослини можна ввести гени, що відповідають за стійкість до шкідників, гербіцидів, несприятливих умов зростання. Або в геном тварин можна ввести модифікації, що дають змогу збільшити вміст корисних білків у молоці.

Генетична модифікація відрізняється цілеспрямованою зміною генотипу організму на відміну від випадкового, характерного для природного та штучного мутагенезу. Основним видом генетичної модифікації зараз є використання трансгенів для створення трансгенних організмів.