ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
РЕОМАКС
(REOMAX)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: clopidogrel; метил (+)-(S)-a-(о-хлорофеніл)-6,7-дигідротієно [3,2-с]-піридин-5-(4Н)-ацетату гідросульфат;
основні фізико-хімічні властивості: цеглисто-червоні, круглі, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою;
склад: 1 таблетка містить клопідогрелю бісульфату, що еквівалентно 75 мгклопідогрелю;
допоміжні речовини: манітол, лактоза, целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, тальк, гіпромелоза, титану діоксид, заліза оксид червоний, макроголь 6000.
Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Антитромботичні засоби. Антиагреганти.
Код АТС BO1AC04.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Клопідогрель є проліками і після перетворення вактивний метаболіт селективно блокує зв’язування аденозиндифосфату (АДФ) з його рецептором на поверхні тромбоциту та активацію комплексу GPIIb/IIIa під дієюАДФ, пригнічуючи таким чином агрегацію тромбоцитів.
Клопідогрель також пригнічує агрегацію тромбоцитів, спричинену іншимиагоністами, шляхом блокади підвищення активності тромбоцитів звільненим АДФ. Клопідогрельдіє шляхом необоротної зміни рецептора АДФ на тромбоцитах. Отже, тромбоцити, що вступили з ним у взаємодію, стають пошкодженими протягом усього строку їхжиття, та нормальна функція тромбоцитів відновлюється зі швидкістю, що відповідає швидкості оновлення тромбоцитів.
Фармакокінетика. Після перорального прийому дози 75 мг на добуклопідогрель швидко абсорбується (50%), однак концентрація основної сполуки вплазмі вельми невелика та через 2 години після прийому не досягає межі вимірювання (0,00025мг/л).
Клопідогрель швидко метаболізується в печінці. Його активний метаболіт (тіолове похідне) утворюється шляхом окислення клопідогрелю в 2-оксо-клопідогрель з подальшим гідролізом. Окислювальний етап регулюється, насамперед, ізоферментами цитохрому Р450 2В 6 та 3А 4 та меншою мірою– 1А 1, 1А 2 і 1С 19. Активний тіоловий метаболіт швидко та необоротно зв’язуєтьсяз тромбоцитарними рецепторами, пригнічуючи агрегацію тромбоцитів.
Його основний метаболіт (карбоксильне похідне) є неактивним та становить 85 % циркулюючої в плазмі початкової сполуки. Максимальна концентрація даного метаболіту в плазмі (близько 3 мг/л після застосування повторних пероральних доз 75 мг) спостерігається приблизно через 1 годину після прийому.
Кінетика основного метаболіту має лінійну залежність (підвищення концентрації в плазмі залежно від доз) у межах доз від 50 до 150 мгклопідогрелю.
Клопідогрель та основний циркулюючий метаболіт оборотно зв’язуються збілками плазми крові (98 і 94 % відповідно).
Після перорального прийому близько 50 % препарату виділяється із сечеюта приблизно 46 % - з калом протягом 120 годин після введення. Часнапів виведення головного циркулюючого метаболіту становить 8 годин після одноразового та повторного прийомів.
Показання для застосування. Профілактика проявів атеротромбозу:
у хворих, які перенесли інфаркт міокарда (від декількох днів до 35 днівпісля виникнення), ішемічний інсульт (через 7 днів до 6 місяців після виникнення) або з діагностованими захворюваннями периферичних артерій;
у хворих з гострим коронарним синдромом без підйому сегмента ST(нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q на ЕКГ), у комбінації з ацетил саліциловою кислотою.
Спосіб застосування та дози. Дорослі та хворі похилого віку. Реомакс призначають по 75 мг один раз на добу, незалежно від прийому їжі.
У хворих з гострим коронарним синдромом без підйому сегмента ST(нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q на ЕКГ) лікуванняРеомаксом починають з одноразової дози 300 мг, а потім продовжують дозою 75 мгодин раз на добу (з ацетил саліциловою кислотою в дозі 75–325 мг на добу). Оскільки застосування більш високих доз ацетил саліцилової кислоти підвищує ризик кровотечі, не рекомендується перевищувати дозу ацетил саліцилової кислоти 325 мг. Оптимальна тривалість лікування не встановлена. Ефективне застосування схеми - майже 12 місяців, а максимальна ефективність спостерігається після 3місяців. Термін лікування визначає лікар.
Побічна дія. Головний біль, запаморочення, парестезії, загострення виразкової хвороби шлунка та 12-палої кишки, біль у животі, диспептичні явища, гастрит, запор, діарея, ушкодження зубів, блювання, метеоризм, гематоми, гематурія, шлунково-кишкові, кон’юнктивальні, пурпурні, носові кровотечі, дуже рідко – внутрішньо черепні крововиливи, нейтропенія, тромбоцит опенія, шкірний висип, а пластична анемія, бронхоспазм, ангіо невротичний набряк, анафілактичні реакції.
Протипоказання. Підвищена індивідуальна чутливість до діючої речовини або до будь-якого компонента препарату. Тяжке порушення функції печінки. Гостра кровотеча, як, наприклад, при пептичній виразці або внутрішньо черепному крововиливі. Вагітність і годування груддю. Діти до 18років.
Передозування.Антидот Реомаксу невиявлений. Якщо потрібна швидка корекція часу кровотечі, що подовжився, діяРеомаксу може бути припинена переливанням тромбоцитарної маси. Терапія -симптоматична.
Особливості застосування. У хворих на гострий інфаркт міокарда з підйомом сегмента ST лікування Реомаксом не слід починати протягом перших декількох днівпісля інфаркту.
Через відсутність даних не рекомендується застосування Реомаксу при гострому ішемічному інсульті (менше 7 днів).
У зв’язку з ризиком кровотечі та гематологічних побічних ефектів зпоявою в ході лікування клінічних симптомів, які вказують на це, необхідно негайно провести аналіз крові. Як і інші антитромботичні препарати, Реомаксслід з обережністю призначати хворим з підвищеним ризиком кровотеч внаслідок травм, хірургічних втручань, коагулопатій або інших патологічних станів, атакож у випадку комбінованого застосування Реомаксу з ацетил саліциловою кислотою, не стероїдними протизапальними препаратами, гепарином, інгібіторамиглікопротеїну IIb/IIIа або тромболітиками. У разі хірургічних втручань, якщоантиагрегантна дія небажана, курс лікування Реомаксом слід припинити за 7 днівдо операції.
Необхідний ретельний контроль за хворими з метою виявлення ознак кровотеч, включаючи приховані кровотечі, особливо протягом перших тижнів лікування і/або після інвазивних кардіальних процедур або хірургічного втручання.
Реомакс подовжує час кровотечі та повинен застосовуватися з обережністю для лікування хворих з ризиком кровотеч (особливо шлунково-кишкових і внутрішньо очних).
Хворих слід попередити про те, що зупинка кровотечі, яка виникає нафоні застосування Реомаксу (одного або в комбінації з ацетил саліциловою кислотою), потребує більшого часу. Хворі повинні повідомляти лікарю про кожний випадок незвичної (з погляду місця і/або тривалості) кровотечі. Хворі повинні інформувати лікаря і стоматолога про прийом препарату перед оперативним втручанням або якщо лікар призначає новий для пацієнта лікарський засіб.
Хворим з порушеною функцією нирок Реомакс слід призначати з обережністю.
Реомакс слід призначати з обережністю хворим з помірними порушеннями функції печінки, в яких можливе виникнення геморагічного діатезу.
Вплив на керування автомобілем і виконання робіт, які потребують підвищеної уваги.
Слід дотримуватись обережності при керуванні авто транспортом або виконанні робіт, що потребують підвищеної уваги.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Варфарин. Одночасне застосування Реомаксу з варфарином та іншими антикоагулянтами непрямої дії не рекомендується, оскільки така комбінація може посилювати інтенсивність кровотечі.
Ацетил саліцилова кислота. Ацетил саліцилова кислота не змінює блокую чогоефекту Реомаксу на АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів, але Реомакс потенціює дію ацетил саліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів, індуковану колагеном. Проте, одночасне застосування 500 мг ацетил саліцилової кислоти два рази на добуне спричиняє значущого збільшення часу кровотечі, подовженого внаслідок прийомуРеомаксу. Ефективність Реомаксу не залежить від дози ацетил саліцилової кислоти (75–325 мг один раз на добу).
Оскільки можлива фармакодінамічна взаємодія між Реомаксом таацетил саліциловою кислотою, що призводить до підвищення ризику кровотечі, одночасне застосування цих препаратів потребує обережності. Однак Реомакс іацетил саліцилова кислота можуть застосовуватись одночасно майже один рік.
Гепарин. За даними клінічного випробування, проведеного на здорових людях, Реомакс не змінює ні загальної потреби в гепарині, ні дії гепарину насистему згортання крові. Одночасне застосування гепарину не змінювало блокуючоїдії Реомаксу на агрегацію тромбоцитів. Оскільки можлива фармакодінамічнавзаємодія між Реомаксом та гепарином, що призводить до підвищення ризику кровотечі, одночасне застосування цих препаратів потребує обережності.
Тромболітики. Безпека спільного застосування Реомаксу з іншимитромболітиками ще не встановлена, одночасне застосування цих препаратів потребує обережності.
Не стероїдні протизапальні препарати (НПЗП). Одночасне застосуванняРеомаксу і напроксену чи інших НПЗП збільшує ризик шлунково-кишкових кровотеч.
Таким чином, необхідна обережність при комбінованому застосуванні не стероїдних протизапальних препаратів та Реомаксу.
Реомакс може інгібувати активність одного з ензимів цитохрому Р450(CYP 2С 9), що може призводити до підвищення рівня в плазмі таких лікарських засобів, як фенітоїн, флувастатин, тамоксифен, варфарин, тол бутамід та іншихне стероїдних протизапальних препаратів, які метаболізуються за допомогою цитохрому Р450 (CYP 2С 9). Источник
Умови татермін зберігання.Зберігати в темному, сухому, недоступному для дітей місці при температурі невище 25°С. Термін придатності - 2 роки.