ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ЕНАП®
(ENAP®)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: еналаприл; L-пролін, І-[N-[I-(етоксикарбоніл)-3-феніл пропіл]-L-аланіл]-(S)-(Z)-2-бутендіоат (1 : 1);
основні фізико-хімічні властивості: таблетки 2,5 мг: круглі, двоопуклі таблетки білого кольору зі скошеним краєм;
таблетки 5 мг: круглі, плоскі таблетки білого кольору зі скошеними краями та насічкою на одному боці;
таблетки 10 мг: круглі, плоскі таблеткичервонувато-коричневого кольору зі скошеним краєм і насічкою на одному боці, з вкрапленнями білого кольору на поверхні та в масі таблетки;
таблетки 20 мг: круглі, плоскі таблетки світло-оранжевого кольору зі скошеним краєм і насічкою на одному боці, з вкрапленнями білого кольору на поверхні та в масі таблетки;
склад: 1 таблетка містить 2,5 мг, 5 мг,10 мг або 20 мг еналаприлу малеату;
допоміжні речовини: таблетки по 2,5 мг і 5 мг: лактози моногідрат, гідроксипропіл целюлоза, крохмаль кукурудзяний, натрію гідро карбонат, тальк, магнію стеарат;
таблетки по 10 мг і 20 мг: лактоза, крохмаль кукурудзяний, натрію гідро карбонат, тальк, магнію стеарат, заліза оксид.
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Засоби, що діють на ренін–ангіотензинову систему. Інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ). Код АТС С 09 А А 02.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Препарат групи інгібіторів АПФ.
В організмі еналаприл швидко біотрансформується веналаприлат, який є потужним інгібітором ангіотензин-перетворюючого ферменту. Гальмування активності ангіотензин-перетворюючого ферменту призводить до зниження концентрації ангіотензину II, збільшення активності реніну у плазмі крові та зниження секреції альдостерону.
Гіпотензивний ефект препарату обумовлюється дилатацією резистивних судин та зниженням загального периферичного опору, що призводить до поступового зниження артеріального тиску. При цьому частота серцевих скорочень і серцевий викид практично не змінюються. Зниження артеріального тиску спостерігається через 6 – 8 годин на 15 – 20 %. Дія еналаприлу, як правило, триває 24 години, завдяки чому препарат можна приймати один – два рази на добу. Стабільний терапевтичний ефект досягається через декілька тижнів лікування. Дляеналаприлу не характерний синдром відміни.
У пацієнтів із серцевою недостатністю препарат поліпшує гемодинаміку та гальмує нейрогуморальні впливи (ренін-ангіотензиновоїсистеми). Препарат зменшує після навантаження, що полегшує роботу лівого шлуночка, зменшує його гіпертрофію.
Терапевтичний гемодинамічний ефект еналаприлу здебільшого виявляється через 2 години після прийому препарату і триває 12 годин. Максимальний клінічний ефект, головним чином, досягається через 2 – 4 тижні лікування.
Знижує опір у судинах нирок, збільшує кровообіг унирках, гломерулярну фільтрацію, виділення натрію та води, зберігає калій в організмі, попереджує розвиток гломерулосклерозу. Завдяки цьому він підтримує та поліпшує функцію нирок і уповільнює розвиток хронічних прогресуючих захворювань нирок навіть у пацієнтів, у яких ще немає гіпертензії.
Після інфаркту міокарда еналаприл поліпшує метаболізм і зменшує частоту аритмії після ре перфузії міокарда, зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Застосування еналаприлу після інфаркту міокарда може попередити порушення функції лівого шлуночка і розвиток серцевої недостатності. Препарат також сприятливо впливає на мозковий кровообіг хворих на артеріальну гіпертензію та з хронічними цереброваскулярними захворюваннями.
Фармакокінетика. Еналаприл швидко всмоктується ушлунково-кишковому тракті. Після перорального прийому абсорбується приблизно 60% еналаприлу. Він метаболізується в печінці до активної речовини препарату –еналаприлату, високо специфічного активного інгібітору АПФ тривалої дії. Максимальна концентрація еналаприлату в сироватці спостерігається через 3 – 5годин, а стабільна концентрація в сироватці досягається через 4 дні. 50 – 60 % препарату зв’язується з білками плазми.
Еналаприлат виводиться з організму нирками. Нирковий кліренс еналаприлату становить від 8,1 до 9,5 л/год.
При регулярному прийомі препарату час напів виведення еналаприлату із сироватки становить приблизно 11 годин.
Показання для застосування.
Артеріальна гіпертензія.
Застійна серцева недостатність.
Безсимптомна дисфункція лівого шлуночка.
Спосіб застосування тадози. Дози призначаються лікарем індивідуально для кожного пацієнта залежно від йогостану.
Таблетки треба приймати цілими, з невеликою кількістю води незалежно від прийому їжі. Не можна приймати дві дози одночасно.
Лікування артеріальної гіпертензії: рекомендована початкова доза – 5 мгодин раз на добу. Коригування дози залежить від досягнутого зниження артеріального тиску. Звичайною підтримуючою є доза 10 – 20 мг, у виняткових випадках – 40 мг на добу, які призначають у вигляді разової дози або розподіленою на два прийоми. Початковою дозою для пацієнтів, які не можуть припинити прийом діуретиків перед початком лікування Енапом®, є 2,5мг препарату у вигляді разової дози.
Лікування застійної серцевої недостатності: рекомендованою початковою дозою є
2,5 мг Енапу® у вигляді разової добової дози. Звичайною підтримуючою є доза в діапазоні від 2,5 мг до 10 мг двічі на день, максимальна підтримуюча доза становить
20 мг на день.
Лікування безсимптомної дисфункції лівого шлуночка: рекомендованою початковою дозою є 2,5 мг двічі на добу; певне коригування дози визначається здатністю переносити ліки. Звичайна підтримуюча доза становить 10 мг двічі надень.
Лікування вторинної гіпертензії при захворюваннях нирок: доза Енапу®визначається станом функції нирок та/або значенням кліренсу креатині ну. Для пацієнтів, кліренс креатині ну в яких перевищує 0,5 мл/с (30 мл/хв), початкова доза становить 5 мг на добу; для пацієнтів, кліренс креатині ну в яких менше 0,5мл/с (30 мл/хв), початкова доза становить 2,5 мг на добу, яку поступово збільшують до досягнення задовільного клінічного ефекту.
Під час лікування Енапом® рекомендується контролю вати функцію нирок і концентрацію калію в сироватці.
Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі: 2,5 мг Енапу® вдень гемодіалізу; у всі інші дні лікар добирає дозу залежно від показників кров’яного тиску.
Препарат необхідно приймати в один і той же час кожного дня.
Побічна дія.
З боку серцево-судинної системи: рідко – артеріальна гіпотензія (у тому числі ортостатична), різні порушення серцевого ритму, інфаркт міокарда, стенокардія.
З боку центральної нервової системи: запаморочення, головний біль, втомлюваність, сонливість, безсоння, нервозність.
З боку дихальної системи: бронхоспазм, сухий кашель, риніт, синусит, інфільтрат легенів, еозинофільнийпневмоніт, інфаркт легені, набряк легенів.
З боку шлунково-кишкового тракту та печінки: спастичний біль у шлунку, панкреатит, порушення функції печінки, холестатичний гепатит, жовтяниця, надчеревний біль, мелена, диспепсія, нудота, блювання, запор, сухість у роті, глосит, стоматит, втрата апетиту.
З боку м’язової системи: м’язові спазми.
Шкіра: ексфоліативний дерматит, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, оперізувальний герпес, мультиформна еритема, кропив’янка, свербіж, фото сенсибілізація.
З боку сечовидільної системи: ниркова недостатність, порушення функції нирок, олігурія, гінекомастія.
З боку системи кровотворення: нейтропенія, тромбоцит опенії, анемія, агранулоцит оз,
еозинофілі я, зниження агрегації тромбоцитів.
Протипоказання. Підвищена чутливість доеналаприлу та інших інгібіторів АПФ; ангіо невротичний набряк в анамнезі; вагітність і лактація.
Передозування. Симптоми: артеріальна гіпотензія, нудота, підвищене серцебиття, запаморочення.
Лікування. При виникненнігіпотензії пацієнта необхідно перевести у горизонтальне положення, підійняти нижню частину тіла. У разі передозування пацієнту призначають промивання шлунка, активоване вугілля. Необхідно контролю вати у пацієнта артеріальний тиск, дихання, концентрацію сечовини, креатині ну та калію у сироватці крові, атакож діурез. Для стабілізації артеріального тиску внутрішньо венно вводять 0,9% розчин натрію хлориду, при необхідності симпатоміметики. Можливе застосуваннягемодіалізу.
Особливості застосування. У пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю, порушенням функції нирок, при порушенні водно-електролітного балансу, а саме у пацієнтів з гіпонатріємією, гіповолемією, пов’язаною з лікуванням засобами, які сприяють діурезу, безсольовою дієтою, діареєю, блюванням, гемодіалізом, а також у пацієнтів літнього віку гіпотензія може спостерігатись навіть через кілька годин після прийому першої дози. При виникненні гіпотензії пацієнта необхідно перевести у горизонтальне положення, підійняти нижню частину тіла, за необхідності відкоригувати об’єм плазми введенням фізіологічного розчину. Тимчасовагіпотензія не є протипоказанням для подальшого прийому препарату. Після корекції артеріального тиску та об’єму плазми пацієнти звичайно добре переносять наступні дози.
У пацієнтів з білатеральним стенозом ниркових артерій може відбуватисьтранзиторне погіршення функції нирок або навіть розвиватись гостра ниркова недостатність унаслідок вазодилатації гломерулярних еферентних артеріол. У пацієнтів зі стенозом артерії єдиної нирки може також відбуватись транзиторнепогіршення функції нирок або розвиватись гостра ниркова недостатність. Тому утаких пацієнтів перед початком і протягом лікування Енапом®необхідно перевіряти функцію нирок. Лікування реноваскулярної гіпертензії абопри підозрі на реноваскулярну гіпертензію повинно здійснюватись лише досвідченим спеціалістом.
Треба з обережністю призначати препарат пацієнтам з вираженим стенозом аортального чи мі трального клапана, з генералізованим атеросклерозом, у яких надмірне зниження артеріального тиску може спричинити гіпоперфузію, а також пацієнтам зішемією серця, мозку або нирок.
Перед початком і протягом лікування Енапом® треба контролю вати функцію нирок.
Під час лікування Енапом®може підвищитися рівень калію, особливо у пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю, хворих на діабет, пацієнтів, які паралельно приймаютькалійзберігаючі діуретики (такі як спіронолактон, амілорид і триамтерен) або таблетки, що містять калій. Тому не рекомендується паралельне застосуванняЕнапу® і вищезазаначених ліків.
Під час лікування інгібіторами АПФ мали місце декілька випадків гострої недостатності печінки зхолестатичною жовтяницею, миттєвим гепатонекрозом. Якщо під час лікування виникне жовтяниця та зросте рівень печінкових трансаміназ, лікування слід негайно припинити та провести детальне обстеження пацієнта, за необхідності призначити відповідне лікування.
При виникненні ангіо невротичногонабряку обличчя та шиї під час лікування звичайно достатньо припинити лікування та призначити антигістамінний засіб. У більш тяжких випадках (набряк язика, голосової щілини або гортані) ангіоневротичниий набряк лікують адреналіном, також слід підтримувати дихальні шляхи вільними (за рахунок інтубації аботрахіотомії).
Через підвищений ризик анафілактичної реакції препарат не слід призначати пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі з використанням мембран з полі акрилонітрилу або аферез із застосуванням сульфату декстрану, а також пацієнтам безпосередньо перед проведенням десенсибілізації до осиної або бджолиної отрути.
У зв’язку з можливим виникненням гіпотензії під час загальної анестезії пацієнт повинен поінформувати лікаря про прийом Енапу®.
Ефективність і безпека застосування Енапу®для лікування дітей ще не встановлені, тому дітям його не призначають.
Вагітність і лактація.
Вагітні і жінки, які годують груддю, не повинні приймати Енап®.
Вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами.
У деяких пацієнтів прийом Енапу® може порушити здатність керувати автомобілем або, працювати з механізмами, особливо на початку лікування.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Не рекомендується вживати алкогольні напоїпід час лікування Енапом®, оскільки алкоголь посилює активність препарату щодо зниження кров’яного тиску.
Одночасне застосування Енапу® здіуретиками або іншими ліками, які знижують артеріальний тиск, посилює ефективність цих ліків. Поєднане застосування Енапу® та серцевихглікозидів, бета-блокаторів, метилдопи, нітратів, антагоністів кальцію, гідралазину або празозину супроводжується помірним синергічним ефектом.
Одночасне застосування Енапу® таспіронолактону, амілориду, триамтерену або препаратів калію може призвести догіперкаліємії, особливо у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю.
Паралельне застосування Енапу® і ліків, які містять літій, може посилити побічні ефекти літію.
Поєднане застосування Енапу® тане стероїдних протизапальних засобів і аналгетиків може (через гальмування синтезу простагландину) призводити до зменшення ефективності Енапу®та збільшення ризику порушення функції нирок та/або серцевої недостатності.
Паралельне лікування еналаприлом і циклоспориномслід проводити з обережністю в зв’язку з можливим порушенням функції нирок.
При одночасному застосуванні Енапу® і теофіліну може зменшуватись період напів виведення теофіліну.
Ліки, які містять циметидин, подовжують дію Енапу®.
Певні типи мембранних фільтрів (поліакрилнітрилових), які використовуються для гемодіалізу або інших видів фільтрування крові (аферез) одночасно з прийомом Енапу®, можуть спричинити небажані реакції на зразок реакції гіпер чутливості.
Під час лікування гіпер чутливості (десенсибілізація) до отрути ос і бджіл на фоні лікування Енапом® можуть спостерігатисьнебажані реакції гіпер чутливості.
Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 оСв захищеному від вологи і в недоступному для дітей місці. Источник
Термін придатності – 3 роки.