ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

НЕБІЛЕТ®

NEBILET®

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: nebivolol;[2R*[R8[R8(S8)]]]-a,a’-[імінобіс (метилен) бів[6-фторо-3,4-дигідро-2Н-1-бензопіран-2метанолу]гідро хлорид;

основні фізико-хімічні властивості: круглі, двоопуклі таблетки, що легко поділяються, майже зовсім білого кольору, знасічкою для ділення з одного боку;

склад: 1 таблетка містить 5,45 мг небівололугідро хлориду, що еквівалентно 5 мг небівололу;

допоміжні речовини: лактози моногідрат; крохмаль кукурудзяний; натрієва сіль “зшитої”карбоксим етилцелюлози; гідроксим етилцелюлоза 15 мПа× с; полісорбат 80; целюлоза мікрокристалічна; кремнію діоксид високодисперсний; магнію стеарат.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Селективні блокаториβ-адренорецепторів.

Код АТС С 07АВ 12.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Небіволол являє собою рацемат, який складається з двох енантомірів: SRRR-небівололу (D-небіволол ) та RSSS-небівололу (L-небіволол). Він поєднує дві фармакологічні властивості:

- завдяки D-енантоміру небівололє конкурентним і селективним блокатором β₁- адренорецепторів;

- завдяки L-енантоміру він має“м’які” вазодилататорні властивості внаслідок метаболічної взаємодії зL-аргініном/оксидом азоту (NO).

При одноразовому і повторному застосуванні небівололу знижується частота серцевих скорочень у стані спокою і при навантаженні як в осіб з нормальним артеріальним тиском, так і у хворих на артеріальну гіпертензію. Антигіпертензивний ефект при довго тривалому лікуванні зберігається. У терапевтичних дозах α-адренергічний антагонізм не спостерігається. Небіволол не має симпатикоміметичної активності. У фармакологічних дозах мембраностабілізуюча активність небівололу відсутня. Уздорових пробандів небіволол не чинить суттєвого впливу на навантаження чи витривалості.

Фармакокінетика. Після перорального прийому відбувається швидке всмоктування обох енантомірів небівололу. На всмоктування небівололу їжа не впливає, тому його можна приймати незалежно від прийому їжі. Небіволол метаболізується в печінці, зокрема з утворенням активнихгідроксиметаболітів. Біодоступність перорально введеного небівололу становить у середньому 12 % у швидкометаболізуючих осіб та є майже повною – в осіб з повільною метаболізацією. Виходячи з різниці швидкості метаболізації, дозуванняНебілету^® потрібно встановлювати залежно від індивідуальних потреб пацієнта; особи з повільною метаболізацією потребують нижчих доз. В осіб ізшвидкою метаболізацією значення періоду напів виведення енантомірів небівололу зплазми становлять у середньому 10 годин, а в осіб з повільною метаболізацією ці значення у 3-5 разів більші. Концентрації у плазмі, які становлять від 1 до 30мг небівололу, пропорційні дозі. Вік людини на фармакокінетику небівололу невпливає.

Показання для застосування. Артеріальна гіпертензія. Лікування хронічної серцевої недостатності з дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду ≤ 35%) як додаткова терапія в комбінації з інгібіторами АПФ, діуретиками, антагоністами ангіотензину ІІ та/або препаратами наперстянки.

Спосіб застосування та дози. Артеріальна гіпертензія. Доза становить 1таблетку (5 мг небівололу) на добу; краще приймати її завжди в один і той жечас. Таблетку можна приймати під час їди. Антигіпертензивний ефект виявляється через 1-2 тижні лікування. У деяких випадках оптимальна дія досягається лише 4тижні по тому. Хронічна серцева недостатність. Лікування Небілетом^®повинно розпочинатися при поступовому збільшенні дози відповідно до такої схеми: початкова доза, що становить 2,5 мг небівололу один раз на добу, можебути, залежно від переносимо ті, збільшена до 5-10 мг небівололу один раз надобу (підвищення дози повинно відбуватися з 14-денним інтервалом). Максимальна рекомендована доза становить 10 мг небівололу один раз на добу. У хворих ізтяжкою формою серцевої недостатності (за класифікацією NYHA ≥ ІІІ), які лікуються діуретиками, може спостерігатися значне зниження артеріального тиску після першої дози Небілету^®, а також після збільшення дози препарату. Тому такі пацієнти повинні знаходитись під контролем лікаря протягом приблизно двох годин після прийому першої дози Небілету^® та після підвищення дози препарату, для того щоб запобігти розвитку неконтрольованої гіпотензивної реакції.

Побічна дія. Побічні дії, які спостерігаються (у більшості випадків вони мають легку або помірно виражену форму), класифіковніза системами органів і частотою їх виникнення.

Крім цього, повідомлялось про такі побічні дії, які спричинюються деякими b-адрено блокаторами: галюцинації, психози, сплутаність свідомості, холодні/ціанотичні кінцівки, синдром Рейно, сухість очей і окуломукокутаннатоксичність за типом практололу.

Протипоказання. Підвищена чутливість до діючої речовини чидо одної із допоміжних речовин. Печінкова недостатність або обмеження функції печінки. Вагітність і період годування груддю. Блокатори b-адренорецепторівпротипоказані при кардіогенному шоці; нелікованій серцевій недостатності; синдромі слабкості синусового вузла; синоаурикулярній блокаді; атріовентрикулярній блокаді ІІ та ІІІ ступеня; бронхоспазмах і бронхіальній астмі в анамнезі; нелікованій феохромоцитомі; метаболічному ацидозі; брадикардії (частота серцевих скорочень менше 50 ударів за хвилину), гіпотензії; тяжких порушеннях периферичного кровообігу.

Передозування. Симптомами передозуванняβ-адрено блокаторами є брадикардія, гіпотензія, бронхоспазм і гостра серцева недостатність. У разі передозування або розвитку гіперергічної реакції слід забезпечити постійний медичний нагляд за пацієнтом та надання йому інтенсивної медичної допомоги. Рекомендується контролю вати рівень вмісту глюкози у крові. Всмоктування діючої речовини, яка ще міститься у травному тракті, можна попередити шляхом промивання шлунка, введенням активованого вугілля та проносних засобів. Може знадобитися проведення штучної вентиляції легенів. Для усунення брадикардії рекомендується введення атропіну чи метил атропіну. Лікування гіпотензії та шоку слід проводити за допомогою плазми абоплазмозамінників і, якщо виникне у цьому потреба, катехоламінів. b-блокуючу діюможна припинити повільним внутрішньо венним введенням ізопреналіну гідро хлориду, починаючи з дози 2,5 мкг/хв, до того часу, поки не встановиться очікуваний ефект. У випадку несприйнятливості можна ізопреналін комбінувати з допаміном. Якщо цей захід не приводить до бажаного результату, можна застосувати внутрішньо венне введення 50 - 100 мкг/кг глюкагону. За необхідності ін’єкціюпротягом години слід повторити і далі, якщо потрібно, провести внутрішньо венну краплинну інфузію глюкагону із розрахунку 70 мкг/кг/год. В екстремальних випадках, наприклад при брадикардії, резистентній до терапії, можна використати водій ритму.

Особливості застосування. При спостереженні за хворими, які приймалинебіволол протягом 3 років, розвиток толерантності до нього не спостерігався. Блокатори β-адренорецепторів можна застосовувати як для моно терапії, так іу комбінації з іншими антигіпертензивними препаратами. До цього часу додатковий гіпотензивний ефект спостерігався лише при комбінованому застосуванні Небілету^®та 12,5 - 25 мг гідрохлортіазиду.

Загальними для блокаторівb-адренорецепторів є певні попередження і заходи перестороги. Серце і судини. Як правило, пацієнтам із нелікованою хронічною серцевою недостатністю блокаториβ-адренорецепторів не слід призначати до того часу, поки їх стан не ста нестабільним. Припиняти терапію блокатором β-адренорецепторів пацієнтам, якімають ішемічну хворобу серця, слід поступово, тобто протягом 1-2 тижнів. За необхідності, щоб запобігти загостренню захворювання, рекомендується одночасно починати лікування препаратом-заміннком. Блокатори β-адренорецепторів можуть спричинювати брадикардію. Якщо пульс у стані спокою понижується до 50-55ударів за хвилину і/чи у пацієнта розвиваються симптоми, які вказують на брадикардію, то дозу рекомендують зменшити. Блокатори β-адренорецепторівслід застосовувати з обережністю при лікуванні:

пацієнтів з порушеннями периферичного кровообігу (синдром Рейно, переміжна кульгавість), оскільки може розвинутися загострення зазначених захворювань;

пацієнтів з атріовентрикулярноюблокадою І ступеня у зв’язку з негативним впливом блокаторівβ-адренорецепторів на провідність;

хворих на стенокардіюПринц метала внаслідок безперешкодної, опосередкованої через a-адренорецепторивазоконстрикції коронарних артерій (блокатори β-адренорецепторів можуть збільшувати частоту і тривалість нападів стенокардії).

Анестезія. Підтримування блокадиβ-адренорецепторів зменшує ризик порушень серцевого ритму під час введенняу наркоз і інтубації. Якщо при підготовці до хірургічного втручання блокадуβ-адренорецепторів переривають, то не менше, ніж за 24 години до цьогослід припинити застосування блокаторів β-адренорецепторів. Обережність потрібна при застосуванні окремих анестетик ів, які спричинюють пригнічення міокарда, таких як циклоп ропан, ефір або трихлоретилен. Появу вагусних реакційу пацієнта можна попередити за допомогою внутрішньо венного введення атропіну.

Обмін речовин і ендокринна патологія. Небілет^® не впливає на вміст глюкози у хворих на цукровий діабет. Незважаючи на це, необхідно бути обережним при застосуванні його для лікування хворих цієї категорії, оскільки небіволол може маскувати деякі ознакигіпоглікемії, наприклад тахікардію та підсилене серцебиття. Блокаториb-адренорецепторів можуть маскувати симптоми тахікардії при гіперфункції щитовидної залози. При раптовому припиненні терапії ці симптоми можуть підсилитися.

Дихальні шляхи. Пацієнтам з обструктивними захворюваннями дихальних шляхів блокаториβ-адренорецепторів слід застосовувати з обережністю, бо може посилитиськонстрикція дихальних шляхів.

Хворі з нирковою недостатністю. Рекомендована початкова доза становить 2,5 мг небівололу на добу. За необхідності добову дозу можна підвищити до 5 мг небівололу.

Інше. Дослідження із застосування препарату для лікування дітей та підлітків не проводились, черезце призначати його дітям не рекомендується. Дослідження впливу Небілету^®на здатність керувати авто транспортом, машинами і механізмами не проводились. Дослідження фармакодинаміки показали, що Небілет^® не впливає на психомоторні функції. При керуванні транспортом чи обслуговуванні технічних засобів слід враховувати, що іноді може мати місце запаморочення і відчуття втоми.

  Для хворих старше 65 років рекомендована початкова доза становить 2,5 мг небівололу на добу. За необхідності її можна збільшити до 5 мг небівололу. Через недостатній досвід лікування препаратом пацієнтів старше 75 років, таким хворим його слід застосовувати під пильним наглядом лікаря. Перш ніж призначати блокаториβ-адренорецепторів хворим із псоріазом в анамнезі, слід ретельно зважити співвідношення між можливим ризиком і користю від їх застосування. Блокаториβ-адренорецепторів можуть підвищити чутливість до алергенів і ступінь тяжкості анафілактичних реакцій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.Загальними для β-адреноблокаторів є певні взаємодії. Антагоністи кальцію. При комбінації блокаторів β-адренорецепторів з антагоністами кальцію типуверапаміл та дилтіазем потрібно дотримуватись обережності у зв’язку з їх негативною інотропною дією та впливом на AV-провідність. Пацієнтам, які приймають Небілет^®, внутрішньо венне введення верапамілу протипоказано. Анти аритмічні препарати. При комбінації блокаторів β-адренорецепторів занти аритмічними препаратами І, ІІІ класу і з аміодароном необхідна обережність у зв’язку з ймовірним посиленням їх негативного інотропного ефекту та негативної дії на внутрішньо передсердну і AV-провідність. Клонідин. При раптовому припиненні довго тривалого лікування клонідином блокаториβ-адренорецепторів підвищують ризик розвитку “синдрому відміни” із підвищенням артеріального тиску, тому відміну слід проводити поступово. Препарати наперстянки. Глікозиди наперстянки у сполученні з блокаторамиβ-адренорецепторів можуть подовжувати час атріовентрикулярного проведення. Клінічні дослідження небівололу показань на цю взаємодію не виявили. Небівололне впливає на кінетику дигоксину. Інсулін і пероральні протидіабетичні засоби. Хоч Небілет^® не впливає на рівень глюкози, він може маскувати деякі симптоми гіпоглікемії, наприклад тахікардію. Анестезуючі засоби. Одночасне застосування β-адреноблокаторів і анестезуючих засобів може пригнічувати рефлекторну тахікардію і підвищувати ризик розвитку гіпотензії. Анестезіолог повинен бути поінформований про те, що пацієнт приймає Небілет^®. Інше. Одночасне застосування небівололу з не стероїдними протизапальними засобами не впливає на його антигіпертензивну дію. При одночасному застосуванніциметидину підвищувався рівень небівололу в плазмі крові, але без зміни клінічної активності. Одночасне застосування ранітидину впливу на фармакокінетику небівололу не чинило. За умови, що Небілет^®приймається під час їди, а антацидний засіб – між прийомами їжі, обидва препарати можна приймати разом. При комбінації з нікардипіном злегкапідвищувались значення концентрацій обох субстанцій в плазмі без зміни клінічної активності. Одночасний прийом фуросеміду та гідрохлортіазиду, а також вживання алкоголю впливу на фармакокінетику не чинить. Небіволол не чинив впливу на фармакодинаміку і фармакокінетику варфарину. Симпатикоміметичнізасоби можуть протидіяти активності β-адреноблокаторів. Блокаториβ-адренорецепторів можуть призвести до безперешкодної α-адренергічної активності симпатико тонічних засобів, як з α-адренергічною, так і зβ-адренергічною дією (небезпека розвитку гіпертензії, тяжкої брадикардії, атріовентрикулярної блокади). Одночасне застосування трициклічних антидепресантів, барбітуратів і похідних фенотіазину може підсилювати гіпотензивний ефект. Оскільки в процесі метаболізму небівололу бере участьізофермент CYP2D6, то супутнє медикаментозне лікування препаратами, якіінгібують зворотне захоплення серотоніну, наприклад декстрометорфаном абоіншими сполуками, які метаболізуються переважно тим же самим метаболічним шляхом, може сприяти тому, що реакція осіб із швидким метаболізмом стане схожана реакцію осіб із повільною метаболізацією. Дані про взаємодію небівололу з алергенами, які використовуються для діагностики і лікування алергічних реакцій, відсутні. Немає також даних і про взаємодію небівололу зрентген контрастними засобами і інгібіторами МАО. Источник

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі від 15 до 30° С у недоступному для дітей місці! Термін придатності – 3 роки.