ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
СОТАЛОЛ-АПО
(SOTALOL-APO)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: sotalol; 4/-[1-Гідрокси-2-(ізопропіл аміно) етил]метансульфонанілід моногідро хлорид;
основні фізико-хімічні властивості:
Соталол-Апо 80 мг: мармурово-голубі, капсулоподібні, двоопуклі таблетки з гравіруванням " АРО-80" на одній стороні і рискою для поділу на іншій стороні;
Соталол-Апо 160 мг: мармурово-голубі, капсулоподібні, двоопуклі таблетки з гравіруванням " АРО-160" на одній стороні і рискою для поділу на іншій стороні;
склад: 1 таблетка містить 80 мг або 160 мг соталолу гідро хлориду;
допоміжні речовини: декстрати (водні), м етилцелюлоза, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний, барвник індиготиновий алюмінієвий лак 12 – 14% (блакитний № 2).
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Неселективні блокатори β-адренорецепторів.
Код АТС C07A A07.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Соталолу гідро хлорид є неселективним b-адреноблокатором, діє на b1- та b2-адренорецептори. Являє собою рацемічну суміш d- і l-ізомерів соталолу. Обидва ізомери мають приблизно однакову анти аритмічну активність III класу, але блокує b-адренорецептори l-ізомер.
Серед b-адреноблокаторів соталолу гідро хлорид посідає особливе місце, оскільки він, подібно проти аритмічним препаратам III класу, спричиняє подовження ре поляризації, потенціалу дії, ефективного рефрактерного періоду в передсердних, шлуночкових волокнах і волокнах Пуркін′ є. Збільшення рефрактерності міокарда шлуночків супроводжується подовженням інтервалу Q-T без розширення комплексу QRS на електрокардіограмі. Соталолу гідро хлорид зменшує ЧСС та скоротливу здатність міокарда, уповільнює AV-провідність. Підвищує тонус гладкої мускулатури бронхів.
Крім виражених анти аритмічних властивостей, соталолу гідро хлориду притаманні також деякі антигіпертензивні та антиангінальні властивості, пов’язані з його b-адреноблокуючою дією.
Фармакокінетика. Біодоступність соталолу гідро хлориду при пероральному прийомі становить 90%. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 2,5-3 години після перорального прийому, а рівноважна концентрація в плазмі – після 2-3 днів прийому. В дозах у діапазоні 160-640 мг/добу концентрації соталолу гідро хлориду в плазмі прямо пропорційні дозам. Період напів виведення становить до 15 годин. Соталолу гідро хлорид не зв'язується з білками плазми крові і не метаболізується. Фармакокінетика d- і l-енантіомерів практично однакова. Розчинність у жирах соталолу гідро хлориду низька, погано проникає крізь гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри. Через відсутність ефекту " першого проходження" порушення функції печінки не впливають на кліренс соталолу гідро хлориду. Виводиться нирками – 75% в незміненому вигляді (тому пацієнтам з порушеннями функції нирок потрібно призначати менші дози). Видаляється при гемодіалізі.
У пацієнтів похилого віку значних відмінностей фармакокінетики не спостерігається, однак за наявності у таких хворих порушень функції нирок може збільшуватися період напів виведення соталолу гідро хлориду.
При прийомі соталолу гідро хлориду одночасно з їжею абсорбція знижується приблизно на 20% порівняно з прийомом натщесерце.
Показання для застосування. Шлуночкова екстрасистолія, спонтанні та індуковані шлуночкові тахіаритмії, суправентрикулярна тахікардія (у тому числі синдромі Вольфа-Паркінсона-Уайта), пароксизмальна форма мерехтіння передсердь, ішемічна хвороба серця. Показаний для лікування шлуночкових аритмій, які загрожують життю, зокрема стійкої шлуночкової тахікардії.
Спосіб застосування та дози. Таблетки слід приймати внутрішньо, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Лікування пацієнтів зі стійкою шлуночковою тахікардією необхідно розпочинати в умовах стаціонару.
Рекомендована початкова доза – 80 мг 2 рази на добу. Після оцінки ефективності доза може бути збільшена до 240 або 320 мг/добу. Для досягнення терапевтичного ефекту в більшості випадків потрібна добова доза 160-320 мг у двох рівних розділених дозах (по 80 мг або по 160 мг 2 рази на добу). Максимальна добова доза – 480 мг. Дози необхідно підвищувати поступово, очікуючи після кожного підвищення 2-3 дні для досягнення рівноважної концентрації соталолу гідро хлориду в плазмі крові та адекватного контролю тривалості інтервалів QT.
Пацієнти з рефрактерними аритміями, що загрожують життю, можуть потребувати дози 480-640 мг/добу, однак такі дози можна призначати лише тоді, коли потенційна користь від застосування препарату переважує підвищений ризик виникнення побічних ефектів, зокрема аритмій.
При виникненні брадикардії або гіпотензії на початку терапії прийом препарату необхідно припинити. Пізніше Соталол-Апо знову може бути призначений у нижчих дозах. Зниження доз також може бути рекомендовано з метою зменшення симптомів слабкості і запаморочення, якщо артеріальний тиск крові залишається низьким протягом місяця і більше після початку терапії.
При лікуванні Соталолом-Апо шлуночкових аритмій, що загрожують життю, починати терапію, а також підвищувати дози необхідно в умовах стаціонару за наявності устаткування для моніторингу та оцінки варіабельності серцевого ритму. Дози підбирають індивідуально, виходячи з терапевтичної ефективності та чутливості. Про аритмічні ефекти можливі не лише на початку терапії, але і при кожному підвищенні доз.
Оскільки соталолу гідро хлорид екскретується переважно із сечею, а у пацієнтів з порушенням функції нирок його період напів виведення подовжується, для досягнення рівноважного стану в таких випадках потрібно більше часу. При кліренсі креатині ну < 60 мл/хв інтервали між прийомами Соталолу-Апо необхідно коригувати згідно з такими рекомендаціями:
| Кліренс креатині ну (мл/хв) |
Інтервали між прийомами (год) |
| > 60 |
12 |
| 30-60 |
24 |
| 10-30 |
36-48 |
| <10 |
Дози та інтервали підбираються індивідуально |
При лікуванні пацієнтів з порушеннями функції нирок збільшувати дози можна лише після прийому не менше 5 або 6 доз із відповідними інтервалами.
Побічна дія. З боку серцево-судинної системи: брадикардія, відчуття серцебиття, порушення провідності міокарда, АV-блокада, аритмії, ослаблення скорочуваності міокарда, посилення симптомів серцевої недостатності (набряк щиколоток, стоп, задишка), артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія, прояви ангіоспазму (посилення порушення периферичного кровообігу, похолодання нижніх кінцівок, синдром Рейно), біль у грудях, в окремих випадках – шлуночкова пароксизмальна тахікардія типу “пірует” (“піруетна” тахікардія), посилення нападів стенокардії.
З боку шлунково-кишкового тракту: рідко – нудота, блювання, болі в епігастрії, метеоризм, діарея, запор, сухість у роті, зміни смаку, порушення функції печінки (темна сеча, жовтушність склер або шкіри, холестаз).
З боку ЦНС та периферичної нервової системи: головний біль, запаморочення, стомлюваність, слабкість, сонливість, парестезії, тремор; рідко – порушення сну, депресія; в окремих випадках – порушення гостроти зору, зменшення секреції сльозової рідини, сухість та біль в очах, запалення роговиці та кон’юнктиви, син копальні стани.
З боку ендокринної системи: гіперглікемія, гіпоглікемія, гіпотиреоїдний стан.
З боку дихальної системи: риніт, утруднення дихання, бронхоспазм, ларингоспазм.
Дерматологічні реакції: шкірний висип, посилене потовиділення, гіперемія шкіри, псоріазоформний дерматоз, загострення симптомів псоріазу, алопеція.
Алергічні реакції: рідко – шкірний висип, свербіж, кропив’янка.
Лабораторні показники: тромбоцит опенія, агранулоцит оз, лейкопенія, зміни активності ферментів, рівня білірубіну.
Інші: похолодання кінцівок, зниження потенції, біль у спині, артралгії, м'язова слабкість, синдром “відміни” .
Протипоказання. Соталол-Апо протипоказаний при гіпер чутливості до соталолу та сульфаніламідів, гострій та хронічній серцевій недостатності II-III ст (у стадії декомпенсації), AV-блокаді II або III ст (якщо у пацієнта немає функціонуючого кардіостимулятора), кардіогенному шоці, синоатрикулярній блокаді, синусовій брадикардії, синдромі слабкості синусового вузла, тяжкій дисфункції синусового вузла, артеріальній гіпотензії, бронхіальній астмі та обструктивних захворюваннях легень, алергічному риніті, вродженому або набутому синдромі подовженого інтервалу QT, тяжкій або неконтрольованій хронічній серцевій недостатності, цукровому діабеті з кето ацидозом, метаболічному ацидозі, гіпокаліємії, кардіомегалії (без ознак серцевої недостатності), оклюзій них захворюваннях периферичних судин (ускладнених гангреною, “перемежованою” кульгавістю або болем у спокої), анестезії препаратами, які спричиняють депресію міокарда. Протипоказаний при вагітності, у період годування груддю та в дитячому віці.
З обережністю застосовують при алергічних реакціях в анамнезі, серцевій недостатності, нещодавно перенесеному інфаркті міокарда, феохромоцитомі, печінковій недостатності, хронічній нирковій недостатності, синдромі Рейно, міастенії, тиреотоксикозі, депрессії (у т. ч. в анамнезі), псоріазі.
Передозування. Симптоми: виражена брадикардія, запаморочення, непритомність, серцева недостатність, AV-блокада, аритмія, шлуночкова екстрасистолія, “піруетна” тахікардія, цианоз нігтів пальців або долонь, судоми, виражена гіпотензія, утруднення дихання, бронхоспазм і гіпоглікемія.
У разі передозування терапію соталолу гідро хлоридом необхідно припинити. При підозрі на передозування соталолу гідро хлориду важливо здійснювати адекватний електрокардіографічний моніторинг. Оскільки соталолу гідро хлорид не зв'язується з білками крові, для зниження концентрацій соталолу в плазмі крові можна застосовувати гемодіаліз. Пацієнти повинні бути під ретельним медичним наглядом до нормалізації тривалості інтервалу QTс. Необхідно робити все можливе для швидкої корекції порушень електролітного і метаболічного балансу, оскільки вони можуть сприяти виникненню шлуночкових аритмій.
Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля. При брадикардії показані атропін, інші антихолінергічні препарати, агоністи b‑ адренорецепторів або транс венозна електрокардіостимуляція; при блокаді серця (II або III ст) – ізопротеренол або транс венозна електрокардіостимуляція; при серцевій недостатності – серцеві глікозиди, діуретики, глюкагон; при гіпотензії (залежно від асоційованих факторів) на додаток до атропіну і глікозидів наперстянки при необхідності доцільніше застосовувати епінефрин, а не ізопротеренол або норадреналін; при бронхоспазмі – стимулятори b2-адренорецепторів у вигляді аерозолю або амінофілін; при гіпоглікемії – внутрішньо венне введення глюкози; при “піруетній” тахікардії – епінефрин, магнію сульфат, транс венозна електрокардіостимуляція, кардіоверсія постійним струмом.
Оскільки соталолу гідро хлорид є конкурентним антагоністом ізопротеренолу, високі дози ізопротеренолу можуть нейтралізувати багато ефектів надлишкових доз Соталолу-Апо, але у разі застосування ізопротеренолу необхідно бути готовим до ускладнень, які можуть спричинити його високі дози.
Особливості застосування. Соталол-Апо може збільшувати тяжкість наявних аритмій або спричиняти нові. Про аритмічні ефекти можуть бути різноманітними: зі збільшення частоти передчасних скорочень шлуночків і до розвитку більш тяжкої шлуночкової тахікардії, шлуночкової фібриляції або “піруетної” тахікардії. Факторами ризику, які збільшують ймовірність виникнення “піруетної” тахікардії, є доза, наявність стійкої шлуночкової тахікардії, стать (у жінок частота виникнення вища), надмірне збільшення тривалості інтервалу QTc, кардіомегалія або хронічна серцева недостатність.
Якщо в процесі терапії тривалість інтервалу QTc перевищує 500 мс – необхідна обережність при застосуванні, а якщо перевищує 550 мс – потрібне зниження доз або припинення прийому препарату. Про аритмічні ефекти найчастіше спостерігаються в перші 7 днів після початку терапії або при підвищенні дози. Для зниження ризику про аритмії рекомендується починати лікування в дозі 80 мг 2 рази на добу, а потім поступово титрувати дози з одночасним контролем ефективності (програмована електрокардіостимуляція або моніторинг ЕКГ за Холтером) і безпеки (тривалість інтервалу QT, ЧСС і рівні електролітів сироватки крові). Особливо уважно необхідно стежити за електролітним і кислотно-лужним балансами у пацієнтів з тяжкою або тривалою діареєю, а також хворих, які одержують діуретики.
При завершенні курсу лікування прийом Соталолу-Апо необхідно припиняти поступово, знижуючи дозу протягом 2 тижнів та більше, під наглядом лікаря. Періодичність прийому препарату не повинна змінюватися. Не можна раптово припиняти лікування – можливий розвиток тяжких аритмій та інфакту міокарда.
Моніторинг пацієнтів, що приймають Соталол-Апо, повинен включати спостереження за ЧСС, АТ, ЕКГ, вмістом глюкози в крові у хворих на цукровий діабет. У пацієнтів похилого віку потрібно контролю вати показники функції нирок.
Пацієнти з нирковою недостатністю потребують корекції режиму дозування.
Соталол-Апо необхідно з обережністю призначати пацієнтам, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда (підвищений ризик аритмогенної дії), пацієнтам із синдромом дисфункції синусового вузла, що асоціюється із симптоматичними аритміями (соталолу гідро хлорид може спричинювати синусову брадикардію, синусові паузи або зупинку синусового вузла), пацієнтам із застійною серцевою недостатністю, з цукровим діабетом. Обережно призначають пацієнтам зі спонтанною гіпоглікемією в анамнезі або хворим на діабет (особливо на лабільний діабет), які отримують інсулін або пероральні гіпоглікемічні засоби. Соталол-Апо може маскувати продромальні ознаки і симптоми гострої гіпоглікемії (тахікардію, тремор), тому пацієнтів потрібно інформувати про те, що головним симптомом гіпоглікемії під час лікування Соталолом-Апо є підвищене потовиділення.
Хворим на феохромоцитому Соталол-Апо призначають тільки після прийому α-адреноблокатора.
Соталол-Апо може маскувати клінічні ознаки гіпертиреозу (тахікардію) або його ускладнень і створювати хибне враження поліпшення стану в пацієнтів з тиреотоксикозом. При лікуванні пацієнтів з підозрою на тиреотоксикоз необхідно уникати швидкого припинення прийому Соталолу-Апо, оскільки можливе загострення симптомів гіпертиреозу, зокрема тиреотоксичний криз.
Пацієнти, що користуються контактними лінзами, повинні враховувати, що на фоні лікування можливе зменшення продукції сльозової рідини.
За кілька днів перед проведенням наркозу необхідно припинити прийом Соталолу-Апо чи підібрати засіб для наркозу з мінімальною негативною інотропною дією.
В період лікування слід утримуватись від керування авто транспортом та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій. Особам, чия професія вимагає концентрації уваги та швидкості реакцій, необхідний індивідуальний підбір доз.
В період лікування не слід вживати алкоголь.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
З анти аритмічними препаратами І класу (дисопірамідом, хінідином і прокаїнамідом) і III класу (аміодароном) Соталол-Апо не рекомендується застосовувати, оскільки вони потенційно можуть збільшувати рефрактерність міокарда. Аміодарон збільшує ризик виникнення брадикардії та пригнічення AV-провідності.
При переході від лікування іншими препаратами до терапії Соталолом-Апо або переході від лікування Соталолом-Апо до терапії іншими анти аритмічними лікарськими засобами необхідно зачекати не менше 3-4 періодів напів виведення препарату, що застосовується, перш ніж призначати альтернативний препарат у звичайній дозі. Якщо є імовірність того, що припинення прийому попереднього анти аритмічного препарату може спричинити аритмії, які загрожують життю, пацієнта необхідно госпіталізувати.
У разі застосування Соталолу-Апо разом з іншими β-адрено блокаторами можна очікувати адитивних ефектів класу II.
З лікарськими засобами, що збільшують тривалість інтервалу QT (анти аритмічними препаратами класу I і класу III, похідними фенотіазину, трициклічними антидепресантами, терфенадином, астемізолом, еритроміцином, препаратами літію), і рідкими протеїновими дієтами застосовують з обережністю.
Три- та тетрациклічні антидепресанти, нейролептики, наркотичні анальгетики, антигістамінні, седативні, снодійні засоби та етанол посилюють пригнічення ЦНС.
Засоби для інгаляційного наркозу (похідними вуглеводнів) та міо релаксанти збільшують ризик пригнічення функції міокарда та розвиток артеріальної гіпотензії.
Алергени, які застосовують для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб збільшують ризик виникнення тяжких системних алергійних реакцій або анафілаксії.
З лікарськими засобами, які виснажують запаси катехоламінів (резерпін, гуанітидин), може спостерігатися надмірне зниження тонусу симпатичної нервової системи. У пацієнтів необхідно регулярно контролю вати артеріальний тиск і ЧСС, оскільки можливі гіпотензія, виражена брадикардія, втрата свідомості.
З дигоксином зростає імовірність про аритмічних ефектів, знижується позитивна інотропна дія глікозидів наперстянки. І глікозиди наперстянки, і соталолу гідро хлорид уповільнюють AV-провідність. Якщо, незважаючи на адекватну терапію глікозидами наперстянки, не спостерігається зменшення тяжкості серцевої недостатності, прийом Соталолу-Апо необхідно припинити.
З гіпотензивними засобами (діуретики, симпатолітики, клонідин, гідралазін) можливе надмірне зниження артеріального тиску.
Фуросемід, гідрохлоротіазид та інші діуретики, що виводять калій, можуть спровокувати розвиток аритмії внаслідок гіпокаліємії.
Йодвміщуючі рентгеноконтрастні речовини для внутрішньо венного введення збільшують ризик розвитку анафілактичних реакцій.
Ксантини та симпатоміметики знижують активність Соталолу-Апо.
Зі стимуляторами b2-адренорецепторів (сальбутамол, тербуталін та ізопреналін) може бути необхідним підвищення доз стимуляторів b2-адренорецепторів.
НПЗЗ та естрогени послаблюють гіпотензивний ефект соталолу гідро хлориду, сульфасалазін збільшує його концентрацію в плазмі.
Антагоністи кальцію (верапаміл та ділтіазем), серцеві глікозиди та анти аритмічні засоби посилюють порушення AV-провідності, підвищують ризик розвитку або збільшення AV-блокади та серцевої недостатності. При сумісному застосуванні з блокаторами кальцієвих каналів можливий адитивний гіпотензивний вплив на кров'яний тиск.
Норепінефрин, інгібітори МАО та раптове припинення прийому клонідіну можуть потенціювати " рикошетну" гіпертензію. Прийом Соталолу-Апо необхідно припиняти за декілька днів до поступового припинення прийому клонідину, а перерва в лікуванні інгібіторами МАО та Соталолом-Апо повинна становити не менш 14 днів.
Соталол-Апо подовжує дію недеполяризуючих міо релаксантів, антикоагуляцій ний ефект кумаринів, збільшує концентрацію лідокаїну в плазмі, підвищує ефект інсуліну та знижує ефект пероральних гіпоглікемічних засобів (тому може бути необхідна корекція доз протидіабетичних препаратів).
Умови та термін зберігання. Зберігати у сухому, захищеному від світла і недоступному для дітей місці при температурі 15 – 25°C.
Термін придатності – 2 роки з моменту виготовлення препарату “in bulk”.
Умови відпуску. За рецептом.
Упаковка. По 10 таблеток у контурній чарунковій упаковці, по 2 упаковки в пачці.
Виробник. ЗАТ НВЦ " Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" (фасування із in bulk фірми-виробника Апотекс Інк, Канада). Источник
Адреса. Україна, 03134, м. Київ, вул. Миру, 17.