Нормативна база

Лікарські засоби

Інші розділи

Зворотній зв'язок

ПАРАМІН
Назва: ПАРАМІН
Міжнародна непатентована назва: Sodium aminosalicylate
Виробник: Вінус Ремедіс Лімітед, Індія
Лікарська форма: Розчин для інфузій
Форма випуску: Розчин для інфузій 3 % по 100 мл, або по 200 мл, або по 400 мл у флаконах № 1
Діючі речовини: 100 мл розчину містять: натрію аміносаліцилату - 3 г
Допоміжні речовини: Динатрію едетат, натрію сульфат безводний, вода для ін'єкцій
Фармакотерапевтична група: Протитуберкульозні препарати
Показання: Активний, прогресуючий, головним чином фіброзно-кавернозний туберкульоз, поза легеневий туберкульоз різної локалізації, який раніше неефективно лікувався поєд наннями різних протитуберкульозних пре паратів. Комбіновані схеми хіміотерапії ту беркульозу.
Термін придатності: 1р.
Номер реєстраційного посвідчення: UA/0430/01/01
Термін дії посвідчення: з 27.11.2008 по 27.11.2013
Термін дії реєстраційного посвідчення закінчився.
Пошук даних про реєстрацію препарату ПАРАМІН
АТ код: J04AA02
Наказ МОЗ: 685 від 27.11.2008


    Інструкція для застосування ПАРАМІН

    ІНСТРУКЦІЯ

    для медичного застосування препарату

    ПАРАМІН

    (PARAMIN)


    Склад.

    Діюча речовина: 100 мл розчину містять натрію пара аміносаліцилату – 3 г;

    допоміжні речовини: динатрію едетат, натрію сульфат безводний, вода для ін’єкцій.


    Лікарська форма. Розчин для інфузій.


    Фармакотерапевтична група. Протитуберкульозні засоби. Код АТС J04A A02.


    Клінічні характеристики.

    Показання. Активний, прогресуючий, головним чином фіброзно-кавернозний туберкульоз легень, поза легеневий туберкульоз різної локалізації, який раніше неефективно лікувався поєднаннями різних протитуберкульозних препаратів. У комбінованих схемах хіміотерапії туберкульозу.


    Протипоказання. Внутрішньо венне введення протипоказане при гепатитах, нефрозонефритах, мікседемі, серцево-судинній недостатності ІІ-ІІІ стадії, тяжкому атеросклерозі, тромбофлебітах, порушенні згортання крові. Відома непереносимість саліцилатів. Дитячий вік (призначають у іншій лікарській формі). Через відсутність даних про безпеку не слід призначати вагітним та жінкам у період лактації.


    Спосіб застосування та дози. Розчин Параміну вводять внутрішньо венно краплинно, починаючи з 15 крапель на хвилину. При відсутності місцевих та загальних реакцій швидкість введення збільшують до 40 – 60 крапель на хвилину. При першому вливанні дорослим вводять 200 мл 3% розчину. При відсутності побічних реакцій дозу дорослим збільшують до 400 мл на добу і вводять її 5 – 6 разів на тиждень або через день почергово з пероральним прийомом Параміну. Курс лікування становить 1 – 2 місяці, іноді більше.


    Побічні реакції.

    При застосуванні Параміну можуть спостерігатися побічні явища. Вони звичайно зменшуються при зниженні дози або короткочасній перерві в лікуванні; менш виражені при рівномірному триразовому режимі харчування.

    З боку шлунково-кишкового тракту: зниження апетиту, нудота, блювання, біль у животі, пронос або запор, метеоризм, підвищення активності " печінкових" трансаміназ, гіпербілірубінемія, гепатомегалія і хворобливість печінки (лікарський гепатит).

    З боку сечостатевої системи: протеїнурія, гематурія, кристалурія.

    З боку ендокринної системи: особливо при тривалому застосуванні можливі гіпотиреоз, зоб (зобогенний ефект), мікседема (у великих дозах Прамін має антитиреоїдну дію); гіперглікемія.
    З боку імунної системи: кропив’янка, пурпура, енатема, пропасниця, астматичні явища (бронхоспазм), артралгія (болі в суглобах), еозинофілі я, токсико-алергічні реакції. При алергічних проявах призначають антигістамінні засоби, кальцію хлорид, кислоту аскорбінову, при затяжних алергічних реакціях – кортикостероїди.

    Місцеві реакції: гематоми, флебіти.

    Загальні реакції: відчуття жару, підвищення температури тіла, при порушенні техніки вливання можливі шокові явища.


    Передозування. Можливі диспепсичні явища, пропасні, шокові стани. При вказаних проявах введення препарату слід негайно припинити. Терапія симптоматична.


    Застосування в період вагітності або годування груддю. Препарат протипоказаний у період вагітності.   Під час застосування препарату годування груддю слід припинити.


    Діти. Для лікування дітей препарат застосовують у іншій лікарській формі.


    Особливості застосування. Для запобігання   появи гематом та флебітів застосовують тонкі голки і почергове введення в різні вени. З метою уникнення шокових станів розчин слід вводити повільно. Під час лікування слід проводити лабораторний контроль сечі і функціонального стану печінки. При тривалому застосуванні виявляє антитиреоїдну дію, тому з обережністю призначають хворим з гіпофункцією щитоподібної залози.

    Під час терапії забороняється вживання алкоголю та паління.


    Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами. Немає даних щодо впливу препарату на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботу з іншими механізмами.


    Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Щоб уникнути розвитку медикаментозної резистентності мікробів, при терапії туберкульозу одночасно застосовують декілька, звичайно 2 – 3 або навіть 4 препарати з різними механізмами впливу на мікро бактерії.

    Якщо лікування препаратами основної групи неефективне або має місце погана переносимість, у подальшій терапії застосовують комбінації запасних препаратів. Парамін поєднують з іншими, ефективнішими протитуберкульозними препаратами (ізоніазидом або іншими препаратами гідразиду ізонікотинової кислоти, циклосерином, канаміцином).

    Комбінована терапія уповільнює утворення резистентності і посилює дію препаратів. У сполученні з ізоніазидом – протитуберкульозна дія посилюється через підвищення його рівня в плазмі, але можлива гемолітична анемія; зі стрептоміцином – протитуберкульозна дія посилюється; при одночасному застосуванні з барбітуратами і бутадіоном дія Параміну посилюється; з димедролом – дія знижується; дія антикоагулянтів посилюється через пригнічення синтезу протромбіну в печінці. При прийомі внутрішньо Парамін уповільнює всмоктування ціанокоболаміну, при одночасному застосуванні цих препаратів посилюється токсичність дифеніну через його інактивацію; при поєднанні ПАСК з амінофеназоном дія останнього посилюється.


    Фармакологічні властивості.

    Фармакодинаміка. Препарат має бактеріостатичну активність до мікобактерій туберкульозу, у поєднанні з іншими протитуберкульозними препаратами сповільнює розвиток медикаментозної резистентності і підсилює дію відповідних препаратів. Туберкулостатичний ефект Параміну обумовлений його конкурентними взаємовідносинами з парааміно бензойною і пантотеновою кислотами і біотином, які є факторами росту мікобактерій.

    Фармакокінетика. При внутрішньо венному введенні майже миттєво проникає в органи і тканини і створює в них високі концентрації. Препарат метаболізується головним чином у печінці через 30 – 60 хв. після введення, де відбувається його ацетилювання і з’єднання з гліцином. За добу із сечею виводиться 90 – 100 % уведеної дози.


    Фармацевтичні характеристики.

    Основні фізико-хімічні властивості: прозора рідина злегка жовтуватого кольору.


    Несумісність. Дані щодо сумісності розчину для інфузій Парамін з іншими розчинами обмежені, тому не слід змішувати в одній ємності з іншими лікарськими засобами.


    Термін придатності. 1 рік.


    Умови зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, захищеному від світла місці, при температурі 8 – 15оС.


    Упаковка. По 100, 200 і 400 мл у флаконах, 1 флакон у картонній коробці.


    Категорія відпуску. За рецептом.


    Виробник. ВІНУС РЕМЕДІС ЛІМІТЕД, Індія. Источник


    Місцезнаходження. 51-52, Індустріальна площа – І, Панчкула – 134109 (Харіана), Індія





    На сайті також шукають: Цитрамон в, Семакс інструкція, Спазмомен застосування, Постеризан побічні дії, Маммолептин протипоказання