ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ТАРКА ®
(TARKA®)
Загальна характеристика:
основні фізико-хімічні властивості: тверда желатинова капсула блідо-рожевого кольору, містить гранули білого кольору (транлолаприл) і таблетку білого кольору (верапаміл);
склад: 1 капсула містить 2 мг трандолаприлу та 180 мгверапамілу гідро хлориду;
допоміжні речовини: капсула - титану діоксид Е 171, заліза оксид (Е 172), желатин, натрію лаурилсульфат; гранули – крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат, повідон, натрію стеарилфумарат; таблетка – целюлоза мікрокристалічна, повідон, натрію альгінат, магнію стеарат, гіпромелоза, гідроксипропіл целюлоза, макрогол 400 та 6000, тальк, кремній колоїдний безводний, натрію докузат, титану діоксид (Е 171).
Форма випуску. Капсули пролонгованої дії.
Фармакотерапевтична група. Комбіновані препарати інгібіторів АПФ та антагоністів кальцію. Код АТС С 09В В.
Фармакологічні властивості.
Тарка® є комбінованим засобом, доскладу якого входять верапаміл і трандолаприл.
Фармакодинаміка. Верапаміл блокує трансмембранний потік іонів кальцію у клітини серця та гладких м’язів судин, це приводить до артеріальноївазодилятації. Верапаміл знижує артеріальний тиск як у спокої, так і при фізичному навантаженні за рахунок розширення артеріол. Зменшення загального периферичного опору веде до зменшення потреби міокарда у кисні та енергії. Негативна інотропна активність верапамілу компенсується зменшенням загального периферичного опору. Серцевий індекс не збільшується, за виключенням хворих здисфункцією лівого шлуночка.
Трандолаприл блокує ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РАС). У хворих на артеріальну гіпертензію застосування інгібіторів АПФ викликає зниження тиску крові як у положенні лежачи, так і у положенні стоячи, приблизно однаково, без компенсаторного збільшення частоти серцевих скорочень.
Спостерігається збільшення швидкості ниркового кровотоку, але швидкість клуб очкової фільтрації, якправило, залишається без змін.
Антигіпертензивна дія трандолаприлувиявляється протягом 1 години після прийому дози та зберігається не менше 24годин, трандолаприл не впливає на циркадні зміни тиску крові.
Ані в дослідженнях на тваринах, аніу здорових добровольців не спостерігалося фармакокінетичної взаємодії міжверапамілом і трандолаприлом. Синергетична активність цих двох лікарських засобів, відповідно, зумовлена їх взаємодоповнюю чими ефектами.
У клінічних дослідженнях препаратТарка® більш ефективно знижував кров’яний тиск, ніж кожний компонент окремо. У довготривалих клінічних дослідженнях були доведені безпека та добрапереносимість препарату Тарка®.
Фармакокінетика. Верапаміл: при пероральному введенні всмоктується приблизно 90% верапамілу. Середнябіодоступність становить менше 22% за рахунок екстенсивного видалення під час першого проходження через печінку і варіює від 10 до 35%. При повторному прийомі середня біодоступність може збільшуватися до 30%. Вживання їжі невпливає на біодоступність верапамілу. Час досягнення піку концентрації Тmaxу плазмі становить 4 години. Верапаміл майже повністю метаболізується, внаслідок чого утворюються різні метаболіти. Норверапаміл є одним із 12метаболітів, його фармакологічна активність становить 10–12% від активності верапамілу. Тmax норверапамілу становить 6 годин. Стан рівноважних концентрацій верапамілу досягається через 3–4 дні прийому препарату один раз надобу. Зв’язування верапамілу з білками плазми становить 90%. Період йогонапів виведення після повторного прийому становить 8 годин. 3–4% введеної дози виводиться нирками у незміненому вигляді. Метаболіт виводиться нирками (70%) із випорожненнями (16%). Кінетика верапамілу не змінюється при нирковій недостатності. Біодоступність і період напів виведення верапамілу збільшуються ухворих на цироз печінки. Однак кінетика верапамілу не змінюється у хворих з компенсованою дисфункцією печінки.
Трандолаприл: при пероральному введенні трандолаприл швидко всмоктується (30–60%). Рівень всмоктування не залежить від прийому їжі. Час досягнення піку концентрації у плазмі становить 30 хвилин. Трандолаприл дуже швидко виводиться із плазми, період його напів виведення становить менше 1години. Трандолаприл в організмі гідролізу ється до транолаприлату, який є специфічним інгібітором ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Кількість утвореного трандолаприлату не залежить від прийому їжі. Тmax трандолаприлатустановить 4-6 годин. Зв’язування трандолаприлату з білками плазми становить >80%. Трандолаприлат активно зв’язується з АПФ, цей процес перебігає з насиченням. Більша частина циркулюючого трандолаприлату зв’язується з альбуміном під час процесу, який проходить без насичення. У здорових добровольців, так само як і умолодих і літніх хворих на гіпертензію, стан рівноважних концентрацій досягався приблизно через 4 дні регулярного застосування дози один раз на добу. Періоднапів виведення, розрахований за даними кумуляції, становить 16-24 години.10–15% введеної дози трандолаприлу виводиться із сечею у вигляді незміненоготрандолаприлату. Після перорального прийому радіо активно міченого трандолаприлу 1/3 радіо активності виявляється у сечі та 2/3 - у випорожненнях. Нирковий кліренс трандолаприлату лінійно корелює з кліренсом креатині ну. Концентраціятрандолаприлату у плазмі значно вища у хворих з кліренсом креатині ну ≤30мл/хв. При повторному введенні хворим з хронічними порушеннями функції нирок рівноважний стан досягається через 4 дні, незалежно від ступеня порушення функції нирок. Концентрація трандолаприлу у плазмі хворих на цироз печінки порівняно із здоровими добровольцями може бути у 10 разів вищою. Концентрація уплазмі та виведення трандолаприлату також збільшується у хворих на цироз, хочаі в дещо меншому ступені. У хворих з компенсованою функцією печінки кінетикатрандолаприлу лишається без змін.
Тарка®: оскільки кінетична взаємодія між верапамілом і трандолаприлом або трандолаприлатом невстановлена, то відносно даного комбінованого препарату в цілому застосовуються індивідуальні кінетичні параметри цих двох лікарських засобів.
Показання для застосування.
Артеріальна гіпертензія.
Спосіб застосування та дози.
Звичайна доза становить одну капсулу препарату Тарка® один разна добу. Препарат приймають вранці, незалежно від прийому їжі. Капсулу слід ковтати цілою, не розжовуючи та запиваючи водою.
Побічна дія.
Для препарату Тарка®описані такі небажані явища, які узгоджуються з відомими реакціями на прийомверапамілу або трандолаприлу окремо. Найчастіше повідомлялося про сухий кашель, головний біль, запори, запаморочення, нездужання та відчуття жару (див. таблицю).
Усі небажані явища, спонтанні та отримані під час проведення клінічних досліджень, залежно від частоти повідомлень класифікуються таким чином: часто - >1/100 але <1/10, нечасто ->1/1000 але <1/100, рідко – >1/10 000 але <1/1000, дуже рідко<1/10 000 (включаючи ізольовані випадки).
| Системи органів
| Частота
| Небажані явища
|
| Кров і лімфатична система
| | |
| | дуже рідко
| - лейкопенія
|
| | | - панцитопенія
|
| | | - тромбоцит опенія
|
| |
| Імунна система
| нечасто
| - неспецифічні алергічні реакції
|
| | дуже рідко
| - підвищення рівнів гамаглобулінів
|
| | | - гіпер чутливість
|
| |
| Розлади метаболізму та травлення
| нечасто
| - гіперліпідемія
|
| | рідко
| - анорексія
|
| |
| Психічні розлади
| нечасто
| - сонливість
|
| | дуже рідко
| - агресивність
|
| | | - тривога
|
| | | - депресія
|
| | | - дратівливість
|
| |
| Розлади нервової системи
| часто
| - нездужання
|
| | | - запаморочення
|
| | нечасто
| - тремор
|
| | рідко
| - колапс
|
| | дуже рідко
| - порушення відчуття рівноваги
|
| | | - безсоння
|
| | | - парестезія або гіперестезія
|
| | | - синкопе або гостра циркуляторна недостатність із втратою свідомості
|
| | | - зміна смаку
|
| | | - слабкість
|
| |
| Розлади зору
| дуже рідко
| - порушення/затуманення зору
|
| |
| Розлади серцево-судинної системи
| часто
| - відчуття жару
|
| | нечасто
| - AV блокада I ступеня
|
| | | - AV блокада неспецифічна
|
| | | - серцебиття
|
| | дуже рідко
| - стенокардія
|
| | | - фібриляція передсердь
|
| | | - повна AV блокада
|
| | | - брадикардія
|
| | | - зупинка серця
|
| | | - крововилив у мозок
|
| | | - периферичні набряки
|
| | | - неспецифічні набряки
|
| | | - припливи
|
| | | - серцева недостатність
|
| | | - гіпотензія, включаючи ортостатичні реакції, або коливання кров’яного тиску
|
| | | - тахікардія
|
| |
| Розлади системи дихання
| часто
| - підсилення кашлю
|
| | дуже рідко
| - астма
|
| | | - бронхіт
|
| | | - диспное
|
| | | - застійні явища у синусах
|
| |
| Розлади системи травлення
| часто
| - запор
|
| | нечасто
| - біль у шлунку
|
| | | - діарея
|
| | | - неспецифічні розлади ШКТ
|
| | | - нудота
|
| | дуже рідко
| - сухість у роті
|
| | | - панкреатит
|
| | | - блювання
|
| |
| Розлади гепатобіліарної системи
| дуже рідко
| - холестаз
|
| | | - гепатит
|
| | | - підвищення рівня гама-глутамілтрансфер ази
|
| | | - підвищення рівня лактатдегідрогенази
|
| | | - підвищення рівня ліпази
|
| | | - жовтяниця
|
| |
| Шкіра та підшкірна клітковина
| нечасто
| - набряк обличчя
|
| | | - свербіж
|
| | | - висип
|
| | | - підвищене потовиділення
|
| | рідко
| - алопеція
|
| | | - герпес симплекс
|
| | | - неспецифічні шкірні розлади
|
| | дуже рідко
| - ангіоневротичні набряки
|
| | | - мультиформна еритема
|
| | | - екзантема або дерматит
|
| | | - псоріаз
|
| | | - кропив’янка
|
| |
| Розлади скелетно-м’язової системи
| дуже рідко
| - артралгія
|
| | | - міалгія
|
| | | - міастенія
|
| Розлади видільної системи
| нечасто
| - поліурія
|
| | дуже рідко
| - гостра ниркова недостатність
|
| |
| Розлади репродуктивної системи та захворювання молочної залози
| дуже рідко
| - гінекомастія
|
| | | - імпотенція
|
Загальні розлади
| часто
| - головний біль
|
| | нечасто
| - біль за грудниною
|
| | дуже рідко
| - стомлюваність або астенія
|
| |
Лабораторні показники
| рідко
| - білірубінемія
|
| | дуже рідко
| - підвищення рівня лужної фосфатази
|
| | | - підвищення рівня калію
|
| | | - підвищення рівня трансаміназ
|
Протипоказання.
Відома надчутливість дотрандолаприлу або іншого інгібітору АПФ, до верапамілу або до будь-якого компонента препарату.
Ангіо невротичний набряк, пов’язанийз лікуванням інгібіторами АПФ, в анамнезі.
Спадковий/ідіопатичнийангіо невротичний набряк.
Кардіогенний шок.
Гостра фаза інфаркту міокарда з ускладненнями.
Тяжкі порушення провідності (синоатріальнаабо атріовентрикулярна блокада II і III ступеня).
Синдром слабкості синусовоговузла.
Декомпенсована серцева недостатність.
Фібриляція/тріпотіння передсердь із супутнім синдромом Вольфа – Паркінсона - Уайта (ризик виникнення шлуночковоїтахікардії).
Ниркова недостатність тяжкого ступеня (кліренс креатині ну < 10 мл/хв).
Діаліз.
Цироз печінки з асцитом.
Стеноз аортального абомі трального клапана, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія.
Первинний гіперальдостеронізм.
Вагітність і годування груддю.
Дитячий вік.
Передозування.
Повідомлень про отруєння комбінованим препаратом не надходило. Найвища доза, яка використовувалась підчас клінічних досліджень, становила 16 мг трандолаприлу. Зазначена доза не спричинювала ознак непереносимості.
Вважається, що найбільш важливим симптомом передозування є гіпотензія. В такому випадку рекомендується введення фізіологічного розчину.
Найважливіші ознаки передозуванняверапамілу зумовлені його фармакологічною дією та включають гіпотонію, яка виникає внаслідок вазодилятації, негативний інотропний ефект, пригнічення генерації імпульсу у синусовому вузлі та порушення його провідності, що може спричиняти синусову брадикардію, блокаду синусового вузла, блокадусиноатріального вузла та асистолію.
У випадку передозування верапамілухворі повинні знаходитися під наглядом у відділеннях інтенсивної терапії. Невідкладні заходи повинні бути спрямовані на перешкоджання подальшого всмоктування верапамілу із ШКТ, проведення симптоматичного лікування токсичних ефектів і компенсацію ефектів, притаманних антагоністам кальцію. Подальшому всмоктуванню верапамілу із ШКТ можна запобігти шляхом промивання шлунка, введення абсорбентів (активоване вугілля) та послаблю вальних засобів (натрію сульфат). Крім загальних підтримуючих заходів у відповідь на тяжку гіпотензію (включаючи шок), тобто підтримка адекватного циркулюючого об’єму крові шляхом введення плазми або плазмозамінних розчинів, може знадобитися стимуляція серцевого м’яза такими засобами, як допамін, добутамін або ізопротеренол. Для лікування синусової блокади може бути корисним застосування атропіну. Атріовентрикулярну блокаду слід лікувати за допомогою симптоматичних засобів (ізопротеренол або метапротеренол) або штучного водія ритму. Лікування гіпотензивних ефектів антагоністів кальцію можна проводити парентеральнимвведенням препаратів кальцію, наприклад кальцію глюконату.
Особливості застосування.
Деяким хворим для досягнення оптимального зниження тиску крові може знадобиться лікування протягом декількох тижнів. Антигіпертензивна дія підтримується протягом тривалого часу. Раптове припинення лікування не призводить до швидкого підвищення тиску крові.
Перед початком та під час лікування препаратом Тарка® слід досліджувати функцію нирок.
Для оцінки терапевтичного ефекту препарату Тарка® перед прийомом кожної наступної дози препарату слід вимірювати кров’яний тиск.
Симптоматична гіпотензія.
В деяких випадках препарат Тарка®може спричинювати симптоматичну гіпотензію. Імовірність розвитку цього стану збільшується у хворих, у яких ангіотензин-альдостеронова система активована (наприклад, увипадку зменшення об’єму циркулюючої рідини або кількості солей при прийомідіуретиків, вживання дієти з низьким вмістом натрію, діалізу, діареї таблювання; у випадку послаблення функції лівого шлуночка, реноваскулярноїгіпертензії).
Таким хворим перед початком лікування препаратом Тарка® слід скоригувати об’єм циркулюючої рідини та рівень солей. Починати лікування слід в умовах стаціонару. Хворі, вяких спостерігається гіпотензія під час підбору дози, повинні бути під наглядом медперсоналу, можливо, їм знадобиться збільшення об’єму циркулюючої рідини шляхом збільшення кількості рідини, або за рахунок прийому її внутрішньо, абошляхом внутрішньо венного введення фізіологічного розчину.
Хворі з порушенням функції нирок середнього ступеня тяжкості повинні знаходитись під наглядом медичного персоналу.Прийом препарату Тарка® може призвести до підвищення рівня калію уцих хворих. Рівень калію у крові таких пацієнтів слід контролю вати. У хворих з порушеною функцією нирок або з застійною серцевою недостатністю може спостерігатися гостра ниркова недостатність. Досвіду лікування препаратом Тарка®хворих на вторинну, особливо реноваскулярну, гіпертензію немає. Тому призначати цей засіб таким хворим не слід, особливо хворим з білатеральним стенозом ниркової артерії або з одностороннім стенозом ниркової артерії з однією функціонуючою ниркою (наприклад, хворим з трансплантованою ниркою), оскільки ниркова недостатність дуже небезпечна для таких хворих.
У хворих з порушеною функцією нирокможе спостерігатися протеїнурія. Протеїнурія може виникнути також у результаті прийому високих доз інгібіторів АПФ.
Призначення препарату Тарка®хворим з першим ступенем атріовентрикулярної блокади та хворим на брадикардію повинно проводитися з обережністю.
Кашель.
Під час лікування інгібіторами АПФможе виникнути сухий непродуктивний кашель, який зникає після припинення прийому препарату.
Хворі похилого віку.
Дія препарату Тарка®вивчалася на обмеженій кількості пацієнтів похилого віку, які хворіють на гіпертензію. Фармакокінетичні дані свідчать про те, що системна доступність препарату Тарка® у хворих похилого віку вища у порівнянні з пацієнтами молодшого віку. У цих пацієнтів спостерігалось більш виражене зниження артеріального тиску. Перед початком лікування препаратом Тарка®у хворих похилого віку слід оцінити функцію нирок.
Хірургічні операції.
У хворих, яким необхідно велике хірургічне втручання з проведенням анестезії, інгібітори АПФ можуть спричинювати значне зниження кров’яного тиску, яке може бути скориговано введеннямплазмозамінних розчинів.
Гіперкаліємія.
Під час лікування інгібіторами АПФможе розвинутися гіперкаліємія, особливо у хворих з нирковою недостатністю або порушеннями серцевої діяльності. Прийом калію або калій зберігаючих діуретиківне рекомендується, оскільки це може призвести до значного збільшення його рівнів у плазмі. За необхідності одночасного призначення зазначених вище препаратів слід контролю вати рівні калію у сироватці крові.
Десенсибілізація.
У хворих, які приймають інгібіториАПФ та яким проводиться десенсибілізація проти отрути бджіл та ос, можливіанафілактоїдні реакції, які в деяких випадках можуть загрожувати їхньому життю.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами: вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами досі не встановлений, не виключена часткова втрата пильності, оскільки Тарка® може спричинювати запаморочення та стомлюваність.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Калійзберігаючі діуретики, такі якспіронолактон, триамтерен або амілорид, та харчові домішки з калієм можуть призвести до значного збільшення калію у сироватці крові, особливо у хворих з порушеною функцією нирок. За необхідності проведення комбінованого лікування цими препаратами та препаратом Тарка® їх призначення треба проводити з обережністю та ретельно контролю вати рівень калію у крові.
Одночасне призначення верапамілу тадантролену не рекомендується.
При одночасному призначенні препарату Тарка® з іншими гіпотензивними засобами можливо підсилення дії першого.
У хворих, які отримують діуретики, особливо в яких спостерігається зменшення об’єму циркулюючої рідини та/абосолі, на початку лікування інгібіторами АПФ може надмірно знизитися тиск крові.
Є повідомлення як про послаблення, так і про підсилення ефектів літію при його одночасному застосуванні зверапамілом. Одночасний прийом інгібіторів АПФ може спричинювати затримку літіюв організмі. Рівні літію у таких пацієнтів слід контролю вати.
Тарка® підсилює ефекти деяких анестетик ів.
При одночасному прийомі з наркотичними або психотропними засобами може розвинутися постуральнагіпотензія.
Застосування алопуринолу, цитостатиків та імунодепресантів, системних кортикостероїдів або прокаїнамідуодночасно з інгібіторами АПФ підвищує ризик виникнення лейкопенії.
Одночасне застосування верапамілу зкардіо блокаторами (наприклад, бета-адреноблокатори, проти аритмічні засоби, інгаляційні анестетики) може спричинювати додаткові небажані явища.
Одночасне застосування верапамілута хінідину призводило до гіпотензії та набряку легенів у хворих на гіпертрофічну (обструктивну) кардіоміопатію.
Є повідомлення, що одночасне вживання дигоксину та верапамілу спричинювало підвищення рівнів першого на 50–75%. Отже, за необхідності одночасного призначення цих засобів дозадигоксину повинна бути зменшена.
Дія міо релаксантів посилюється при одночасному прийомі з препаратом Тарка®.
При прийомі основних транквілізаторів або антидепресантів, що містять іміпрамін, з препаратом Тарка®існує ймовірність розвитку ортостатичної гіпотонії.
Застосування не стероїднихпротизапальних засобів (НСПЗ) може спричинювати послаблення гіпотензивного ефекту інгібіторів АПФ. Крім того, описано, що НСПЗ та інгібітори АПФспричинюють адитивний ефект збільшення калію у сироватці крові, при цьому може спостерігатися зниження ниркової функції. Звичайно ці ефекти оборотні і спостерігаються у пацієнтів з порушеною функцією нирок.
Антациди знижують біодоступністьінгібіторів АПФ.
Симпатоміметики можуть знизити гіпотензивний ефект інгібіторів АПФ.
Алкоголь підсилює гіпотензивний ефект.
Верапаміл може підвищити концентрації карбамазепіну, циклоспорину та теофіліну у плазмі крові.
Рифампіцин, фенітоїн і фенобарбітал знижують ефективність верапамілу, а циметидин може підвищити ефективність останнього. В окремих випадках, особливо на початку лікування, хворим на цукровий діабет може знадобитися підбір дози або цих засобів, або препаратуТарка® через підвищену утилізацію глюкози у крові.
Грейпфрутовий сік підвищує рівніверапамілу у плазмі, тому при лікуванні препаратом Тарка® слід утриматися від вживання цього соку.
Умови та термін зберігання. Источник
Зберігати у недоступному для дітей місці, при температурі не вище 250С. Термін зберігання - 3 роки.