ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
РЕОПОЛІГЛЮКІН
(Rheopolyglucin)
Загальна характеристика:
основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна або ледь жовтувата рідина;
склад: 100 мл розчину містять декстрану – 40 – 10 г; натрію хлориду – 0,9 г.
допоміжні речовини: вода для ін’єкцій.
Форма випуску. Розчин для інфузій.
Фармакотерапевтична група. Кровозамінники та білкові фракції плазми крові. Декстран. Код АТС В 05А А 05.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Реополіглюкін – 10% колоїдний розчин декстрану (полімер глюкози) з молекулярною масою 35 000 – 45000 з додаванням ізотонічного розчину натрію хлориду. Застосовується якплазмозамінний протишоковий препарат гемодинамічної дії. Сприяє збільшенню об’єму плазми крові майже в 2 рази порівняно з об’ємом введеного препарату, такяк кожен грам полімеру глюкози викликає переміщення 20–25 мл рідини з тканин вкров’яне русло. Внаслідок підвищеного онкотичного тиску Реополіглюкін дуже повільно проходить крізь стінки судин і тривалий час циркулює в судинному руслі, покращуючи гемодинаміку за рахунок току рідини по градієнту концентрації– з тканин в судини. Як результат, швидко підвищується та утримується нависокому рівні артеріальний тиск, зменшується набряк тканин.
Реополіглюкін може використовуватись якдезінтоксикаційний засіб. При його введенні покращується кровотік, зменшується агрегація формених елементів крові. Також за осмотичним механізмом він стимулює діурез (фільтрується в клубочках, створює в первинній сечі високий онкотичнийтиск і запобігає реабсорбції води в канальцях), чим сприяє виведенню з організму ядів, токсинів, де градаційних продуктів обміну.
Фармакокінетика. Низь комолекулярна фракція препарату, яка міститься нижче рівня ниркового порогу фільтрації, виводиться з організму з сечею до 60–70% протягом 6–7 годин. Високомолекулярна частина циркулює у крові до декількох днів, утилізується ретикулоендотеліальною системою, деметаболізується до глюкози.
Показання для застосування. Реополіглюкін застосовують для:
поліпшення капілярного кровотоку з метою профілактики та лікування травматичного, операційного, токсичного та опікового шоку;
покращення артеріального і венозного кровообігу з метою профілактики і лікування тромбозів, тромбофлебітів, ендартеріїтів, хвороби Рейно;
поліпшення мікро циркуляції і зменшення тенденції до тромбозів у трансплантаті при судинних і пластичних операціях, додавання допер фузійної рідини в апаратах штучного кровообігу (АШК) при операціях на серці.
Спосіб застосування та дози.Застосовується внутрішньо венно. Реополіглюкін можна вводити лише після попереднього проведення внутрішньо шкірної пробиза винятком випадків надання невідкладної (ургентної) допомоги при шоковому стані (у цьому разі треба мати всі необхідні препарати для усунення можливих алергічних реакцій).
Внутрішньо шкірна проба проводиться за 24 годинидо інфузії препарату.
Методика проведення внутрішньо шкірної проби длявизначення індивідуальної чутливості до Реополіглюкіну.
Із пляшки з препаратом, дотримуючись правила септики, шприцем відбирають 0,2 – 0,3 мл Реополіглюкіну і після заміни голки на шприці на стерильну голку для внутрішньо шкірних ін’єкцій внутрішньо шкірно вводять 0,05 мл препарату в середню третину внутрішньої поверхні передпліччя.
Правильність введення препарату контролюється візуально (отримання “лимонної кірочки”). Оцінку реакції лікар здійснює через 24 години.
Наявність місцевої реакції у вигляді почервоніння (площа, діаметр якої перевищує 1,5 см) або виникнення папули, а також симптомів загальної реакції організму (нудота, запаморочення) свідчать про підвищену чутливість організму до Реополіглюкіну і неможливість використання цього препарату уданого хворого.
Результати проби реєструються в історії хвороби.
Слід пам’ятати, що шкірна проба не дає змоги виявити сенсибілізацію до Реополіглюкіну у 100% хворих.
При відсутності будь-яких реакцій хворому вводять необхідну кількість препарату тієї серії, що була використана для проведення внутрішньо шкірної проби, контролюючи реакцію пацієнта: після повільного введення перших 5 крапель припиняють введення на 3 хв., потім вводять ще 30 крапель і знову припиняють вливання на 3 хв. При відсутності реакції продовжують введення препарату. Результати біологічної проби реєструють в історії хвороби.
Дози та швидкість ведення препарату слід вибирати відповідно до показань та стану хворого.
При порушенні капілярного кровотоку (різноманітні форми шоку) вводять внутрішньо венно крапельно від 400 до 1 000 мл препарату протягом 30–60 хв., при необхідності кількість препарату може бути збільшено до 1 500 мл. Дітям, при різних формах шоку Реополіглюкін вводять з розрахунку 5–10 мл/кг, у разі необхідності доза може бути збільшена до 15мл/кг.
При серцево-судинних та пластичних операціях Реополіглюкін вводять внутрішньо венно крапельно безпосередньо передопераційним втручанням протягом 30–60 хв. у дозі 10 мл/кг (дітям 5–10 мл/кг), під час операції 400–500 мл (дітям 15 мл/кг) та після операції протягом 5–6днів крапельно з розрахунку 10 мл/кг на одноразове введення (дітям до 2–3 років– по 10 мл/кг протягом 60 хв., дітям до 8 років – по 7–10 мл/кг протягом 60 хв. один, рідше – два рази на добу, для дітей молодше 13 років – по 5–7 мл/кг протягом 60 хв. один – два рази на добу, для дітей старше 14 років можуть застосовуватисьдози для дорослих).
При операціях із штучним кровообігомРеополіглюкін додають до крові з розрахунку 10–20 мл/кг для заповнення насоса оксигенатора. Концентрація полімеру з глюкозою в пер фузійному розчині неповинна перевищувати 3%.
У після операційному періоді дози препарату такі ж, як і при порушенні капілярного кровоплину.
Для дезінтоксикації Реополіглюкін вводять внутрішньо венно крапельно від 400 до 1 000 мл (дітям 5–10 мл/кг протягом 60–90хв.). При необхідності в першу добу можливо перелити ще 400–500 мл препарату (дітям введення Реополіглюкіну в першу добу може бути в тих самих дозах).
Побічна дія. При застосуванні препарату можуть виникнути алергічні реакції: відчуття жару, пропасниця, нудота, висипи на шкірі. У поодиноких випадках анафілактичні реакції з розвитком гіпотонії та судинного колапсу, олігурія. У цих випадках призначають препарати кальцію, протигістамінні, серцево-судинні та інші засоби.
При одночасному застосуванні антикоагулянтів необхідно знизити дозу препарату.
У випадку виникнення олігурії необхідно ввести сольові розчини тафуросемід.
Протипоказання. Протипоказаннями для призначення Реополіглюкіну є: підвищена чутливість до компонентів препарату, декомпенсована серцево-судинна недостатність, черепно-мозкові травмиз підвищеним внутрішньо черепним тиском, геморагічний інсульт, довготривалі внутрішні кровотечі, гіпокоагуляція, тромбоцит опенія, порушення функції нирок, які супроводжуються оліго- та анурією, гіперволемія, гіпергідратація та іншістани, при яких протипоказано введення масованих об’ємів рідини.
Реополіглюкін не слід вводити у випадках патологічних змін у нирках.
Передозування. У разі передозування можливе виникнення алергічних реакцій. У цьому випадку необхідно зупинити введення препарату та, не виймаючи голки з вени, розпочати проведення всіх передбачених відповідними
ІНСТРУКЦІЯми терапевтичних заходів для ліквідації транс фузійної реакції (введення серцево-судинних препаратів, кортикостероїдів, дихальних аналептиків та ін.).
Особливості застосування. Разом зРеополіглюкіном доцільно вводити кристалоїд ні розчини (ізотонічний розчин натрію хлориду, 5% розчин глюкози та ін.) у такій кількості, аби поповнити і підтримати рідинний та електролітний баланси. Це важливо при лікуванні зневоднених хворих та після хірургічних операцій. Препарат викликає підвищення діурезу. Однак якщо при лікуванні Реополіглюкіном спостерігається зменшення діурезу з виділенням в’язкої сиропоподібної сечі, це вказує на зневоднення організму хворого. У цьому випадку необхідно ввести внутрішньо веннокристалоїд ні розчини для поповнення і підтримання рідинного електролітного балансу.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Не встановлена. Источник
Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі від 10 до 25°С. Термін придатності – 4роки.