Негоспітальна пневмонія (в т.ч.спричинена штами мікроорганізмів із множинною резис тентністю до антибіотиків). Ускладнені ін фекції шкіри та підшкірних структур, інтра абдомінальні інфекції, в т.ч.полімікробні ін фекції (такі як абсцедування).
Діюча речовина: моксифлоксацин;
1 мл розчину містить моксифлокса цину гідро хлориду еквівалентно 1,6 мг; допоміжні речовини: натрію хлорид, натрію гідроксид, кислота хлористоводнева, вода для ін’єкцій.
Лікарська форма.
Розчин для інфузій.
Фармакотерапевтична група.
Антибактеріальні засоби групи хінолонів.
Код АТС J01М А 14.
Клінічні характеристики.
Показання.
Інфекції, спричинені чутливими до препарату мікро організмами:
Не госпітальна пневмонія (в тому числі збудниками якої є штами мікро організмів із множинною резистентністю до антибіотиків).
Ускладнені інфекції шкіри та підшкірних структур (включаючи інфіковану діабетичну стопу).
Ускладнені інтраабдомінальні інфекції, включаючи полі мікробні інфекції (такі як абсцедування).
Протипоказання.
Підвищена чутливість до моксифлокса цину (або до будь-якого з компонентів препарату); до інших хінолонів; дитячий і підлітковий вік (до 18 років); препарат протипоказаний хворим на епілепсію, в період вагітності і годування груддю.
Спосіб застосування та дози.
Дорослим призначають по 400 мг 1 раз на добу при будь-яких інфекціях. Тривалість лікування. Тривалість лікування визначається локалізацією і тяжкістю інфекції, а також клінічним ефектом. На початкових етапах лікування може застосовуватися розчин моксифлокса цину для інфузій, а потім для продовження терапії за наявності показань препарат може бути призначений всередину у вигляді таблеток. Курс лікування: загострення хронічного бронхіту - 5 днів, не госпітальна пневмонія - загальна тривалість ступінчастої терапії (внутрішньо венне введення, потім прийом внутрішньо) 7–14 днів; гострий синусит – 7 днів; неускладнені інфекції шкіри і м'яких тканин - 7 днів; ускладнені інфекції шкіри і підшкірних структур: загальна тривалість ступінчастої терапії моксифлоксацином 7-21 день; ускладнені інфекції черевної порожнини: загальна тривалість ступінчастої терапії складає 5-14 днів.
Не слід перевищувати рекомендовану тривалість терапії. За даними клінічних досліджень у тяжких випадках тривалість лікування моксифлоксацином (інфузії, таблетки) може досягати 21 дня.
У пацієнтів літнього віку режим дозування не міняється.
У пацієнтів з порушенням функції печінки режим дозування не міняється.
У пацієнтів з порушенням функції нирок (зокрема з кліренсом креатині ну < 30 мл/хв 1,73 кв. м) і у тих, що знаходяться на безперервному гемодіалізі і тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі в корекції дози немає необхідності.
Застосування для лікування пацієнтів різних етнічних груп — в зміні режиму дозування немає необхідності.
Ін фузійний розчин моксифлокса цину застосовують як для антибактеріальної моно терапії, так і в комбінації з іншими сумісними препаратами. Розчин моксифлокса цину зберігає стабільність протягом 24 год при кімнатній температурі і при використанні наступних розчинників: вода для ін'єкцій, розчин натрію хлориду 0,9 %, розчин натрію хлориду 1М, розчин глюкози 5 %, 10 % і 40 %, розчин ксиліту 20 %, розчин Рінгера і Рінгера з лактатом, препарати Амінофузин 10 % та Іоностерил D5. Ін фузійний розчин слід вводити внутрішньо венно повільно протягом 60 хв. Внутрішньо венно призначають в дозі 400 мг 1 раз на добу. Препарат можна застосовувати внутрішньо венно протягом всього курсу лікування або на початкових етапах лікування з подальшим переходом на прийом моксифлокса цину у формі таблеток.
Побічні реакції.
З частотою розвитку > 1 % < 10 % (частота розвитку всіх побічних ефектів у даній підгрупі, крім нудоти і діареї, < 3 %)
Серцево-судинна система: подовження інтервалу QT у хворих із супутньою гіпокаліємією.
Система травлення: болі в животі, нудота, діарея, блювання, симптоми диспепсії, тимчасове підвищення рівня трансаміназ.
Нервова система: запаморочення, головний біль.
Інфекційні ускладнення: кандидозна суперінфекція, включаючи стоматит, вагініт.
Локальні симптоми: реакції в області ін’єкції (набряк, запалення, біль, алергічні реакції).
З частотою розвитку > 0,1 % < 1 %
Організм у цілому: астенія, загальна слабкість, гіпергідроз, дегідратація (спричинена діареєю або зменшенням прийому рідини).
Система травлення: метеоризм, запор, відсутність апетиту, диспепсія, гастроентерит, підвищення рівня ГГТП (гама-глутамілтранспептидази), амілази, білірубіну, транзиторне порушення функції печінки з підвищенням ЛДГ (лактатдегідрогенази), транзиторне підвищення в сироватці лужної фосфатази.
Організм у цілому: болі в області таза, набряк обличчя, біль у спині, зміна результатів лабораторних тестів, алергічні реакції, біль у ногах.
Алергічні/анафілактичні реакції: анафілактичні/анафілактоїдні реакції, ангіоневротичні набряки, включаючи набряк обличчя, гортані (потенційно загрожую чий життю).
Серцево-судинна система: шлуночкові тахіаритмії, артеріальна гіпотензія або гіпертензія, непритомність, припливи крові до обличчя.
Система травлення: дисфагія, псевдомембранозний коліт (рідко асоційований із загрозливими для життя ускладненнями), жовтяниця, гепатит (переважно холестатичний).
Кров і лімфатична система: зміна рівня тромбопластину, подовження протромбі нового часу/збільшення МНВ (міжнародне нормалізоване відношення).
Нервова система: патологічні сновидіння, порушення координації (включаючи розлад ходьби в результаті запаморочення, у вкрай поодиноких випадках такі, що призводять до травм у результаті падіння, особливо у літніх пацієнтів), судомні напади з різними клінічними проявами (в тому числі grand mal напади), порушення уваги, розлад мови, амнезія, емоціональна лабільність, галюцинації, депресія (у вкрай поодиноких випадках можлива поведінка з тенденцією до само ушкодження), гіпостезія.
Органи чуття: шум у вухах, порушення нюху, включаючи аносомію. Сечостатева система: порушення функції нирок у результаті дегідратації, що може призвести до пошкодження нирок, особливо у літніх пацієнтів із супутніми порушеннями функції нирок.
З частотою розвитку < 0,01 %
Алергічні реакції: анафілактичний/анафілактоїдний шок (у тому числі такий, що загрожує життю). Система травлення: фульмінантний гепатит потенційно небезпечний розвитком печінкової недостатності, що загрожує життю.
Опорно-рухова система: розрив сухожиль, артрити, розлад ходи внаслідок ураження опорно-рухової системи.
Шкіра: синдром Стівенса-Джонсона.
Нервова система: гіперестезія, деперсоналізація, психотичні реакції (ті, що потенційно проявляють себе в поведінці з тенденцією до само ураження).
Серцево-судинна система: поліморфна шлуночкова тахікардія (Torsade de Pointes), зупинка серця, переважно в осіб зі схильними до аритмій станами, такими як клінічно значуща брадикардія, гостра ішемія міокарда.
Кров і лімфатична система: збільшення рівня протромбіну/зміншення МНВ, зміна рівня протромбіну і МНВ.
Частота розвитку наступних побічних ефектів при застосуванні ступінчатої терапії моксифлоксацином (при внутрішньо венному введені препарату з наступним прийомом внутрішньо) вище, ніж при прийомі препарату внутрішньо:
Підвищення рівня гама-глютамілтрансфер ази, шлуночкова тахиаритмія, артеріальна гіпотензія, вазодилятація, псевдомембранозний коліт (у поодиноких випадках асоційований із потенційно загрожуючи ми життю ускладненнями), судомні напади з різними клінічними проявами (в тому числі grand mal напади), галюцинації, порушення функції нирок у результаті дегідратації, що може призвести до пошкодження нирок, особливо у літніх пацієнтів із супутніми порушеннями функції нирок.
Передозування.
Не спостерігалось будь-яких побічних ефектів при застосуванні моксифлокса цину у здорових добровольців в разових дозах до 1,2 г або в дозі 600 мг/добу протягом 10 днів.
У випадку передозування проводять симптоматичну терапію, поєднуючи з ЕКГ–моніторингом, відповідно до клінічної ситуації. Застосування активованого вугілля доцільне тільки при передозуванні моксифлокса цину у формі таблеток, на ранньому етапі це перешкоджає системній дії моксифлокса цину. Після внутрішньо венного введення активоване вугілля незначно (на 20 %) знижує системну дію препарату.
Застосування в період вагітності і лактації.
Безпека застосування моксифлокса цину в період вагітності і годування грудьми не встановлена, тому його застосування протипоказане. Невелика кількість препарату виділяється в грудне молоко, тому під час лікування слід припинити грудне вигодовування.
Діти. Застосування моксифлокса цину у дітей і підлітків не рекомендується, оскільки достовірно не встановлені ефективність і безпека застосування препарату.
Особливості застосування.
У випадку комбінованого застосування ін фузійного розчину моксифлокса цину та інших препаратів для внутрішньо венного введення кожний з цих лікарських засобів потрібно вводити окремо. Допускається введення тільки прозорих ін фузійних розчинів моксифлокса цину.
Спеціальні застереження і запобіжні заходи. Застосування препаратів хінолонового ряду зв'язане з можливим ризиком розвитку судомного нападу. Моксифлоксацин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із захворюваннями центральної нервової системи (ЦНС), що привертають до виникнення судом або знижують поріг їх виникнення. Не слід призначати препарат хворим на епілепсію.
У пацієнтів з помірно вираженою недостатністю функції печінки корекцію доз моксифлокса цину не проводять. Застосування препарату у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінці (по Чайдл-Пью, стадія З) не рекомендується у зв'язку з відсутністю достатнього клінічного досвіду.
При застосуванні моксифлокса цину так само, як і на фоні терапії іншими хінолонами і макролідами, може трохи (до 1,2 % від початкового рівня) збільшуватися інтервал Q-T. У пацієнтів, які одержували моксифлоксацин, не спостерігалося пов'язаних з подовженням інтервалу Q-T серцево-судинних ускладнень і летальних випадків. Проте моксифлоксацин слідує призначати з обережністю пацієнтам з вродженими або набутими захворюваннями, що супроводжуються подовженням інтервалу Q-Т, гипокаліємією, або пацієнтам, які одержують препарати, що потенційно уповільнюють серцеву провідність (наприклад, анти аритмічні препарати класу Iа [хінідин, прокаїнамід] або класу III [аміодарон, соталол]). Ступінь подовження інтервалу Q-Т може підвищуватися з підвищенням концентрації препарату, тому не слід перевищувати рекомендовану дозу.
Необхідно враховувати, що на фоні терапії фторхінолонами, у тому числі і моксифлоксацином, особливо у хворих літнього віку і пацієнтів, які застосовують глюкокортикостероїди, можливий розвиток тендовагініту і розриву сухожилля. При появі болю і ознак запалення сухожилля в місці пошкодження рекомендується припинити прийом препарату і зменшити навантаження на уражену кінцівку.
Слід враховувати, що застосування антибактеріальних препаратів широкого спектру дії зв'язане з ризиком розвитку псевдомембранозного коліту. Випадків виникнення псевдомембранозного коліту при застосуванні моксифлокса цину не зареєстровано, проте необхідно з обережністю призначати препарат пацієнтам, у яких в анамнезі є вказівки на тяжку діарею на фоні терапії антибіотиками. У разі виникнення тяжкої діареї прийом препарату слід припинити і призначити відповідну терапію.
В деяких випадках вже після першого введення препарату можуть розвинутися гіпер чутливість і алергічні реакції. Дуже рідко алергічні реакції можуть прогресувати аж до розвитку анафілактичного шоку, навіть після першого прийому препарату. В таких випадках введення моксифлокса цину необхідно припинити і провести відповідні лікувальні заходи (в тому числі протишокові).
При застосуванні хінолонів відзначають реакції фото чутливості, хоча моксифлоксацин не має фото токсичних властивостей. Пацієнти, які одержують препарат, повинні уникати прямого сонячного проміння і ультрафіолетового опромінювання.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.
Не дивлячись на те, що моксифлоксацин рідко спричиняє побічні реакції з боку ЦНС, пацієнти повинні визначити свою індивідуальну реакцію на препарат перед керуванням автомобілем і роботою з рухомими механізмами.
Не слід порушувати правила застосування лікарського засобу, це може зашкодити здоров’ю.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Ранітидин. Сумісне застосування ранітидину і моксифлокса цину дещо змінює всмоктування останнього. Препарати, що містять кальцій. При сумісному прийомі моксифлокса цину з високими дозами препаратів, що містять кальцій, клінічно значного впливу на всмоктування моксифлокса цину не виявлено, за винятком невеликого зниження швидкості абсорбції. Теофілін. Моксифлоксацин не впливає на фармакокінетику теофіліну (і навпаки), отже, не взаємодіє з ізоферментами цитохрому Р450 підтипу 1А 2. Варфарин. При сумісному застосуванні моксифлокса цину з варфарином протромбі новий час та інші показники згортання крові не змінюються. Але іноді у пацієнтів, які одержували сумісно з фторхінолонами антикоагулянти, відзначали випадки підвищення антикоагуляційної активності антитромботичних препаратів. Факторами ризику є наявність інфекційних захворювань (і супутній запальний процес), вік і загальний стан пацієнта. Тому у випадку сумісного застосування варфарину і моксифлокса цину необхідно коригувати дозу пероральних антитромботичних препаратів. Пероральні контрацептиви. Взаємодії між моксифлоксацином і пероральними контрацептивами не відзначали. Протидіабетичні засоби. Не встановлено клінічно значущої взаємодії між глібенкламідом і моксифлоксацином. Ітраконазол. При сумісному застосуванні з моксифлоксацином показник AUC (площа під кривою залежності «концентрація-час») ітраконазолу дещо змінюється. Істотного взаємного впливу препаратів не виявлено, тому в зміні режиму дозування кожного з препаратів немає необхідності. Дигоксин. Фармакокінетика дигоксину під впливом моксифлокса цину не змінювалася і навпаки. Морфін. При парентеральному введенні морфіну і одночасному пероральному прийомі моксифлокса цину зниження біодоступності останнього не відзначали; максимальна концентрація моксифлокса цину в плазмі крові дещо знижувалася (17 %). Атенолол. Фармакокінетика атенололу дещо змінюється під впливом моксифлокса цину. Після прийому одноразової дози AUC атенололу збільшується на 4 %, а максимальна концентрація в плазмі крові знижується на 10 %. Пробенецид. Пробенецид не впливає на загальний і нирковий кліренс моксифлокса цину, тому в корекції дози при сумісному застосуванні немає необхідності.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Моксифлоксацин in vitro активний проти відносно широкого спектру грам негативних і грам позитивних мікро організмів, анаеробів, кислотостійких бактерій і таких атипових форм, як Micoplasma, Chlamydia, Legionella. Моксифлоксацин ефективний відносно бактерій, резистентних до β-лактамних і макролідних антибіотиків.
Зазвичай до препарату є чутливими: грам позитивні мікро організми - Staphylococcus aureus (в тому числі чутливі до метициліну штами), Streptococcus pneumoniae (в тому числі штами, стійкі до пеніциліну і макролідів), Streptococcus pyogenes (група А), Streptococcus milleri, Str. mitior, Str. agalactiae, Str. dysgalactiae, Staphylococcus cohnii, S. epidermidis (в тому числі резистентні до метициліну штами), S. haemolyticus, S. hominis, S. saprophyticus, S. simulans, Corynebacterium diphtheriae; грам негативні мікро організми - Haemophillus influenzae (в тому числі штами, що продукують β-лактамазу), Haemophillus parainfluenzae, Klebsiella pneumoniae, Moraxella catarrhalis (в тому числі штами, що продукують β-лактамазу), Escherichia coli, Enterobacter cloacae, Bordetella pertussis, Klebsiella oxytoca, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter intermedius, Enterobacter sakazaki, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii, Providencia rettgeri, Providencia stuartii; атипові форми - Chlamydia pneumoniae, Mycoplasma pneumoniae, Legionella pneumoniae, Legionella pneumophila, Caxiella burnettii; анаероби - Bacteroides distasonis, Bacteroides eggerthii, Bacteroides fragilis, Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotaomicron, Bacteroides uniformis, Fusobacterium spp., Porphyromonas spp., Porphyromonas anaerobius, Porphyromonasasaccharolyticus, Porphyromonas magnus, Prevotella spp., Propionibacterium spp., Clostridium perfringens, Clostridium ramosum;
Чутливість до моксифлокса цину підтверджена клінічними даними.
Моксифлоксацин менш активний щодо Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas fluorescens, Burkholderia cepacia, Stenotrophomonas maltophilia.
Фармакокінетика.
Всмоктування
Після одноразової інфузії 400 мг препарату протягом 1 години максимальна концентрація препарату (Сmax) досягається в кінці інфузії і складає приблизно 4,1 мг/л, що відповідає її збільшенню приблизно на 26 % відносно величини цього показника при прийомі препарату внутрішньо. Експозиція препарату, що визначається показником AUC (площа під кривою співвідношення концентрація – час), незначно перевищує ту саму при прийомі препарату внутрішньо. Абсолютна біодоступність складає приблизно 91 %.
Після багаторазових внутрішньо венних інфузій препарату дозою 400 мг протягом 1 години максимальна (Сmax) змінюється в інтервалі від 4,1 мг/л до 5,9 мг/л. Середні стабільні концентрації, що дорівнюють 4,4 мг/л, досягаються в кінці інфузії.
Розподіл
Моксифлоксацин швидко розподіляється в тканинах та органах і зв’язується з білками крові (головним чином, з альбумінами) приблизно на 45 %. Об’єм розподілу складає приблизно 2 л/кг.
Високі концентрації препарату, що перевищують ті самі в плазмі, створюються в легеневій тканині (в т. ч. в альвеолярних макрофагах), слизовій бронхів, у носових пазухах, у місцях запалення (у вмісті пухирів при ураженні шкіри). В інтерстиціальній рідині та в слині препарат визначається у вільній, незв’язаній з білками формі, в концентрації вищій, ніж у плазмі. Крім того, високі концентрації препарату визначаються в абдомінальних тканинах і рідинах.
Моксифлоксацин підпадає біо трансформації II фази і виводиться з організму нирками, а також із фекаліями як у незміненому вигляді, так і у вигляді неактивних сульфосполук і глюкуронідів. Моксифлоксацин не підпадає біо трансформації макросомальною системою цитохрому Р450.
Виведення
Період напів виведення препарату складає приблизно 12 годин. Середній загальний кліренс після введення дозою 400 мг складає від 179 до 246 мл/хв. Близько 22 % одноразової дози (400 мг) виводиться в незміненому вигляді з сечею, близько 26 % – з фекаліями.
Фармакокінетика у різних групп пацієнтів.
Вік, стать та етнічна приналежність Не встановлено вікових і статевих відмінностей у фармакокінетиці моксифлокса цину. Не виявлено клінічно значимих розбіжностей фармакокінетики моксифлокса цину у пацієнтів різних етнічних груп. Діти. Фармакокінетика моксифлокса цину у дітей не вивчалась. Ниркова недостатність Не виявлено істотних змін фармакокінетики моксифлокса цину у пацієнтів із порушенням функції нирок (включаючи з кліренсом креатині ну < 30 мл/хв/ 1,73 м2) і у тих, які знаходяться на безперервному гемодіалізі та довго тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі.
Порушення функції печінкиУ пацієнтів із незначним порушенням функції печінки (Чайдл-Пью, стадія А і В) зміна режиму дозування не потрібна. Оскільки у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (Чайдл-Пью, стадія С) даних щодо фармакокінетики моксифлокса цину немає, застосування препарату у них не рекомендується.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: розчин жовтого кольору.
Несумісність.
Ін фузійний розчин моксифлокса цину несумісний з розчинами натрію хлориду 10 і 20 %, натрію гідро карбонату 4,2 і 8,4 %. Препарат не можна вводити сумісно з іншими антибіотиками.
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання.
При температурі не вище 25 °С в захищеному від світла та недоступному для дітей місці. Не заморожувати.
Категорія відпуску. За рецептом.
Упаковка. 1 поліетиленовий флакон по 250мл (400мг/250мл) у картонній коробці.