ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
СОЛІАН 100 мг
(SOLIAN 100 mg)
СОЛІАН 200 мг
(SOLIAN 200 mg)
Склад:
діюча речовина: аmisulpride;
1 таблетка містить амісульприду 100 мг або 200 мг;
допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят (тип А), гіпромелоза, магнію стеарат.
Лікарська форма. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Антипсихотичні засоби. Код АТС N05A L05.
Клінічні характеристики.
Показання.
Лікування психозів, особливо гострих або хронічних шизофренічних порушень, що супроводжуються позитивними симптомами (наприклад, марення, галюцинації, розлади мислення) і/або негативними симптомами (наприклад, афективна тупість, відсутність емоційності та уникання спілкування), у тому числі у пацієнтів із переважно негативною симптоматикою.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до діючої речовини або до іншого компонента лікарського засобу. Діагностована або підозрювана феохромоцитома. Дитячий вік (через відсутність клінічних даних). Період годування груддю. Діагностовані або підозрювані пролактин залежні пухлини, наприклад, пролактин ома гіпофіза та рак молочних залоз. Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатині ну < 10 мл/хв).
Комбінація з такими лікарськими засобами, які здатні провокувати torsades de pointes:
aнтиаритмічні агенти класу Іa, такі як хінідин, дизопірамід;
анти аритмічні агенти класу III, такі як аміодарон, соталол;
інші лікарські засоби, такі як бепридил, цисаприд, тіоридазин, метадон, еритроміцин в/в, вінкамін в/в, галофантрин, пентамідин, спарфлоксацин (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Одночасне застосування з алкоголем, леводопою, сультопридом і дофамінергічними агоністами, такими як амантадин, апоморфін, бромокриптин, каберголін, ентакапон, лізурид, перголід, пірибедил, праміпексол, хінаголід, ропінірол, селегілін), крім хворих на хворобу Паркінсона (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Уроджена галактоземія, синдром порушення абсорбції глюкози або галактози, дефіцит лактази (через вміст у складі препарату лактози).
Спосіб застосування та дози.
Якщо добова доза не перевищує 400 мг, препарат слід приймати 1 раз на добу. Дозу понад 400 мг слід розподілити на 2 прийоми на добу.
Для пацієнтів із переважно негативною симптоматикою рекомендована доза становить від 50 до 300 мг на добу. Дозу підбирають індивідуально. Оптимальна доза становить близько 100 мг на добу.
Для пацієнтів зі змішаними негативними та позитивними симптомами дози необхідно підбирати так, щоб забезпечити контроль позитивних симптомів, тобто 400-800 мг на добу. Підтримуючу дозу встановлюють індивідуально, на рівні мінімально ефективних доз.
При гострих психотичних епізодах рекомендована початкова доза становить 400-800 мг, максимальна добова доза – не більше 1 200 мг. Підтримуючу дозу встановлюють індивідуально, на рівні мінімально ефективних доз.
Ниркова недостатність. Оскільки амісульприд виводиться нирками, при нирковій недостатності з кліренсом креатині ну 30-60 мл/хв добову дозу необхідно знизити вдвічі, а при нирковій недостатності з кліренсом креатині ну 10-30 мл/хв – до третини.
Порушення функції печінки. Оскільки препарат слабо метаболізує, зниження дози не потрібне.
Побічні реакції.
Небажані ефекти класифіковані за частотою відповідно до наступної умови: дуже часті
(≥ 1/10), часті (≥ 1/100, <1/10), нечасті (≥ 1/1000, <1/100), рідкі (≥ 1/10 000, <1/1 000), дуже рідкі (<1/10 000), частота невідома (неможливо визначити, виходячи з наявних даних).
Порушення з боку нервової системи
Дуже часті: безсоння, підвищена тривожність, ажитація, ригідність.
Можливі екстра пірамідні симптоми (тремор, гіпертонія, посилена салівація, акатизія, гіпокінезія, дискінезія). У більшості випадків вони носять помірний характер при підтримуючих дозах і частково оборотні без відміни амісульприду при призначенні антихолінергічних протипаркінсонічних засобів.
Частота екстра пірамідних симптомів, що носить залежний від дози характер, дуже низька у хворих, які лікуються з приводу переважно негативних симптомів дозами, рівними
50-300 мг/добу.
У клінічних дослідженнях у хворих, яких лікували амісульпридом, частота виникнення екстра пірамідних симптомів була нижчою, ніж у хворих, які одержували галоперидол.
Часті: можлива гостра дистонія (спастична кривошия, окулогирні кризи, тризм тощо). Вона є оборотною без відміни амісульприду при призначенні антихолінергичного протипаркінсонічного засобу.
Сонливість протягом дня.
Нечасті: була зареєстрована пізня дискінезія, що характеризується мимовільними рухами язика і (або) м’язів обличчя, зазвичай після довго тривалого прийому препарату.
Антихолінергічні протипаркінсоністичні засоби є неефективними або ж можуть спричиняти посилення симптомів.
Судомні напади.
Психічні порушення
Часті: безсоння, тривожність, ажитація, фригідність.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту
Часті: запор, нудота, блювання, сухість у роті.
Ендокринні порушення
Часті: підвищення рівня пролактину у плазмі крові, що є оборотним після відміни препарату. Воно може викликати наступні клінічні симптоми: галакторею, аменорею, гінекомастію, біль у грудях, імпотенцію.
Порушення метаболізму і харчування
Часті: збільшення маси тіла.
Нечасті: гіперглікемія.
Порушення з боку серцево-судинної системи
Часті: артеріальна гіпотензія.
Нечасті: брадикардія.
Лабораторні зміни
Нечасті: зареєстровані підвищені рівні ензимів печінки, головним чином трансаміназ.
Порушення з боку імунної системи
Нечасті: алергічні реакції.
Дані пост маркетингового періоду
Наступні небажані реакції були заявлені у спонтанних повідомленнях.
Порушення з боку нервової системи
Злоякісний нейролептичний синдром.
Порушення з боку серцевої системи
подовження інтервалу QT;
шлуночкові аритмії, такі як torsades de pointes і шлуночкова тахікардія, які можуть призвести до фібриляції шлуночків і зупинки серця;
раптовий летальний наслідок.
Порушення з боку судинної системи
Частота невідома: випадки венозної тромбоемболії, включаючи емболію легеневої артерії і тромбоз глибоких вен були зареєстровані при застосуванні антипсихотичних засобів.
Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини
Частота невідома: ангіо невротичний набряк, кропив’янка.
Передозування.
На сьогоднішній день даних, що стосуються гострого передозування амісульприду, мало. Зареєстровані ознаки і симптоми в основному є результатом посилення фармакологічної активності, що клінічно проявляється у запамороченні, седації, комі, артеріальній гіпотензії та екстра пірамідних симптомах.
Були повідомлення про летальні випадки при одночасному застосуванні з іншими психотропними засобами.
Специфічний антидот амісульприду невідомий. У випадку гострого передозування слід визначити, чи застосовувався одночасно інший лікарський засіб, і вжити відповідні заходи:
- ретельне спостереження за життєвими функціями;
- моніторинг серцевої діяльності (небезпека подовження інтервалу QT) до повного одужання хворого;
- у випадку тяжких екстра пірамідних симптомів необхідно призначити антихолінергічні засоби;
- оскільки амісульприд слабо діалізується, можливості гемодіалізу для виведення цієї лікарської сполуки є обмеженими.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність
Психічне здоров’я жінки бажано підтримувати протягом усієї вагітності, щоб уникнути декомпенсації. Якщо необхідна терапія ліками для підтримки психічної рівноваги, її необхідно призначати і проводити протягом усього періоду вагітності, застосовуючи ефективну дозу.
Аналіз експозицій під час вагітності не довів наявності специфічних тератогенних ефектів, викликаних амісульпридом.
Не дивлячись на те, що випадків з новонародженими описано не було, теоретично амісульприд може викликати наведені нижче симптоми, якщо препарат призначати в останній період вагітності, особливо у великих дозах:
симптоми, пов’язані з атропіноподібними властивостями, які підсилюються при комбінуванні з корегуючи ми протипаркінсонічними засобами: тахікардія, надмірна збудливість, метеоризм, пізнє від ходження меконію;
екстра пірамідні симптоми: гіпертонія, тремор;
седація.
Отже, застосування амісульприду не протипоказано протягом усіх стадій вагітності. При моніторингу новонароджених необхідно враховувати вищевказані ефекти.
Годування груддю
Унаслідок відсутності інформації щодо проникнення амісульприду у грудне молоко годування груддю протипоказано.
Діти.
Ефективність та безпека застосування амісульпіриду дітям віком від 15 років до 18 років не визначені; існує мало доступної інформації стосовно застосування амісульпіриду підлітками з шизофренією. Тому застосування амісульпіриду дозрівання дітям віком від 15 років до 18 років не рекомендується; дітям віком до 15 років застосування амісульпіриду протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).
Особливості застосування.
Спеціальні попередження.
Як і при застосуванні інших нейролептиків, можливий розвиток злоякісного нейролептичного синдрому, який характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, дисфункцією периферичної нервової системи, порушенням свідомості, підвищенням рівня КФК. При розвитку гіпертермії, особливо при застосуванні високих доз, усі антипсихотичні препарати необхідно відмінити.
Соліан може спричинити дозозалежне подовження інтервалу QТ на електрокардіограмі, що підвищує ризик появи серйозних шлуночкових аритмій, таких як тахіаритмія torsades de pointes.
Якщо клінічна ситуація дозволяє, до застосування препарату рекомендується переконатися у відсутності факторів, які можуть сприяти розвитку цього порушення ритму, таких як, наприклад:
брадикардія менше 55 уд/хв,
порушення балансу електролітів, зокрема гіпокаліємія,
вроджений подовжений інтервал QТ,
застосування препаратів, здатних спричиняти виражену брадикардію (< 55 уд./хв), гіпокаліємію, зниження серцевої провідності або подовження інтервалу QТ.
Хворим, яким необхідне тривале лікування нейролептиками, до початку лікування необхідно зробити ЕКГ.
Мозковий інсульт
У рандомізованих плацебо контрольованих клінічних дослідженнях з участю хворих літнього віку з деменцією, яких лікували деякими атиповими антипсихотиками, спостерігався підвищений втричі у порівнянні з плацебо ризик розвитку мозкового інсульту.
Механізм, що лежить в основі такого підвищеного ризику, невідомий. Не можна виключити наявність підвищеного ризику, пов’язаного з іншими антипсихотичними засобами, і наявність ризику для інших популяцій хворих. У випадку хворих із фактором ризику інсульту головного мозку цей лікарський засіб слід застосовувати з обережністю.
Хворі літнього віку з деменцією
Ризик летального наслідку зростає у хворих літнього віку, які страждають на психоз, пов’язаний з деменцією, та приймають антипсихотичні засоби.
Аналіз 17 плацебо-контрольованих клінічних досліджень (середня тривалість –
10 тижнів), проведених серед хворих, які приймали переважно атипові антипсихотичні засоби, показав, що у порівнянні з плацебо у хворих, які лікувалися цими лікарськими засобами, ризик летального наслідку підвищився у 1,6-1,7 раза.
Після лікування, що тривало у середньому 10 тижнів, ризик летального наслідку становив 4,5 % у хворих, які отримували лікування, у порівнянні з 2,6 % в групі плацебо.
Хоча причини летального наслідку у клінічних дослідженнях, що проводилися з атиповими антипсихотичними засобами, були різними, більшість летальних випадків були або з кардіоваскулярних (наприклад, серцева недостатність, раптовий летальний наслідок), або з інфекційних (наприклад, пневмонія) причин.
Епідеміологічні дослідження показують, що традиційні антипсихотичні засоби можуть підвищувати летальність, як і у випадку прийому атипових антипсихотичних засобів.
Відповідна роль антипсихотичних засобів та особливостей хворого у підвищенні летальності в епідеміологічних дослідженнях залишилася неясною.
Венозні тромбоемболії: при застосуванні антипсихотичних засобів були зареєстровані випадки венозних тромбоемболій (ВТЕ). Оскільки у хворих, які лікуються антипсихотичними засобами, часто є набуті фактори ризику ВТЕ, то перш ніж розпочати лікування препаратом Соліан або на фоні такого лікування, слід виявити можливі фактори ризику ВТЕ та застосувати превентивні заходи (див. розділ «Побічні реакції»).
Цей лікарський препарат не рекомендується застосовувати у комбінації з алкоголем, леводопою, допамінергічними протипаркінсонічними засобами, проти паразитарними засобами, що здатні провокувати тахікардію типу «пірует», метадіоном, іншими нейролептичними засобами та лікарськими препаратами, здатними провокувати тахікардію типу пірует (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Цей лікарський препарат містить лактозу. Його застосування не рекомендується хворим із вродженою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа та синдромом порушення всмоктування глюкози або галактози.
Застережні засоби.
У пацієнтів, які отримували лікування деякими атиповими антипсихотичними агентами, включаючи амісульприд, спостерігалися випадки гіперглікемії.
Тому, розпочинаючи лікування амісульпридом хворих на цукровий діабет або факторами ризику діабету, необхідно вжити відповідні заходи з контролю рівня цукру у крові.
Оскільки виведення амісульприду здійснюється нирками, при нирковій недостатності дозу необхідно зменшити або призначити переривчасте лікування (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Дані щодо хворих із тяжкою нирковою недостатністю відсутні (див. розділ «Протипоказання»).
Препарат Соліан може знижувати судомний поріг, тому протягом усього курсу лікування препаратом необхідний особливий нагляд за пацієнтами із судомами в анамнезі.
Пацієнтам літнього віку препарат необхідно призначати з особливою обережністю через можливий ризик виникнення артеріальної гіпотензії або седації.
Необхідна особлива обережність при застосуванні препарату при хворобі Паркінсона. Соліан слід застосовувати тільки у тому випадку, коли нейролептичної терапії уникнути неможливо.
Після різкої відміни високих терапевтичних доз антипсихотичних засобів були описані випадки синдрому відміни. Повідомлялося про виникнення мимовільних рухових порушень (таких як атаксія, дистонія, дискінезія).
Тому необхідно поступово відміняти лікування амісульпіридом.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.
Хворих, особливо тих, які керують автомобілем і робочими механізмами, необхідно попереджати про ризик розвитку сонливості, запаморочення у зв’язку з застосуванням цього лікарського засобу.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Седативні засоби
Необхідно враховувати, що багато лікарських засобів або сполук можуть чинити додаткові пригнічу вальні ефекти на центральну нервову систему і сприяти зниженню уваги. До цих засобів відносяться похідні морфіну (аналгетики, протикашльові і замісні терапії), нейролептики, барбітурати, бензодіазепіни, небензодіазепінні анксиолітики (такі як мепробамат), снодійні, седативні антидепресанти (амітриптилін, доксепін, міансерин, міртазапін, триміпрамін), седативні Н1-антигістамінні засоби, антигіпертензивні засоби центральної дії, баклофен і талідомід.
Лікарські засоби, здатні спричиняти torsades de pointes
Це серйозне порушення серцевого ритму може викликати ряд проти аритмічних і непроти аритмічних лікарських засобів. Гіпокаліємія (див. «Засоби, що знижують вміст калію») є сприяючим фактором, як і бари кардія (див. «Засоби, що викликають брадикардію»), і вже наявне вроджене або набуте подовження інтервалу QT.
Це особливо стосується проти аритмічних засобів класу Iа і III, а також деяких нейролептиків.
Що стосується еритроміцину, спіраміцину і вінкаміну, то ця взаємодія стосується лише лікарських форм для внутрішньо венного введення.
Одночасне застосування двох торзадогенних лікарських засобів протипоказане.
Не дивлячись на це, винятком з цього правила є метадон та деякі підкласи:
анти паразитарні засоби (галофантрин, пентамідин) не рекомендуються лише у комбінації з іншими торзадогенними лікарськими засобами;
нейролептики, схильні до провокування torsades de pointes, також не рекомендуються, але не протипоказані у комбінації з іншими торзадогенними лікарськими засобами.
Протипоказані комбінації
● Комбінація з такими лікарськими засобами, які здатні провокувати torsades de pointes:
aнтиаримічні агенти класу Іa, такі як хінідин, дизопірамід;
антиаримічні агенти класу III, такі як аміодарон, соталол;
інші лікарські засоби, такі як бепридил, цисаприд, тіоридазин, метадон, еритроміцин в/в, вінкамін в/в, галофантрин, пентамідин, спарфлоксацин.
Агоністи дофаміну не для застосування під час лікування хвороби Паркінсона (каберголін, квинаголід).
Взаємний антагонізм ефектів між агоністами дофаміну і нейролептиками.
Не рекомендовані комбінації
Лікарські засоби, які підвищують ризик розвитку torsades de pointes або можуть подовжувати інтервал QT
Анти паразитарні засоби, здатні викликати torsades de pointes (галофантрін, люмефантрін, пентамідин).
Підвищений ризик шлуночкових аритмій, зокрема torsades de pointes.
Якщо можливо, необхідно відмінити лікування азольними протигрибковими засобами.
Якщо цієї комбінації уникнути неможливо, слід перевірити QT перед лікуванням і здійснювати моніторинг ЕКГ.
Дофамінергічні протипаркінсонічні засоби (амантадин, апоморфін, бромокриптин, ентакапон, лізурид, перголід, пірибедил, праміпексол, ропінірол, селегілін).
Взаємний антагонізм ефектів між агоністами дофаміну і нейролептиками.
Агоністи дофаміну можуть спровокувати або посилити психотичні порушення. Коли застосування нейролептика необхідне хворому, який страждає на хворобу Паркінсона та приймає агоністи дофаміну, агоністи дофаміну слід поступово зменшити, а потім відмінити (різка відміна дофамінергічних сполук загрожує розвитком злоякісного нейролептичного синдрому).
Інші лікарські засоби, які можуть викликати torsades de pointes: проти аритмічні препарати класу Iа (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід) і класу III (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід), та інші лікарські засоби, такі як бепридил, цисаприд, дифеманіл, внутрішньо венний еритроміцин, мізоластин, внутрішньо венний вінкамін, моксифлоксацин, внутрішньо венний спіраміцин.
Підвищений ризик шлуночкових аритмій, зокрема torsades de pointes.
Інші нейролептики, здатні викликати torsades de pointes (амісульприд, хлорпромазин, ціамемазин, дроперидол, галоперидол, левомепромазин, пімозид, піпотіазин, сертіндол, сульпірид, сультоприд, тіаприд, вераліприд).
Вживання алкоголю
Алкоголь посилює седативний ефект нейролептиків.
Зниження уваги може зробити небезпечними керування автомобілем і роботу з іншими механізмами.
Необхідно уникати вживання алкогольних напоїв і застосування лікарських засобів, що містять спирт.
Взаємний антагонізм ефектів між леводопою і нейролептиками.
Необхідно застосовувати найменші ефективні дози обох лікарських засобів хворим, які страждають на хворобу Паркінсона.
Підвищений ризик шлуночкової аритмії, зокрема torsades de pointes.
Комбінації, що потребують застережних заходів
Підвищений ризик шлуночкових аритмій, зокрема torsades de pointes. Необхідний клінічний нагляд і контроль ЕКГ.
Засоби, що викликають брадикардію (зокрема анти аритмічні засоби класу Iа, β-блокатори, деякі анти аритмічні засоби класу III, деякі блокатори кальцієвих каналів, препарати наперстянки, пілокарпін, антихолін естеразні засоби)
Підвищений ризик шлуночкових аритмій, зокрема torsades de pointes.
Необхідне клінічне спостереження і контроль ЕКГ.
Препарати, що зменшують концентрацію калію (діуретики, що виводять калій, у тому числі і в комбінації, стимулюючі проносні, глюкокортикоїди, тетракосактиди і внутрішньо венний амфотерицин В).
Підвищений ризик шлуночкових аритмій, зокрема torsades de pointes.
Необхідно скоригувати будь-яку гіпокаліємію до початку лікування амісульпридом і здійснювати моніторинг клінічної картини, електролітного балансу і ЕКГ.
Комбінації, які слід брати до уваги
Підвищений ризик артеріальної гіпотензії, зокрема постуральної гіпотензії.
Судинорозширювальний ефект і ризик артеріальної гіпотензії, зокрема постуральної гіпотензії (адитивний ефект).
Підвищений рівень артеріальної гіпотензії, зокрема постуральної гіпотензії.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Амісульприд є антипсихотичним засобом, що відноситься до класу заміщених бензамідів.
Його фармакодинамічні властивості характеризуються селективним і превалюю чим спорідненням з рецепторами D2 і D3 лімбічної системи. Амісульприд не має спорідненості з рецепторами серотину і іншими нейрорецепторами, такими як рецептори гістаміну, холінергічні та адренергічні рецептори.
При дослідженні високих доз на тваринах амісульприд блокує переважно дофамінергічні нейрони мезолімбічної системи у порівнянні з такими ж стріатної системи. Ця специфічна спорідненість пояснює перевагу антипсихотичних ефектів амісульприду над його екстра пірамідними ефектами.
У низьких дозах амісульприд блокує переважно пресинаптичні дофамінергічні рецептори D2 і D3, що пояснює його вплив на негативні симптоми.
У контрольованому подвійному сліпому клінічному дослідженні, в якому проводилося порівняння з галоперидолом за участю 191 хворого з гострою шизофренією, амісульприд значно більшою мірою, ніж галоперидол, полегшував вторинні негативні симптоми.
Фармакокінетика.
В організмі людини амісульприд показує два максимуми всмоктування: перший наступає швидко, через 1 годину після застосування дози, а другий – через 3-4 години.
Відповідні показники концентрації у плазмі крові після прийому дози 50 мг становлять, відповідно, 39 ± 3 і 54 ± 4 нг/мл.
Об’єм розподілу становить 5,8 л/кг, зв’язування з білками плазми крові є низьким (16 %), взаємодія з іншими лікарськими засобами, пов’язана з білками, малоймовірна. Абсолютна біодоступність становить 48 %.
Амісульприд метаболізує слабо: були виявлені два неактивних метаболіти, на які припадає близько 4 % від усієї застосованої кількості препарату.
Амісульприд не акумулюється в організмі, після прийому повторних доз його фармакокінетика залишається незміненою.
Період напів виведення після прийому пероральної дози становить приблизно 12 годин.
Амісульприд виводиться з сечею у незміненому вигляді.
Нирковий кліренс становить приблизно 330 мл/хв.
Багата вуглеводами їжа суттєво знижує AUC, Tmax і Cmax амісульприду, а після прийому жирної їжі зміни не відзначаються. Ефект цих змін під час лікування амісульпридом невідомий.
Печінкова недостатність
Оскільки амісульприд слабо підлягає метаболізму, необхідності знижувати дозу для хворих із печінковою недостатністю немає.
Ниркова недостатність
У хворих із нирковою недостатністю період напів виведення не змінюється, тоді як системний кліренс знижується у 2,5-3 рази.
AUC амісульприду при легкій формі ниркової недостатності збільшується вдвічі, а при помірно вираженій недостатності – майже у 10 разів.
Практичний досвід однак обмежений, і даних про дози, що перевищують 50 мг, немає.
Амісульприд діалізуєтся дуже слабо.
Хворі літнього віку
Наявні фармакокінетичні дані для пацієнтів віком старше 65 років свідчать про те, що після однієї дози 50 мг Cmax, T1/2 і AUC зростають на 10-30 %. Дані щодо прийому повторних доз відсутні.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості:
таблетки по 100 мг – білі або майже білі, круглі, плоскі таблетки, що діляться з гравіюванням «AMI 100» з одного боку та лінією розподілу – з іншого;
таблетки по 200 мг – білі або майже білі, круглі, плоскі таблетки, що діляться з гравіюванням «AMI 200» з одного боку та лінією розподілу – з іншого.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати у недоступному для дітей місці. Зберігати при температурі не вище + 25 °С.
Упаковка.
№ 30 (10х 3): по 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
Санофі Вінтроп Індастріа, Франція/Sanofi Winthrop Industrie, France.
Місцезнаходження.
6, бульвар де л’Юроп, 21800 Кветигни, Франція/6, boulevard de l’Europe, 21800 Quetigny, France.
Власник торгової ліцензії. Источник
ТОВ «Санофі-Авентіс Україна», Україна/Sanofi-Aventis Ukraine LLC, Ukraine.