ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ФОРТУМ™
(FORTUM™)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: цефтазидим; (Z)-7[2-(2-аміно-1,3-тіазол-4іл)-2-(1-карбокси-1-метилетоксиїміно) ацетоїмідо]-3-(1-пиридинометил)-3-цефем-4-карбоксилат, пентагідрат;
основні фізико-хімічні властивості: стерильний, від білого до кремового кольору порошок;
склад: 1 флакон містить цефтазидиму (у формі пентагідрату) 500 мг і 1 г;
допоміжні речовини: натрію карбонат.
Форма випуску. Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Цефалоспорини. Код АТС J01DA11.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Цефтазидим – це бактерицидний цефалоспориновий антибіотик, механізм дії якого пов´ язаний з порушенням синтезу стінок бактеріальної клітини. Має високу активність відносно широкого спектра грам позитивних іграм негативних бактерій, включаючи штами, резистентні до гентаміцину та іншихаміноглікозидів. Дуже стійкий до дії більшості бета-лактамаз, що продукуються як грам позитивними, так і грам негативними мікро організмами. Цефтазидим маєвисоку активність in vitro та діє в межах вузького діапазону МІК (мінімальнаінгібуюча концентрація) проти більшості збудників інфекцій. В дослідженнях invitro було показано, що при застосуванні препарату в поєднанні заміно глікозидними антибіотиками спостерігається адитивний ефект, а в експериментах з деякими штамами були зареєстровані і явища синергізму.
При дослідженні in vitro було доведено, що цефтазидимвиявляє активність проти таких мікро організмів.
Грам негативні
Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas spp. (включаючи Ps.pseudomallei), Еscherichia coli, Klebsiella spp. (включаючи Klebsiellapneumoniae), Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii (Proteusmorganii), Proteus rettgeri, Providencia spp., Enterobacter spp., Citrobacterspp., Serratia spp., Salmonella spp., Shigella spp., Yersinia enterocolitica,Pasteurella multocida, Acinetobacter spp., Neisseria gonorrhoeae, Neisseriameningitidis, Haemophilus influenzae (включаючи ампіцилінрезистентні штами),Haemophilus parainfluenzae (включаючи ампіцилінрезистентні штами).
Грам позитивні
Staphylococcus aureus (штами, чутливі до метициліну),Staphylococcus epidermidis (штами, чутливі до метициліну), Micrococcus spp.,Streptococcus pyogenеs (β-гемолітичні стрептококи групи А), Streptococcusгрупи В (Strept. agalactiae), Streptococcus pneumoniae, Streptococcus mitis,Streptococcus spp. (виключаючи Streptococcus faecalis).
Анаеробні
Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Streptococcusspp., Propionibacterium spp., Clostridium perfringens, Fusobacterium spp.,Bacteroides spp. (багато штамів Bacteroides fragilis резистентні).
Цефтазидим не діє in vitro проти резистентних до метицилінустафілококів, Streptococcus faecalis і багатьох інших ентерококів, Listeriamonocytogenes, Campylobacter spp. та Clostridium difficile.
Фармакокінетика.
У пацієнтів після внутрішньом’язової ін’єкції 500 мг та 1 г швидко досягаються середні пікові концентрації 18 і 37 мг/л відповідно. Через п’ять хвилин після внутрішньо венного болюсного введення 500 мг, 1 г або 2 г у сироватці крові досягаються концентрації в середньому 46, 87 або 170 мг/л відповідно. Терапевтично ефективні концентрації залишаються в сироватці крові навіть через 8 – 12 годин після внутрішньо венного та внутрішньом’язового введення. Зв’язування з білками плазми становить приблизно 10%. Концентрація цефуроксиму, що перевищує МІК для більшості розповсюджених патогенних мікро організмів, досягається у таких тканинах і середовищах, як кістки, серце, жовч, мокротиння, внутрішньо очна, синовіальна, плевральна та перитонеальна рідини. Цефтазидимшвидко проникає через плаценту та екскретується в грудне молоко. Препарат погано проникає через неушкоджений гематоенцефалічний бар’єр, за відсутності запалення концентрація препарату у ЦНС мала. Однак при запаленні мозкових оболонок концентрація цефтазидиму у ЦНС становить 4 – 20 мг/л і вище, що відповідає рівню його терапевтичної концентрації.
Цефтазидимне метаболізується в організмі. Після парентерального введення досягається висока та стійка концентрація цефтазидиму в сироватці. Період напів виведення становить приблизно 2 години. Препарат виводиться в незміненому вигляді, вактивній формі із сечею шляхом гломерулярної фільтрації; приблизно 80 – 90% дози виводиться із сечею протягом 24 годин. У пацієнтів з порушенням функції нирок елімінація цефтазидиму знижується, тому дозу слід зменшувати. Менше 1% препарату виводиться з жовчю, що значно обмежує кількість препарату, яка потрапляє у кишечник.
Показання для застосування.
Цефтазидим призначений для лікування моно- та змішаних інфекцій, спричинених чутливими мікро організмами.
Тяжкі інфекції: сепсис, бактеріємія, перитоніт, менінгіт;
інфекції у хворих зі зниженим імунітетом;
у пацієнтів відділень інтенсивної терапії,
наприклад з інфікованими опіками.
Інфекції дихальних шляхів, включаючи інфекції легенів ухворих з муковісцидозом.
Інфекції ЛОР-органів.
Інфекції сечовивідних шляхів.
Інфекції шкіри та м’яких тканин.
Інфекції шлунково-кишкового тракту, жовчних шляхів ічеревної порожнини.
Інфекції кісток і суглобів.
Інфекції, пов’язані з гемо- та перитонеальним діалізом і неперервним амбулаторним перитонеальним діалізом.
Профілактика: оперативні втручання на передміхуровій залозі (транс уретральна резекція).
Спосіб застосування та дози.
Доза залежить від тяжкості захворювання, чутливості, локалізації та типу інфекції, атакож від віку та функції нирок пацієнта.
Дорослі.
У більшості випадків добова доза становить від 1 до 6 г за 2 – 3 прийоми шляхом внутрішньо венної або внутрішньом´ язової ін´ єкції.
Інфекції сечостатевих шляхів і менш тяжкі інфекції: 500 мг – 1 г кожні 12 годин.
Більшість інфекцій: 1 г кожні 8 годин або 2 г кожні 12 годин.
Дужетяжкі інфекції, особливо у хворих з імунодефіцитом, включаючи хворих нанейтропенію: 2 г кожні 8 або 12 годин або 3 г кожні 12 годин.
Муковісцидозу поєднанні з синьо гнійною інфекцією легенів: від 100 до 150 мг/кг на добу за 3прийоми.
Застосування дози до 9 г на добу дорослими з нормальною функцією нирок не спричинювало будь-яких ускладнень.
При застосуванні для профілактики при оперативних втручаннях на передміхуровій залозі слід ввести 1 г під час індукції в анестезію. Другу дозу вводять умомент видалення катетера.
Немовля таі діти старше 2 місяців.
30– 100 мг/кг на добу за 2 – 3 прийоми. Дітям з імунодефіцитом, муковісцидозом чименінгітом рекомендується вводити дози до 150 мг/кг/добу (максимально 6 г надобу) за три прийоми.
Новонароджені (0 – 2 місяці).
25– 60 мг/кг/добу у вигляді 2 ін’єкцій. У новонароджених період напів виведенняцефтазидиму із сироватки може бути у 3 – 4 рази більший, ніж у дорослих.
Хворі похилого віку.
Враховуючи зниження кліренсу цефтазидиму, для хворих похилого віку, що мають гострі інфекції, добова доза звичайно не повинна перевищувати 3 г, особливо для пацієнтів старше 80 років.
Дозування при порушеній функції нирок.
Цефтазидимвиводиться нирками у незміненому вигляді. Тому для пацієнтів з порушенням функції нирок доза повинна бути зменшена.
Початкова доза повинна становити 1 г. Визначення підтримуючої дози повинно базуватися нашвидкості гломерулярної фільтрації.
Рекомендовані підтримуючі дози цефтазидиму при нирковій недостатності
| Кліренс креатині ну, мл/хв
| Прибл. рівень креатині ну в сироватці, мкмоль/л (мг/дл)
| Рекомендована одноразова доза цефтазидиму, г
| Частота дозування (год)
|
| > 50
| <150
(<1,7)
| Звичайна доза
|
| 50 – 31
| 150 – 200
(1,7 – 2,3)
| 1,0
| 12
|
| 30 – 16
| 200 – 350
(2,3 – 4,0)
| 1,0
| 24
|
| 15 – 6
| 350 – 500
(4,0 – 5,6)
| 0,5
| 24
|
| < 5
| > 500
(> 5,6)
| 0,5
| 48
|
Для пацієнтів з тяжкими інфекціями одноразову дозу можна збільшити на 50% або відповідно збільшити частоту введення. У таких пацієнтів рекомендуєтьсяконтролю вати рівень цефтазидиму в сироватці, який не повинен перевищувати 40мг/л.
Удітей кліренс креатині ну слід скоригувати відповідно до площі поверхні тіла абодо маси тіла.
Гемодіаліз.
Періоднапів виведення цефтазидиму із сироватки під час гемодіалізу становить від 3 до 5 годин.
Після кожного сеансу гемодіалізу слід вводити підтримуючу дозу цефтазидиму, яка рекомендується в таблиці, наведеній вище.
Перитонеальнийдіаліз.
Цефтазидимможна застосовувати при перитонеальному діалізі в звичайному режимі та при тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі.
Крімвнутрішньо венного застосування цефтазидим можна включати до діалізної рідини (звичайно від 125 до 250 мг на 2 л діалізної рідини).
Для пацієнтів з нирковою недостатністю, яким проводиться тривалий артеріовенознийгемодіаліз або високошвидкісна гемофільтрація у відділеннях інтенсивної терапії, рекомендована доза становить 1 г на добу у вигляді одноразової дозиабо за кілька прийомів. Для гемофільтрації з низькою швидкістю слід застосовувати дози, як при порушенні функції нирок.
Для пацієнтів, яким проводиться веновенозна гемофільтрація та веновенозний гемодіаліз, рекомендації з дозування наведені у таблицях.
Рекомендації з дозування цефтазидиму для пацієнтів, яким проводиться тривала веновенознагемофільтрація
| Резидуальна функція нирок (кліренс креатині ну, мл/хв)
| Підтримуюча доза (мг) залежно від швидкості ультрафільтрації (мл/хв)а
|
| 5
| 16,7
| 33,3
| 50
|
| 0
| 250
| 250
| 500
| 500
|
| 5
| 250
| 250
| 500
| 500
|
| 10
| 250
| 500
| 500
| 750
|
| 15
| 250
| 500
| 500
| 750
|
| 20
| 500
| 500
| 500
| 750
|
аПідтримуюча доза повинна вводитися кожні 12 годин.
Рекомендації з дозування цефтазидиму для пацієнтів, яким проводиться тривалий веновенознийгемодіаліз
| Резидуальна функція нирок (кліренс креатині ну, мл/хв)
| Підтримуюча доза (мг) залежно від швидкості ультрафільтрації (мл/хв)а
|
| 1,0 л/год
| 2,0 л/год
|
| Швидкість ультрафільтрації (л/год)
| Швидкість ультрафільтрації (л/год)
|
| 0,5
| 1,0
| 2,0
| 0,5
| 1,0
| 2,0
|
| 0
| 500
| 500
| 500
| 500
| 500
| 750
|
| 5
| 500
| 500
| 750
| 500
| 500
| 750
|
| 10
| 500
| 500
| 750
| 500
| 750
| 1000
|
| 15
| 500
| 750
| 750
| 750
| 750
| 1000
|
| 20
| 750
| 750
| 1000
| 750
| 750
| 1000
|
аПідтримуюча доза повинна вводитися кожні 12 годин.
Введення.
Фортумвводиться внутрішньо венно або шляхом глибокої внутрішньом’язовоїін´ єкції. Рекомендованими ділянками для внутрішньом´ язовоговведення є верхній зовнішній квадрант великого сідничного м’яза або латеральна частина стегна.
Розчиницефтазидиму можна вводити безпосередньо у вену або в систему длявнутрішньо венних інфузій, якщо пацієнт отримує рідини парентерально.
ІНСТРУКЦІЯз приготування.
Фортумсумісний з найбільш часто вживаними розчинами для внутрішньо венного введення.
Флакони всіх розмірів виробляються під зниженим тиском. У міру розчинення препарату виділяється діоксид вуглецю і тиск у флаконі підвищується. Невеликими бульбашками діоксиду вуглецю у розчиненому препараті можна знехтувати.
| Доза, що вводиться
| Необхідна кількість розчинника (мл)
| Приблизна концентрація (мг/мл)
|
| 250 мг
| Внутрішньом’язово
Внутрішньо венно
| 1,0
2,5
| 210
90
|
| 500 мг
| Внутрішньом’язово
Внутрішньо венно
| 1,5
5
| 260
90
|
| 1 г
| Внутрішньом’язово
Внутрішньо венний болюс
Внутрішньо венна інфузія
| 3
10
50*
| 260
90
20
|
| 2 г
| Внутрішньо венний болюс
Внутрішньо венна інфузія
| 10
50*
| 170
40
|
*Примітка.Розчинення слід проводити в два етапи (див. текст).
Фортумсумісний з більшістю широковживаних розчинів для внутрішньо венного введення. Однак не слід застосовувати як розчинник натрію бікарбонат для ін’єкцій (див.“Несумісність”).
Колір розчину варіює від світло-жовтого до янтарного залежно від концентрації, розчинника та умов зберігання. При дотриманні рекомендацій дія препарату не залежить від варіацій його забарвлення.
Цефтазидиму концентраціях від 1 мг/мл до 40 мг/мл сумісний з такими розчинами: 0,9% розчин натрію хлориду; М/6 розчин натрію лактату; розчин Гартмана; 5% розчин глюкози; 0,225% розчин натрію хлориду у 5% розчині глюкози; 0,45% розчин натрію хлориду у 5% розчині глюкози; 0,9% розчин натрію хлориду у 5% розчині глюкози;0,18% розчин натрію хлориду у 4% розчині глюкози; 10% розчин глюкози; 10% розчин декстрану 40 у 0,9% розчині натрію хлориду; 10% розчин декстрану 40 у 5% розчині глюкози; 6% розчин декстрану 70 у 0,9% розчині натрію хлориду; 6% розчин декстрану 70 у 5% розчині глюкози.
Цефтазидиму концентраціях від 0,05 мг/мл до 0,25 мг/мл сумісний з рідиною дляінтраперитонеального діалізу (лактатом).
Цефтазидимдля внутрішньом’язового введення можна розчиняти у 0,5% або 1% розчинілідокаїну.
Ефективність обох препаратів зберігається при змішуванні цефтазидиму в дозі 4 мг/мл з такими речовинами: гідрокортизон (гідрокортизону натрію фосфат) 1 мг/мл у 0,9% розчині натрію хлориду або 0,5% розчині глюкози; цефуроксим (цефуроксим натрію) 3 мг/млу 0,9% розчині натрію хлориду; клоксацилін (клоксацилін натрію) 4 мг/мл у 0,9% розчині натрію хлориду; гепарин 10 МО/мл або 5 МО/мл у 0,9% розчині натрію хлориду; калію хлорид 10 мекв/л або 40 мекв/л у 0,9% розчині натрію хлориду.
Вміст флакона Фортуму 500 мг, розчинений у 1,5 мл води для ін’єкцій, можна додати дорозчину метронідазолу (500 мг у 100 мл), при цьому обидва препарати зберігають свою активність.
Приготування розчинів для внутрішньом’язової або внутрішньо венної болюсної ін’єкції:
Вколоти голку шприца через кришку флакона і ввести рекомендований об’єм розчинника.
Вийняти голку шприца та струшувати флакон до отримання прозорого розчину.
Перевернути флакон. При повністю введеному поршні шприца вставити голку у флакон. Витягти весь розчин у шприц, при цьому голка весь час повинна знаходитись у розчині. Маленькими бульбашками вуглекислого газу можна знехтувати.
Приготування розчинів для внутрішньо венної інфузії (флакони 1 г)
Вколоти голку шприца через кришку флакона і ввести 10 мл розчинника.
Вийняти голку шприца та струшувати флакон до отримання прозорого розчину.
Вставити голку для повітря через кришку у флакон для збільшення тиску.
Не виймаючи голку для повітря, додати ще 40 мл розчинника. Вийняти голку для повітря, струснути флакон і налагодити систему для інфузій як звичайно.
Примітка: Щоб забезпечити стерильність препарату, дуже важливо не вставляти голку для повітря через кришку до розчинення препарату.
Несумісність.
Фортум менш стабільний у розчині натрію бікарбонату для ін’єкцій, ніж вінших розчинах для внутрішньо венного введення. Тому він не рекомендується як розчинник.
Цефтазидим та аміноглікозиди не слід змішувати в одній ін фузійнійсистемі або шприці.
Спостерігалися випадки утворення осаду, коли до розчину цефтазидимудодавали ванкоміцин. Тому рекомендується промивати інфузійні системи тавнутрішньо венні катетери між використанням цих двох препаратів.
Побічна дія.
Побічні реакції спостерігаються рідко і включають певні явища.
Місцеві: флебіт або тромбофлебіт при внутрішньо венному введенні; біль та/або запалення після внутрішньом’язової ін’єкції.
Гіпер чутливість: плямисто-папульозний висип або кропив’янка, пропасниця, свербіж, дуже рідко –ангіо невротичний набряк та анафілаксія (в тому числі бронхоспазм та/абогіпотензія).
Які при лікуванні іншими цефалоспоринами, можуть спостерігатися випадки поліморфної еритеми, синдрому Стівенса - Джонсона та токсичого епідермальногонекролізу.
Шлунково-кишкові: діарея, нудота, блювання, біль у животі, дуже рідко – кандидозний стоматит іколіт. Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, коліт може бути пов’язаний зClostridium difficile і може виявлятись у вигляді псевдомембранозного коліту.
Сечостатеві: кандидоз, вагініт.
Печінка, жовчні шляхи та підшлункова залоза: дуже рідко – жовтуха.
Центральна нервова система: головний біль, запаморочення, парестезії та порушення смаку. Повідомлялося про випадки неврологічних ускладнень, таких як тремор, міоклонія, судоми, енцефалопатія та кома у хворих з нирковою недостатністю, для яких дозацефтазидиму не була відповідно зменшена.
Зміни лабораторних показників (минущі): еозинофілі я, позитивна реакція Кумбса, дужерідко – гемолітична анемія, тромбоцит оз і підвищення рівня одного або декількох печінкових ферментів (АЛТ, АСТ, ЛДГ, ГГТ, лужна фосфатаза). Як і при застосуванні деяких інших цефалоспоринів, інколи спостерігалося транзиторнепідвищення рівня сечовини крові, азоту сечовини крові та/або креатині ну в сироватці. Дуже рідко повідомлялося про лейкопенію, нейтропенію, агранулоцит оз, тромбоцит опенію та лімфоцитоз.
Приблизноу 5% пацієнтів спостерігається позитивна реакція Кумбса, що може впливати на визначення групи крові.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до цефалоспоринових антибіотиків.
Гіпер чутливість до цефтазидиму пентагідрату або будь-якого інгредієнта препарату.
Передозування.
Передозування може призвести до неврологічних ускладнень, таких як енцефалопатія, судоми ікома. Концентрацію цефтазидиму в сироватці можна зменшити шляхом гемодіалізу або перитонеального діалізу.
Особливості застосування.
Допочатку лікування потрібно встановити, чи була у пацієнта в анамнезі реакціягіпер чутливості до цефтазидиму, цефалоспоринів, пеніциліні в або інших препаратів.
З особливою обережністю слід призначати цефтазидим пацієнтам, у яких в анамнезі була алергічна реакція на пеніциліни або інші бета-лактамні антибіотики. Увипадку виникнення алергічої реакції на цефтазидим необхідно негайно припинити застосування препарату. Тяжкі реакції гіпер чутливості можуть вимагати застосування адреналіну, гідрокортизону, антигістамінних препаратів та інших засобів невідкладної допомоги.
Одночасне лікування високими дозами цефалоспоринів і нефро токсичними препаратами, такимияк аміноглікозиди або сильнодіючі діуретики (наприклад фуросемід), може несприятливо впливати на функцію нирок. Досвід клінічного застосуванняцефтазидиму показав, що при дотриманні рекомендованого дозування це явище малоймовірне. Немає даних, що цефтазидим несприятливо впливає на функцію нироку звичайних терапевтичних дозах.
Цефтазидимвиводиться з нирками, тому дозу слід зменшувати відповідно до ступеня ураження нирок. Повідомлялося про випадки неврологічних ускладнень, коли доза не була відповідно зменшена.
Які при застосуванні інших антибіотиків широкого спектра дії, тривале лікуванняФортумом може призвести до надмірного росту нечутливих мікро організмів (наприклад Candida, Enterococci); у цьому випадку може стати потрібним припинити лікування або вжити інших необхідних заходів. Дуже важливо постійноконтролю вати стан хворого.
Які при застосуванні інших цефалоспоринів і пеніциліні в широкого спектра дії, деякі раніше чутливі штами Enterobacter spp. і Serratia spp. можуть стати резистентними під час лікування цефтазидимом. У таких випадках слід періодично виконувати дослідження на чутливість.
Вагітність і лактація
Експериментальних свідоцтв ембріотоксичної та тератогенної дії цефтазидиму не отримано, але, як іінші препарати, його слід призначати з обережністю жінкам під час перших місяців вагітності та дітям грудного віку.
Цефтазидиму невеликих кількостях виділяється з грудним молоком, тому повинен з обережністю призначатися матерям-годувальницям.
Впливна здатність керувати автомобілем та іншими механізмами
Неописаний.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Одночасне застосування високих доз препарату з нефро токсичними ліками може негативно впливати на функцію нирок.
Хлорамфеніколin vitro є антагоністом цефтазидиму та інших цефалоспоринів. Клінічне значення цього явища не відоме, проте, якщо пропонується одночасне застосування Фортумуз хлорамфеніколом, слід враховувати можливість антагонізму.
Цефтазидимне впливає на результати визначення глюкозурії ензимними методами, проте невеликий вплив на результати аналізу може спостерігатись при застосуванні методів відновлення міді (Бенедикта, Фелінга, Клінітест).
Цефтазидимне впливає на лужно-пікратний метод визначення креатині ну.
Умови та термін зберігання.
Термін придатності – 3 роки.
Зберігати у недоступному для дітей, захищеному від світла місці при температурі нижче 25°С. Источник
Готовий розчин можна зберігати протягом 24 годин при температурі нище 25°С або протягом 7 днів при температурі до 4°С.