ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
МОНОПРИЛ
(MONOPRIL(R))
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: фозиноприл; [1(S*(R*)], 2альфа,4бета]-4-циклогексил-1-[[[2-метил-1-(1-оксипропокси) пропокси] (4-феніл бутил) фосфініл] ацетил]-L-проліну натрієва сіль;
основні фізико-хімічні властивості: Моноприл 10 мг (або 20 мг)- таблетки білого або майже білого кольору, практично без запаху, округлі, знасічкою з одного боку та видавленими цифрами “158”(на таблетках по 10 мг) та“609” (на таблетках по 20 мг) з іншого боку;
склад: 1 таблетка містить 10 мг або 20 мгфозиноприлу натрію;
допоміжні речовини: лактоза безводна, целюлоза мікрокристалічна , кросповідон, спирт етиловий, повідон, натрію стеарилфумарат.
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група.
Інгібітори ангіотензинперетворюючего ферменту (АПФ). Код АТС С 09А А 09.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ) каталізує перетвореннядека пептиду ангіотензину-I в октапептид ангіотензин-II. Ангіотензин-II являє собою потужну судинозвужувальну речовину, що також стимулює секрецію з кори надниркових залоз альдостерону, сприяючи затримці іонів натрію і рідини в організмі. Антигіпертензивна дія фозиноприлу пов’язана головним чином зі специфічним конкурентним пригніченням АПФ. Це приводить до зниження рівняангіотензину-II у крові, що викликає зниження вазоконстрикції і зменшення секреції альдостерону з подальшим зменшенням затримки води та іонів натрію в організмі, одночасно з цим зростає вміст іонів калію в плазмі крові (у середньому 0,1 мекв/л).
При однократному прийомі фозиноприлу натрію в дозі від 10 до 40 мг більше 90% ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) сироватки крові блокувалосьпротягом від 2 до 12 годин та на 24-ту годину заблокованим залишалось 85%, 93% і 93% АПФ відповідно до дози 10, 20 та 40 мг.
Крім того, фозиноприл пригнічує метаболічну деградаціюбрадикініну - пептиду, що має потужний вазодилятируючий ефект, що також сприяєантигіпертензивній дії.
У хворих на артеріальну гіпертензію різного ступеня (від легкої дотяжкої) внаслідок застосування фозиноприлу знижується артеріальний тиск майже однаково як у положенні стоячи, так і в положенні лежачи на спині. При лікуванні препаратом хворих на артеріальну гіпертензію без будь-яких ускладнень ортостатична гіпотензія спостерігається рідко. Фозиноприл починає знижувати артеріальний тиск протягом вже першої години після перорального прийому, а максимальне зниження артеріального тиску досягається через 2-6 годин після прийому. При звичайній добовій дозі антигіпертензивна дія препаратуМоноприл триває 24 години. Подібна активність препарату відмічається серед усіх вікових груп, включаючи молодих і літніх хворих.
Антигіпертензивний ефект препарату Моноприл зберігається при тривалому застосуванні; толерантність до препарату не розвивається. Як і при застосуванні інших інгібіторів АПФ, для досягнення максимального антигіпертензивного ефекту деяким хворим потрібно від 2 до 4 тижнів. Після раптового припинення застосування препарату Моноприл різкого підйому артеріального тиску внаслідок ефекту відміни не спостерігається.
У хворих із серцевою недостатністю позитивні ефекти фозиноприлудосягаються головним чином через пригнічення ренін-альдостеронової системи; пригнічення ангіотензинперетворюючого ферменту викликає зниженняпост навантаження на міокард, а також, деякою мірою, – перед навантаження.
Фозиноприл підвищує стійкість до фізичного навантаження, поліпшує клінічну симптоматику серцевої недостатності.
Фармакокінетика.
Після перорального прийому всмоктування фозиноприлунатрію становить приблизно 30-40%. Ступінь всмоктування фозиноприлу натрію не залежить від часу прийому їжі, але швидкість усмоктування останнього при прийомі після їди може уповільнюватися. Перетворення фозиноприлу під дією естераз у фозиноприлат відбувається переважно в печінці. При порушеній функції печінки швидкість гідролізу може бути уповільнена, а ступінь перетворення помітно не міняється. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається приблизно через 3 години і не залежить від прийнятої дози. Після одноразового перорального прийому однієї або декількох доз фармакокінетичні параметри Сmaxі AUC (ППК – площа під кривою) прямо пропорційні загальній прийнятій дозіфозиноприлу.
Фозиноприлат зв’язаний з білками крові на => 95%, має відносно малий обсяг розподілу й незначною мірою зв’язаний із клітинними компонентами крові.
Фозиноприл натрію виводиться з організму в однаковій мірі з жовчю тасечею, печінкою і нирками. У хворих на артеріальну гіпертензію при нормальній функції нирок і печінки період напів виведення фозиноприлату становить приблизно 11,5 години. У хворих із серцевою недостатністю період напів виведення становить приблизно 14 годин.
У хворих з порушеною функцією нирок (кліренс креатині ну < 80мл/хв/1,73 м2) загальний кліренс фозиноприлату з організму приблизно вдвічі нижчий, ніж у хворих з нормальною функцією нирок, тоді як всмоктування, біодоступність і зв’язування з білками помітно не змінені. Знижене виведення нирками компенсується підвищеним виведенням печінкою. Помірне збільшення значень AUC у плазмі крові (менш ніж удвічі порівняно з нормою) спостерігалосьу хворих з нирковою недостатністю різного ступеня, включаючи ниркову недостатність у термінальній стадії (кліренс креатині ну < 10 мл/хв/1,73 м2).
У хворих з порушеною функцією печінки (при алкогольному або біліарномуцирозі) швидкість гідролізу фозиноприлу може бути знижена, але ступінь гідролізу помітно не змінюється. Загальний кліренс фозиноприлату з організму утаких хворих зменшується приблизно вдвічі у порівнянні з хворими з нормальною функцією печінки.
У чоловіків від 65 до 74 років із клінічно нормальною функцією нирок і печінки помітних розходжень у фармакокінетичних параметрахфозиноприлату порівняно з молодими хворими (20-35 років) не спостерігається.
Показання для застосування.
Артеріальна гіпертензія.
Серцева недостатність.
Спосіб застосування та дози.
Артеріальна гіпертензія
Рекомендована початкова доза препарату Моноприл становить 10 мг одинраз на день. Дозу необхідно підбирати залежно від зміни артеріального тиску. Звичайно доза становить від 10 до 40 мг один раз на день. Якщо артеріальний тиск не вдається достатньою мірою нормалізувати в разі застосування тільки одного препарату Моноприл, схема лікування може бути доповнена діуретиком.
Серцева недостатність
Рекомендована початкова доза препарату Моноприл становить 10 мг одинраз на день. Лікування слід починати в умовах пильного медичного спостереження. Якщо початкова доза препарату Моноприл добре переноситься, дозу можна підвищувати з тижневим інтервалом залежно від клінічного результату, збільшуючи її максимально до 40 мг один раз на день. Можлива комбінація препарату Моноприлз діуретиком.
Побічна дія.
Як і інші інгібітори АПФ, фозиноприл натрію збільшує рівень ендогенногобрадикініну та впливає на водно-електролітний баланс організму, з чим пов’язанітакі небажані ефекти, як запаморочення, кашель, гіпотензія, м’язово-скелетний біль, нудота і блювання. Однак можливі і більш серйозні побічні ефекти.
Ангіо невротичний набряк
Повідомлялося про розвиток ангіо невротичного набряку у хворих, які одержували інгібітори АПФ. Якщо це відбувається в ході лікування препаратомМоноприл, лікування слід негайно припинити. Хворі повинні негайно повідомити лікаря про появу набряків на обличчі, очах, губах і язику, про звуження гортані або утруднення дихання. В таких випадках необхідно швидке підшкірне введення розчину адреналіну (1:1 000).
Анафілактоїдні реакції під часдесенсибілізаційного лікування
При проведенні десенсибілізації хворим, які одержують лікування інгібіторами АПФ, необхідно дотримуватися обережності.
Анафілактоїдні реакції під час діалізу через мембрани високої проникності
Повідомлялося про анафілактоїдні реакції у хворих, які одержують лікування інгібітором АПФ, при проведенні гемодіалізу через мембрани високої проникності. Анафілактоїдні реакції також відмічались у хворих, яким проводилися процедури аферезу ліпопротеїдів низької щільності з адсорбцією надекстран сульфат. Для таких хворих слід розглянути можливість використаннядіалізних мембран іншого типу або іншого медикаментозного лікування.
Нейтропенія/агранулоцит оз
Повідомлялося, що рідко інгібітори АПФ спричинюють агранулоцит оз і пригнічення функції кісткового мозку; ці явища відмічаються частіше у хворих із порушенням функції нирок, особливо якщо вони також хворіють на колагеноз судин (системний червоний вовчак або склеродермія). У таких хворих необхідно контролю вати показники клітин білої крові.
Порушення функції печінки
При появі помітної жовтяничності та вираженого підвищення активності ферментів печінки лікування препаратом Моноприл слід припинити та призначити відповідне лікування.
Печінкова недостатність
Рідко використання інгібіторів АПФ пов’язували із синдромом, що починається з холестатичної жовтухи і далі переходить в активно прогресуючий некроз печінки і/іноді призводить до летального наслідку. Механізм цього синдрому залишається невідомим.
Якщо у хворих на фоні лікування інгібіторами АПФ виникає помітнажовтяничність і виражене підвищення активності ферментів печінки, їм слід відмінити прийом інгібіторів АПФ і призначити відповідне лікування.
Артеріальна гіпотензія
У поодиноких випадках у хворих з неускладненою формою артеріальної гіпертензії розвиток артеріальної гіпотензії пов’язували із застосуванням препарату Моноприл. Симптоматична гіпотензія при застосуванні інгібіторів АПФнайбільш імовірна у хворих після інтенсивного лікування діуретиками і/абодієти, що обмежує зміст солі, або при проведенні ниркового діалізу. Тимчасова гіпотензивна реакція не є протипоказанням для застосування препарату після проведення заходів щодо гідратації організму.
У хворих із серцевою недостатністю за наявності або відсутності ниркової недостатності лікування інгібіторами АПФ може спричинювати зайвийантигіпертензивний ефект, котрий може призвести до олігурії або азотемії, а в поодиноких випадках - до гострої ниркової недостатності та летального кінця. Тому при лікуванні хронічної серцевої недостатності препаратом Моноприлнеобхідно пильно спостерігати за хворим, особливо протягом перших двох тижнів лікування, а також при будь-якому збільшенні дози фозиноприлу або діуретика.
Порушення функції нирок
У хворих на артеріальну гіпертензію зі стенозом ниркової артерії однієїабо двох нирок, а також при одночасному застосуванні діуретиків без ознак захворювання ниркових судин під час лікування інгібіторами АПФ може збільшуватись рівень азоту сечовини крові та креатині ну сироватки. Ці ефекти звичайно оборотні і минають після припинення лікування. Це може вимагати зниження дози діуретика та/або препарату Моноприл. У хворих з тяжкою серцевою недостатністю, у котрих функція нирок може залежати від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, лікування інгібіторами АПФ можепризести до олігурії або до прогресуючої азотемії і в поодиноких випадках - догострої ниркової недостатності та/або летального кінця.
Гіперкаліємія
У хворих з нирковою недостатністю або у хворих з нормальною функцією нирок, що приймають калійзберігаючі діуретики, калієві добавки і/абосолезамінники, що містять солі калію, інгібітори АПФ збільшують ризик через створення підвищених концентрацій іонів калію в крові.
Хірургічні операції/анестезія
Інгібітори АПФ можуть підсилювати гіпотензивну дію препаратів, що застосовуються для анестезії, та аналгетиків. При розвитку гіпотонії у хворих, які піддаються хірургічним операціям або одержують анестезію, така гіпотонія може бути скоригована шляхом внутрішньо венного введення плазмозамінників.
Протипоказання.
Моноприл протипоказаний хворим з підвищеною чутливістю до препарату тайого складових і хворим з ангіоневротичним набряком в анамнезі, в тому числіідіопатичним, спадковим, та після застосування інших інгібіторів АПФ.
Моноприл протипоказаний під час вагітності. Використання інгібіторівАПФ протягом другого та третього триместрів вагітності опричинює ушкодження абонавіть загибель плоду, що розвивається.
Оскільки Моноприл виявляється у жіночому молоці, препарат не слід застосовувати в період лактації.
Вік до 18 років.
Передозування.
Випадки передозування фозиноприлу натрію не описані, однак, враховуючи фармакологічну дію, основні симптоми передозування можуть бути пов’язані з гіпотензією. Можливо посилення проявів описаних вище побічних реакцій.
Фозиноприлат недостатньою мірою виводиться з організму при проведенні гемодіалізу та перитонеального діалізу.
При передозуванні препарату лікування повинно носити симптоматичний характер: застосування вазопресорних засобів та звичайних сольових розчинів для усунення гіповолемії. Слід відмінити подальший прийом препарату та встановити пильне спостереження за хворим.
Особливості застосування.
Гіпотензія.
Застосування препарату Моноприл лише в поодиноких випадках булопов’язано з гіпотензією (до групи ризику належать пацієнти із застійною серцевою недостатністю, хворі на реноваскулярну гіпертонію, хворі, котрим проводиться нирковий діаліз, та хворі з водно-електролітними порушеннями внаслідок тривалої терапії діуретиками). Хворим з будь-яким із зазначених чинників ризику перед початком лікування препаратом Моноприл може бути показано припинення або зниження дози вживаних діуретиків або виконання інших заходів для забезпечення достатньої гідратації. Лікування таких хворих слід проводити під постійним медичним наглядом. Транзиторний епізод гіпотонії не є протипоказанням для продовження лікування препаратом Моноприл після того, як артеріальний тиск стабілізувався.
Якщо Моноприл призначають хворому, який вже отримує діуретики, лікування слід починати в умовах пильного медичного спостереження за хворим протягом декількох
перших годин і до стабілізації артеріального тиску. Для зменшення ймовірності гіпотензії діуретики слід відмінити за 2-3 дні до початку лікування препаратом Моноприл.
Гіпотензія, що розвинулася після прийому початкової дози препаратуМоноприл, не повинна заважати подальшому ретельному підбору дози після ефективного усунення її симптомів.
Хворі похилого віку.
Коригування дози для хворих від 65 років і старше не потрібно, вонаможе бути такою же як і у молодих хворих. Однак неможливо виключити ймовірність більшої чутливості до препарату у літніх хворих.
Порушення функції нирок або печінки.
У зв’язку з наявністю двох врівноважуючих один одного шляхів виділенняфозиноприлату з організму зниження доз для хворих з порушеною функцією нирокабо печінки звичайно не потрібне.
Використання в педіатрії.
Безпека та ефективність застосування препарату для лікування дітей невстановлені.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Діуретики
Як і у випадку з іншими інгібіторами АПФ, при використанні препаратуМоноприл разом з діуретиками може розвиватися сильний гіпотензивний ефект.
Підвищене виділення іонів калію з організму при прийомі більшостідіуретиків може знижуватись в разі одночасного лікування препаратом Моноприл.
Калійзберігаючі діуретики та препарати калію
При вживанні одночасно з препаратом Моноприл можуть призводити догіперкаліємії, і хворі перед лікуванням речовинами такого типу повинні піддаватися моніторингу щодо вмісту калію в сироватці через короткі проміжки часу.
Антациди
Одночасне застосування антацидів (алюмінію або магнію гідроксиду) може знижувати всмоктування препарату Моноприл зі шлунково-кишкового тракту, що призводить до зниження концентрації цього препарату в сироватці. Тому, якщо пацієнт приймає антацидні засоби, то Моноприл слід приймати окремо з інтервалом не менше 2 годин.
Літій
У хворих, які одержують Моноприл одночасно із солями літію, може підвищитися концентрація літію в сироватці. У разі одночасного застосуваннядіуретика ризик розвитку токсичності солей літію може зростати.
Не стероїдні протизапальні засоби
Повідомлялося, що індометацин може знижувати антигіпертензивну діюінших інгібіторів АПФ, особливо у хворих на низькоренінову гіпертензію. Іншіне стероїдні протизапальні агенти (наприклад аспірин) можуть мати аналогічну дію.
Інші взаємодії
Не спостерігався взаємозв’язок між дією препарату Моноприл і часом прийому їжі. Біодоступність фосиноприлату не змінюється при спільному застосуванні препарату з хлорталідоном, ніфедипіном, пропранололом, гідрохлоротіазидом, циметидином, метоклопрамідом, пропантеліном, дигоксином, аспірином і варфарином. Ні параметри, що характеризують біодоступність ізв’язування варфарину з білками, ні його антикоагулянт на дія помітним чином не змінюються при одночасному застосуванні препарату Моноприл із зазначеними лікарськими препаратами.
Умови та термін зберігання.
ЗБЕРІГАТИ В НЕДОСТУПНОМУ ДЛЯ ДІТЕЙ МІСЦІ.
Зберігати в сухому місці при температурі 15-25 °С. Источник
Термін придатності - 3 роки.