ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
АНТРАЦИН
(ANTHRACIN)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви:епірубіцин; (8S, 10S)-10-[(3аміно-2,3,6-тридеокси-a-L-арабіно-гексопіранозил) окси]-8-гілколоїл-7,8,9,10-тетрагідро-6,8,11-тригідрокси-1-метокси-5,12-нафтаценедіонугідро хлорид;
основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин червоного кольору;
склад:1 мл розчину міситьепірубіцину гідро хлориду – 2 мг;
допоміжні речовини: натрію хлорид, вода для ін”єкцій, кислота хлористоводнева.
Форма випуску. Розчин дляін’єкцій.
Фармакотерапевтичнагрупа. Протипухлинні антибіотики та споріднені препарати.
КодATC L01D B03.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Механізм дії епірубіцину пов’язаний з його здатністю зв’язуватися з ДНК. Дослідження клітинних структур продемонстрували швидке проникнення антибіотика в клітини, накопичення у ядрі і гальмування синтезу нуклеїнових кислот, а також пригнічення мітотичного поділу. Як і іншіантрацикліни, епірубіцин стабілізує комплекс топоізомераза II-ДНК, що призводить до необоротного розриву тяжа ДНК. Епірубіцин найбільш активний уфазах S і G2 клітинного циклу, хоча препарат виявляє активність у всіх фазах циклу.
Фармакокінетика.У хворих з нормальною функцією печінки і нирок рівні концентрації у плазмі після внутрішньо венного введення 75-90 мг/м2 препарату відповідаютьтриекспоненційній моделі з дуже швидкою першою фазою і повільною термінальною фазою з середньою величиною періоду напів виведення приблизно 40 годин. Основний шлях виведення епірубіцину з організму - через печінку. високі показники плазматичного кліренсу (0,9 л/хв.) вказують на те, що повільне виведення є результатом екстенсивного розподілу препарату у тканинах організму. Препарат не проникає через гематоенцефалічний бар’єр.
Показання для застосування.
Рак молочної залози;
рак шлунка, рак яєчника, дрібноклітинний рак легені, поширені/метастатичні форми м’яко-тканинних сарком.
Як складова комбінованої терапії злоякісних лімфом, аденокарциноми матки, поширеного раку стравоходу, раку підшлункової залози, гормон резистентного раку простати, раку голови та шиї, раку сечового міхура;
Як складова комбінованої терапії агресивної форми неходж кінськоїлімфоми у хворих похилого віку.
Спосіб застосування та дози.
ІНСТРУКЦІЯ щодо введення препарату
Антрацинслід вводити внутрішньо венно. Рекомендується вводити препарат струминним методом, з фізіологічним розчином, попередньо переконавшись, що голка правильно введена у вену. Цей метод максимально знижує ризик потрапляння препарату ізсудин у тканини і забезпечує можливість промивання вени фізіологічним розчином після введення препарату. Екстравазація Антрацину із вени під час ін’єкції може спричинити тяжкі ураження тканини, навіть некроз. Венозний склероз можерозвинутись внаслідок ін’єкції у тонкі судини або при повторних ін’єкціях водну й ту саму вену.
Дозування препарату
Увипадку, коли Антрацин застосовується як моно терапія, рекомендована доза для дорослих становить 60-90 мг/м2. Препарат слід вводитивнутрішньо венно протягом 3-5 хвилин. Залежно від стану функцій кісткового мозкуцю дозу вводять повторно з інтервалом в 21 день. Зниження дози (60-75 мг/м2) рекомендується хворим з порушеною функцією кісткового мозку внаслідок раніше проведеної хіміотерапії або променевої терапії, вікових змін або хворим із злоякісною інфільтрацією кісткового мозку.
Загальну дозу на цикл можна розділити на 2-3 наступні доби. Коли препарат застосовується разом з іншими протипухлинними засобами, дози мають бути відповідно знижені. Оскільки основний шлях виведення епірубіцину- гепатобіліарна система, доза повинна бути знижена у хворих з порушеною функцією печінки, щоб уникнути збільшення загальної токсичності. При порушенні функцій печінки середньої тяжкості (білірубін – 1,4-3 мг/100 мл, або ретенція бромсульфалену – 9-15%) необхідно знизити дозу на 50%, а при значному порушенні (білірубін >3 мг/100мл або ретенція бромсульфалену >15%) – на 75%. Порушення функцій нирок середнього ступеня тяжкості, очевидно, не потребує зниження дози у зв’язку зтим, що епірубіцин екскретується цим шляхом у незначних кількостях.
Застереження
Епірубіцинслід вводити тільки під наглядом кваліфікованих лікарів.
Лікування на початковій стадії потребує пильного спостереження за відповідними лабораторними показниками, а також функцією серця.
Персоналу, що працює з препаратом, рекомендується користуватися захисними рукавичками. При випадковому потраплянні розчину епірубіцину на шкіру або слизові оболонки необхідно негайно ретельно промити їх водою з милом. Кон’юнктиву слід промивати фізіологічним розчином.
Побіч надія. Крім мієлосупресії ікардіотоксичності, описані такі побічні ефекти:
алопеція (як правило, ріст волосся відновлюється) має місце у 60-90% випадків; у чоловіків воно супроводжується припиненням росту бороди;
запалення слизових оболонок може виникнути через 5-10 днів після початку лікування; якправило, розвивається стоматит, для якого характерна поява болючих, ерозивних зон, особливо на боках язика і в під’язиковій ділянці;
шлунково-кишкові розлади (нудота, блювання і діарея);
гіперпірексія.
Протипоказання.Епірубіцин протипоказаний хворим з вираженою депресією мієлоїдного кровотворення внаслідок раніше проведеного лікування іншими протипухлинними засобами або променевої терапії, атакож хворим, які вже лікувалися максимальними кумулятивними дозами іншихантрациклінів, таких як доксорубіцин і даунорубіцин. Препарат протипоказаний хворим з серцевою недостатністю або якщо про неї є вказівки в анамнезі.
Передозування. Дуже висока одноразова доза епірубіцину може спричинити гостру дегенерацію міокарда протягом 24 годин та тяжке пригнічення функції кісткового мозку протягом 10-14 днів. Метою терапії цього стану є підтримуюча терапія пацієнта та застосування таких засобів, як переливання крові та створення стерильних умов при догляді за пацієнтом. Відзначали також розвиток відстроченої (до 6 місяців після передозування антрациклінів) серцевої недостатності. Слід ретельно спостерігати за пацієнтом та у разі розвитку об’єктивних ознак серцевої недостатності призначити симптоматичне лікування.
Особливості застосування. Під часперших циклів лікування Антрацином хворі повинні перебувати під пильним спостереженням і контролем лікаря. Потрібен суворий контроль за кількістю лейкоцитів, еритроцитів і тромбоцитів. При рекомендованих схемах застосування лейкопенія, як правило, носить транзиторний характер, досягаючи найнижчого рівня між 10 і 14 днем, а кількість лейкоцитів відновлюється до 21 дня. Допочатку лікування і по можливості під час лікування слід здійснювати оцінку функцій печінки (контролю вати показники трансамінази, лужної фосфатази, білірубіну, бромсульфалену). Епірубіцин менш кардіотоксичний, ніж його структурний аналогдоксорубіцин. Порівнювальне дослідження показало співвідношення кумулятивних доз, які призводять до однакового зниження функції серця, порядку 2:1. Крімтого, про застійну серцеву недостатність у хворих, які раніше не лікувалисядоксорубіцином, повідомлялося лише після прийому кумулятивних доз, що перевищували 1000 мг/м2. Однак необхідно встановити пильне спостереження за функцією серця під час лікування, щоб звести до мінімуму ризик серцевої недостатності, характерної для інших антрациклінів. Серцева недостатність може виникнути навіть через кілька тижнів після припинення лікування, при цьому специфічне консервативне лікування може бути неефективним. Потенційний ризик кардіотоксичності може зрости у хворих, які пройшли супутній або попередній курс променевої терапії медіастинально-перикардіальної ділянки. Встановлюючи максимальні кумулятивні дози епірубіцину, необхідно враховувати будь-яку супутню терапію потенційно кардіо токсичними лікарськими препаратами. Рекомендується робити ЕКГ до і після кожного курсу лікування. Зміни на ЕКГ, такі як сплощення або інверсія зубця Т, депресія сегмента ST або початок аритмії, як правило, тимчасової і оборотної, необов’язково означають, що лікування слід припинити. Кардіоміопатія, спричинена антрациклінами, зокремадоксорубіцином, проявляється стійким зниженням вольтажу QRS, подовженням систолічного інтервалу (PEP/LVET) вище нормальних меж і зниженням фракції викиду. Кардіомоніторинг хворих, які отримують лікування епірубіцином, вкрай важливий. Рекомендується контролю вати функцію серця неінвазивними методами (ЕКГ, ехокардіографі я) і за необхідності вимірювати об’єм серцевого викиду методом радіоізотопної ангіографії. Подібно до інших цитотоксичних засобівепірубіцин може викликати гіперурикемію внаслідок швидкого лізису неопластичнихклітин. Тому необхідно пильно контролю вати рівні сечової кислоти у крові з тим, щоб забезпечити лабораторний контроль цієї побічної дії.
Нині відсутні дані про можливий несприятливий вплив препарату на фертильність людини, а також про тератогенний та інші шкідливі впливи на плід. Однак експериментальні дані дають підставу припускати, що епірубіцин може знижувати життєздатність плода. У зв’язку з цим застосовувати препарат в період вагітності не рекомендується. Подібно до більшості інших протипухлинних таімунодепресивних лікарських засобів епірубіцин в особливих експериментальних умовах має мутагенні властивості і є канцерогенним длятварин. Невідомо, чи виділяється препарат у грудне молоко. З метою запобігання шкідливого впливу на дитину під час лікування препаратом треба припинити годування груддю.
Епірубіцинможе забарвлювати сечу в червоний колір протягом 1-2 днів після введення.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Епірубіцин не слід змішувати з гепарином через їхню хімічну несумісність, що може призвести до преципітації, якщо дані речовини виявляться у певній пропорції. Епірубіцин можна застосовувати з іншими протипухлинними засобами, однак не слід змішувати їх в одному шприці.
Умови та термін зберігання. ЗБЕРІГАТИ В НЕДОСТУПНОМУ ДЛЯ ДІТЕЙ МІСЦІ.
Препарат в оригінальній упаковці зберігати при температурі 2-8°С у захищеному від світла місці.
Не заморожувати. Источник
При збереженні флаконів відповідно до рекомендацій препарат зберігає стабільність протягом 2 років.