ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
РИФАБУТИН
(RIFABUTIN)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: rifabutin,(4-дезоксо-3,4-[2-спіро-(N-ізобутил-4-піперидил)-2,5-дигідро 1Н-імідазо]-рифампіцин S;
основні фізико-хімічні властивості: тверді желатинові капсули червоного кольору, які містять порошок фіолетового кольору;
склад: 1 капсула містить рифабутину 150 мг;
допоміжні речовини: крохмаль, натрію лаурилсульфат, магнію стеарат.
Форма випуску. Капсули.
Фармакотерапевтична група. Засоби, що впливають на мікобактерії.
Код АТС J04A B04.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Рифабутин є напівсинтетичним антибіотиком широкого спектра дії, що належить до групи рифампіцинів. Препарат має високу активність відносно кислотостійких бактерій, включаючи атипові та резистентні мікро організми.
Рифабутин in vitro проявляє високу активність відносно лабораторних штамів і клінічно виділених культур M.Tuberculosis. Дослідження in vitro показали, що від 30 % до 50 % штамів M.Tuberculosis, резистентних до рифампіцину, чутливі до рифабутину (тобто існує неповна перехресна резистентність між цими антибіотиками).
Активність рифабутину in vitro при інфікуванні M. Tuberculosis була у 10 раз вищою за активність рифампіцину, що відповідає даним, отриманим in vitro.
Встановлено, що рифабутин активний відносноне туберкульозних (атипових) бактерій, включаючи M. аvitum intracellularecomplex (MAC).
Фармакокінетика. Рифабутин швидко абсорбується у шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається приблизно через 2год. після
приймання внутрішньо. Рівень препарату уплазмі крові підтримується вище мінімальної інгібуючої концентрації для M.Tuberculosis до 30 год. з моменту приймання. При одноразовому прийманні 300,450 і 600 мг препарату фармакокінетика рифабутину має лінійний характер, прицьому максимальна концентрація в плазмі крові визначається у діапазоні 0,4-1,7мкг/мл.
Рифабутин широко поширюється у тканинах іорганах організму людини, за винятком головного мозку. Зокрема, концентраціярифабутину у легеневій тканині через 24 год. після приймання у 5-10 разів перевищувала концентрацію препарату у плазмі крові.
Спроможність рифабутину проникати всередину клітин дуже висока, на що вказують співвідношення внутрішньоклітинної та позаклітинної концентрацій, які дорівнюють 1:9 для нейтрофілів і 15:1 для моноцитів. Висока внутрішньоклітинна концентрація відіграє, мабудь, ключову роль у забезпеченні високої активності рифабутину проти таких внутрішньоклітинних патогенних мікро організмів, якими є мікобактерії.
З організму людини рифабутин та його метаболіти виводяться переважно із сечею. Період напів виведення рифабутинустановить близько 35 - 40 год.
Показання для застосування. Лікування інфекцій, викликаних мікобактеріями
M. Tuberculosis, M. Aviumintracellulare complex та іншими атиповими бактеріями, чутливими до препарату. Рифабутин рекомендується для профілактики MAC-інфекцій у хворих, здіагностованою імунодепресією (кількість CD4-лімфоцитів не перевищує 200/мкл)
При інфекціях, спричинених M. аvium complexабо іншими атиповими мікобактеріями (такими, як М. Xenopi), рифабутинефективний для лікування як локалізованих, так і дисемінованих форм захворювання у хворих з імунодефіцитом.
Спосіб застосування та дози. Рифабутин призначають дорослим пероральноодин раз на добу, незалежно від часу прийому їжі.
Рифабутин у вигляді моно терапії для профілактики MAC–інфекцій у дорослих хворих з імунодепресією призначають по 300мг (2 капсули) на добу.
Рифабутин у комбінації з іншими препаратами призначають: при не туберкульозній мікобактеріальній інфекції у дорослих по 450-600 мг (3-4 капсули) на добу протягом терміну до 6 місяців з моменту отримання негативного результату посіву; при хронічному полі резистентномутуберкульозі легень у дорослих – по 300-450 мг (2-3 капсули) на добу протягом терміну до 6 місяців з моменту отримання негативного результату посіву; привперше діагностовано му легеневому туберкульозі у дорослих – по 150 мг (одна капсула) на добу протягом 6 місяців.
Для дітей старше 12 років та хворих похилого віку змінювати дози препарату не потрібно.
Побічна дія. З огляду на той факт, що рифабутин призначають ускладі комбінованої терапії, часто виявляється неможливим установити причинно-наслідковий зв’язок у виникненні побічних ефектів. Необхідність припинення лікування виникала лише у поодиноких випадках. Побічні реакції, яківиникали найчастіше (вони розташовані у порядку зменшування), були пов’язані зшлунково-кишковим трактом (артралгія, міалгія); кровоносною і лімфатичною системами (лейкопенія, тромбоцит опенія та анемія), причому частота і ступінь тяжкості гематологічних реакцій могли бути пов’язані з одночасним призначеннямізоніазиду; скелетно-м’язовою системою (артралгія, міалгія).
Можуть виникати гарячка, висип, зрідка –інші реакції гіпер чутливості (еозинофілі я, бронхоспазм, шок).
Крім того, при призначенні рифабутину відзначався оборотний левіт, ступінь тяжкості якого варіювала від легкої до значної. Ризик виникнення цього побічного ефекту знижується, якщо рифабутин застосовують якмоно терапію у дозі 300 мг для профілактики MAC-інфекцій, і підвищується, якщорифабутин застосовують у комбінації з кларитроміцином і у більш високих дозах. Можлива роль флуконазолу (та аналогічних сполук) у підвищені ризику розвиткуувеїту не встановлена.
Протипоказання. Підвищена чутливість до рифабутину або іншихрифампіцинів в анамнезі, вагітність і період лактації, дитячий вік до 12 років.
Передозування. Застосування препарату у добовій дозі понад 1000 мг протягом тривалого періоду часу може призвести до розвитку увеїту. Можуть виникати реакції гіпер чутливості (еозинофілі я, бронхоспазм, шок).
Лікування: промивання шлунка, призначення діуретиків швидкої дії. Показано проведення симптоматичного лікування.
Особливості застосування. Під час застосування рифабутину сеча, шкіраі рідини, що секретуються, можуть набувати червонясто-жовтого кольору. Хворим, які приймають рифабутин, не варто носити контактні лінзи. Хворі з тяжкою нирковою недостатністю з обережністю повинні застосовувати препарат. Незначні та помірні порушення функції нирок не потребують корекції дози. Тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатині ну не перевищує 30 мл/хв.) потребують зниження дози на 50 %. При незначних порушеннях функції печінки, дози препарату можна не змінювати. Під час лікування рекомендується періодично контролю вати кількість лейкоцитів, тромбоцитів і активність печінкових ферментів.
При призначенні рифабутину одночасно зкларитроміцином добова доза рифабутину повинна бути зменшена до 300 мг (див. розділ “Побічна дія”). Через можливість розвитку увеїту хворі повинні перебувати під особливим наглядом, коли рифабутин призначається одночасно зкларитроміцином (та іншими макролідами) або флуконазолом (та анологічнимисполуками). При розвитку увеїту хворі повинен бути про консультованийофтальмологом, і за необхідності терапія рифабутином повинна бути тимчасово припинена (див. розділ “Побічна дія” і “Взаємодія з іншими лікарськими засобами”).
Повідомлень щодо впливу на здатність керувати автомобілем і працювати з технікою не надходило.
Відповідно до узвичаєних принципів лікуваннямікобактеріальних інфекцій, рифабутин призначається в комбінації з іншимиантимікобактеріальними препаратами, що не належать до групи рифапіцину.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Було показано, що рифабутин індукує активність ферментів цитохрому Р 4503А, тому може впливати на фармакокінетику лікарських засобів, що метаболізуються цими ферментами. При одночасному призначенні з рифабутином може виникнути необхідність у збільшенні дози таких лікарських засобів. З тієї ж самої причини при лікуванні рифабутином оральні контрацептиви можуть виявитись неефективними, тому таким жінкам краще використовувати інші засоби контрацепції. Хоча фармакокінетичні дослідження показали, що рифабутин, який призначають одночасно із зидовудином, знижує рівень останнього у плазмі крові, у розширеному контрольованому клінічному дослідженні було показано, що це зниження не має істотного клінічного значення.
Клінічні дослідження показали, що рифабутинне впливає на фармакокінетику диданозину (DDI) та ізоніазиду (проте щодоізоніазиду див розділ “Побічна дія”). З огляду на зазначене вище, малоймовірним є виникнення значних взаємодій з етамбутолом, теофіліном, сульфонамідами, піразинамідом і зальцитабіном (DDC). Флуконазол може підвищувати рівеньрифабутину з кларитроміцином, також може відзначатися підвищення рівнярифабутину у плазмі крові.
Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, сухому місці при температурі від 15 до 25 °С. Источник
Термін придатності –3 роки.