Нормативна база

Лікарські засоби

Інші розділи

Зворотній зв'язок

ЕМЕТРОН
Назва: ЕМЕТРОН
Міжнародна непатентована назва: Ondansetron
Виробник: "Richter Gedeon Ltd", Угорщина
Лікарська форма: Розчин для ін'єкцій
Форма випуску: Розчин для ін'єкцій, 2 мг/1 мл по 4 мл (8 мг) в ампулах № 5
Діючі речовини: 1 мл розчину містить ондансентрону - 2.0 мг
Допоміжні речовини: Сорбіт, тринатрію цитрат, кислота лимонна моногідрат, вода для ін'єкцій
Фармакотерапевтична група: Препарати, які викликають блювоту та протиблювотні засоби
Показання: Нудота і блювання, спричинені цитотоксичною хіміо- та променевою терапією; профілактика і лікування післяопераційних нудоти і блювання.
Термін придатності: 2р.
Номер реєстраційного посвідчення: UA/2776/01/01
Термін дії посвідчення: з 14.03.2005 до 14.03.2010
Термін дії реєстраційного посвідчення закінчився.
Пошук даних про реєстрацію препарату ЕМЕТРОН
АТ код: A04AA01
Наказ МОЗ: 106 від 14.03.2005


    Інструкція для застосування ЕМЕТРОН

    ІНСТРУКЦІЯ

    для медичного застосування препарату

     ЕМЕТРОН

    (EMETRON)

    Загальна характеристика:

    міжнародна та хімічна назви: ондансетрон;

    1,2,3,9-тетрагідро-9-метил-3((2-метил-1Н-імідазол-1-іл) метил)-4Н-карбозол-4-онгідро хлорида дигідрат;

    основні фізико-хімічні властивості: прозорий або майже прозорий розчин, без механічних домішок;

    склад: 1 мл розчину містить 2 мг ондансетрону (у вигляді ондансетронугідро хлориду дигідрату 2,5 мг);

    допоміжні речовини: сорбіт, тринатрію цитрат, кислота лимонна моногідрат, вода для ін’єкцій.

    Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.

    Фармакотерапевтична група. Проти блювотні препарати та засоби, що усувають нудоту. Код АТС А 04АА 01

    Фармакологічні властивості. Ондансетрон - високо селективний антагоніст рецепторів 5-НТ3 (серотоніну). Медикаменти цитостатичноїхіміотерапії і радіотерапія можуть викликати підвищення рівня серотоніну внаслідок подразнення слизової оболонки шлунка і тонкого кишечнику, що, у своючергу, шляхом активації вагусних аферентних волокон, які містять рецептори 5-НТ3, викликає блювотний рефлекс. Подразнення вагусних аферентних волокон може призвести до підвищення рівня серотоніну і в area postrema, що знаходиться внижній частині четвертого шлуночка мозку, що також сприяє виникненню блювання внаслідок стимуляції розташованих там рецепторів 5-НТ3. Ондансетронгальмує появу блювотного рефлексу внаслідок антагоністичної дії на рецептори 5-НТ3, що знаходяться на нейронах як центральної, так і периферичної нервової системи. Очевидно, на цьому механізмі дії базується попередження і лікування після операційного і викликаного цитостатичною терапією блювання танудоти.

    Фармакокінетика. Зв’язування ондансетрону з білками плазми становить 70 - 76%. Час напів виведення – приблизно 3 години, у людей похилого віку може досягати 5 годин, а при тяжкому ураженні печінки – 15 - 32 години.

    Показання для застосування. Попередження і лікування нудоти та блювання, спричинених цитостатичною хіміотерапією і радіотерапією, а також після операційної нудоти та блювання.

    Спосіб застосування та дози. Цитостатична терапія.

    Дорослі. Доза залежить від ступеня вираженості блювотної реакції у відповідь на проведення цитостатичної терапії.

    Добова доза, як правило, становить 8 - 32 мг, виходячи з нижченаведених критеріїв.

    При хіміо- або радіотерапії, яка супроводжується виникненням блювання:

    8 мг внутрішньо венно, струминно, повільно, безпосередньо перед початком терапії або через 12 годин після початку терапії.

    При вираженій блювотній реакції на проведення хіміотерапії:

    разова доза 8 мг внутрішньо венно, повільно, безпосередньо перед початком хіміотерапії або 8 мг внутрішньо венно, струминно, повільно, безпосередньо перед початком хіміотерапії, потім з інтервалом 2 - 4 години дві внутрішньо венні ін’єкції по 8 мг або безперервна 24-годинна інфузія зі швидкістю 1 мг/год. чи 32 мг, розведені в 50 - 100 мл відповідного ін фузійногорозчину (див. нижче) у вигляді 15-хвилинної інфузії безпосередньо перед початком хіміотерапії.

    При виборі дози необхідно враховувати тяжкість блювання.

    У випадках вираженої блювотної реакції при проведенні хіміотерапії ефективність ондансетрону можна збільшити шляхом разового внутрішньо венного введення глюкокортикоїду (наприклад, 20 мг фосфорнокислої натрієвої солідексаметазону до початку хіміотерапії), (див. нижче).

    Діти. Дітям старшим 4-х років препарат призначається в дозі 5мг/м2поверхні тіла внутрішньо венно, безпосередньо перед початком хіміотерапії, потім, через 12 год. – 4 мг перорально (1 таблетка); рекомендується продовжити лікування в дозі 4 мг двічі на добу перорально (2 рази по 1 таблетці) протягом 5 днів.

    Для попередження після операційної нудоти і блювання:

    дорослим слід ввести разову дозу 4 мг внутрішньом’язово або внутрішньо венно, струминно, повільно на початку анестезії.

    Для зменшення нудоти і блювання, які виникли, рекомендуєтьсявнутрішньом’язове або повільне внутрішньо венне введення разової дози препарату 4 мг.

    Внутрішньом’язово в одну і ту ж ділянку тіла ондансетрон може бути введений одно моментно в дозі, яка не перевищує 2 мл (4 мг)!

    Діти сташе 2 років: для запобігання після операційній нудоті і блюванню при загальній анестезії препарат може бути призначений у разовій дозі 0,1 мг/кг (максимально до 4 мг) у вигляді повільної внутрішньо венної ін’єкції до абопісля індукції анестезії.

    Для пом’якшення нудоти та блювання, що розвинулися в після операційномуперіод у дітей рекомендується повільне внутрішньо венне введення разової дози препарату 0,1 мг/кг (максимально до

    4 мг).

    Відносно попередження і лікування після операційної нудоти і блювання удітей віком до 2 років достатнього досвіду немає.

    Хворі похилого віку. Змінювати дозу препарату немає потреби.

    Хворі з ураженням нирок та печінки. При ураженні нирок змінювати звичайну добову дозу і частоту введення препарату не потрібно. При значному ураженні печінки зменшується кліренс ондансетрону, причому збільшується часнапів виведення його з плазми, тому дозу необхідно знизити максимально до 8 мгна добу.

    Проведення інфузії. Ін фузійний розчин повинен бути приготовлений безпосередньо перед використанням. У разі необхідності готовий ін фузійнийрозчин може зберігатися до використання максимально протягом 24 години при температурі 2 - 8°С. Під час проведення інфузії захисту від світла не потрібно; розведений ін’єкційний розчин зберігає свою стабільність як мінімум протягом 24години при природному світлі або нормальному освітленні.

    При розведенні ін’єкційного розчину можна застосовувати наступні інфузійні разчини:

    0,9% ін фузійний розчин натрію хлориду;

    5% ін фузійний розчин глюкози;

    10% ін фузійний розчин маніту;

    ін фузійний розчин Рінгера;

    0,3 % ін фузійний розчин калію хлориду і 0,9% ін фузійний розчин натрію хлориду;

    0,3% ін фузійний розчин калію хлориду і 5% ін фузійний розчин глюкози.

    Введення ін’єкційного розчину в одному шприці з іншим лікарським препаратом не допускається.

    При внутрішньо венній інфузії швидкість введення – 1 мг/год. При концентрації 16 - 160 мгк/мл ондансетрону (наприклад, 8 мг/500 мл або 8мг /50мл) його можна вводити сумісно з нижченаведеними препаратами через У-подібнез’єднання ін фузійного апарата:

    цисплатин при концентрації до 0,48 мг/мл (наприклад, 240 мг/500 мл) при застосуванні протягом 1 - 8 год.;

    5-фтор урацил при концентрації до 0,8 мг/мл (наприклад, 2,4 г/3 л або 400 мг/ 500 мл) при застосуванні з мінімальною швидкістю 20 мл/год. (500мл/24год.). Концентрація 5-флюороурацилу вище 0,8 мг/мл може викликати осадженняондансетрону. Розчин 5-флюороурацилу для інфузії може містити не більше 0,045% магнію хлориду поряд з іншими сумісними компонентами;

    карбоплатин при концентрації до 0,18 мг/мл – 9,9 мг/мл (наприклад, 90мг/500 мл – 990 мг/100 мл), введення протягом 10 - 60 хв.;

    етопозид при концентрації до 0,144 – 0,25 мг/мл (наприклад, 72мг/500 мл– 250 мг/1000 мл), введення протягом 30 - 60 хв.;

    цефтазидим у дозі 250 мг – 2 г з додаванням дистильованої води дляін’єкцій, за методом, рекомендованим виробником, у вигляді внутрішньо венноїболюсної ін’єкції (наприклад, 250 мг/2,5 мл або 2 г/10 мл), введення протягом 5хв.;

    циклофосфамід в дозі 100 мг – 1 г з додаванням дистильованої води дляін’єкцій за методом, рекомендованим виробником, у вигляді внутрішньо венноїболюсної ін’єкції (100 мг циклофосфаміду/5 мл), введення протягом 5 хв.;

    доксорубіцин в дозі 10 - 100 мг з додаванням дистильованої води дляін’єкцій за методом, рекомендованим виробником, у вигляді внутрішньо венноїболюсної ін’єкції (10 мг/5 мл), введення протягом 5 хв.;

    при застосуванні з дексаметазоном можливе введення 20 мг фосфорнокислої натрієвої солі дексаметазону повільно, протягом 2 - 5 хв., у вигляді внутрішньо венної ін’єкції через У-подібне з’єднання ін фузійного апарата, черезяке приблизно протягом 15 хв. проходить 8 - 32 мг ондансетрону, розведеного в 50 - 100 мл основного ін фузійного розчину.

    Побічна дія. Головний біль, гіперемія, відчуття жару, закреп. У поодиноких випадках спостерігалися реакції надчутливості (включаючи й анафілаксію); тимчасове порушення гостроти зору і запаморочення (при швидкомувнутрішньо венному введенні), кашель, діарея, спонтанні рухові розлади і напади судом, біль у грудній клітці, аритмія, брадикардія, артеріальна гіпотензія, гикавка.

    Протипоказання. Надмірна чутливість до будь-якого компонента препарату, вагітність, лактація.

    Передозування. Досвід недостатній, лікування симптоматичне.

    Особливості застосування. У деяких пацієнтів, з надмірною чутливістю до іншихвисоко селективних антагоністів рецепторів 5-НТ3 (серотонину), відзначалася реакція надчутливості і до ондансетрону. Ондансетрон збільшує час проходження через товсту кишку, тому за хворими з ознаками під гостроїнепрохідності кишечнику після застосування препарату потрібне особливе спостереження. Згідно з результатами досліджень, проведених на тваринах, ондансетрон не має тератогенної дії. Дані про тератогенність у людини відсутні, тому під час вагітності (особливо у першому триместрі) застосування препарату не допускається або можливе тільки в умовах ретельного виваження користі/ризику. Ондансетрон виділяється з материнським молоком, тому під час застосування препарату необхідно припинити годування груддю. Відносно попередження і лікування після операційної нудоти і блювання у дітей віком до 2років достатнього досвіду немає.

    Стерилізація ампул в автоклаві заборонена.

    Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Ондансетрон метаболізується ферментною системою – цитохром Р450 печінки, тому ферментативні індуктори або інгібітори можуть змінювати його кліренс і час напів виведення препарату.

    Слід бути обережними при сумісному застосуванні:

    з індукторами мікросомальнихферментів (барбітурати, карбамазепін, каризопродол, глютетимід, гризеофульвін, закис азоту, папаверин, фенілбутазон, фенітоїн (вірогідно і інші гідантоїни), піримідон, рифампіцин, тол бутамід);

    з інгібіторами ферментів (алопуринол, макролідні антибіотики, антидепресанти – інгібітори МАО, хлорамфенікол, циметидин, контрацептиви, щомістять естрогени, дилтіазем, дисульфірам, вальпроєва кислота, вальпроатнатрію, еритроміцин, флюконазол, ізоніазид, фторхінолони, кетоконазол, лов астатин, метронідазол, омепразол, пропранолол, хінідин, хінін, верапаміл).

    Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі 15 - 300С, в захищеному від світла місці. Источник

    Термін придатності – 4 роки.





    На сайті також шукають: Ацц 200, Циклодинон інструкція, Гатимак в/в застосування, Пульмолор побічні дії, Колпосептин протипоказання