МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
ГОЛОВНЕ САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ
Затверджено
постановою першого
заступника Головного
державного санітарного
лікаря України
від 9 лютого 1999 р. № 19
Інструкція по контролю за якістю водопостачання на морських та річкових суднах І.7.7.4.-019-99
Державний санітарний нагляд за дотриманням санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм всіма організаціями і установами, посадовими особами та громадянами на всій території України покладено на органи та установи державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров'я, Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення".
Вимоги цієї Інструкції обов'язкові для всіх організацій та закладів незалежно від форм їх власності, посадових осіб та громадян, органів та установ, причетних до забезпечення водою суден морського та річкового флоту України.
1. Загальні положення
1.1. "Інструкція по контролю за якістю водопостачання на морських та річкових суднах" (надалі - Інструкція) регламентує гігієнічні вимоги до якості питної води на суднах морського і річкового флоту поширюється на воду, яка подається береговими системами господарсько-питного водопостачання для використання для питних та побутових цілей на суднах, виробництва харчових продуктів.
Інструкція призначена для організацій, які здійснюють проектування, будівництво, реконструкцію та експлуатацію суден (незалежно від форми власності), а також для органів та установ санітарно-епідеміологічної служби, які здійснюють державний санітарний нагляд за ними.
1.2. Інструкція встановлює, вимоги, які забезпечують нешкідливість для здоров'я людей і сприятливі органолептичні властивості питної води на морських і річкових суднах.
1.3. Здійснення державного санітарного нагляду за водозабезпеченням членів екіпажів та пасажирів суден полягає в виконанні заходів, спрямованих на підвищення якості води в джерелах водозабезпечення суден та ефективності роботи станцій і пристроїв для приготування води, а також в організації ефективного нагляду за забезпеченням екіпажів для господарсько-питних потреб водою, якість та кількість якої відповідали б вимогам діючих документів санітарного законодавства, у застосуванні попереджувальних заходів до санітарних правопорушень при водозабезпеченні суден та залученні до відповідальності осіб, які їх порушують.
Адміністрація підприємств та організацій водного транспорту (незалежно від форми їх власності) зобов'язана забезпечити виробничий контроль за виконанням встановлених санітарних правил за водозабезпеченням суден та за виконанням міроприємств, направлених на забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя споживачів води на суднах і в портах.
1.4. При проектуванні, будівництві, реконструкції і модернізації об'єктів водного транспорту слід виконувати діючі санітарні правила і норми (розділ - водозабезпечення суден та плавзасобів). У разі їх невиконання чи неможливості виконання - підприємства, організації і т. ін., відповідальні за проведення вищеназваних робіт, зобов'язані призупинити або повністю припинити проведення цих робіт та їх фінансування.
1.5. Посадові особи і працівники державної санітарно-епідеміологічної служби на водному транспорті України мають право:
- безперешкодно відвідувати (за пред'явленням службового посвідчення) і проводити обстеження об'єктів водного транспорту з метою перевірки виконання санітарного законодавства України та виконання діючих санітарних правил, проведення гігієнічних і протиепідемічних заходів;
- пред'являти адміністрації об'єктів водного транспорту конкретні вимоги щодо проведення гігієнічних і протиепідемічних заходів та усунення санітарних правопорушень, а також здійснювати нагляд за виконанням цих вимог;
- знаходити та встановлювати причини і умови виникнення інфекційних та інших захворювань, зумовлених несприятливим впливом на організм людини факторів (у т. ч. водного) навколишнього середовища;
- отримувати без будь-яких обмежень від адміністрації об'єктів водного транспорту відомості і документи, необхідні для виконання зобов'язань, покладених на органи державного санітарного нагляду.
1.6. Посадові особи і працівники державної санітарно-епідеміологічної служби, які здійснюють державний санітарний нагляд за об'єктами водного транспорту України, зобов'язані:
- використовувати своєчасно і в повному обсязі надані їм права з попередження, виявлення та пересічення санітарних правопорушень, у тому числі - з питань водозабезпечення членів екіпажів та пасажирів суден;
- координувати свою діяльність з органами державної влади і управління, які забезпечують охорону та зміцнення здоров'я населення, його санітарне та епідемічне благополуччя.
1.7. Поточний санітарний нагляд базується на використанні методів санітарного опису, лабораторних та інструментальних досліджень, санітарної статистики. При цьому методи лабораторних досліджень води є провідними в оперативній оцінці якості водозабезпечення членів екіпажів суден різних типів та призначення.
1.8. Відповідальність за забезпечення необхідного технічного стану і експлуатації системи водопостачання та засобів для кондиціонування води покладено на відповідні служби пароплавств та управлінь.
Відповідальність за технічний стан системи водопостачання та якість води, що використовується на судні, покладено на адміністрацію судна:
- на капітана - за організацію безумовного виконання санітарно-гігієнічних вимог до водозабезпечення судна;
- на старшого помічника капітана - за забезпечення нормативних умов водокористування на судні (якість води, режими водопостачання і використання води, поповнення її запасу, умови зберігання та знезаражування);
- на старшого (головного) механіка - за технічний стан та якісну роботу пристроїв, апаратів і механізмів, які є складовою частиною судна, а також за приготуванням води у відповідності з технічними вимогами.
1.9. Контроль за виконанням санітарних вимог з питань, що відносяться до господарсько-питного водозабезпечення суден, повинні здійснювати:
- відповідні фахівці міністерств, пароплавств, відомств та управлінь - з питань оптимізації водозабезпечення плавскладу;
- працівники судна, які відповідають за водопостачання судна, на протязі рейсу з питань забезпечення екіпажу водою у відповідності з Санітарними правилами і нормами; додержання гігієнічних вимог при прийомі (приготуванні) та передачі води з судна на судно; своєчасності та суворого дотримання режимів водообробки (кондиціонування, дезінфекції води); забезпечення судна деззасобами, комплектами солей для мінералізації, а також шляхом виконання деяких лабораторних досліджень показників якості води впродовж рейсу.
1.10. Якість води, що використовується для господарсько-питних потреб у портах, яку отримують і передають на судно, використовують на ньому, а також приготованої на борту судна води, повинна відповідати вимогам ДСТ "Вода питна" (нормативним документам санітарного законодавства України на питну воду).
1.11. Елементи системи водопостачання суден (цистерни, трубопроводи) повинні бути виготовлені з матеріалів, допущених для цих цілей Міністерством охорони здоров'я України.
Застосування імпортних матеріалів для виготовлення або антикорозійного покриття цистерн для зберігання води, а також реагентів, які застосовують у системі водопідготовки, дозволено при наявності Гігієнічного висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи на імпортну продукцію.
Для кондиціонування (приготування) води на судні можуть бути застосовані пристрої (вітчизняні, імпортні), на які є Гігієнічний висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи на вітчизняну (імпортну) продукцію.
1.12. Нагляд за виконанням санітарних вимог з питань, що відносяться до господарсько-питного водозабезпечення суден (при проектуванні, будівництві та експлуатації систем водопостачання портів та суден під час відстою та в рейсових умовах, навчання/інструктаж суднових працівників, які відповідають за водозабезпечення суден і т. ін.), повинні здійснювати організації та установи державної санітарно-епідеміологічної служби (на водному транспорті, при їх відсутності - територіальні).
При проведенні санітарно-гігієнічного нагляду за якістю водозабезпечення суден особливу увагу слід звертати на судна закордонного будівництва, головні судна та судна, серійне будівництво яких продовжується, з метою найшвидшого виявлення недоліків, допущених при проектуванні та будівництві і виявлення яких можливо лише при їх експлуатації (тобто під час рейсових обстежень працівниками санітарно-епідеміологічної служби на водному транспорті). Пропозиції фахівців СЕС на водному транспорті по усуненню недоліків конструктивного характеру, що їх було виявлено на нових суднах, будівництво яких по типовим проектам продовжується, необхідно надіслати до конструкторських установ і в ті органи державного санітарно-епідеміологічного нагляду, які здійснювали нагляд за проектуванням та будівництвом судна - для корекції відповідної проектної документації на серійне будівництво. Ці пропозиції слід обов'язково надсилати також до Українського НДІ медицини транспорту МОЗ для аналізу і узагальнення ефективності проведення попереджувального санітарного нагляду на флоті.
При виявленні санітарно-технічних недоліків на несерійних суднах та ін., вони повинні бути усунуті і їх ефективність слід визначати під наглядом фахівців державної СЕС на водному транспорті під час ремонту (на вітчизняних чи зарубіжних судноверф'ях).
2. Санітарно-гігієнічний нагляд за надходженням води на судно
2.1. Прийом води питної якості на судно з причалу проводять з використанням гідрантів портового (берегового) водопроводу, призначених лише для цих цілей, і таких, що мають санітарний паспорт.
Прийом води у іноземних портах дозволяється лише при наявності дозволу медичного працівника судна (або фахівця, який виконує його функції на судні) після отримання від портових влад або місцевих санітарних органів сертифіката, який посвідчує, відповідність якості води вимогам міжнародних чи національних стандартів. Отримані сертифікати слід зберігати у судновому архіві; нагляд за їх наявністю здійснюють фахівці санітарно-епідеміологічної служби по прибутті судна у порт приписки. У випадку відсутності сертифіката на судні, яке отримувало воду в іноземних портах, необхідно проінформувати (не рідше одного разу на рік) Міністерство охорони здоров'я та Міністерство транспорту України.
2.2. Відповідальність за організацію прийому та якість прийнятої води на водоналивне судно, її зберігання, транспортування та якість води, яку передають на інші судна, несе капітан водоналивного судна. Прийом, транспортування і передачу води водоналивним судном здійснюють лише при опломбованих горловинах цистерн для зберігання води. Приймальні патрубки цистерн - після їх заповнення - слід закрити заглушками і опломбувати; після передачі води отвори роздавальних колон водоналивного судна необхідно закрити заглушками і опломбувати.
Дезінфекцію води на водоналивному судні слід проводити під час прийому води із використанням засобів, дозволених Міністерством охорони здоров'я для цієї мети (озонування, УФ-випромінення, хлорування та ін.). На воду, яку передають з водоналивного судна, видають санітарний паспорт, де вказують засіб знезаражування води.
2.3. Нагляд за санітарним станом гідрантів і за якістю води у береговому водопроводі та на водоналивних суднах здійснюють працівники СЕС на водному транспорті по регламентованому діючим ДСТ "Вода питна" переліку показників з урахуванням місцевих природних та санітарних умов не рідше 1 разу в квартал.
2.4. Приймання води на судно у всіх випадках слід проводити з використанням спеціально призначених для цього промаркованих шлангів.
Передачу води на судно у порту слід здійснювати лише портовими шлангами, а водоналивного судна - шлангами водоналивного судна.
Дезінфекцію шлангів та лабораторний контроль змивів з внутрішньої поверхні шлангів необхідно виконувати в СЕС на водному транспорті не рідше 1 разу на місяць.
3. Забезпечення і нагляд за якістю води на судні
3.1. Збереження доброякісної води господарсько-питного призначення на судні забезпечується нормативною якістю води, яку приймають на судно, та дотриманням санітарно-гігієнічних правил при прийомі води, забезпеченням технічного стану та паспортного режиму роботи пристроїв для кондиціонування води, необхідного стану системи водопостачання на судні. Контроль за якістю води, таким чином, включає санітарно-гігієнічний та технічний контроль.
3.2. Відповідальність за технічний стан та підтримання робочого (паспортного) режиму роботи суднових пристроїв для кондиціонування води, своєчасне проведення профілактичних оглядів, ремонтних робіт, заміну вузлів та деталей в них несе технічна служба судна. Нагляд за виконанням вищеназваних заходів здійснюють працівники державної санітарно-епідеміологічної служби на водному транспорті, фіксуючи його результати у Санітарному журналі судна не рідше 1 разу на рік.
Своєчасність та суворе дотримання гігієнічних вимог і режиму водообробки під час рейсу на судні контролює судновий лікар (судновий фахівець, який виконує його функції).
3.3. Працівники санітарно-епідеміологічних установ здійснюють нагляд за виконанням робіт з очистки, видаленню старих та нанесенню нових антикорозійних покриттів, заміни трубопроводів чи їх ділянок спеціально навченими особами у складі ремонтних бригад. Виконання цих робіт членами екіпажу судна, які не мають спеціальної підготовки, заборонено.
Контроль якості виконаних робіт у системі водопостачання здійснюють шляхом заповнення системи водою на 24 год. (не менше!) і проведення лабораторних досліджень (по хімічним та санітарно-бактеріологічним показникам) проб води, відібраних після цього фахівцями лабораторії СЕС на водному транспорті.
3.4. Лабораторний контроль якості води, відібраної після приходу судна у порт приписки (не рідше ніж 1 раз на рік), після бункеровки суден водою, після дезінфекції суднової системи водопостачання - виконують у лабораторії СЕС на водному транспорті в об'ємі, регламентованому діючім ДСТ "Вода питна", з урахуванням антикорозійного покриття цистерн для зберігання води на кожному конкретному судні (додаток 2).
Дозволяється виконання санітарно-бактеріологічних досліджень води, відібраної перед виходом судна у рейс, із застосуванням експрес-методів.
3.5. Контроль за якістю води на судні в період рейсу виконує судновий фахівець, відповідальний за водопостачання на судні та судновий лікар (судновий працівник, виконуючий функції медичного працівника). Судновласник (незалежно від форми власності) повинен забезпечити усі судна необхідними для проведення досліджень реактивами, обладнанням (портативними лабораторіями контролю якості води).
На суднах, обладнаних станціями приготування питної води типу СППВ (СПВ, ППВ, "Озон" та ін.) і датчиками виміру потенціалу озонованої води, для контролю якості питної води рекомендовано використання потенціометричного методу.
Періодичність контролю якості води на судні:
- не рідше 1 разу в 10 днів на транспортних суднах;
- не рідше 1 разу в тиждень на пасажирських суднах;
- при кожному прийманні води на судно в іноземних портах;
- за епідпоказниками.
3.6. Проби води для досліджень відбирають у ретельно вимитий посуд (для санітарно-бактеріологічних досліджень - в стерильний посуд) в слідуючих місцях суднової системи водопостачання:
а) на суднах, не обладнаних СППВ (СПВ, ППВ):
1. з пробовідбірних кранів цистерни;
2. з крану в кінцевій (тупиковій) точці водорозвідної мережі;
3. з водорозвідної мережі (не менше 3 точок, обов'язково - з крану на камбузі);
б) на суднах, обладнаних СППВ (СПВ, ППВ):
1. з крану після насосу забортної води;
2. а крану після СППВ;
3. з пробовідбірного крану цистерни, в якій здійснювали приготування питної води;
4. з водорозвідної мережі (не менше 3-х точок, обов'язково - з крану на камбузі).
3.7. Показники якості води на судні повинні відповідати вимогам ДСТ "Вода питна" і забезпечувати нешкідливість питної води для здоров'я людей і сприятливі органолептичні властивості.
Незадовільні органолептичні показники якості питної води на судні можуть бути наслідком:
- вихідної/початкової якості води;
- недостатньо ефективної роботи пристроїв для кондиціонування води;
- забруднення системи водопостачання під час приймання на судно недоброякісної води;
- незадовільного стану антикорозійних покриттів у цистернах для зберігання прісної води;
- впливу антикорозійних покриттів суднових цистерн на воду, яка зберігається в них.
Незадовільні санітарно-хімічні показники якості питної води на судні можуть бути зумовлені:
- якістю вихідної/початкової води;
- порушенням цілісності антикорозійних покриттів і герметичності цистерн для зберігання прісної води;
- впливом антикорозійних покриттів суднових цистерн на воду, яка зберігається в них.
Незадовільні санітарно-бактеріологічні показники якості питної води на судні можуть бути зумовлені:
- якістю вихідної/початкової води;
- забрудненням системи водопостачання під час попереднього прийому на судно недоброякісної води;
- неефективністю роботи на судні пристроїв для очистки і знезаражування води.
3.8. При виявленні погіршення якості води по будь-яким показникам - фахівець судна, який відповідає за водопостачання, і судновий лікар (судновий працівник, виконуючий функції медичного працівника) зобов'язані докласти максимум зусиль для з'ясування і усунення причин, що призвели до цього, та для запобігання подачі екіпажу недоброякісної води.
При виявленні невідповідності санітарно-хімічних і санітарно-бактеріологічних показників якості води, яку прийняли на судно в іноземному порті, вимогам діючих нормативів, ці працівники судна зобов'язані, по-перше, проінформувати капітана, старшого помічника капітана і старшого механіка судна та заборонити використання такої води без додаткової обробки (кип'ятіння, розведення дистилятом і кип'ятіння та ін.) для задовільнення питних потреб на судні. По-друге, ті ж фахівці зобов'язані проінформувати про це СЕС на водному транспорті у порту приписки судна і отримати консультацію.
3.9. На суднах, які не обладнані пристроями для знезаражування води, дезінфекцію води повинен виконувати судновий лікар (судновий працівник, виконуючий функції медичного працівника) при участі інших членів екіпажу. Знезаражування необхідно проводити також при надходженні прісної води на судно в іноземних портах (без відповідного сертифіката) і не рідше 1 разу в 10 днів при її зберіганні на судні - використовуючи для цього препарати хлору та контролюючи концентрацію залишкового активного хлору у воді через 30 хвилин після обробки.
4. Санітарно-гігієнічний нагляд за приготуванням води на судні
4.1. На суднах, які обладнані станціями/пристроями приготування води (СПВ, СППВ, ППВ), повинні бути в наявності та пред'являтися представникам санітарно-епідеміологічної служби слідуючі документи:
- "Сертифікат на пристрій для приготування води" (додаток 1);
- "Часопис обліку приготування та використання води, приготованої в СПВ".
Продовження строку дії "Сертифіката на СППВ" здійснюють працівники державної СЕС на водному транспорті після обстеження умов роботи СППВ і водозабезпечення судна безпосередньо у рейсі або на підставі висновку суднового медичного працівника та результатів досліджень приготованої на судні води в лабораторіях СЕС на водному транспорті.
4.2. При обладнанні морських суден станціями/пристроями приготування води (СППВ, СПВ, ППВ) - під час ремонту, відстою суден - санітарно-гігієнічну оцінку та приймання СППВ (СПВ, ППВ) здійснюють представники державної СЕС на водному транспорті і судновий фахівець, відповідальний за водопостачання судна, під час ходових випробувань у відповідності до "Положення про санітарно-гігієнічну оцінку та прийомку суднових станцій приготування води з морської забортної" (1990).
4.3. Фахівці судна, які відповідають за його водопостачання, у т. ч. судновий лікар (працівник, виконуючий його функції), зобов'язані контролювати на протязі рейсу дотримання гігієнічних вимог до:
- умов отримання опрісненої води на судні;
- приміщень, в яких розміщена СППВ;
- приміщень для зберігання запасу солей на судні;
- проведення мінералізації і дезінфекції води в СППВ;
- умов зберігання та використання приготованої на судні води.
4.4. Мінералізація приготованої води, яка призначається для використання для питного водопостачання і для господарсько-побутових потреб, повинна бути 250 - 500 мг/куб. дм. Допускається зниження мінералізації такої води до 100 мг/куб. дм.
Забороняється використання для питних потреб та миття опрісненої води без додаткової мінералізації (мінералізацію слід проводити лише методами, погодженими Міністерством охорони здоров'я).
4.5. Контроль за якістю приготованої на судні води здійснює судновий лікар (судновий працівник, виконуючий його функції) із залученням технічного персоналу, який контролює. технічну (котлову) воду з використанням суднової лабораторії.
Для вирішення питання про достатність корекції мінерального складу води, приготованої на борту судна, необхідно визначити концентрацію у воді хлоридів, загальну жорсткість і загальну лужність. Оскільки останніх два показники якості води є складовими критерію фізіологічної повноцінності води, яка визначає мінімально необхідні, оптимальні і максимально нешкідливі для організму людини сумарні концентрації компонентів води, то результати, що отримані при визначенні трьох вищеназваних показників, дозволяють оцінити, по-перше, достатність розчинення у мінералізаторі введених компонентів солей (загальна жорсткість - 1-го і 2-го компонентів, загальна лужність - 3-го компонента) і, по-друге, хімічну нешкідливість приготованої води. Нарешті, враховуючи те, що в суднову опріснену воду вносять набір солей із стандартного (заводського) пакування - отримані результати дозволяють орієнтовно оцінити також загальну мінералізацію приготованої води.
При використанні на судні інших методів приготування води (ультрафільтрації, електродіалізу, зворотнього осмосу та ін.) для орієнтовного вирішення питання про ступінь її мінералізації допустимим є визначення сухого залишку води.
Виявивши невідповідність якості приготованої води нормативним вимогам, судновий працівник, відповідний за водопостачання судна, зобов'язаний проінформувати про це капітана, старшого помічника капітана та старшого механіка судна для з'ясування та усунення причин і припинити подачу екіпажу недоброякісної питної води.
4.6. Повний лабораторний контроль показників якості води, приготованої в СППВ (СПВ, ППВ) на судні, здійснюють фахівці лабораторії СЕС на водному транспорті під час приходу судна до порту припису не рідше 1 разу на рік. Відбір зразків води для цього дослідження робить судновий фахівець, відповідальний за водопостачання судна, за 1 добу до приходу судна у порт припису (за домовленістю та дорученням фахівців СЕС на водному транспорті).
5. Санітарно-гігієнічний нагляд за дезінфекцією води та системи водопостачання на судні
5.1. Нагляд за якістю дезінфекції води на судні здійснюють:
- на протязі рейсу - судновий фахівець, відповідальний за водопостачання судна і проінструктований у СЕС на водному транспорті;
- в порту припису судна - працівники відповідної СЕС на водному транспорті (контроль за показниками епідемічної нешкідливості води).
5.2. Дезінфекцію системи водопостачання судна (за місцем його будування, ремонту чи відстою) виконують фахівці дезінфекційних відділів СЕС на водному транспорті (або спеціально підготовані працівники служби водозабезпечення порту, суднобудівного чи судноремонтного заводу) при:
- підготовці судна до експлуатації після побудови, ремонту чи міжрейсового відстою;
- проведенні робіт з ремонту системи водопостачання, при яких в систему водопостачання могло бути внесено бактеріальне забруднення (заміна або ремонт насосів, секцій трубопроводів, роботи в цистернах для зберігання води та ін.);
- погіршенні якості суднового запасу води з санітарно-бактеріологічних показників, яке не усувається після дворазового знезаражування води.
На суднах, де є озонатор, рішення про необхідність проведення дезінфекції системи водопостачання в період рейсу може прийняти судновий фахівець, відповідальний за водозабезпечення судна (у т. ч. - судновий лікар або фахівець, виконуючий його функції), після узгодження з адміністрацією судна (при отриманні на судно води без сертифіката у портах, несприятливих за епідеміологічним станом).
5.3. Контроль ефективності дезінфекції системи водопостачання проводять:
- у лабораторіях СЕС на водному транспорті - шляхом визначення санітарно-бактеріологічних показників якості води;
- у період рейсу (судновий фахівець, відповідальний за водозабезпечення судна) - по концентрації залишкового озону у воді.
Додаток 1
Сертифікат на станцію для приготування питної води на т/х "________"
Виданий "___" ________ ____ р.
(найменування санітарно-
епідеміологічної установи,
що видала сертифікат)
__________________________
1. Тип станції для приготування води ________________________
2. Номери цистерн для зберігання води, їх ємності ___________
_______________________________
3. Посада, прізвище та ім'я осіб, відповідальних за
приготування води на судні і контроль її якості. Де і коли
проходили спецпідготовку, відповідний інструктаж
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
4. Висновок. Вода, приготована на т/х ___, відповідає вимогам державного санітарного законодавства України.
Сертифікат дійсний до "___" ____________ ____ р.
Посада, прізвище та ім'я оформляючого Підпис
сертифікат _________________________
____________________________________
Печатка
Додаток 2
Додаткові санітарно-індикаторні показники для визначення якості води на судні (в залежності від виду антикорозійного покриття цистерн для зберігання води)
------------------------------------------------------------------
| Тип покриття |Досліджуванні | Методика проведення |
|антикорозійного | показники | досліджень |
|-----------------+--------------+-------------------------------|
|КО-42 |Кремній |"Справочник по свойствам, |
| | |методам анализа и очистке |
| | |воды" (под редакцией Л. А. |
| | |Кульского). - К.: Наукова |
| | |думка, 1980, т. 1, 2, 1206 с. |
| |--------------+-------------------------------|
| |Цинк |ГОСТ 18293-72 |
| |--------------+-------------------------------|
| |Залізо |ГОСТ 4011-72 |
|-----------------+--------------+-------------------------------|
|В-ЖС-41 |Кремній | |
| |--------------+-------------------------------|
| |Цинк | |
| |--------------+-------------------------------|
| |Залізо | |
|-----------------+--------------+-------------------------------|
|Сілікацинк |Кремній | |
|0.1; 3 |--------------+-------------------------------|
| |Цинк | |
| |--------------+-------------------------------|
| |Залізо | |
|-----------------+--------------+-------------------------------|
|ХС-76 |Алюміній |ГОСТ 18165-81 |
| |--------------+-------------------------------|
| |Залізо | |
|-----------------+--------------+-------------------------------|
|Цементне |Хром |"Справочник..." - К., 1980. |
| |(загальний) | |
| |--------------+-------------------------------|
| |Кремній | |
| |--------------+-------------------------------|
| |Залізо | |
------------------------------------------------------------------
Додаток 3
Методики визначення залишкового озону у воді
1. ГОСТ 18301-72 "Вода питьевая. Методы определения содержания остаточного озона".
2. Потенціометричний метод визначення залишкового озону в воді (орієнтовний).
Принцип методу:
Зіставлення виміряного окисно-відновлюваного потенціалу (ОВП) води із заданою величиною найменшого гарантованого значення ОВП, при якому якість питної води відповідає нормативам із вірогідністю 95 %.
Метод наведено у "Методических указаниях по контролю качества питьевой воды на судах потенциометрическим методом" (М: МЗ СССР, 1987).
3. Експрес-метод визначення вмісту залишкового озону у воді з використанням йодистого калію та крохмалю.
3.1. Принцип методу:
Метод оснований на оцінці інтенсивності забарвлення розчину при взаємодії крохмалю з йодом, який витісняється озоном досліджуваної води з йодистого калію.
3.2. Прилади, реактиви.
- Посуд лабораторний скляний: пробірки ємністю 10 куб. см (однакового діаметру і товщини стінок); піпетки мірні ємністю 2 куб. см;
- штатив для пробірок;
- калій йодистий (ч. д. а.);
- крохмаль розчинний (ч. д. а.).
3.3. Проведення аналізу.
Аналіз проби проводять відразу після відбору води (проміжок часу між відбором проби та визначенням не може перевищувати 15 хвилин!). В пробірку, що містить 1,5 куб. см 2 % розчину йодистого калію, приливають 2 куб. см досліджуваної води, ретельно перемішують, добавляють 1 куб. см свіжоприготованого 0,5 % розчину крохмалю, знову перемішують.
Рекомендовано використання спеціальних пробірок з нанесеними відмітками 1.5; 3.5; 4.5 куб. см.
3.4. Аналіз результатів.
Порівнюючи на білому фоні забарвлення розчину, що з'явилося в пробірці, із шкалою забарвлень (див. нижче), вибирають найбільш близьке по відтінку шкали і по надпису проти нього зчитують орієнтовну концентрацію залишкового озону в досліджуваній воді.
Шкала забарвлень
----------------------------------------------------------------------
| Колір |Відсутній|Світло-блакитний|Блакитний|Світло-синій|Синій|
|забарвлення | | | | | |
|------------+---------+----------------+---------+------------+-----|
|Вміст озону,| 0 | 0.1 - 0.2 | 0.3 | 0.4 | 0.5 |
|мг/куб. дм | | | | | |
----------------------------------------------------------------------
Надруковано: Головне санітарно-епідеміологічне управління
Міністерства охорони здоров'я України. "Збірник
важливих офіційних матеріалів з санітарних і
протиепідемічних питань", т. 4, Київ, 1999 р.