ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

АМПІСУЛЬБІН^®

(AMPISULBIN^®)

Склад:

діючі речовини: аmpicillin, sulbactam;

1 флакон містить 1,5 г стерильної суміші ампіциліну натрієвої солі і сульбактаму натрієвої солі у відношенні 2:1, у перерахуванні на ампіцилін 1,0 г та сульбактам 0,5 г.

Лікарська форма. Порошок для розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Комбінації пеніциліні в, у тому числі з інгібіторами β-лактамаз. Код АТС J01С R01.

Клінічні характеристики.

Показання. Інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів (синусит, середній отит, бактеріальні пневмонії); інфекції сечових шляхів та пієлонефрит, внутрішньочеревні інфекції (перитоніт, холецистит, ендометрит); сепсис, інфекції шкіри, м'яких тканин, кісток та суглобів, а також гонококові інфекції. Передопераційна профілактика гнійних ускладнень у хірургії, акушерстві та гінекології.

Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату, до пеніциліні в та до інших β-лактамних антибіотиків; захворювання шлунково–кишкового тракту (коліт, пов'язаний з вживанням антибіотиків); інфекційний мононуклеоз; тяжкі захворювання печінки та нирок; період годування груддю; лейкемія; ВІЛ - інфекції.

Спосіб застосування та дози.

Перед застосуванням проводять внутрішньо шкірну пробу на підвищену чутливість до антибіотика та розчинника. Ампісульбін^® призначають внутрішньо венно і внутрішньом’язово. Можна застосовувати такі розведення:

Загальна доза (г)	Еквівалентна доза сульбактаму/ ампіциліну (г)	Об’єм флакона (мл)	Об’єм розчинника (мл)	Максимальна кінцева концентрація (мг/мл)
0,375 0,75 1,5 3 0,75 1,5 3	0,125 - 0,25 0,25/0,5 0,5/1 1,0/2 0,25 - 0,5 0,5 - 1,0 1 - 2	10 10 20 20 100 мл PBU 100 мл PBU 100 мл PBU	0,8 1,6 3,2 6,4 25 50 100	125 - 250 125/250 125/250 125/250 10 - 20 10 - 20 10 - 20

Для внутрішньо венного введення Ампісульбін^® слід розвести стерильною водою для ін’єкцій або будь-яким іншим сумісним розчином та дати постояти до повного зникнення піни, що утворюється, щоб візуально оцінити повноту розчинення. Дозу можна вводити у вигляді болюсної ін’єкції протягом принаймні 3 хвилин. А при більшому розведенні дозу можна вводити як у вигляді болюсної ін’єкції, так і у вигляді внутрішньо венної інфузії протягом 15 − 30 хвилин.

Сульбактам натрію/ампіцилін натрію для парентерального застосування можна також вводити глибоко у м’яз; якщо ін’єкції болючі, то для розчинення порошку можна використовувати 0,5 % стерильний розчин лідокаїну гідро хлориду для ін’єкцій.

Застосування дорослим

Як   правило,   доза Ампісульбіну^® варіює від 1,5 до 12 г/добу за кілька прийомів кожні 6  або 8 годин; максимальна добова доза сульбактаму становить 4 г. При менш тяжких інфекціях препарат можна вводити через 12 годин.

Тяжкість інфекції	Добова доза Ампісульбіну® внутрішньом’язово, внутрішньо венно (г)
Легка Середньої тяжкості Тяжка	1,5 - 3 (від 0,5 + 1 до 1 + 2) до 6 (2 + 4) до 12 (4 + 8)

  Кратність введення дози залежить від ступеня тяжкості захворювання та функції нирок пацієнта. Як правило, лікування продовжують ще протягом 48 годин після нормалізації температури тіла та зникнення інших патологічних ознак. Тривалість курсу терапії становить 5-14 днів, однак у більш тяжких випадках її можна збільшити або додатково призначити ампіцилін.

1500 мг сульбактаму натрію/ампіциліну натрію містить приблизно 115 мг (5 ммоль) натрію.

Для профілактики хірургічних інфекцій доза Ампісульбіну^®  становить 1,5 - 3 г, її слід вводити під час наркозу, що забезпечує достатньо часу для досягнення ефективних концентрацій у сироватці та тканинах під час операції. Дозу можна вводити повторно через кожні 6 - 8 годин; у більшості хірургічних втручань застосування антибіотика, як правило, припиняють через 24 години після операції, якщо не показано введення Ампісульбіну^® з лікувальною метою.

Для лікування неускладненої гонореї Ампісульбін^® можна вводити 1 раз у дозі 1,5 г.

З метою збільшення тривалості наявності сульбактаму та ампіциліну у плазмі слід одночасно призначати пробенецид у дозі 1 г перорально.

Застосування для лікування дітей

Під час лікування більшості інфекцій у новонароджених та дітей доза Ампісульбіну^® становить 150 мг/кг/добу (що відповідає 50 мг/кг/добу сульбактаму та 100 мг/кг/добу ампіциліну).

Дітям, немовлятам та новонародженим препарат, як правило, вводять кожні 6 - 8 годин відповідно до звичайної практики застосування ампіциліну.

Новонародженим під час першого тижня життя (особливо недоношеним) препарат, як правило, призначають у дозі 75 мг/кг маси тіла (що відповідає 25 мг/кг/добу сульбактаму і 50 мг/кг/добу ампіциліну) з інтервалом 12 годин.

Застосування хворим із порушеною функцією нирок.

У хворих із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатині ну <30 мл/хв) виведення сульбактаму та ампіциліну порушується однаково, тому співвідношення їх у плазмі не змінюється. Таким хворим Ампісульбін^® слід вводити рідше відповідно до звичайної практики застосування ампіциліну.

Концентрований розчин для внутрішньом’язового застосування слід використати протягом 1 години після розчинення. Час використання препарату для внутрішньо венної інфузії, залежно від типу обраного розчинника, зазначено нижче:

Розчинник	Концентрація сульбактаму/ампіциліну	Час зберігання
		t=25°С	t=4°С
Стерильна вода для ін’єкцій	до 45 мг/мл 45 мг/мл до 30 мг/мл	8	48 72
0,9 % розчин хлориду натрію	до 45 мг/мл 45 мг/мл до 30 мг/мл	8	48 72
М/6 розчин лактату натрію	до 45 мг/мл до 45 мг/мл	8	8
5 % водний розчин глюкози	15 − 30 мг/мл до 3 мг/мл до 30 мг/мл	2 4	4
5 % водний розчин глюкози у 0,45 % розчині хлориду натрію	до 3 мг/мл до 15 мг/мл	4	4
10 % водний розчин інвертного цукру	до 3 мг/мл до 30 мг/мл	4	3
Розчин Рінгера лактатний	до 45 мг/мл до 45 мг/мл	8	24

  

Побічні реакції.

Алергічні реакції: висипи, свербіж, гіперемія, кропив’янка, риніт, кон’юнктивіт, рідко – пропасниця, біль у суглобах, еозинофілі я, ексфоліативний дерматит, пурпура, мультиформна ексудативна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, дуже рідко – набряк Квінке, утруднення дихання, анафілактичний шок.

З боку травного тракту: нудота, блювання, діарея, зміни смаку, біль у животі, стоматит, глосит, сухість у роті, кишковий дисбактеріоз, гастрит, ентероколіт, геморагічний коліт. У процесі лікування або протягом кількох тижнів після закінчення антибіотико терапії існує вірогідність розвитку псевдомембранозного коліту.

З боку печінки і гепатобіліарної системи: гепатит, холестатична жовтяниця.

З боку центральної та периферичної нервової системи: при застосуванні великих доз у хворих із нирковою недостатністю – запаморочення, головний біль, тремор, судоми, нейропатія, психічне збудження.

Місцеві реакції: набряк, свербіж, гіперемія у місці введення.

Лабораторні показники: помірне підвищення активності «печінкових» трансаміназ, лактатдегідрогенази, лужної фосфатази, креатині ну, псевдо позитивні результати не ферментативних глюкозуричних тестів та реакції Кумбса.

Інші: оборотні порушення гемопоезу (лейкопенія, тромбоцит опенія, гемолітична анемія, агранулоцит оз), інтерстиціальний нефрит, суперінфекція, кандидоз. При застосуванні Ампісульбіну^® хворим з бактеріємією (сепсис) можлива реакція бактеріолізу (реакція Яриша-Герксгеймера).

Передозування. При передозуванні можливий токсичний вплив на центральну нервову систему  (запаморочення, головний біль), диспептичні явища (нудота, блювання, рідкі випорожнення), алергічні реакції у вигляді шкірного висипу. У випадку виникнення симптомів передозування   препарат слід негайно відмінити і при необхідності провести симптоматичне лікування: промивання шлунка, застосування активованого вугілля, сольових проносних, корекція водно-електролітного балансу, гемодіаліз. При алергії показані антигістамінні та десенсибілізуючі засоби.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Тератогенний ефект Ампісульбіну® не виявлений. Проте застосування Ампісульбіну^® у період вагітності можливе тільки у тому випадку, коли очікувана користь для жінки перевищує потенційний ризик для плода.

Ампісульбін^® проникає у грудне молоко в низьких концентраціях. Під час лікування препаратом   слід припинити годування груддю.

Діти. Слід дотримуватись обережності при застосуванні препарату дітям, особливо якщо в анамнезі матері є випадок підвищеної чутливості до β-лактамних антибіотиків.

Особливості застосування. Перед початком терапії необхідно виключити наявність у пацієнта гіпер чутливості до ампіциліну та інших β-лактамних антибіотиків.

У процесі лікування потрібен систематичний контроль функції нирок, печінки і картини периферичної крові. При бронхіальній астмі, сінній пропасниці та інших алергічних захворюваннях препарат застосовують одночасно з десенсибілізуючими засобами.

При застосуванні високих доз у хворих із нирковою недостатністю можлива токсична дія на ЦНС.

Тривале або повторне застосування може призвести до швидкого зростання резистентної мікрофлори, розвитку суперінфекції, спричиненої резистентними мікро організмами.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами. Під час лікування препаратом у деяких пацієнтів можливе виникнення побічних реакцій з боку центральної нервової системи (див. розділ «Побічні реакції»), тому необхідно дотримуватися обережності при керуванні авто транспортом і заняттям іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Ампісульбін^® збільшує ефект антикоагулянтів, антибіотиків аміно глікозидного ряду, знижує ефект пероральних контрацептивів. При одночасному застосуванні Ампісульбіну^®   з пероральними естрогенвмісними препаратами відзначається зниження їх ефективності за рахунок послаблення печінкової циркуляції естрогену.

Пробенецид знижує канальцеву секрецію Ампісульбіну^®, внаслідок чого зростає ризик розвитку його токсичної дії.

Вірогідність появи шкірного висипу підвищує алопуринол.

Високі дози Ампісульбіну^® знижують рівень атенололу у плазмі крові, тому рекомендується застосовувати ці препарати окремо, спочатку приймати атенолол, а після нього – Ампісульбін^®.

Ампісульбін^® знижує кліренс і збільшує токсичність метотрексату, підсилює всмоктування дигоксину.

При взаємодії ампіциліну з макролідами, паромоміцином, тетрациклінами, хлорамфеніколом знижується ефект обох препаратів. Ампісульбін^® може знижувати ефект натрію бензоату.

При одночасному застосуванні з блокаторами β-адренорецепторів підвищується імовірність виникнення анафілактичних реакцій.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Ампісульбін^® – комбінований препарат, який має широкий спектр антибактеріальної (бактерицидної) дії. Ампіцилін – напівсинтетичний пеніцилін широкого спектра дії, є бактерицидним компонентом Ампісульбіну^®, який діє на чутливі мікро організми у фазі активного розмноження шляхом пригнічення біосинтезу мукопептиду клітинної стінки. Сульбактам не має вираженої антибактеріальної активності, він підсилює антимікробну дію інших антибіотиків.

Завдяки комбінації сульбактаму натрію та ампіциліну натрію розширюється спектр і вираженість антимікробної дії компонентів препарату.

Ампісульбін^® активний відносно більшості грам позитивних і грам негативних мікро організмів: Staphylococcus spp. (у тому числі штамів, що продукують β-лактамазу); Streptococcus spp., у тому числі S. pyogenes, S. viridans, S. рneumoniae, S. faecalis; Haemophilus influenzae та H.parainfluenzae (у тому числі штамів, що продукують β -лактамазу); Branhamella catarralis; Neisseria meningitidis, N. gonorrhoeae; Escherichia coli; Klebsiella spp.; Proteus spp. (індол позитивні та індол негативні штами); Citrobacter spp.; Enterobacter spp.; Morganella morganii; Clostridium spp.; неспороутворюючих анаеробів – Peptococcus spp. та Peptostreptococcus spp.; Bacteroides spp., у тому числі Bacteroides fragilis.

Фармакокінетика. Фармакокінетичні параметри сульбактаму та ампіциліну збігаються. Максимальна концентрація у крові та період напів виведення ампіциліну при використанні його у сполученні із сульбактамом аналогічні відповідним показникам при введенні одного ампіциліну в еквівалентній дозі.

Ампісульбін^® добре розподіляється у більшості тканин і рідин організму, добре проникає у жовч, мокротиння, гній. Проникнення у рідини головного і спинного мозку низьке, однак посилюється при наявності запалення мозкових оболонок. Концентрація компонентів у плевральній і перитонеальній рідинах відповідає концентраціям, котрі спостерігаються у сироватці крові. У низьких концентраціях виявляється у грудному молоці. Залежно від дози і способу введення Ампісульбін^® виявляється у крові протягом 6-8 годин. Період напів виведення становить приблизно 1 годину. Виводиться переважно із сечею (75-80 %) у незмінному вигляді.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок білого або білого з жовтуватим відтінком кольору.

Несумісність. Ампісульбін^® неприпустимо змішувати в одній ємності з іншими медикаментозними засобами. Препарат фармацевтично несумісний з тетрацикліном, хлорамфеніколом (левоміцетином), амфотерицином, кліндаміцином, еритроміцином, лінкоміцином, метронідазолом, полі міксином В, ацетил цистеїном, хлорпромазином, гідралазином, допаміном, гепарином, метоклопрамідом.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці, при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 1,5 г у флаконах; у флаконах № 10 в пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ВАТ «Київ медпрепарат». Источник

Місцезнаходження.   Україна, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 139.