ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ЦЕФАЗОЛІН
(CEFAZOLIN)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: Cefazolin;
((6R,7R)-3-[(5-метил-1,3,4-тіадіазол-2-іл) тіометил]-8-оксо-7-[2-(1Н-тетразол-1-іл) ацетамідо]-5-тіа-1-азабіцикло[4.2.0.]окт-2-ене-2-карбоксилат натрію;
основні фізико-хімічні властивості: білий або майже білий, практично без запаху, кристалічний порошок;
склад: один флакон містить стерильної цефазоліну натрієвої солі в перерахунку на цефазолін 1,0 г.
Форма випуску. Порошок для приготування розчину для ін'єкцій.
Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Цефалоспорин. Код АТС J01DA04.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Цефазолін – цефалоспориновий антибіотик першого покоління з широким спектром антимікробної (бактерицидної) дії. Перешкоджає синтезу компонентів бактеріальної стінки шляхом конкурентного блокування ферментів, що приймають участь в синтезі мукопептиду, який входить до складу клітинної мембрани.
Активний щодо грам позитивних мікро організмів (Staphylococcus spp., продукуючих і не продукуючих пеніцилін азу, більшості штамів Streptococcus spp., у тому числі пневмококів, Corinebacterium diphtheriae), грам негативних мікро організмів (Escherichia сoli, Salmonella spp., Shigella spp., Proteusmіrabilis, Klebsiella spp., Haemophilus influenzae, Enterobacter aerogenes,Neisseria gonorrhoeae). Стійкі до антибіотика індол позитивні штами протею (Р.morgani, Р.vulgaris, Р.rettgeri), а також Pseudomonas aeruginosa.
Препарат не діє на рикетсії, віруси, грибки, найпростіші.
Фармакокінетика. Післявнутрішньом’язового і внутрішньо венного введення створюється висока концентрація препарату в сироватці крові. Максимальна концентрація в крові привнутрішньом’язовому введенні спостерігається через 1-2 години після ін’єкції; при внутрішньо венному введенні – на кінець інфузії. Фармакокінетичноюособливістю препарату є тривала підтримка терапевтичної (бактерицидної) концентрації в крові (8-12 годин). При внутрішньо венному введенні створюється більш висока концентрація в крові, але препарат виділяється швидше.
Після введення препарат швидко розподіляється в організмі і досягає терапевтичних концентрацій у більшості тканин і рідин, включаючи синовіальну, перикардіальну, перитонеальну рідини, плевральний випіт, а також у жовчі, мокротинні і сечі. Розподіляється в кістках, міокарді, жовчному міхурі, шкірі ім’яких тканинах. Проходить через плаценту і проникає в грудне молоко.
Практично не метаболізується; значна частина введеної дози виводиться в незміненому стані із сечею (близько 90 %), шляхом клуб очкової фільтрації іканальцевої секреції, а також з жовчю.
Період напів виведення Цефазоліну при внутрішньом’язовому введенні при нормальній функції нирок – 1,4-1,8 годин, при порушенні функції нирок – 3-4,2години; при внутрішньо венному введенні – 1,5-2 години.
Показання для застосування. Інфекції, викликані чутливими до препарату мікро організмами:
інфекції дихальної системи (фарингіт, ларингіт, гострий і під гострий бронхіт при наявності чи відсутності бронхоектазів, бронхопневмонія, абсцес легені, піоторакс, плеврит);
гострий і під гострий бактеріальний ендокардит;
інфекції жовчовивідних шляхів (холангіт, холецистит);
інфекції сечостатевого тракту (пієлонефрит, пієліт, цистит, уретрит, бартолініт, цервіцит, ендометрит, параметрит, внутрішньо матковіінфекції, тазовий перитоніт);
інфекції кісток і м’яких тканин (остеомієліт, артрит, фолікуліт, панарицій, фурункульоз, мастит, інфікована атерома, карбункул, абсцес, флегмона);
інфекції ЛОР-органів (тонзиліт, середній отит, синусит, паротит);
інфіковані рани та опіки;
ячмінь, панофтальміт;
перитоніт;
сифіліс, гонорея;
лікування і профілактика хірургічних інфекцій (в т. ч. при пластичних операціях і операціях на відкритому серці, при вагінальній гістеректомії, холецистектомії у пацієнтів старших 75 років, які мають гострий холецистит, механічну жовтяницю чи конкременти в протоках).
Спосіб застосування та дози. Дози встановлюють індивідуально з урахуванням тяжкості перебігу і локалізації інфекції, чутливості збудника. Препарат можна вводити внутрішньом’язово і внутрішньо венно (струминно або краплинно).
Для внутрішньом’язового введення вміст флакона extempore розводять у 4-5 мл ізотонічного розчину натрію хлориду чи стерильної води для ін'єкцій і вводять глибоко в м'яз.
Для внутрішньо венного струминного введення разову дозу препарату розводять у 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду і вводять повільно протягом 3-5 хв. При внутрішньо венному краплинному введенні препарат (0,5-1 г) розводять у 100-250 мл ізотонічного розчину натрію хлориду чи 5 % розчину глюкози; введення роблять протягом 20-30 хв (швидкість введення – 60-80крапель на хвилину).
Добова доза препарату становить для дорослих від 1 гдо 4 г (іноді більше) і залежить від тяжкості інфекції, виду збудника та його чутливості до антибіотика.
Разова доза препарату для дорослих при інфекціях, викликаних грам позитивними мікро організмами, становить 0,25-0,5 г кожні 8годин.
При інфекціях дихальних шляхів середньої тяжкості, викликаних пневмококами, і інфекціях сечовивідних шляхів препарат призначають по 0,5-1 г кожні 12 годин.
При захворюваннях, викликаних грам негативнимимікро організмами, препарат призначають по 0,5-1 г кожні 6-8 годин.
При тяжких інфекціях (сепсис, ендокардит, перитоніт, деструктивна пневмонія, гострий гематогенний остеомієліт, ускладнені урологічні інфекції) добова доза препарату може бути збільшена до 6 г (максимальна доза) з інтервалом між введеннями 6-8 годин.
Дітям, старшим 1 місяця, препарат призначають удобовій дозі 25-50 мг/кг маси тіла (за 3-4 прийоми), яка ефективна при легкихта середньої тяжкості інфекціях, при тяжких інфекціях – 90-100 мг/кг (максимальна доза).
Середня тривалість лікування становить 7-10 днів.
Рекомендовані дози для дітей:
| Маса тіла, кг
| Доза, мг/кг/доба
| Періодич-ність введення
| Одноразова доза, мг
| Доза,
мг/кг/доба
| Одноразова доза, мг
| Періодич-ність введення
|
| 4,5
| 25
| 8 годин
| 40
| 50
| 75
| 8 годин
|
| 9,0
| -“-
| -“-
| 75
| -“-
| 150
| -“-
|
| 13,6
| -“-
| -“-
| 115
| -“-
| 225
| -“-
|
| 18,1
| -“-
| -“-
| 150
| -“-
| 300
| -“-
|
| 22,7
| -“-
| -“-
| 190
| -“-
| 375
| -“-
|
При призначенні препарату з порушенням функції нирок режим дозування повинен бути відповідним чином змінений. У дорослих схему лікування коригують, зменшуючи дозу препарату і збільшуючи інтервал між введеннями. Початкова доза препарату, незалежно від ступеня порушення функції нирок, становить 0,5 г.
Рекомендовані дози для лікування дорослих з порушенням функції нирок:
| Кліренс креатині ну,
мл/хв
| Добова доза, г
| Разова
доза, г
| Інтервал між введеннями, години
|
| Більше 80
| 1-4
| 0,5-1
| 4-8
|
| 80-50
| 1-2
| 0,5-1
| 6-8
|
| 50-20
| 0,5-1
| 0,5
| 12-24
|
| Менше 20
| 0,5
| 0,25-0,5
| 12-24
|
При порушенні функції нирок у дітей спочатку вводиться звичайна разова доза препарату, потім наступні дози коригують з урахуванням ступеня ниркової недостатності.
| Кліренс креатині ну
мл/хв.
| % від добової дози
| Разова
доза
| Інтервал між введеннями, години
|
| 70-40
| 60
| За 2 введення
| 12
|
| 40-20
| 25
| За 2 введення
| 12
|
| Менше 5
| 10
| За 1 введення
| 24
|
Побічна дія. Можливі алергічні реакції (висипання нашкірі, свербіж, еозинофілі я, , анафілаксія), транзиторне підвищенняамінотрансфер аз у крові.
У хворих з попередніми порушеннями функції нирок при лікуванняЦефазоліном (6 г) можливі прояви нефротоксичності (підвищення вмісту азоту сечовини та креатині ну в сироватці крові), у цих випадках дозу знижують і лікування проводять під контролем динаміки цих показників.
Можливі також шлунково-кишкові розлади (нудота, блювання, симптоми коліту та ін.). при тривалому застосуванні можуть розвинутись дисбактеріози, суперінфекція, викликана стійкими до препарату збудниками.
Внутрішньом’язове введення препарату може бути болючим, при внутрішньо венному – можливі флебіти.
Протипоказання. Підвищена чутливість до антибіотиків цефалоспориновогоряду і пеніциліну; вагітність. Препарат не призначають недоношеним дітям тадітям віком до 1 місяця.
Передозування. Парентеральне введення необґрунтовано високих дозЦефазоліну може викликати запаморочення, парестезії та головний біль. При передозуванніЦефазоліну чи його кумуляції у хворих із хронічною нирковою недостатністю можуть виникнути нейротоксичні явища, при цьому відзначається підвищена судомна готовність, генералізовані клоніко-тонічні судоми, блювання і тахікардія.
Препарат виводиться з організму при гемодіалізі; перитонеальний діаліз менш ефективний.
Особливості застосування. У разі появи алергічних реакцій препарат відміняють і призначають десенсибілізуючу терапію.
Слід пам'ятати про можливість розвитку перехресних алергічних реакцій зіншими цефалоспори новими антибіотиками, а також з антибіотиками пеніциліновогоряду.
Під час лікування препаратом можуть відмічатися псевдо позитивні результати глюкозуричних тестів, проведених із застосуванням розчину Бенедикта, розчину Фелінга або таблеток Клінітест. Препарат не впливає на результатиглюкозуричних тестів, проведених за допомогою ферментних методів.
В період лактації препарат застосовують з обережністю.
Для застосування придатні тільки прозорі свіжо приготовлені розчини препарату.
Розчин Цефазоліну не можна змішувати в одному об’ємі з іншими антибіотиками.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. ЕкскреціяЦефазоліну знижується при одночасному прийомі з пробенецидом.
Препарат не слід застосовувати одночасно з антикоагулянтами, сильнимидіуретиками (фуросемід, кислота етакринова). Змішування бета-лактамнихантибактеріальних засобів (пеніциліни і цефалоспорин) з аміноглікозидами може призвести до значної взаємної інактивації. При одночасному застосуванні ці препарати необхідно вводити в різні ділянки тіла.
Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі до 25 º С, усухому місці, недоступному для дітей. Источник
Термін придатності – 2 роки.