ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату

ЦИПРОФЛОКСАЦИН
(СІРROFLOXACIN)

Склад:

діюча речовина: ciprofloxacin;

1 мл розчину містить ципрофлокса цину 2 мг;

допоміжні речовини:  кислота молочна, натрію хлорид, динатрію едетат, натрію гідроксид, кислота хлористоводнева, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для інфузій.

Фармакотерапевтична група.

Антибактеріальні засоби групи фторхінолонів. Ципрофлоксацин. Код АТС J01M A02.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування неускладнених та ускладнених інфекцій, спричинених збудниками, чутливими до ципрофлокса цину:

• інфекції середнього вуха та придаткових пазух носа;

• інфекції очей;

• інфекції дихальних шляхів;

• інфекції органів черевної порожнини, бактеріальні інфекції шлунково-кишкового тракту, жовчного міхура та жовчовивідних шляхів, а також перитоніт;

• інфекції нирок і сечовивідних шляхів;

• інфекції органів малого таза (гонорея, аднексит і простатит включно);

• інфекції шкіри та м'яких тканин;

• інфекції кісток і суглобів;

• сепсис.

Профілактика та лікування інфекцій у хворих з ослабленим імунітетом (у тому числі – при лікуванні імунодепресантами та при нейтропенії). Вибіркова деконтамінація кишечнику під час лікування імунодепресантами.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до ципрофлокса цину або до інших хіміотерапевтичних засобів групи хінолонів. Вагітність і період годування груддю. Дитячий вік до 18 років.

Спосіб застосування та дози.

Режим дозування встановлюють індивідуально залежно від локалізації та тяжкості перебігу інфекції, а також від чутливості збудника. Якщо неможливим є застосування препарату внутрішньо, рекомендується починати лікування з внутрішньо венного введення. Розчин препарату можна вводити нерозведеним або після додавання до інших ін фузійних розчинів.

Cумісність з іншими розчинами

Ін фузійний розчин ципрофлокса цину сумісний з фізіологічним розчином, розчином Рінгера, лактатним розчином Рінгера, 5 % і 10 % розчином глюкози, 10 % розчином фруктози, а також 5 % розчином глюкози з 0,225 % NaCl або 0,45 % NaCl. Розчин, одержаний після змішування ципрофлокса цину з сумісними ін фузійними розчинами, слід використати найближчим часом, що пов’язано з мікробіологічними причинами, а також чутливістю препарату до світла.

При інфекціях сечовивідних шляхів (у тому числі – при гострому неускладненому циститі у жінок, а також при гострій неускладненій гонореї) Ципрофлоксацин можна вводити внутрішньо венно в дозі 100 мг двічі на добу. При інфекціях дихальних шляхів та при інших інфекціях, залежно від ступеня тяжкості процесу та виду збудника, препарат вводять у дозі 200 - 400 мг двічі на добу. Тривалість інфузії Ципрофлокса цину повинна становити 60 хв.

При інфекціях тяжкого перебігу, при рецидивуючих інфекціях у хворих на муковісцидоз, при інфекціях органів черевної порожнини, кісток та суглобів, спричинених Pseudomonas або стафілококами, при перитоніті та септицемії, а також при гострих пневмоніях, спричинених Streptococcus pneumoniae, дозу слід збільшити до 400 мг тричі на добу. Максимальна добова доза становить 1200 мг.

Режим дозування при порушеннях функції нирок або печінки у дорослих

1. Порушення функції нирок.

1.1. При кліренсі креатині ну від 31 до 60 мл/хв/1,73 м² або його концентрації у плазмі крові від 1,4 до 1,9 мг/100 мл максимальна доза ципрофлокса цину при внутрішньо венному введенні повинна становити 800 мг на добу.

1.2. При кліренсі креатині ну 30 мл/хв/1,73 м² або менше або його концентрації у плазмі крові від 2/100 мл чи більше, максимальна доза Ципрофлокса цину при внутрішньо венному введенні повинна становити 400 мг на добу.

2. Порушення функції нирок + гемодіаліз.

Максимальна доза ципрофлокса цину при внутрішньо венному введені має бути 400 мг на добу; в дні проведення гемодіалізу ципрофлоксацин приймають після цієї процедури.

3. Порушення функції нирок + перитонеальний діаліз в амбулаторних пацієнтів.

Розчин ципрофлокса цину для інфузій додається до діалізату (внутрішньо перитонеально): 50 мг ципрофлокса цину на літр діалізату вводиться 4 рази на добу кожні 6 год.

4. Порушення функції печінки.

Коригування дози не потрібно.

Тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання, клінічного перебігу та результатів бактеріологічних досліджень.

Рекомендується продовжувати лікування протягом принаймні трьох діб після нормалізації температури або зникнення клінічних симптомів. Тривалість лікування при гострій неускладненій гонореї та циститі становить одну добу. При інфекціях нирок, сечовивідних шляхів та органів черевної порожнини тривалість лікування сягає 7 діб. При остеомієліті курс терапії може бути продовжений до двох місяців. При інших інфекціях тривалість курсу лікування зазвичай становить 7 - 14 діб. У хворих з ослабленим імунітетом лікування проводять протягом усього періоду нейтропенії. При інфекціях, спричинених стрептококами та хламідіями, лікування повинно тривати не менше 10 діб.

Побічні   реакції.

Повідомлялось про виникнення місцевих реакцій після внутрішньо венного введення препарату. Ці реакції виникають частіше, якщо час інфузії становить 30 хв або менше. Вони можуть виникати у вигляді місцевих реакцій на шкірі, які швидко минають після   закінчення інфузії. Наступні інфузії препарату не протипоказані, якщо тільки при цьому подібні   реакції не рецидивують і не ускладнюються.

Частота  ³ 1%  < 10%.

Органи шлунково-кишкового тракту та печінка: нудота, діарея.

Шкіра: висипання.

Частота ³ 0,1%  < 1%.

Організм загалом: біль у животі, кандидоз, астенія, патологічні реакції у місці введення (наприклад набряк/запалення, біль).

Серцево-судинна система: тромбофлебіт (у місці інфузії).

Органи шлунково-кишкового тракту: збільшення рівня печінкових трансаміназ: АЛТ, АСТ, лужної фосфатази, блювання, диспепсія, аномальні значення тестів на функцію печінки,   анорексія (відсутність апетиту), метеоризм, білірубінемія.

Система кровотворення: еозинофілі я, лейкопенія.

Порушення метаболізму: збільшення рівня креатині ну, збільшення рівня азоту сечовини.

Кістково-м’язова система:артралгія (біль у суглобах).

Нервова система:  запаморочення, головний біль, розлади сну, ажитація, сплутаність свідомості.

Шкіра: свербіж, макуло-папульозні висипання, кропив’янка.

Органи чуття: порушення смаку.

Частота ³ 0,01% < 0,1%.

Оганізм загалом: біль у кінцівках, у спині, у грудях.

Серцево-судинна система: тахікардія, синкопе (непритомність), вазодилятація (приплив крові), гіпотензія.

Органи шлунково-кишкового тракту: кандидоз (оральний), жовтяниця, холестатична жовтяниця, псевдомембранозний коліт.

Система крові і лімфатична система: анемія, лейкопенія (гранулоцит опенія), лейкоцитоз, змінені значення рівня протромбіну, тромбоцит опенія, тромбоцитемія (тромбоцит оз).

Гіпер чутливість: алергічна реакція, лікарська гарячка, анафілактоїдна (анафілактична) реакція.

Порушення метаболізму: набряк (периферичний, васкулярний, лицьовий), гіперглікемія.

Кістково-м’язова система: міалгія (м’язовий біль), набряк суглобів.

Нервова система: мігрень, галюцинації, пітливість, парестезія (периферична паралгезія), неспокій (страх, тривога), порушення сну (кошмарні сновидіння), судоми, гіперстезія, депресія, тремор.

Дихальна система: диспное, набряк гортані.

Шкіра: реакція фото чутливості.

Органи чуття: шум у вухах, тимчасова глухота (особливо при високій частоті звука), порушення зору (візуальні аномалії), диплопія, хроматопсія, втрата смакових відчуттів (порушення смаку).

Сечостатева система: гостра ниркова недостатність, порушення функції нирок, вагінальний кандидоз, гематурія, кристалурія, інтерстиціальний нефрит.

Частота < 0,01%.

Серцево-судинна система: васкуліт.

Органи шлунково-кишкового тракту: кандидоз, некроз печінки (дуже рідко прогресуючий до печінкової недостатності, що загрожує життю), псевдомембранозний коліт з можливим летальним кінцем, панкреатит, гепатит.

Система крові і лімфатична система: гемолітична анемія, петехія (переміжна геморагія шкіри), агранулоцит оз, панцитопенія (із загрозою для життя), пригнічення функції кісткового мозку (із загрозою для життя).

Гіпер чутливість: шок (анафілактичний; із загрозою для життя), шкірні висипання, реакція, подібна до сироваткової хвороби.

Порушення метаболізму: збільшена   активність амілази, збільшена активність ліпази.

Кістково-м’язова система: міастенія, тендиніт (переважно тендиніт ахіллових сухожиль), частковий або повний розрив сухожиль (переважно ахіллових).

Нервова система: сильні судоми великих м’язів, нестійка хода, психоз, інтракраніальна (внутрішньо черепна) гіпертензія, атаксія, гіперстезія, сіпання.

Шкіра: петехія, мультиформна еритема, вузлова еритема, синдром Стівенса - Джонсона, епідермальний некроз (синдром Лаєлла), стійкі висипання.

Органи чуття: паросмія  (порушення нюху), втрата нюху (зазвичай зворотна при відміні препарату).

Передозування.

Специфічних симптомів передозування немає.

Специфічний антидот невідомий. Рекомендуються звичайні заходи невідкладної допомоги; додатково можна провести гемодіаліз та перитонеальний діаліз. За допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу виводиться тільки невелика кількість Ципрофлокса цину (< 10 %).

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Ципрофлоксацин не можна призначати жінкам у період вагітності та лактації, тому що досвід безпечного застосування препарату цими групами пацієнток відсутній, і, таким чином, на основі відповідних даних, одержаних на тваринах, не можна виключити, що цей препарат може спричиняти ушкодження суглобного хряща в організмі, що не розвинувся.

У дослідженні на тваринах не було доведено наявності у препарату тератогенної активності (деформацій, мальформацій, вад розвитку, потворності).

Діти.

Як і у випадку інших препаратів цього класу, було показано, що у нестатевозрілих тварин ципрофлоксацин спричиняє артропію суглобів, що несуть навантаження. Аналіз доступних даних з безпечності застосування Ципрофлокса цину пацієнтами, молодше 18 років, не дозволив виявити будь-яких доказів ушкоджень хряща або суглобів, пов’язаних з лікуванням препаратом. У дітей молодше 18 років препарат можна застосовувати лише за життєвими показаннями.

Особливі заходи безпеки.

Хворим на епілепсію, напади судом в анамнезі, судинні захворювання та органічні ураження мозку через небезпеку розвитку побічних реакцій з боку центральної нервової системи Ципрофлоксацин слід призначати лише за життєвими показаннями.

При виникненні під час або після лікування Ципрофлоксацином тяжких і тривалих проносів слід виключити діагноз псевдомембранозного коліту, який потребує негайної відміни препарату і призначення   відповідної терапії.

Особливості застосування.

На тлі лікування ципрофлоксацином можливі зміни деяких лабораторних показників: поява осаду в сечі; тимчасове підвищення концентрацій сечовини, креатині ну, білірубіну, печінкових трансаміназ у сироватці крові; в окремих випадках – гіперглікемія, кристалурія або гематурія; зміна показників протромбіну. У хворих з порушеннями функції печінки та/або нирок рекомендується контроль концентрації ципрофлокса цину в плазмі крові.

Спеціальні перестороги та спеціальні попередження при застосуванні.

Травний тракт.

У випадку виникнення протягом і після лікування тяжкої і стійкої діареї необхідно проконсультуватися з лікарем, адже за цим симптомом може ховатися серйозне шлунково-кишкове захворювання (наприклад, псевдомембранозний коліт з можливим летальним кінцем), яке вимагає негайного лікування. У таких випадках введення Ципрофлокса цину необхідно припинити і розпочати застосування відповідної терапії. Препарати, що інгібують перистальтику, протипоказані.

Може спостерігатися минуще зростання активності трансаміназ, лужної фосфатази або холестатична жовтяниця, особливо у пацієнтів з   попереднім ушкодженням печінки.

Нервова система.

Хворі на епілепсію і пацієнти з попередньо перенесеними розладами центральної нервової системи (наприклад, зниженням судомного порога, наявністю в історії хвороби випадків судом, зниженням мозкового кровообігу, зміною структури мозку та інсульту) можуть приймати Ципрофлоксацин лише у випадку перевищення користі від приймання препарату над можливим ризиком.

У деяких випадках побічні реакції з боку центральної нервової системи спостерігаються вже після першого прийому Ципрофлокса цину. У поодиноких випадках можуть прогресувати депресія або психоз, які створюють само загрозу для пацієнта. У такому разі введення Ципрофлокса цину необхідно припинити.

Підвищена чутливість до препарату.

У деяких випадках гіпер чутливість та алергічні реакції спостерігаються вже після першого введення Ципрофлокса цину, при цьому необхідно негайно поінформувати свого лікаря. У поодиноких випадках можуть прогресувати анафілактичні/анафілактоїдні реакції, аж до шоку, що загрожує життю пацієнта. В окремих випадках вони спостерігаються вже після першого введення Ципрофлокса цину. Тоді введення Ципрофлокса цину необхідно зупинити і при цьому негайно почати проведення медикаментозного лікування.

Кістково-м’язова система.

При будь-яких ознаках тендиніту (наприклад, болюча припухлість) необхідно зупинити введення ципрофлокса цину, уникати фізичного навантаження і проконсультуватися з лікарем.

Розрив сухожиль (переважно ахіллових) фігурував переважно у повідомленнях щодо лікування осіб похилого віку або ж у зв’язку з попереднім лікуванням глюкокортикоїдами.

Шкіра.

Було показано, що Ципрофлоксацин спричиняє появу реакцій фото чутливості. Пацієнти, які знаходяться на лікуванні Ципрофлоксацином, повинні уникати безпосередньої експозиції з інтенсивними джерелами сонячного та ультрафіолетового світла. При виникненні реакцій фото чутливості (наприклад, подібних до сонячних опіків) терапію Ципрофлоксацином необхідно припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботи з   іншими механізмами.

Препарат може впливати на швидкість реакції до такого ступеня, що перешкоджає керуванню автомобілем або роботі з механізмами. Це особливо характерно при комбінованому прийманні препарату та алкоголю. При лікуванні Ципрофлоксацином пацієнтам варто обмежити діяльність, пов'язану з необхідністю швидкої концентрації уваги та здатності до швидких реакцій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.  

Одночасне застосування Ципрофлокса цину та теофіліну може призвести до небажаного підвищення концентрації останнього в плазмі крові та розвитку побічних ефектів. З огляду на це слід контролю вати концентрацію теофіліну в плазмі крові та адекватно знижувати його дозу. При одночасному застосуванні Ципрофлокса цину та циклоспорину в окремих випадках спостерігалося підвищення концентрації сироваткового креатині ну, тому у таких пацієнтів необхідний частий контроль цього показника (два рази на тиждень). При одночасному застосуванні Ципрофлокса цину та варфарину можливе підсилення дії останнього. Внаслідок взаємодії ципрофлокса цину та глібенкламіду можливе підсилення дії останнього, що проявляється гіпоглікемією. Спільне введення Ципрофлокса цину та пробеніциду супроводжується підвищенням концентрації Ципрофлокса цину в плазмі крові. Метоклопрамід прискорює абсорбцію ципрофлокса цину, внаслідок чого скорочується період досягнення максимальної концентрації ципрофлокса цину в плазмі крові (на біодоступність останнього це не впливає).

Ципрофлоксацин може з успіхом застосовуватися у комбінаціях з азлоциліном та цефтазидимом при інфекціях, спричинених Pseudomonas; з мезлоциліном, азлоциліном та іншими ефективними бета-лактам ними антибіотиками – при стрептококових інфекціях; з ізоксазолпеніцилінами, ванкоміцином – при стафілококових інфекціях; з метронідазолом, кліндаміцином – при анаеробних інфекціях.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Ципрофлоксацин пригнічує фермент ДНК-гіразу, який відіграє важливу роль у процесі сегментної де спіралізації та спіралізації хромосоми під час фази розмноження бактерій і запобігає хромосомній транскрипції інформації, необхідній для здійснення нормального метаболізму бактеріальної клітини, що призводить до пригнічення здатності збудника розмножуватися. Препарат здійснює швидкий та виражений бактерицидний вплив на мікро організми, що знаходяться як у фазі розмноження, так і у фазі спокою. Виявляє високу ефективність стосовно практично всіх грам негативних та грам позитивних збудників. До Ципрофлокса цину чутливі Escherichia coli, Shigella spp., Salmonella spp., Citrobacter spp., Klebsiella spp., Enterobacter spp., Serratia spp., Hafnia spp., Edwardsiella spp., Proteus (як індол позитивні, так й індол негативні штами), Morganella spp., Providencia spp., Yersinia, Vibrio spp., Aeromonas spp., Plesiomonas, Pasteurella, Haemophilus, Campylobacter spp., Pseudomonas spp. ( у тому числі – Pseudomonas aeruginosa), Legionella, Neisseria spp., Moraxella spp., Branhamella spp., Acinetobacter spp., Brucella spp., Staphylococcus spp., Listeria spp., Corynebacterium, Chlamydia, а також плазмідні форми бактерій. Різну чутливість проявляють Gardnerella spp., Flavobacterium spp., Alcaligenes spp., Streptococcus agalactiae, Streptococcus faecalis, Streptococcus pyogenes, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus viridans, Mycoplasma hominis, Mycobacterium tuberculosis, Mycobacterium fortuitum. Анаеробні коки (Рeptococcus,  Peptostreptococcus) помірно чутливі до Ципрофлокса цину, а Bacteroides – стійкий. Ципрофлоксацин ефективний стосовно бактерій, які виробляють бета-лактамази. Виявляє активність також щодо мікро організмів, резистентних практично до всіх антибіотиків, сульфаніламідних і нітрофуранових препаратів. У ряді випадків ципрофлоксацин активний відносно штамів мікро організмів, резистентних до інших препаратів групи фторхінолонів. Проте слід мати на увазі, що між різними фторхінолонами існує перехресна резистентність. Як правило, резистентні до препарату Streptococcus faecium, Ureaplasma urealyticum, Nocardia asteroides, Treponema pallidum. Резистентність до ципрофлокса цину розвивається повільно і поступово (" багатоступінчастий" тип).

Фармакокінетика. Ципрофлоксацин швидко і добре проникає в усі тканини організму. Максимальні концентрації у плазмі крові після внутрішньо венного введення досягаються через 60 - 90 хв. Об’єм розподілу в стані стійкої рівноваги досягає 2 - 3 л/кг. Оскільки зв'язування ципрофлокса цину з білками незначне (20 - 30 %), а речовина знаходиться в плазмі крові переважно в неіонізованій формі, майже вся кількість уведеного препарату може вільно дифундувати в екстравазальний простір. У зв'язку з цим концентрації ципрофлокса цину в деяких рідинах і тканинах організму спроможні значно перевищувати рівень препарату в сироватці крові (зокрема, відзначається висока концентрація Ципрофлокса цину в жовчі). Виділяється Ципрофлоксацин, в основному, нирками (майже 45 % – у незміненому вигляді, десь 11 % – у вигляді метаболітів). Через кишечник виділяється інша частина дози (приблизно 20 % – у незміненому   вигляді,   майже  5 - 6 %  –   у   вигляді   метаболітів).   Нирковий   кліренс становить 3 - 5 мл/хв/кг, загальний кліренс – 8 - 10 мл/хв/кг. Період напів виведення дорівнює 3 - 5 годин. У зв'язку з тим, що препарат виводиться різними шляхами, збільшення періоду напів виведення спостерігається лише при значному порушенні функції нирок (можливе збільшення цього показника до 12 годин).

Фармацевтичні характеристики.

Основні   фізико-хімічні властивості: прозорий розчин від безбарвного до блідо-жовтого кольору.

Термін придатності.

3 роки з дати виготовлення «in balk».

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С у захищеному від світла, недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 100 мл або 200 мл розчину у флаконі з полімерного матеріалу, по 1 флакону у пачці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

ТОВ «ЛЮМ’ЄР ФАРМА».

Місцезнаходження. Источник

Україна, 03069, м. К, вул. Кіровоградська, 100-Б.