ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
МЕЛОКС
(MELOX)
Склад:
діюча речовина: meloxicam (мелоксикам);
1 таблетка містить мелоксикаму 7,5 мг або 15 мг;
допоміжні речовини: натрію цитрат дигідрат, лактоза моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, полівідон, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат.
Лікарська форма. Таблетки.
Фармакотерапевтична група.
Не стероїдні протизапальні та протиревматичні засоби.
Код АТС М 01А С 06.
Клінічні характеристики.
Показання.
Остеоартрит, ревматоїдний артрит, анкілозивний спондиліт (хвороба Бехтерєва).
Протипоказання.
Не можна застосовувати Мелокс при вираженій печінковій або нирковій недостатності, вираженій серцевій недостатності, виразковій хворобі шлунка та дванадцяти палої кишки (особливо в стадії загострення), при цереброваскулярних, шлунково-кишкових або інших кровотечах, при підвищеній чутливості до мелоксикаму. Мелокс не слід призначати пацієнтам, у яких в анамнезі після призначення ацетил саліцилової кислоти або інших не стероїдних протизапальних засобів спостерігалися симптоми бронхіальної астми, поліпи слизової оболонки носа, ангіо невротичний набряк, кропив’янка. Вагітність і період годування груддю. Дитячий вік до 15 років.
Спосіб застосування та дози.
Препарат приймають внутрішньо один раз на добу під час їди, ковтають таблетку цілою, не розжовують, запивають водою. Дорослі при загостреннях остеоартриту приймають 7,5 мг на добу. У разі необхідності доза може бути збільшена до 15 мг на добу. При ревматоїдному артриті та анкілозивному спондиліті приймають 15 мг на добу. Пацієнти з підвищеним ризиком побічних реакцій повинні починати терапію з 7,5 мг на добу. При лікуванні ревматоїдного артриту для пацієнтів літнього віку доза для довго тривалого лікування становить 7,5 мг на добу. Максимальна добова доза – 15 мг.
Побічні реакції.
З боку кровотворної та лімфатичної системи: часто – анемія, нечасто – лейкопенія, тромбоцит опенія, агранулоцит оз.
З боку імунної системи: рідко – анафілактичні/анафілактоїдні реакції.
Психічні розлади: рідко – афективні розлади, безсоння, нічні жахи.
З боку центральної нервової системи: часто – незначне запаморочення, головний біль, нечасто – шум у вухах, порушення сну, рідко – сплутаність свідомості.
З боку органів зору: рідко – розлади зору.
З боку серцево-судинної системи: нечасто – відчуття серцебиття, рідко – підвищення артеріального тиску, набряки, припливи.
З боку травної системи: часто – диспепсія, нудота, блювання, болі в животі, запор, кишкова коліка, діарея; нечасто – езофагіт, стоматит; рідко – ерозивно-виразкові ураження травного тракту, гастрит, коліт.
З боку сечовидільної системи: зміни лабораторних показників функції нирок (підвищення креатині ну та сечовини сироватки крові), у дуже рідких випадках інтерстиціальний нефрит, гломерулонефрит, нирковий медулярний некроз чи нефротичний синдром.
Алергічні реакції: бронхоспазм, фото сенсибілізація, шкірний свербіж, висипи (кропив’янка) на шкірі, дуже рідко – синдром Стівенса–Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.
У разі появи цих або будь-яких інших небажаних явищ припиніть застосування препарату та зверніться до лікаря.
Передозування.
Симптоми гострого передозування: млявість, загальмованість, сонливість, нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці, шлунково-кишкова кровотеча, анафілактоїдні реакції; тяжке отруєння – підвищення артеріального тиску, гостра ниркова недостатність, порушення функції печінки, пригнічення дихання, кома, конвульсії, серцево-судинний колапс і зупинка серця.
Лікування: симптоматичне і підтримуюче. При гострому передозуванні: якщо після прийому препарату минуло менше 1 години – промити шлунок і застосовувати активоване вугілля, якщо минуло 1 - 2 години – застосувати тільки активоване вугілля. При значному передозуванні або тяжкій симптоматиці прийом активованого вугілля можна повторити кілька разів. Можна застосовувати холестирамін (прискорює виведення мелоксикаму). Форсований діурез, гемодіаліз або гемоперфузія малоефективні.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Не можна застосовувати Мелокс у період вагітності і годування груддю.
Діти.
Не слід призначати препарат дітям та підліткам віком до 15 років.
Особливості застосування.
Мелокс з обережністю призначають пацієнтам із захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі, а також пацієнтам, які застосовують антикоагулянти. У разі виникнення пептичної виразки шлунка або шлунково-кишкової кровотечі треба припинити прийом препарату.
Особливої уваги потребують пацієнти, у яких виникли дерматологічні реакції або загрозливі для життя алергічні реакції (анафілактичні), у таких випадках треба припинити прийом препарату.
Призначення не стероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) пацієнтам зі зниженим нирковим кровообігом та об’ємом циркулюючої крові може прискорити декомпенсацію функції нирок, але після відміни НПЗЗ вона зазвичай відновлюється.
З обережністю слід призначати хворим у стані дегідратації, з застійною серцевою недостатністю, цирозом печінки, нефротичним синдромом та тяжкими захворюваннями нирок, пацієнтам, які приймають діуретики, а також пацієнтам, які перенесли операційне втручання, яке призвело до гіповолемії. При лікуванні таких хворих необхідний контроль функції нирок.
З обережністю призначають препарат пацієнтам літнього віку та ослабленим пацієнтам.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.
Під час лікування Мелоксом може знижуватися здатність до концентрації уваги, що слід враховувати при керуванні авто транспортом або при виконанні роботи, яка вимагає посиленої уваги.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
При одночасному прийомі Мелоксу з іншими не стероїдними протизапальними засобами та великими дозами саліцилатів збільшується ризик виникнення шлунково-кишкових виразок та кровотеч внаслідок ефекту синергізму. Мелокс підвищує рівень літію в крові. Одночасний прийом з пероральними антикоагулянтами, тиклопідином, парентеральним гепарином підвищує ризик кровотеч внаслідок інгібування функцій тромбоцитів. Мелокс знижує виведення метотрексату нирками, що призводить до підвищення гематологічної токсичності метотрексату. Препарат може посилити нефро токсичність циклоспорину внаслідок зниження синтезу простагландинів у нирках. Існує підвищений ризик кровотеч при одночасному прийомі з пентоксифіліном та тромболітиками, ризик анемії – при одночасному прийомі з зидовудином. Мелокс знижує ефективність внутрішньо маткових засобів контрацепції. Пацієнти, які приймають Мелокс разом із діуретиками, повинні вживати достатню кількість рідини.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Мелокс – селективний не стероїдний протизапальний засіб групи оксикамів. Має аналгетичну, протизапальну та жарознижувальну дії. Механізм дії, як і інших не стероїдних протизапальних засобів, пов’язаний із пригніченням синтезу простагландинів.
Фармакокінетика. Абсорбція мелоксикаму зі травного тракту після прийому внутрішньо становить 89 %. Приймання їжі не впливає на його абсорбцію. У плазмі 99 % мелоксикаму знаходиться в кон’югованому з білками вигляді. Його концентрація у синовіальній рідині становить 50 % від концентрації у плазмі крові. Мелоксикам майже повністю метаболізується до неактивних метаболітів у печінці. Період напів виведення становить 20 годин. Плазмовий кліренс в середньому становить 8 мл/хв. Мелоксикам виводиться нирками та кишечником приблизно в рівних пропорціях. Печінкова та ниркова недостатність легкого та середнього ступеня тяжкості істотно не впливають на фармакокінетичні параметри мелоксикаму.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: світло-жовті плоскі, круглі таблетки з рискою з одного боку.
Термін придатності.
2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати в недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці при температурі до 25 °С. Не тримайте препарат у ванних кімнатах. Не застосовуйте препарат після закінчення терміну придатності.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
“Медокемі ЛТД”.
Місцезнаходження. Источник
вул. Константинуполес 1-10, Лімассол, 51409, Кіпр.