ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
КОЗААР®
(СOZAAR®)
Склад:
діюча речовина: losartan;
1 таблетка, вкрита оболонкою, містить 100 мг лозартану калію;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактоза гідратована, крохмаль преже латинізований, магнію стеарат, гідроксипропіл целюлоза, гідроксипропілм етилцелюлоза, титану діоксид, віск карнаубський.
Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.
Фармакотерапевтична група.
Прості препарати антагоністів рецепторів ангіотензину II.
Код АТС С 09С А 01.
Клінічні характеристики.
Показання.
Артеріальна гіпертензія.
Зменшення ризику ускладнень і смертності внаслідок серцево-судинних порушень при артеріальній гіпертензії і гіпертрофії лівого шлуночка.
Захист функції нирок у пацієнтів з цукровим діабетом II типу з протеїнурією з метою уповільнення прогресу вання захворювання нирок (запобігання необхідності проведення діалізу та трансплантації нирки), а також для зменшення протеїнурії.
Протипоказання.
Козаар® протипоказаний хворим з підвищеною чутливістю до будь-якого компонента препарату.
Спосіб застосування та дози.
Козаар® може призначатися незалежно від прийому їжі.
Препарат може призначатися у поєднанні з іншими антигіпертензивними препаратами.
Артеріальна гіпертензія
Звичайна початкова і підтримуюча доза для більшості хворих – 50 мг препарату один раз на добу (1 таблетка Козаару® 50 мг). Максимальний антигіпертензивний ефект досягається на третій - шостий тиждень від початку лікування Козааром®. Для деяких пацієнтів сприятливішим може виявитися підвищення дози препарату до 100 мг на добу.
Пацієнтам зі зниженим об'ємом циркулюючої крові (наприклад, внаслідок лікування високими дозами діуретиків) починати терапію необхідно з дози 25 мг один раз на добу таблетка, вкрита оболонкою, не ділиться, слід застосовувати лозартан в іншій лікарській
формі). При призначенні Козаару® особам літнього віку або хворим з порушеннями ниркової функції, у тому числі й тим, що перебувають на гемодіалізі, початкову корекцію дози проводити не потрібно. Пацієнтам з ознаками порушення функції печінки рекомендується призначати нижчі дози (див. " Особливості застосування").
Зменшення ризику ускладнень і смертності внаслідок серцево-судинних порушень при артеріальній гіпертензії і гіпертрофії лівого шлуночка.
Звичайна початкова доза становить 50 мг Козаару® (1 таблетка Козаару® 50 мг) один раз на добу. Залежно від змін рівня артеріального тиску додають низьку дозу гідрохлоротіазиду та/або збільшують дозу Козаару® до 100 мг один раз на добу.
Захист нирок у хворих на цукровий діабет II типу з протеїнурією.
Звичайна початкова доза становить 50 мг (1 таблетка Козаару® 50 мг) один раз на добу. Дозу можна збільшувати до 100 мг один раз на добу, залежно від змін рівня артеріального тиску. Козаар® може призначатися разом з іншими антигіпертензивними засобами (наприклад, з діуретиками, блокаторами кальцієвих каналів, альфа- або бета-блокаторами і препаратами центральної дії), а також з інсуліном та іншими поширеними гіпоглікемічними засобами (наприклад, похідними сульфонілсечовини, глітазонами та інгібіторами глюкозид ази).
Хронічна серцева недостатність.
Звичайна початкова доза лозартану для пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю становить 12,5 мг один раз на добу. З огляду на те, що таблетка, вкрита оболонкою, не ділиться, слід застосовувати лозартан у іншій лікарській формі. Як правило, доза титрується з тижневим інтервалом (тобто 12,5 мг на добу, 25 мг на добу, 50 мг на добу) до звичайної підтримуючої дози 50 мг (1 таблетка Козаару® 50 мг) один раз на добу, залежно від індивідуальної переносимості.
Побічні реакції.
Загалом Козаар® переноситься добре, побічні реакції мають легкий та минущий характер і не потребують відміни препарату. Сумарну частоту побічних реакцій Козаару® можна порівняти з такою при прийманні плацебо.
При есенціальній гіпертензії у контрольованих клінічних дослідженнях запаморочення виявилося єдиною пов'язаною із застосуванням препарату побічною реакцією, що виникала з більшою, ніж для плацебо, частотою у ³ 1% хворих, які лікувалися Козааром®. Крім того, дозозалежні ортостатичні ефекти спостерігались менше ніж у 1 % пацієнтів. Зрідка повідомлялося про висипання, хоча частота їх була меншою ніж для групи плацебо.
Крім того, у ≤ 1% пацієнтів відмічалися ортостатичні реакції, що залежать від дози препарату.
Контрольовані клінічні дослідження показали, що Козаар® загалом переноситься добре пацієнтами з гіпертрофією лівого шлуночка, пацієнтами із цукровим діабетом ІІ типу з протеїнурією. Найчастішими побічними ефектами, пов'язаними з прийомом препарату, були системне та несистемне запаморочення, астенія/слабкість, зниження АТ та гіперкаліємія.
Під час клінічних досліджень такі побічні реакції зустрічалися у ³ 1 % пацієнтів:
Організм загалом: абдомінальний біль, астенія/втома, біль у грудній клітці, набряки/набряклість;
серцево-судинні: відчуття серцебиття, тахікардія;
травний тракт: діарея, диспепсія, нудота;
кістково-м'язові: біль у спині, м'язові судоми;
нервові/психічні: запаморочення, головний біль, безсоння;
респіраторні: кашель, набряк слизової оболонки носа, фарингіт, синусовий розлад, інфекції верхніх дихальних шляхів.
Нижченаведені побічні прояви були описані у клінічній практиці.
•Гіпер чутливість: ангіо невротичний набряк, включаючи набряк гортані та язичка, що призводить до обструкції дихальних шляхів та/або набряку обличчя, губ, гортані та/або язика - побічні ефекти, про які рідко повідомляли у зв'язку з лікуванням пацієнтів лозартаном. У деяких із цих пацієнтів раніше спостерігався ангіо невротичний набряк при застосуванні інших препаратів, у тому числі інгібіторів АПФ; рідко повідомляли про випадки васкуліту, у тому числі пурпури Геноха-Шенляйна.
•Гастроінтестинальні: гепатит (поодинокі повідомлення), відхилення від норми показників функції печінки. •Гематологічні: анемія. •Скелетно-м'язові: міальгія.
•Нервова система/психічні функції: мігрень.
•Респіраторні: кашель.
•Шкірні покриви: кропив'янка, свербіж.
Вплив препарату на результати лабораторних досліджень
Відзначені під час контрольованих досліджень при есенціальній гіпертензії клінічно важливі зміни в стандартних лабораторних показниках рідко були пов'язані з призначенням Козаару®. Гіперкаліємія (калій сироватки >5,5 мЕкв/л) виникала у 1,5 % хворих.
У клінічному дослідженні, виконаному у хворих на цукровий діабет II типу і протеїнурію, гіперкаліємія виникла у 9,9 % пацієнтів при лікуванні Козааром® і 3,4 % - при лікуванні плацебо (див.”Особливості застосування”, артеріальна гіпотензія і водно-електролітний дисбаланс). Підвищення аланін амінотрансфер ази (АЛТ) спостерігалося рідко і звичайно зникало після припинення прийому препарату.
Передозування.
Існують обмежені дані щодо передозування Козаару® в людей. Найімовірнішими проявами передозування є артеріальна гіпотензія і тахікардія; брадикардія може бути наслідком парасимпатичної (вагусної) стимуляції. Якщо виникає симптоматична гіпотензія, слід призначати підтримуюче лікування.
Ні лозартан, ні його активний метаболіт не видаляються при гемодіалізі.
При випадковому передозуванні необхідно проводити симптоматичну і підтримуючу терапію. Рекомендованими заходами є стимуляція блювання та промивання шлунка.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність.
Ліки, що безпосередньо впливають на ренін-ангіотензинову систему, при застосуванні протягом ІІ – ІІІ триместрів вагітності можуть спричиняти ураження і навіть смерть плода. Тому одразу ж після встановлення вагітності застосування Козаару® слід негайно припинити.
У людей перфузія нирок плода, яка залежить від розвитку ренін-ангіотензинової системи, починається у ІІ триместрі вагітності; зважаючи на це, ризик для плода значно зростає при застосуванні Козаару® протягом ІІ або ІІІ триместру.
Період годування груддю
Не відомо, чи виділяється лозартан в грудне молоко. Беручи до уваги те, що значна кількість ліків екскретується в молоко, а також те, що Козаар® негативно впливає на новонароджених, слід прийняти рішення або про припинення годування, або про припинення прийому препарату, враховуючи важливість його застосування для матері.
Діти.
Безпечка та ефективність Козаару® у дітей не встановлені.
Особливості застосування.
Гіпер чутливість
Можливе виникнення ангіо невротичного набряку (див. " Побічна дія").
Гіпотензія і водно-електролітний дисбаланс
У пацієнтів зі зниженим внутрішньо судинним об’ємом (що розвивається, наприклад, унаслідок лікування високими дозами діуретиків) може виникати симптоматична гіпотензія. Цей стан потребує корекції перед початком лікування Козааром® або зниження початкової дози препарату (див. " Спосіб застосування та дози").
Електролітний дисбаланс поширений у пацієнтів з ураженням нирок з або без цукрового діабету, на що потрібно зважати. У клінічному дослідженні за участю хворих на цукровий діабет II типу та з протеїнурією частота гіперкаліємії була більшою при лікуванні Козааром® порівняно з плацебо. Втім дуже мало пацієнтів припинили лікування з огляду на гіперкаліємію (див. " Побічна дія" і " Вплив препарату на результати лабораторних досліджень").
Порушення функції печінки
Беручи до уваги фармакокінетичні дані, що вказують на істотне підвищення концентрації лозартану в плазмі хворих на цироз печінки, для хворих з наявністю в анамнезі порушень функції печінки доза повинна знижуватись.
Порушення функції нирок
Повідомляли про виникнення у чутливих пацієнтів змін у функції нирок, включаючи ниркову недостатність, що пов'язували з пригніченням ренін-ангіотензинової системи. Ці зміни у функції нирок можуть бути оборотними після припинення терапії. Препарати, що впливають на ренін-ангіотензинову систему, можуть спричиняти підвищення рівнів сечовини крові та креатині ну сироватки у хворих з двобічним звуженням ниркових артерій або зі стенозом артерії єдиної нирки. Про подібні ефекти повідомляли при прийомі Козаару®, ці зміни функції нирок можуть бути оборотними після припинення терапії.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботи з іншими механізмами.
З огляду на можливість розвитку таких побічних реакцій, як запаморочення та артеріальна гіпотензія, препарат слід застосовувати з обережністю.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
У клінічних фармакокінетичних дослідженнях не виявили клінічно вагомих взаємодій препарату з гідрохлоротіазидом, дигоксином, варфарином, циметидином, фенобарбіталом, кетоконазолом та еритроміцином. Повідомляли, що рифампін і флуконазол зменшували рівні активного метаболіту. Клінічні наслідки цих взаємодій не оцінювались.
Так само, як і при застосуванні інших препаратів, які блокують ангіотензин II або його ефекти, супутнє застосування калій зберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактону, тріамтерену, амілориду), калієвих додатків або сольових замінників, що містять калій, може призвести до підвищення вмісту калію в сироватці.
Не стероїдні протизапальні препарати (НПЗП), у тому числі селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), можуть послабити ефект діуретиків та інших антигіпертензивних засобів. Тому антигіпертензивний ефект антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ може бути послаблений НПЗП, у тому числі інгібіторами ЦОГ-2.
У деяких пацієнтів з порушеною функцією нирок, які отримують лікування НПЗП, включаючи інгібітори ЦОГ-2, поєднане призначення антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ може призвести до подальшого погіршення функції нирок. Ці ефекти звичайно є оборотними.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Ангіотензин II – потужний вазоконстриктор – є активним гормоном ренін-ангіотензинової системи і одним з найважливіших факторів патофізіології гіпертензії. Ангіотензин II зв'язується з рецептором АТ-1, який знаходять у багатьох тканинах (наприклад, у гладких м’язах судин, надниркових залозах, нирках і серці), визначаючи низку важливих біологічних ефектів, у тому числі вазоконстрикцію і звільнення альдостерону. Ангіотензин II також стимулює проліферацію гладком'язових клітин. Лозартан селективно зв'язується з рецептором АТ-1. В умовах іп vitro та іп vivo лозартан та його фармакологічно активний метаболіт - карбоксильна кислота (Е-3174) – блокують усі фізіологічно вагомі впливи ангіотензину II, незалежно від джерела або шляху синтезу. Лозартан селективно зв'язується з рецептором АТ-1, не зв'язується і не блокує інші рецептори гормонів або іонні канали. Більше того, лозартан не пригнічує АПФ (кініназу II) – фермент, який сприяє розпаду брадикініну. Внаслідок цього ефекти, безпосередньо не пов'язані з блокадою рецептора АТ-1, такі як посилення впливів, медіатором яких є брадикінін, не асоційовані із застосуванням лозартану.
Застосування лозартану дає змогу зменшити загальну кількість летальних випадків із серцево-судинних причин, інсульту та інфаркту міокарда у хворих на артеріальну гіпертензію з гіпертрофією лівого шлуночка, забезпечує захист нирок у хворих на цукровий діабет II типу з протеїнурією.
Фармакокінетика.
Абсорбція
Після перорального прийому лозартан добре всмоктується і підлягає метаболізму першого проходження з формуванням активного метаболіту карбоксильної кислоти та неактивних метаболітів. Системна біодоступність таблеток лозартану становить приблизно 33 %. Середні пікові концентрації лозартану та його активного метаболіту досягаються відповідно через 1 годину і 3 - 4 години. Коли препарат застосовували разом зі стандартизованою їжею, клінічно вагомого впливу на профіль концентрації в плазмі лозартану не спостерігали.
Розподіл
Лозартан і його активний метаболіт на ³ 99 % зв'язуються з протеїнами плазми, передусім з альбуміном. Об'єм розподілу лозартану становить 34 літри. Дослідження вказують на те, що лозартан погано проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр, якщо взагалі проходить крізь нього.
Елімінація
Плазмовий кліренс лозартану та його активного метаболіту становить 600 мл/хв і 50 мл/хв, відповідно. Нирковий кліренс лозартану та його активного метаболіту становить приблизно 74 мл/хв і 26 мл/хв, відповідно. Коли лозартан застосовують перорально, приблизно 4 % дози виділяється у незміненому вигляді з сечею, а приблизно 6 % дози виділяється із сечею у вигляді активного метаболіту. Фармакокінетичні властивості лозартану та його активного метаболіту лінійні при пероральних дозах лозартану калію до 200 мг.
Після перорального застосування концентрації в плазмі лозартану та його активного метаболіту зменшуються поліекспоненційно з термінальним часом на півжиття приблизно 2 години і 6-9 годин, відповідно. Після перорального прийому 14С-маркованого лозартану приблизно 35 % радіо активності знаходять у сечі, а 58 % — у фекаліях.
Фармакокінетика у особливих груп пацієнтів:
Пацієнти літнього віку
Концентрації лозартану та його активного метаболіту в плазмі крові пацієнтів літнього віку з артеріальною гіпертензією значущо не різняться від даних показників у молодих пацієнтів з артеріальною гіпертензією.
Стать
Концентрації лозартану в плазмі крові були в 2 рази вищі в жінок з артеріальною гіпертензією порівняно з чоловіками, які страждають на артеріальну гіпертензію. Концентрації активного метаболіту в чоловіків і жінок не різнилися. Це явне фармакокінетичне розходження не має клінічного значення.
Порушення функції печінки та нирок
При прийманні внутрішньо пацієнтами з легким та помірним алкогольним цирозом печінки концентрації лозартану та його активного метаболіту в плазмі крові виявлялися відповідно в 5 - 1,7 рази більше, ніж у молодих добровольців чоловічої статі.
Концентрації лозартану в плазмі крові у пацієнтів із кліренсом креатині ну вище 10 мл/хв не відрізнялися від таких в осіб з незміненою функцією нирок. При порівнянні площі під кривою концентрації (ППК) у пацієнтів з нормальною нирковою функцією ППК лозартану у хворих, які перебувають на гомотрансплантації, виявилася приблизно в 2 рази більшою. Плазмові концентрації активного метаболіту не змінюються в пацієнтів з порушенням функції нирок або хворих, які перебувають на гомотрансплантації. Лозартан і його активний метаболіт не можуть бути вилучені за допомогою гемодіалізу.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості:
краплеподібна таблетка, вкрита оболонкою, білого кольору, з одного боку – маркування “960”, з іншого – гладенька.
Термін придатності.
3 роки.
Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.
Умови зберігання.
Зберігати в захищеному від світла при температурі не вище 30°С.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 7 або 14 таблеток у блістері з ПВХ/Ал. По 1 або 2 блістери у картонній коробці (7, 14 або 28 таблеток відповідно).
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
Мерк Шарп и Доум Б. В./ Merk Sharp & Dohme B.V.
Місцезнаходження.
Ваардервег 39, 2031 БН Хаарлем, Нідерланди / Источник
Waarderweg 39, 2031 BN Haarlem, The Netherlands