ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
КСЕТ
(XET)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: пароксетин;(3S,4R)-3-[(1,3-бензодіоксол-5-ілокси) метил] -4-(4-фторфеніл) піперидингідро хлорид гемі гідрат;
основні фізико-хімічні властивості: блакитного кольору, гладкі, овальної форми двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, рівні з обох боків;
склад: 1 таблетка містить пароксетину 20 мг;
допоміжні речовини: кальцію фосфат двоосновний, крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний, лак індиго кармін, полісорбат-80, магнію стеарат, натрію крохмальгліколят, гідроксипропілм етилцелюлоза, титану діоксид, полі етиленгліколь-6000, тальк очищений.
Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Антидепресанти. Селективні інгібітори зворотногонейронального захоплення серотоніну. Код АТС N06AB05.
Фармакологічні властивості. Пароксетин (активна речовина препарату Ксет)–представник нової групи інгібіторів зворотного захоплення серотоніну внейронах центральної нервової системи (ЦНС), справляє антидепресивну дію.
Фармакодинаміка. Антидепресивна дія пароксетину зумовлена специфічним гальмуванням захоплення серотоніну пресинаптичною мембраною шляхом зв’язуванняспеціальних транспортерів 5-гідрокситриптаміну (серотоніну). Пароксетин блокує зворотне захоплення цього нейромедіатору нейронами, з чим пов’язано підвищення вмісту вільної фракції цього нейромедіатору в синаптичній щілині, посилення дії серотоніну та відповідно розвиток тимоаналептичного, анксіолітичного, активізую чого та антифобічного ефекту. Пароксетин відрізняється від трициклічних, тетрациклічних та інших відомих антидепресантів за своєю хімічною будовою, є одним з найбільш селективних блокаторів зворотного захоплення серотоніну та найменш афінних до α1-, α2- та β -адренорецепторів, дофамінових (D2), 5-НТ-подібних, 5-НТ 2-, мускаринових ігіста мінових (1Н-) рецепторів. Це забезпечує потужну тимоаналептичну діюпароксетину та низьку ймовірність виникнення холінолітичного, кардіоваскулярного (зміни ЧСС, параметрів ЕКГ), психомоторного, гіпотензивного та седативного побічного ефекту. Темп редукції симптоматики також є одним знайбільш важливих показників антидепресивної дії пароксетину. В динаміці терапевтичної дії пароксетину вже після першого тижня лікування відмічаєтьсятимоаналептична та транквілізуюча дія препарату: поліпшення настрою, зниження відчуття занепокоєння, підвищення швидкості засинання.
Фармакокінетика. Після перорального прийому пароксетин швидко та майже повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту (ШКТ), метаболізується при первинному проходженні через печінку. Біодоступність препарату становить 90–100%. Прийом їжі
не впливає на всмоктування препарату. Період напів виведення (t1/2) становить близько 21 год після прийому 20 або 40 мг для здорових добровольців, однак можливі значні індивідуальні коливання. Це дає змогу застосовувати препарат один раз на добу. Внаслідок часткового насичення метаболічного шляху первинного проходження (ферментів системи цитохрому Р 450 (CYP)) після повторного застосування або при збільшенні разової дози біодоступністьпідвищується та спостерігається зниження плазмового кліренсу. Це призводить до нелінійної залежності зміни фармакокінетичних параметрів від зміни концентрації препарату в плазмі крові. Однак така не лінійність не властива для застосуванняпароксетину в дозах 20–50 мг. Максимальна концентрація (Сmax) пароксетину в плазмі – від 0,8 до 65 мкг/л після прийому 20–50 мг для здорових добровольців. Середній час для досягнення Сmax (tmax) становить 5 год (діапазон (0,5–11 год). При тривалому застосуванні пароксетинуСmax знаходиться в діапазоні 14,2–89,6 мкг/л. Постійні концентрації в плазмі досягаються через 7–14 днів. Випробування не показали залежності між концентраціями пароксетину в плазмі та клінічною ефективністю абопереносимістю, тому що пароксетин має відносно плоску дозозалежну криву в діапазоні 20–40 мг. Близько 95% пароксетину в плазмі зв’язується з протеїнами. Невелика кількість пароксетину проникає в грудне молоко та крізь плаценту. Внаслідок окислення та метилування пароксетину в печінці утворюються основні метаболіти пароксетину: глюкуронід і сульфатні метаболіти, які швидко виводяться з організму. Тільки 1–2% дози пароксетину виводиться в незміненому вигляді із сечею. Решта виводиться у вигляді метаболітів із сечею – 64%, а зжовчю та калом – 36%. Фармакологічна активність і спорідненість зМ-холінорецепторами цих метаболітів незначна. Пароксетин метаболізуєтьсяферментом CYP2D6 та інгібує його, а це уможливлює взаємодію з іншими препаратами, що метаболізуються CYP2D6. На фоні нещодавнього застосування інгібіторів МАО або триптофану пароксетин спричинює симптоми надмірної стимуляції 5-НТ-рецепторів. Відсутність активних метаболітів сприяє швидкому встановленню стабільної концентрації в крові. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок і/або у хворих на цироз печінки постійний рівень концентрації пароксетинув плазмі є значно вищим, ніж у молодих людей, а t1/2 – довше.
Пацієнтам літнього віку, хворим з тяжкими ураженнями нирок (кліренскреатині ну < 30 мл/хв) або з печінковою недостатністю, пароксетин повинен призначатися з обережністю і в мінімальній рекомендованій дозі.
Показання для застосування.
Депресії будь-якої вираженості, включаючи тяжку депресію будь-якого походження і пов’язані з нею симптоми (тривога, ідеаторна та моторна загальмованість, порушення сну). Депресивні стани, пов’язані з фізіологічними та гормональними розладами: при вегетативних кризах і розладах сну, в кардіологічній практиці: серед хворих ішемічною хворобою серця, впісля інфарктний період, при рецидивах стенокардії; при депресивному епізоді таявищах припливів у період менопаузи у жінок. Терапія Ксетом може бути також ефективною, якщо попереднє лікування іншими антидепресантами було малоефективним.
Обсесивно-компульсивні розлади.
Лікування та профілактика панічних розладів із супутньою агарофобієюабо без неї. Лікування та профілактика соціальних фобій/соціально-тривожних розладів, а також при прояві вторинної заїкуватості.
Лікування та профілактика генералізованого тривожного розладу.
Пост травматичний стресовий розлад (ПСР). Терапія пароксетином у хворихна ПСР ефективна і для корекції таких реакцій на стресовий фактор, як порушенняпам’яті та інших когнітивних функцій, статевої дисфункції, не зумовленої органічними хворобами.
Спосіб застосування та дози
Депресія. Рекомендована середня доза – 20 мг на добу, вранці, під часїди. При недостатньому лікувальному ефекті дозу поступово підвищують кожні 1–2тижні до 50 мг на добу. Доза призначається індивідуально протягом перших 2–3тижнів лікування та коригується з урахуванням клінічних проявів.
Обсесивно-компульсивні розлади. Рекомендована середня доза – 40 мг надобу. Лікування починають з добової дози 20 мг, а надалі кожні 1–2 тижні добову дозу поступово підвищують. Лікування деяких хворих потребує застосування максимальної добової дози 60 мг.
Панічні розлади. Рекомендована добова доза – 40 мг. Лікування починають з добової дози 20 мг, надалі кожні 1–2 тижні добову дозу поступово підвищують залежно від ефективності та переносимості. Лікування деяких хворих потребує застосування максимальної добової дози – 60 мг. Щоб знизити ризик посилення прояву симптомів панічного розладу, який може спостерігатися на початку лікування цього захворювання, рекомендується починати лікування з невисокої дози.
Соціальні фобії/соціально-тривожні розлади. Генералізований тривожний розлад. Пост травматичний стресовий розлад. Рекомендована добова доза – 20 мг. При недостатньому терапевтичному ефекті добову дозу поступово підвищують кожні 1–2 тижні до 50 мг на добу.
Ксет рекомендовано застосовувати 1 раз на добу, вранці, під час їди. Таблетку слід ковтати з необхідною кількістю води, не розжовуючи.
Лікування хворих на депресію або з обсесивно-компульсивним розладом повинно бути досить тривалим, при цьому мінімальна тривалість терапії може становити декілька місяців, а при лікуванні панічних розладів і більший термін.
Оскільки більшість цих захворювань є хронічними, для профілактики нападів і підтримуючої терапії, необхідність якої лікар встановлює шляхом періодичного обстеження пацієнта, призначають мінімально ефективне для хворого дозування.
Безпека та ефективність застосування препарату у дітей не визначені.
Лікування пацієнтів похилого віку, пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатині ну <30 мл/хв) або печінковою недостатністю треба починати здобової дози 10 мг. Доза може поступово збільшуватися з інтервалом 1–2 тижні, якщо є необхідність підвищити терапевтичний ефект, але вона не повинна перевищувати 40 мг на добу.
Ефект лікування зберігається протягом року.
Побічна дія. Звичайно побічні явища незначні та більшість з них зменшується після перших декількох днів лікування. Клінічно значущі побічні дії, які спостерігались у зв’язку із застосуванням пароксентину, наведені нижче:
З боку травної системи: нудота (2–4%) – щоб зменшити цей ефект, бажано приймати препарат під час сніданку, рідко – запор (внаслідок сповільнення перистальтики), блювання, діарея, сухість у роті (однак це явище виражено менше, ніж при лікуванні трициклічними антидепресантами), блювання, метеоризм, втрата апетиту;
з боку нервової системи: сонливість (2,0–3,5%), що може бутипов’язано з гіпонатріємією, особливо у людей похилого віку, безсоння (1–3%); збудження, дезорієнтація, надмірне потовиділення, галюцинації, підвищені рефлекси, м’язові спазми, тремтіння, тахікардія (1–3%), що може бути проявамисеротонінергічного синдрому (СС); запаморочення (1–2%). Терапія СС полягає увідміні пароксетину та інших серотонінергічних препаратів. У більш тяжких випадках для зменшення симптоматики СС рекомендовано призначення неспецифічних антагоністів серотонін ових рецепторів, таких як метисергід і ципрогептадин, атакож β-блокатора пропранололу. Необхідні дезинтоксикацій на терапія таінші заходи на підтримку гомеостазу, штучна вентиляція легенів (за необхідності) та введення міо релаксантів, що попереджують розвиток таких ускладнень, як рабдоміоліз і синдром дисемінованого внутрішньо судинного згортання крові. Для зменшення м’язової ригідності, пов’язаної із СС, можуть застосовуватися бензодіазепіни (лоразепам, діазепам, але не клоназепам) тапрямий міорелаксант – дантролен. Для зняття помірних симптомів СС можна застосовувати деякі антигістамінні препарати (бікарфен, астемізол), які виявляють антисеротонін ову активність. Шлунково-кишкові розлади (нудота, блювання та діарея) можуть бути усунені застосуванням домперидону. СпричиненіСС порушення статевої функції можуть бути усунені застосуванням амантадину вдозі 100–200 мг на добу. Застосування блокатора серотонін ових рецепторівципрогептадину в дозі 4-12 мг до статевого акту є ефективним засобом корекції порушень оргазму;
інші побічні явища: статеві розлади (1,5–6%), слабкість (1,5–2,5%), пітливість (1%). Дуже рідко спостерігаються гострий напад глаукоми, утруднення сечовиділення, тромбоцит опенія, кровоточивість, неконтрольовані рухи, напади, прояви манії (напади збудження, неконтрольованої поведінки), гіперпролактинемія/галакторея, слабкість, втомлюваність, сплутаність свідомості, підвищення рівня печінкових ферментів (якщо спостерігається стійке підвищення, Ксет рекомендовано відмінити), більш тяжкі прояви з боку печінки (пожовтіння очей), алергічні реакції (кропив’янка, ангіо невротичний набряк, шкірне висипання), екстра пірамідні симптоми, включаючи орофаціальну дистонію (ухворих з порушенням рухів).
Раптова відміна препарату, як і інших психотропних засобів, може призвести до виникнення запаморочення, сенсорних розладів, порушення сну, підвищеного збудження, тривожності, блювання та пітливості. Лікування Ксетом, як і іншими інгібіторами зворотного захоплення серотоніну, іноді може супроводжуватисьтранзиторним підвищенням рівня тиску (у хворих на артеріальну гіпертензію та у пацієнтів з тривожними станами), іноді судомами та фото сенсибілізацією.
Протипоказання. Підвищена чутливість до активної речовини препарату або до будь-якого його компонента (див. “Склад”). Одночасне застосування інгібіторів МАО та протягом 2 тижнів після їх відміни. Одночасне застосуваннятіоридазину, препаратів, що містять триптофан.
Вагітність, період лактації; діти до 18 років.
Передозування. При передозуванні зростає ймовірність розвитку таких побічних явищ, як сонливість, нудота, тремор, тахікардія, блювання, запаморочення. Можуть також виникати мідріаз, конвульсії (включаючи епілептичний статус), вентрикулярна аритмія, пропасниця, зміни артеріального тиску, непритомність, ступор, брадикардія, дистонія, рабдоміоліз, симптоми печінкової дисфункції (включаючи печінкову недостатність, гепатонекроз, жовтуху, гепатит та ожиріння печінки), серотонін овий синдром, маніакальні реакції, міоклонус, гостре ниркове порушення та затримка сечі. В поодиноких випадках були відмічені розвиток комита зміни параметрів ЕКГ. Коли передозування пароксетину супроводжувалося застосуванням інших психотропних препаратів або вживанням алкоголю, спостерігалися летальні випадки.
Як і при передозуванні будь-яких антидепресивних лікарських препаратів, відповідними заходами захисту повинні бути забезпечення адекватного доступу кисню, якісна вентиляція, нагляд за серцевим ритмом та основними показниками стану організму, а також загальні підтримуючі та симптоматичні заходи. Рекомендується промивання шлунка (при відповідному захисті дихальних шляхів) невдовзі після застосування препарату, прийом 20–40 г активованого вугілля кожні 4–6 год протягом першої доби після передозування. Завдяки великому об’ємурозподілу Ксету малоймовірно, що форсований діурез, діаліз, гемоперфузія тагемотрансфузія будуть корисними. Специфічних антидотів пароксетину не існує. Особливу увагу та заходи треба застосовувати по відношенню до пацієнтів, які перебільшили дозування пароксетину одночасно з великою кількістю трициклічних антидепресантів.
Особливості застосування. Поліпшення стану у більшості хворих звичайно відбувається після 1-го тижня застосування препарату. Якщо приймати Ксетуранці, він не буде негативно впливати на якість і тривалість сну.
Треба бути обережними при лікуванні Ксетом хворих з маніакальним синдромом в анамнезі, як і іншими антидепресантами.
З обережністю призначають Ксет при підвищеному ризику геморагій.
З обережністю призначають Ксет пацієнтам із супутніми захворюваннями серця та хворим на епілепсію. Частота виникнення епілептичних нападів при лікуванніпароксетином становить близько 0,1%. Якщо у пацієнта трапився епілептичний напад під час лікування Ксетом, препарат відміняють.
Як і при застосуванні всіх інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, при лікуванні Ксетом можливо виникнення мідріазу, тому препарат треба з обережністю призначати у хворим на закрито кутову глаукому.
Іноді при застосуванні пароксетину відмічали випадки розвитку гіпонатріємії, в основному у хворих похилого віку. Після відміни препарату гіпонатріємія зникала.
Ксет не впливає на психомоторні реакції, однак пацієнтів треба попередити про можливість порушення здатності керувати автомобілем і виконувати роботи, що потребують підвищеної уваги протягом лікування препаратом. Ксет звичайно не посилює дію алкоголю на ЦНС, однак вживати алкогольні напої під час лікування Ксетом не можна.
Треба рекомендувати членам сім’ї та близьким пацієнта бути уважними та звертатися до лікаря у разі виникнення симптомів, щоможуть свідчити про появу суїцидальних думок та поведінки у пацієнта, таких як тривожність, збудження, панічні атаки, безсоння, дратівливість, ворожість, агресивність, акатизія, гіпоманія, інші незвичні зміни поведінки, особливо напочатку антидепресивної терапії або при збільшенні чи зменшенні дози за призначенням лікаря. Така поведінка спостерігалась у короткотривалих випробуваннях у 4% пацієнтів, які застосовували пароксетин у порівнянні з 2% пацієнтів, які застосовували плацебо. В разі постійної тенденції погіршення депресії, посилення суїцидальної поведінки, особливо при комбінації таких симптомів або виникненні симптомів, які не були характерними для первинного стану пацієнта, терапію препаратом треба припинити або змінити режим терапії.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Індуктори або інгібітори мікросомальних ферментів печінки можуть впливати на метаболізм і фармакокінетику Ксету, змінюючи йогобіодоступність. Тому необхідно призначати мінімально ефективну дозу Ксету. Потрібно змінювати дозу протягом лікування залежно від клінічного ефекту (переносимості та ефективності). Фармакокінетика та фармакодинаміка цих препаратів не змінюються при одночасному застосуванні з Ксетом.
При щоденному застосуванні Ксету підвищується концентрація проциклідину в плазмі крові. Якщо спостерігаєтьсяантихолінолітичний ефект, необхідно зменшити дозу Ксету.
Як і інші інгібітори зворотного захоплення серотоніну, Ксет може інгібувати активність одного з ензимів цитохрому P450 (CYP2D6), тому рівень деяких лікарських засобіву плазмі крові (наприклад деяких трициклічних антидепресантів: амітриптиліну, нортриптиліну, іміпраміну, дезипраміну), фенотіазинових нейролептиків (пер феназину, тіоридазину), проти аритмічних засобів (пропафенону, флекаїніду), метопрололу може підвищуватись, оскільки вони метаболізуються за участі CYP2D6.
Безпечно застосовувати одночасно з Ксетом препарати, що є субстратами для цитохрому CYP3A4 (наприкладтерфенадин).
Одночасне застосування Ксету із серотонінергічнимипрепаратами (такими як інгібітори МАО, L- триптофан, декстрометорфан, псевдо ефедрин, фенілпропаноламін) може призвести до розвитку ефектів, зумовлених 5-гідрокситриптаміном. Не можна призначати інгібітори МАО раніше, ніж за 2 тижні після закінчення лікування Ксетом.
На фармакокінетику пароксетину не впливає одночасний з ним прийом пропранололу, солей літію, дигоксину, антацидів.
Тіоридазин, як івсі інгібітори CYP450 2D6, не можна застосовувати одночасно з Ксетом, оскільки це призводить до підвищення концентрації тіоридазину в плазмі крові, подовженню інтервалу Q-T на ЕКГ, розвитку тяжкої шлуночкової аритмії, а також до раптової смерті.
Треба з обережністю призначати Ксет хворим, які приймають нейролептики, оскільки при одночасному застосуванні з цими препаратами Ксету можливий розвиток злоякісного нейролептичного синдрому.
Треба з обережністю призначати Ксет пацієнтам одночасно із застосуванням варфарину, тому що при цьому підвищується ризик виникнення кровоточивості. Слабкість, гіперрефлексію та порушення координації може спричинити одночасний прийом селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (флуоксетину, сертраліну) та суматриптану з Ксетом. Метаболізм і фармакокінетика Ксету можуть бути порушені циметидином, фенобарбіталом, фенітоїном.
Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі нижче 25°С усухому та недоступному для дітей місці. Источник
Термін придатності – 2 роки.