ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
КАПТОПРИЛ-ФПО
(CAPTOPRIL-FPO)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: сaptopril;(2S)-1-[(2S)-3-меркапто-2-метилпропаноїл]піролідин-2-карбонова кислота;
основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або білого з кремуватимвідтінком кольору, з характерним запахом; допускається легка “мармуровість”;
склад: 1 таблетка містить каптоприлу 25 мг;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, цукор молочний, крохмаль кукурудзяний, аеросил, магнію стеарат.
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Засоби, які діють на ренін-ангіотензинову систему. Інгібітор АПФ. Код АТС C09A A01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Каптоприл є специфічним конкурентним інгібітором активності ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), перешкоджає перетвореннюангіотензину I в ангіотензин II, який є потужною судинозвужувальною речовиною.
Основнафармакотерапевтична дія каптоприлу – зниження артеріального тиску, зумовлене зменшенням загального периферичного опору судин, зниження гемодинамічногонавантаження на серце.
Інгібування АПФ приводить до зменшення вмісту у плазмі кровіангіотензину II та альдостерону, підвищення активності реніну плазми. Зниження рівня ангіотензину II сприяє зменшенню загального периферичного опору судин зарахунок усунення його стимулювального впливу на рецептори гладких м’язів судин. Каптоприл здійснює непрямий вплив унаслідок усунення дії ангіотензину II на симпатичну частину вегетативної нервової системи, що приводить до пригнічення адренергічної активності. Крім того, перешкоджаючи розпаду кінінів, каптоприлвикликає збільшення вмісту брадикініну у крові. Оскільки брадикінін таангіотензин I посилюють секрецію простагландинів, судинорозширююча та гіпотензивна дія каптоприлу потенціюється за рахунок дії простагландину Е 2 тапроста цикліну, які є ендогенними вазодилататорами.
Блокада АПФ приводить до усунення вазопресорної, антидіуретичної таантинатрійуретичної дії ангіотензину II та посилення судинорозширюючої, діуретичної та натрійуретичної дії брадикініну.
Каптоприлзменшує перед навантаження серця завдяки зниженню венозного тонусу тавенодилатації. Зменшення вмісту альдостерону сприяє виведенню надлишку натрію таводи. Усе це приводить до зменшення венозного повернення крові до серця татиску наповнення шлуночків.
Фармакокінетіка. Після прийому внутрішньо терапевтичної дози каптоприлу всмоктується приблизно 70 - 75% і пік максимальної концентрації у плазмі крові досягається через 1год. Одночасний прийом їжі сповільняє всмоктування препарату із шлунково-кишкового тракту на 30 - 40%, тому рекомендується прийом препарату за 1 год до або за 2 год після прийому їжі.
Зв’язування з білками плазми становить 25 - 30%. Об’єм розподілу препарату в організмі становить приблизно 0,7 л/кг маси тіла. Проникає через плацентарний бар’єр, у незначній кількості потрапляє в грудне молоко.
Приблизно 50% каптоприлу метаболізується в неактивний бісульфіт з ендогенним тіоловим компонентом. Метаболіти каптоприлу здатні зновуперетворюватись у каптоприл.
Більше ніж 95% прийнятої дози препарату виводиться з організму із сечею протягом 24 год, тому при порушенні функції нирок дозу слід коректувати.
Каптоприл екскретується в основному за рахунок тубулярної секреції (78% стан стабільної рівноважної концентрації - “steady-state”).
Загальний кліренс креатині ну в середньому становить 0,8 л/кг/год, нирковий кліренс у середньому становить 0,4 л/кг/год. У здорових добровольців період напів виведення становить 1,9 год та збільшується у пацієнтів із застійною серцевою недостатністью до 2,06 год. Період напів виведення значно збільшується у пацієнтів з кліренсом креатині ну меншим, ніж 20 мл/хв. Каптоприлвиводиться шляхом гемодіалізу, в середньому 80 мл/хв при разовій дозі 50 мг. Приблизно 50% прийнятої дози виводиться через 4 год після гемодіалізу.
Зниження ниркового кліренсу в осіб похилого віку приводить до збільшення інтенсивності та тривалості дії препарату, що може виявлятися тенденцією до більш вираженого зниження реніну у плазмі крові та артеріального тиску.
Показання для застосування. Артеріальна гіпертензія. Застійна серцева недостатність. Серцева недостатність після перенесеного інфаркту міокарда.
Спосіб застосування та дози. Препарат слід приймати натщесерце, за 1 годдо їди. Дозу препарату встановлюють індивідуально. Препарат призначається дорослим і дітям старше 15 років.
При артеріальній гіпертензії препарат призначають внутрішньо, в початковій дозі 25 мг 2 - 3 рази на добу. При недостатньому ефекті дозу поступово збільшують до 50 мг 2 - 3 рази на добу. Максимальна добова доза - 150мг (по 50 мг 3 рази на добу). Якщо кров’яний тиск недостатньо знизився після 2- 3 тижнів лікування, до терапії приєднують тіазидний діуретик і підбирають максимальну ефективну дозу (протягом 1 - 2 тижнів). Якщо необхідно ще більше знизити кров’яний тиск, то в подальшому можна збільшити дозу до 100 мг 2 - 3рази на добу, а за необхідності - до 150 мг 2 - 3 рази на добу.
Іноді рекомендується початкова доза 12,5 мг 2 рази на добу.
При реноваскулярній гіпертензії дози ті самі та не перевищують 150 мгна добу.
При гіпертонічному кризі препарат призначають по 6,25 - 50 мг. Припід’язичному застосуванні максимальний терапевтичний ефект досягається через 15- 30 хв.
При застійній серцевій недостатністі початкова доза становить 25 мг 3рази на добу. Знижені дози 6,25 - 12,5 мг 3 рази на добу можугь зменшити гіпотонічний ефект у пацієнтів з нормальним або зниженим кров’яним тиском, атакож у хворих на гіпонатріємію та гіповолемію. Підтримуючі дози - 12,5 - 25 мг 3 рази на добу.
При діабетичній нефропатії при інсулінзалежному діабеті добова до застановить 75 - 100 мг, яка розподіляється на декілька прийомів.
При інфаркті міокарда препарат призначають не раніше, ніж з 3-го дняпісля перенесеного гострого інфаркту міокарда. Початкова доза становить 6,25 мгна добу, при добрій переносимості препарату призначають дозу 12,5 мг 3 рази надобу. Дозу поступово збільшують через кілька тижнів максимально до 50 мг 3 разина добу, яка є підтримуючою дозою.
При нирковій недостатності пацієнтам з вираженими порушеннями функції нирок необхідна корекція режиму дозування та добову дозу слід знизити, тому щокаптоприл повільно виводиться через нирки. Пацієнти з помірною нирковою недостатністю (при клуб очковій фільтрації 10 - 50 мл/хв) повинні застосовувати 75% звичайної дози кожні 12 - 18 год, а пацієнти з тяжкою нирковою недостатністю повинні приймати 50% звичайної дози кожні 24 год. Немає необхідності регулювати дозу для пацієнтів з легким ступенем ниркової недостатності (при клуб очковій фільтрації більше як 50 мл/хв).
Для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністью (при кліренсі креатині нуменше 30 мл/хв) початкова доза становить 12,5 мг 2 рази на добу. За небхідності призначення діуретиків цій категорії хворих призначають фуросемід або іншідіуретики, які діють на петлю Генле, уникаючи застосування тіазидів.
Пацієнт повинен дотримуватись режиму прийому препарату. У випадку пропуску його прийому пацієнт повинен прийняти необхідну дозу якомога скоріше. Якщо наближається час наступного прийому, слід зачекати до вибраного часу, пропускаючи попередню дозу. Не можна приймати дві дози одночасно.
Побічна дія.
З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія, у тому числі зортостатичними реакціями; тахікардія, порушення ритму серцевих скорочень, напади стенокардії.
З боку сечовидільної системи: протеїнурія, порушення функції нирок (підвищення рівня сечовини і креатині ну в крові), поодинокі випадкимембранозного гломерулонефриту.
З боку водно-електролітного і кислотно-лужного балансу: гіперкаліємія, ацидоз.
З боку системи кровотворення: рідко – нейтропенія, анемія, тромбоцит опенія, агронулоцитоз.
З боку ЦНС: запаморочення, головний біль, відчуття втоми, астенія, порушення сну, парестезії, депресія.
З боку дихальної системи: сухий кашель, бронхоспазм, ринорея, фарингіт, дисфонія, інфільтрати у легенях.
Алергічні та імунопатологічні реакції: ангіо невротичний набряк, сироваткова хвороба, лімфоаденопатія, у поодиноких випадках – поява антиядерних антитіл у крові.
Дерматологічні реакції: висип, звичайно макулопапульозного характеру, зрідка -везикулярного або бульозного характеру, свербіж, підвищенафото чутливість, гіперемія.
З боку шлунково-кишкового тракту, печінки, підшлункової залози: нудота, зниження апетиту, рідко - діарея, біль у животі, збільшення активності ферментів печінки, ознаки гепатоцелюлярного ушкодження і холестаз (у поодиноких випадках), панкреатит.
Інші: парестезії, еректильна дисфункція, біль у суглобах, м’язах.
Протипоказання. Ангіо невротичний набряк Квінке (у тому числі ванамнезі після застосування інгібіторів АПФ, спадковий, ідіопатичний), виражені порушення функції нирок, азотемія, гіперкаліємія, двобічній стеноз ниркових артерій або стеноз єдиної нирки з прогресуючою азотемією, стан після трансплантації нирок, первинний гіперальдостеронізм; стеноз устя аорти або наявність інших перешкод відтоку крові з лівого шлуночка серця; підвищена чутливість до каптоприлу або інших інгібіторів АПФ; вагітність і період лактації; дитячий вік до 15 років.
Передозування. При передозуванні Каптоприлу-ФПО спостерігаються такі симптоми: різке зниження артеріального тиску, гіперкаліємія, нирковий синдром і протеїнурія.
Необхідно спостерігати за кров’яним тиском, функцією нирок і концентрацією калію в сироватці крові.
Лікування. Каптоприл вилучається із шлунково-кишкового тракту при промиванні шлунка та введенням активованого вугілля. Важливо спочатку усунутигіпотензію введенням ізотонічного розчину натрію хлориду або інших плазмозаміннихрозчинів. Каптоприл також видаляється із організму при гемодіалізі. Розвитокангіо невротичного набряку потребує десенсибілізувальних засобів.
Особливості застосування. Пацієнтам з нирковою недостатністю (кліренскреатині ну менше 30 мл/хв) каптоприл треба призначати у мінімальній дозі. Уразі призначення каптоприлу пацієнтам з порушеннями функції нирок перед початком лікування слід контролю вати кількість лейкоцитів у крові та диференційну картину крові, причому в перші 3 місяці необхідно контролю ватичерез кожні 2 тижні, в подальшому - періодично.
При артеріальній гіпертензії у деяких пацієнтів із захворюваннями нирок, в основному з тяжким стенозом ниркової артерії, спостерігається збільшення сечовини у крові та креатині ну сироватки після нормалізації кров’яного тиску при лікуванні каптоприлом. При цьому необхідно зменшити дозита/або відмінити лікування діуретиками. У деяких пацієнтів неможливо нормалізувати кров’яний тиск і забезпечити відповідну перфузію нирок.
При тривалому лікуванні Каптоприлом-ФПО пацієнтів із серцевою недостатністю може спостерігатися стабільне збільшення сечовини у крові такреатині ну сироватки більше ніж на 20% від нормального або основного рівня. Пацієнти, переважно з тяжкою нирковою недостатністю, потребують відміни лікування, що призводить до прогресуючого збільшення креатині ну, яке залежить від тяжкості захворювання нирок.
Пацієнтам з колагенозами або з ауто імунними захворюваниями, або пацієнтам, які приймають імунодепресанти, особливо при супутньому порушенні функції нирок, призначають каптоприл з надзвичайною обережністю в особливих випадках, коли очікувана користь перевищує потенційний ризик. При цьому рекомендується регулярний контроль картини периферичної крові та функції нирок.
Ризик виникнення нейтропенії залежить від клінічної картини захворювання. У пацієнтів з колагенозами (у тому числі із системним червоним вовчаком, склеродермією) та з порушеною функцією нирок нейтропенія виникає частіше. Можлива летальність через такі серйозні захворювання, як колагенози, захворювання нирок, серцева недостатність, або імуносупресивного лікування або комбінації декількох факторів. При підтвердженні нейтропенії лікар повинен відмінити лікування каптоприлом і пацієнт повинен знаходитись під ретельним медичним контролем. Усі пацієнти, які приймають каптоприл, повинні бути попереджені про необхідність повідомляти про будь-які ознаки інфекції (ангіна, пропасниця). У випадку підозрілої інфекції слід негайно проконтролю ватилейкоцити в крові.
Імовірно, як результат затримки деградації ендогенного брадикініну всі інгібітори АПФ спричинюють постійний мимовільний кашель, який припиняється одразу ж після відміни препарату.
У пацієнтів, які приймають Каптоприл-ФПО, рідко спостерігається виділення білка із сечею до 1 г на добу. Нирковий синдром може спостерігатись участини хворих на протеїнурію. В більшості випадків протеїнурія після 6 місяців знижується або зникає незалежно від того, чи відмінили застосування каптоприлуабо ні.
У хворих на протеїнурію дуже рідко спостерігається зміна таких параметрів ниркової функції, як сечовина крові та креатинін сироватки.
Тяжка гіпотензія зустрічається дуже рідко у гіпертоніків, але можливаяк результат застосування каптоприлу в зневоднених пацієнтів (які приймають сильнідіуретики), у пацієнтів із серцевою недостатністю або у пацієнтів, які знаходяться на гемодіалізі. Гіпотензія є причиною припинення лікування у пацієнтів із серцевою недостатністю.
Виражений гіпотензивний ефект при прийомі каптоприлу можна попередити припиненням прийому діуретиків, або збільшення вживання солі приблизно за тиждень допочатку лікування каптоприлом, або почати лікування низькими дозами. Стартова доза 6,25 мг або 12,5 мг 2 рази на добу може зменшити гіпотензивний ефект. Необхідно уважно спостерігати за пацієнтами в перші два тижні лікування тазавжди, коли збільшують дозу каптоприлу та/або діуретиків.
У деяких пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, включаючи каптоприл, спостерігається збільшення калію в сироватці крові. Пацієнтам, які приймаютькаптоприл, слід уникати одночасного застосування калій зберігаючих діуретиків і препаратів калію, особливо хворим з нирковою недостатністю та на цукровий діабет.
Дуже рідко інгібітори АПФ пов’язують із синдромом, який починається якхолестатична жовтуха та перетворюється у печінковий некроз (іноді). Механізм цього синдрому не відомий. Пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, у яких виникла жовтуха або збільшилися печінкові ферменти у крові, необхідно відмінити лікування.
При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ і діалізних мембран високої проникності можливий розвиток анафілактичних реакцій у пацієнтів, які знаходяться на діалізі. Цим пацієнтам рекомендуються інші види мембран або інше лікування.
Препарат може спричинити псевдо позитивну реакцію сечі на ацетон.
Вплив на здатність керувати авто транспортом та іншими механізмами
Не впливає.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При одночасному застосуванні каптоприлу здіуретиками, з антипсихотичними засобами при вживанні алкоголю, при безсольовій дієті або діалізі протягом однієї години після прийому початкової дози збільшується гіпотензивна дія каптоприлу.
Вплив симпатичної нервової системи може бути дуже важливим для підтримки кров’яного тиску у пацієнтів, які одночасно застосовують каптоприл здіуретиками. Препарати, які діють на симпатичну активність (такі якгангліоблокатори або адреноблокатори), необхідно застосовувати з обережністю. При одночасному застосуванні каптоприлу з бета-адрено блокаторами гіпотензивна дія каптоприлу збільшується, але загальна відповідь менш адитивна.
Оскільки каптоприл знижує продукцію альдостерону, можливо збільшення концентрації калію у сироватці крові. Калійзберігаючі діуретики (спіронолактон, тріамтерен або амілорид, або замінники калію), циклоспорин можуть призвести догіперкаліємії. Замінники солі, які містять калій, також слід призначати з обережністю.
Індометацин, симпатоміметики, інші не стероїдні протизапальні засоби (ацетил саліцилова кислота) можуть спричинити зниження антигіпертензивногоефекту, особливо у хворих на ренін залежну гіпертензію, також можуть спричинювати такий самий ефект.
У пацієнтів, які приймають циклофосфамід, азатіоприн та іншіцитостатики, в період лікування каптоприлом спостерігається виражена анемія або лейкопенія.
При прийомі каптоприлу з алопуринолом, цитостатиками таімунодепресантами підвищується ризик розвитку нейтропенії та агранулоцит озу.
При прийомі алопуринолу та каптоприлу у поєднанні з діуретиками або при нирковій недостатності спостерігається виражена гіперчутлива реакція. У разі прийому конкурентних препаратів рекомендується спостереження за гіперчутливоюреакцією.
Одночасне застосування циметидину з каптоприлом може спричинитинейропатії.
У пацієнтів з нирковою недостатністю підвищується концентраціядигоксину в сироватці крові. Пацієнтам з нормальною функцією нирок можна безпечно призначати комбінацію каптоприлу та дигоксину. Через токсичністьдигоксину слід контролю вати пацієнтів з нирковою недостатністю.
Антациди знижують пік концентрації каптоприлу та відносну біодоступність препарату. Не рекомендується одночасне застосування антацидів з каптоприлом, але за необхідності одночасного застосування слід приймати каптоприл не меншеніж за 2 год до прийому антацидів.
Не обгрунтовані дані щодо ефективності сумісного застосування каптоприлуз іншими вазодилататорами для лікування пацієнтів з серцевою недостатністю. Тому нітрогліцерин або інші нітрати або препарати з вазодилататорною дією необхідно, якщо це можливо, відмінити до початку лікування каптоприлом. За необхідності повторного прийому нітратів під час лікування каптоприлом препарат призначають з обережністю та в низьких дозах.
У пацієнтів, які приймають одночасно препарати літію та інгібітори АПФ, спостерігаються підвищення рівня літію у сироватці крові та симптоми токсичності літію. Застосування цієї комбінації потребує особливої обережності, та рекомендується часто контролю вати вміст літію у плазмі крові. При поєднанні вищезазначених препаратів з діуретиками можливий розвиток літієвої інтоксикації.
Пробенецид уповільнює виведення каптоприлу із сечею. Источник
Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці при температурі від 15 до 25 º С. Термін придатності - 2 роки.