ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ДИКЛОФЕНАК НАТРІЮ

(DICLOFENAC SODIUM)

Склад:

діюча речовина: диклофенак натрію;

3 мл розчину містять 75 мг диклофенаку натрію (25 мг/мл);

допоміжні речовини: маніт (Е 421), натрію мета бісульфіт (Е 223), спирт бензиловий,

пропиленгліколь, вода для ін’єкцій, натрію гідроксид.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Не стероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Похідні оцтової кислоти та споріднені сполуки. Код АТС М 01А В 05.

Клінічні характеристики.

Показання.

Препарат при внутрішньом’язовому   введенні призначений для лікування:

•     запальних та дегенеративних форм ревматизму, ревматоїдного артриту, анкілозуючого спондиліту, остеоартриту, спондилоартриту, вертебрального больового синдрому, несуглобового ревматизму;

•     гострих нападів подагри;

•     болю та набряку після травм і операцій.

Препарат при введенні у вигляді внутрішньо венних інфузій призначений для лікування або профілактики після операційного болю.

Протипоказання.

Відома гіпер чутливість до діючої речовини, мета бісульфіту або до будь-яких інших компонентів препарату.

• Алергічна реакція на інші не стероїдні протизапальні засоби, наприклад, ацетил саліцилову кислоту, ібупрофен, яка може виражатися нападами астми, ринітом, висипами на шкірі, набряком обличчя.

•     Активна виразка шлунка або кишечнику, кровотеча або перфорація.

•     Тяжка форма печінкової або ниркової недостатності.

•     Виражена серцева недостатність.

•     Вагітність.

•     Період годування груддю.

•     Дитячий вік.

Спосіб застосування та дози.

Загальна рекомендація – дозу слід підбирати індивідуально, починаючи з мінімальної ефективної дози, та слід приймати протягом найменшого можливого терміну.

Препарат   Диклофенак натрію, розчин для ін’єкцій не застосовувати більше 2 днів; у разі необхідності лікування можна продовжити таблетками або супозиторіями Диклофенак натрію.

Внутрішньом` язова ін’єкція

З     метою     попередження     пошкодження     нервових     або     інших     тканин     у     місці

внутрішньом’язової ін’єкції потрібно виконувати наступні правила.

Доза   зазвичай   становить  1   ампулу  75   мг   на   добу   шляхом   глибокої   ін’єкції   у верхній

зовнішній   квадрант великого сідничного м’яза. У   тяжких   випадках   добову   дозу   можна

збільшити до двох ін’єкцій по 75 мг, між якими дотримують інтервал   у   кілька   годин  (по

одній   ін’єкції   в   кожну   сідницю).   У   якості   альтернативи  1   ампулу   по  75   мг   можна

комбінувати з іншими лікарськими формами препарату Диклофенак натрію (наприклад, таблетками, супозиторіями) до загальної максимальної добової дози 150 мг.

Внутрішньо венні інфузії

Диклофенак натрію, розчин для ін’єкцій не слід вводити у вигляді внутрішньо венної болюсної ін’єкції.

Безпосередньо перед початком внутрішньо венної   інфузії Диклофенак натрію, залежно   від необхідної її тривалості, слід розвести у 100-500 мл 0,9 % розчину натрію хлориду або 5 % розчину глюкози, буферизованого розчином бікарбонату натрію для ін’єкції (0,5 мл 8,4 % розчину або 1 мл 4,2 %, або відповідний об'єм іншої концентрації), що взяли зі щойно відкритого контейнера; додати до цього розчину вміст однієї ампули препарату Диклофенак натрію. Використовувати можна тільки прозорі розчини. Якщо в розчині є кристали або осад, для інфузії його застосовувати не можна.

Рекомендовані два альтернативні режими дозування препарату Диклофенак натрію розчину для ін’єкцій. Для лікування помірного і тяжкого після операційного болю 75 мг необхідно вводити безперервно від 30 хвилин до 2 годин. У разі необхідності лікування можна повторити через кілька годин, але доза не має перевищувати 150 мг протягом будь-якого періоду у 24 години.

Для   профілактики   після операційного болю   через  15 хвилин-1 годину   після   хірургічного втручання   потрібно   ввести   навантажувальну   дозу  25-50 мг,   після   цього необхідно застосувати безперервну інфузію приблизно 5 мг/годину до максимальної добової дози 150 мг.

Побічні реакції.

Побічні реакції на препарат описані у такому порядку за частотою: дуже часто (> 1/10); часто (> 1/100, < 1/10); нечасто (> 1/1000, < 1/100); рідко  (> 1/10000, < 1/1000);   надзвичайно рідко  (<   1/10000), включаючи окремі повідомлення.

Наступні небажані ефекти включають явища, пов’язані з введенням препарату Диклофенак натрію розчину     для     ін’єкцій     та/або     інших     лікарських     форм     диклофенаку     за     умов короткострокового і довго тривалого застосування.

Інфекції та інвазії: дуже рідко – абсцес у місці ін’єкції.

Порушення з боку системи кровотворення: дуже рідко – тромбоцит опенія, лейкопенія,

анемія (включаючи гемолітичну та а пластичну анемії), агранулоцит оз.

Порушення з боку імунної системи: рідко – гіпер чутливість, анафілактична та

псевдо анафілактична реакції (включаючи гіпотензію та шок); дуже рідко -

ангіо невротичний набряк (включаючи набряк обличчя).

Психічні розлади: дуже рідко - дезорієнтація, депресія, інсомнія, нічні кошмари,

дратівливість, психічні розлади.

Порушення з боку нервової системи: часто – головний біль, загальна слабкість, запаморочення; рідко - сонливість; дуже рідко – парестезія, порушення пам’яті, судоми, тривожність, тремор,

асептичний менінгіт, розлад відчуття смаку, інсульт, порушення відчуття при дотику.

Порушення з боку органа зору: дуже рідко – розлад зору, затуманення зору, диплопія.

Порушення з боку органів слуху та лабіринту: часто – вертиго; дуже рідко –– дзвін у вухах, порушення слуху.

Порушення з боку серця: дуже рідко – відчуття серцебиття, біль у грудях, серцева

недостатність, інфаркт міокарда.

Порушення з боку судинної системи: дуже рідко – артеріальна гіпертензія, васкуліт.

Респіраторні, тора кальні та медіастинальні порушення: рідко – астма (включаючи

диспное), бронхоспазм; дуже рідко – пневмоніт.

Порушення з боку травної системи: часто – нудота, блювання, діарея, диспепсія,

абдомінальний біль, метеоризм, анорексія; рідко – гастрит, гастроінтестинальні кровотечі,

блювання з домішками крові, геморрагічна діарея, мелена, виразка шлунка або кишечнику

(з кровотечею або без неї, перфорації); дуже рідко – коліт (включаючи геморагічний

коліт та загострення виразкового коліту або хвороба Крона), запор, стоматит, глосит,

глотковий розлад подібних до діафрагми інтестинальних стриктур, панкреатит.

Гепатобіліарні розлади: часто – збільшення рівня трансаміназ; рідко – гепатит, жовтяниця, порушення функції печінки; дуже рідко – миттєвий гепатит, гепатонекроз, печінкова недостатність.

Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – висипи; рідко – кропив’янка;

дуже рідко – бульозне висипання, екзема, еритема, різні види еритем, синдром Стівенса-

Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), ексфоліативний

дерматит, втрата волосся, реакція фото чутливості, пурпура, алергічна пурпура, гіперемія, свербіж.

Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко – гостра ниркова

недостатність, гематурія, протеїнурія, нефротичний синдром, інтерстиціальний нефрит,

нирковий папілярний некроз.

Загальні порушення та порушення у місці введення препарату: підвищення температури тіла, часто – реакція у місці ін’єкції, біль, затвердіння; рідко – набряк, некроз у місці ін’єкції.

Передозування.

Симптоми. Типова клінічна картина наслідків передозування диклофенаку відсутня. Передозування може спричинити такі симптоми як блювання, гастроінтестинальна кровотеча, діарея, запаморочення, дзвін у вухах або судоми. У випадку тяжкого отруєння можлива гостра ниркова недостатність та ураження печінки.

Лікування. Лікування гострого отруєння не стероїдними протизапальними засобами складається у першу чергу з підтримуючих заходів та симптоматичного лікування. Підтримуючі заходи та симптоматичне лікування необхідні для усунення таких ускладнень як гіпотензія, ниркова недостатність, судоми, гастроінтестинальні порушення та пригнічення дихання.

Особливі заходи, такі як форсований діурез, діаліз або гемоперфузія, не можуть гарантувати виведення не стероїдних протизапальних засобів унаслідок їх високого зв’язування з протеїнами плазми крові та інтенсивним метаболізмом.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Диклофенак натрію   не слід застосовувати під час вагітності або в період годування груддю.

Діти. Внаслідок значного впливу препарат у даній лікарській формі розчину для ін’єкцій не застосовують у педіатричній практиці.

Особливості застосування. При застосуванні всіх не стероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) шлунково-кишкова кровотеча, виразки або перфорації можуть бути летальними і можуть виникати у будь-який період впродовж лікування, з або без попереджувальних симптомів або серйозних шлунково-кишкових явищ в анамнезі. У хворих літнього віку ці явища мають зазвичай серйозніші наслідки. У разі виникнення шлунково-кишкової кровотечі у

хворих, які отримують Диклофенак натрію, даний лікарський засіб необхідно відмінити.

Дуже рідко у зв’язку з застосуванням НПЗЗ, включаючи Диклофенак натрію, спостерігалися серйозні реакції з боку шкіри, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний   епідермальний   некроліз. Найвищий ризик виникнення даних реакцій у пацієнтів існує на початку курсу лікування, у більшості випадків поява цих реакцій відбувається у межах першого місяця лікування.   Застосування препарату слід припинити при першій появі висипу на   шкірі, уражень   слизових оболонок або будь-яких інших ознак гіпер чутливості.

Як і при застосуванні інших НПЗЗ, рідко без попередньої експозиції диклофенаку можуть

також   виникнути   алергічні реакції, в тому   числі анафілактичні/анафілактоїдні.

Мета бісульфіт натрію у розчині для ін’єкцій також може призвести до окремих тяжких

реакцій гіпер чутливості та бронхоспазму.

НПЗЗ можуть збільшити ризик виникнення серйозних серцево-судинних тромботичних

явищ, інфаркту міокарда та інсульту, які можуть виявитися летальними, у зв’язку з чим

Диклофенак натрію   не рекомендується застосовувати для лікування після операційного болю під час операції з аортокоронарного шунтування.

Як   і   інші   НПЗЗ,   Диклофенак натрію   завдяки   своїм   фармакодинамічним   властивостям   може маскувати ознаки і симптоми інфекції.

Застереження

– Загальні

Слід уникати сумісного застосування препарату Диклофенак натрію з системними НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2, через відсутність будь-якої синергічної користі і можливості розвитку додаткових побічних ефектів.

Слід бути обережними при призначенні препарату особам літнього віку. Зокрема, для людей літнього віку зі слабким здоров’ям, та для пацієнтів із низьким показником маси тіла рекомендується застосовувати найнижчі ефективні дози.

– Астма в анамнезі

У хворих на бронхіальну астму, сезонний алергічний риніт, набряк слизової оболонки носа (тобто назальні поліпи), хронічні обструктивні захворювання легень або хронічні інфекції дихальних шляхів (особливо пов’язаних з алергічними, подібними до ринітів симптомами) частіше за інших виникають реакції на НПЗЗ, схожі на загострення астми (які також пов’язані з переносимістю аналгетиків/аналгетичної астми), набряк Квінке або кропив’янка. У зв’язку з цим таким хворим рекомендовані спеціальні застережні заходи (готовність до надання невідкладної допомоги). Це також стосується хворих на алергію на інші речовини, наприклад, зі шкірними реакціями, свербежем або кропив’янкою. Особливі застереження рекомендуються у випадку, коли Диклофенак натрію застосовують парентерально пацієнтам з бронхіальною астмою, оскільки симптоми можуть загострюватися.

– Вплив на травний тракт

Як і при застосуванні інших НПЗЗ, при призначенні препарату Диклофенак натрію пацієнтам із симптомами, що свідчать про порушення з боку травного тракту (ТТ) або з анамнезом, що передбачає наявність виразки шлунка або кишечнику, кровотечі або перфорації, обов’язковим є медичний нагляд і особлива обережність. Ризик виникнення кровотечі у ТТ збільшується з підвищенням дози і у хворих з виразкою в анамнезі, особливо з ускладненнями у вигляді кровотечі або перфорації, та у людей літнього віку. Щоб зменшити ризик токсичного впливу на ТТ у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо з ускладненнями у вигляді кровотечі або перфорації, та у людей літнього віку, лікування розпочинають та підтримують найнижчими ефективними дозами.

Для таких пацієнтів, а також хворих, які потребують супутнього застосування лікарських засобів, що містять низькі дози ацетил саліцилової кислоти (АСК) або інших лікарських засобів, які, ймовірно, підвищують ризик небажаної дії на ТТ, слід розглянути питання про

застосування комбінованої терапії з застосуванням захисних засобів (наприклад, інгібіторів протонного насоса або мізопростолу).

Пацієнти з шлунково-кишковою токсичністю в анамнезі, особливо літнього віку, мають повідомляти про будь-які незвичні абдомінальні симптоми (особливо кровотечі в ТТ). Застереження також потрібні для хворих, які отримують супутні ліки, що можуть підвищити ризик виразки або кровотечі, такі як системні кортикостероїди, антикоагулянти, антитромботичні засоби або селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну.

Диклофенак натрію необхідно з обережністю призначати хворим, в анамнезі яких є запальні захворювання кишечнику, такі як хвороба Крона або неспецифічні виразкові коліти, та встановлювати ретельний медичний нагляд та відповідні застережні заходи, у зв’язку з тим, що їх стан може загострюватися.

– Вплив на печінку

Ретельний медичний нагляд потрібен у випадку, коли Диклофенак натрію призначають пацієнтам з ураженою функцією печінки, оскільки їх стан може загостритися. Як і при застосуванні інших НПЗЗ, рівень одного і більше печінкових ензимів може підвищуватися. Під час довгострокового лікування препаратом Диклофенак натрію (таблетками або супозиторіями), призначається регулярний нагляд за функціями печінки у якості застережних заходів. Якщо порушення функції печінки зберігаються або погіршуються, якщо клінічні ознаки або симптоми можуть бути пов’язані з прогресуючими захворюваннями печінки або якщо спостерігаються інші прояви (наприклад, еозинофілі я, висипання), застосування препарату слід припинити. Перебіг захворювань, таких як гепатити, може проходити без продромальних симптомів.

Застереження необхідні у випадку, коли Диклофенак натрію застосовують пацієнтам із печінковою порфірією через імовірність провокації нападу.

– Вплив на нирки

Оскільки при лікуванні НПЗЗ повідомлялося про затримку рідини та набряк, особливу увагу слід приділити хворим із порушенням функції серця або нирок (у т. ч. функціональною нирковою недостатністю на тлі гіповолемії, нефротичного синдрому, вовчакової нефропатії та декомпенсованого цирозу печінки), з артеріальною гіпертензією в анамнезі, хворим літнього віку, хворим, які отримують супутню терапію діуретиками або препаратами, що суттєво впливають на ниркову функцію, та для пацієнтів із суттєвим зниженням позаклітинного об’єму рідини з будь-якої причини, наприклад, до або після серйозного хірургічного втручання. В таких випадках у якості застережних заходів рекомендується моніторинг ниркової функції. Припинення терапії зазвичай зумовлює повернення до попереднього стану, тобто до початку лікування.

– Вплив на гематологічні показники

При тривалому застосуванні препарату, як і інших НПЗЗ, рекомендується моніторинг аналізу крові.

Як і інші НПЗЗ, Диклофенак натрію може тимчасово пригнічувати агрегацію тромбоцитів. Слід ретельно наглядати за хворими з порушеннями гемостазу.

– Фертильність

Як і інші не стероїдні протизапальні засоби, Диклофенак натрію може вплинути на фертильність жінки. Препарат не рекомендують жінкам, які планують завагітніти. Жінки, які мають ускладнення з заплідненням або ті, хто проходив обстеження внаслідок ін фертильності, мають припинити застосування препарату.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами. Пацієнти, у яких під час лікування препаратом Диклофенак натрію спостерігаються порушення зору, запаморочення, вертиго, сонливість або інші порушення з боку центральної нервової системи, мають утримуватися від керування авто транспортом та роботи з механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Нижче наведені взаємодії, що спостерігалися із застосуванням препарату Диклофенак натрію, розчину для ін’єкцій та/або інших лікарських форм диклофенаку.

Літій: за умов одночасного застосування диклофенак може підвищити концентрацію літію у плазмі крові. Рекомендується моніторинг рівню літію у сироватці.

Дигоксин: за умов одночасного застосування диклофенак може підвищити концентрацію

дигоксину у плазмі крові. Рекомендується моніторинг рівня дигоксину у сироватці крові.

Діуретики   та   антигіпертензивні   засоби:   як   і інші   НПЗЗ, супутнє   застосування

диклофенаку з   діуретиками або антигіпертензивними засобами (наприклад, бета-блокаторами, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ)) можуть призвести до зниження їх антигіпертензивного впливу. Таким чином, подібну комбінацію застосовують   із   застереженням, а пацієнти, особливо особи літнього віку, мають перебувати   під   ретельним   наглядом   щодо   артеріального   тиску.   Пацієнти   мають отримувати належну гідратацію, рекомендується також моніторинг ниркової функції після початку супутньої терапії та на регулярній основі після неї, особливо щодо діуретиків та інгібіторів АПФ внаслідок збільшення ризику нефротоксичності. Супутнє лікування з препаратами калію може бути пов’язане зі збільшенням рівня калію у сироватці крові, що вимагає перебування хворих під постійним контролем.

Інші НПЗЗ та кортикостероїди: супутнє введення диклофенаку та інших системних

НПЗС або кортикостероїдів може підвищити частоту побічних реакцій з боку ТТ.

Антикоагулянти та антитромботичні засоби: рекомендується вжити застережні заходи,

оскільки супутнє введення може підвищити ризик кровотечі. Хоча клінічні дослідження

не свідчать про вплив диклофенаку натрію на активність антикоагулянтів, існують окремі дані про     збільшення     ризику     кровотечі     у     пацієнтів,     які     отримують     диклофенак натрію   та антикоагулянти одночасно. Тому рекомендований ретельний моніторинг таких пацієнтів.

Селективні   інгібітори   зворотного захоплення   серотоніну  (SSRIs):   супутнє   введення

системних НПЗС та SSRIs може підвищити ризик кровотечі у травному тракті.

Антидіабетичні   препарати:  клінічні   дослідження   показали,   що   диклофенак   можна

застосовувати разом із пероральними антидіабетичними засобами без впливу на їх

клінічну дію. Однак відомі окремі випадки гіпоглікемічного і гіперглікемічного

впливу, що потребують зміни дозування антидіабетичних засобів під час лікування

диклофенаком.   Такі   стани   потребують   моніторингу   рівнів   глюкози   у   крові,   що   є

застережним заходом під час супутньої терапії.

Колестипол та холестирамін. Одночасне застосування диклофенаку та колестиполу або

холестираміну   зменшує   всмоктування   диклофенаку   приблизно   на  30 %   та   60 %

відповідно. Препарати слід приймати з інтервалом у кілька годин.

Препарати, які стимулюють ферменти, що метаболізують лікарські засоби. Препарати,

які   стимулюють   ферменти,   наприклад,   рифампіцин,   карбамазепин,   фентоїн,   звіробій

(Нуреricum perforatum) тощо, теоретично здатні зменшувати концентрації диклофенаку у

плазмі.

Метотрексат: при введенні   НПЗЗ менше ніж за 24 години до або після лікування

метотрексатом рекомендується бути обережними, оскільки можуть зростати концентрації

метотрексату в крові і збільшуватися токсичність цієї речовини.

Циклоспорин   та   такролімус:   диклофенак, як і нші   НПЗЗ,   може збільшувати

нефро токсичність циклоспорину через вплив на простагландини нирок. Такий ризик

виникає при лікуванні такролімусом. У зв’язку з цим його слід застосовувати у нижчих

дозах, ніж хворим, які циклоспорин не отримують.

Антибактеріальні   хінолони:   існують   окремі   дані   щодо   судом,   які   можуть   бути

результатом супутнього застосування хінолонів та НПЗЗ.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Диклофенак натрію – не стероїдна сполука з вираженими протиревматичними, протизапальними, знеболювальними та жарознижувальними властивостями. Пригнічення біосинтезу простагландинів, яке було продемонстроване в експериментах, вважається основним механізмом його дії. Простагландини відіграють важливу роль у виникненні запалення, болю та пропасниці.

При ревматичних захворюваннях протизапальні та знеболювальні властивості препарату обумовлюють клінічну відповідь, яка характеризується вираженим зникненням ознак та симптомів: болю у стані спокою та під час руху, вранішньої ригідності та набряку суглобів, також помітне покращення функцій.

Диклофенак натрію здатен посилити виражений знеболювальний вплив на помірний та сильний біль неревматичного походження протягом 15-30 хвилин.

При пост травматичних та після операційних станах із наявністю запалення Диклофенак натрію швидко полегшує спонтанні болі та болі під час руху і зменшує набряки, спричинені запаленням та ранами.

Якщо препарат застосовують одночасно з опіоїдними знеболювальними засобами для зняття після операційного болю, Диклофенак натрію суттєво зменшує їх необхідність. Диклофенак натрію, розчин для ін’єкцій в ампулах особливо необхідний для початку лікування запальних та дегенеративних ревматичних хвороб та больового стану внаслідок запалення неревматичного походження.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Після   введення   75   мг   диклофенаку   шляхом   внутрішньом’язової   ін’єкції   абсорбція розпочинається   негайно,   а   середні   максимальні   концентрації   у   плазмі   крові,   що становлять приблизно  2,5   мікрограм/мл  (8   мікромоль/л),   досягаються   приблизно   після

20   хвилин.   Об’єм   абсорбції   може   лінійно   залежати   від величини дози. У випадку, коли

75 мг диклофенаку натрію вводять шляхом внутрішньо венної інфузії протягом 2 годин, середні максимальні концентрації у плазмі крові становлять приблизно 1,9   мікрограм/мл   (5,9   мікромоль/л).   Коротший   час інфузії веде до вищих максимальних концентрацій у плазмі крові, у той час як триваліші інфузії призводять до концентрацій,     пропорційних     до     показника     інфузії     після     3-4     годин.     Після внутрішньом’язової     ін’єкції     або     прийому     шлунково-резистентних     таблеток     чи застосування супозиторіїв концентрації у плазмі крові швидко знижуються одразу після досягнення пікових рівнів.

Площа     під     кривою       концентрації     (AUC)     після     внутрішньом’язового     або внутрішньо венного   введення   приблизно   удвічі   більша,   ніж   після   перорального   або ректального введення, тому що приблизно половина активної субстанції метаболізується під час першого проходу через печінку  (ефект «першого проходження»)   у випадку, коли препарат вводиться пероральним або ректальним шляхом.

Фармакокінетичні властивості не змінюються після повторного введення. За умов дотримання рекомендованих інтервалів дозування накопичення препарату не відбувається.

Розподіл 99,7 % диклофенаку зв’язується з протеїнами сироватки крові, головним чином з альбуміном (99,4 %). Уявний об’єм розподілу становить 0,12-0,17 л/кг. Диклофенак   натрію потрапляє до синовіальної рідини, де максимальні концентрації встановлюються через 2-4 години після досягнення пікового значення у плазмі крові. Уявний період напів виведення з синовіальної рідини складав від 3 до 6 годин. Через 2 години після досягнення рівня пікового значення у плазмі крові концентрації диклофенаку у синовіальній рідині перевищують цей показник у плазмі крові і залишаються вищими протягом 12 годин.

Біо трансформація. Біо трансформація диклофенаку відбувається частково шляхом глюкуронідації інтактної молекули, але головним чином шляхом одноразового та багаторазового гідроксилювання та метоксилювання.

Виведення. Загальний системний кліренс диклофенаку натрію у плазмі крові становить 263 ± 56 мл/хв. (середнє значення ± SD). Термінальний період напів виведення у плазмі крові становить 1-2 години. Четверо з метаболітів, включаючи два активних, також мають короткий період напів виведення з плазми крові – 1-3 години.

Приблизно 60 % введеної дози виводиться з сечею у вигляді глюкуронідного кон’югату

інтактної молекули та у вигляді метаболітів, більшість із яких також перетворюється на

глюкуронідні кон’югати. Менше 1  % виводиться у вигляді незміненої речовини.

Залишки дози елімінуються з організму у вигляді метаболітів з жовчю.

Спеціальні групи пацієнтів. Ніякої різниці щодо вікової залежності в абсорбції, метаболізмі або екскреції препарату не спостерігалося.   Однак у деяких пацієнтів літнього віку  15-хвилинна внутрішньо венна інфузія призвела до вищої на 50 % концентрації у плазмі крові, ніж це спостерігалося у молодих здорових осіб.

У пацієнтів із порушенням функції нирок при дотриманні режиму звичайного дозування

можна не очікувати накопичення активної речовини. За умов кліренсу креатініну менш

ніж 10 мл/хв рівні гідрокси-метаболітів у плазмі крові при досягненні стаціонарного стану

приблизно у 4 рази вищі, ніж у пацієнтів без порушень функції нирок.

Таким чином, метаболіти остаточно виводяться з жовчю.

У   пацієнтів   із   хронічним   гепатитом   або   недекомпенсованим   цирозом   кінетика   та метаболізм диклофенаку   є такими ж самими, що й у пацієнтів без захворювання печінки.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин.

Несумісність. Як правило, Диклофенак   натрію, розчин для ін’єкцій не можна змішувати з іншими розчинами для ін’єкцій в одній ємкості.

Розчини для інфузії 0,9 % натрію хлориду або 5 % глюкози без бікарбонату натрію у якості добавки становлять ризик перенасичення, що може призвести до утворення кристалів або осаду. Інші розчини для інфузії не застосовувати.

Термін придатності. 2 роки.

Приготовлені розчини для інфузії підлягають негайному використанню.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці в захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 3 мл розчину в ампулі; по 5 або 10 ампул в упаковці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ВАТ «Біофарма». Источник

Адреса. Україна, 03038, м. Київ, вул. М. Амосова, 9.