ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ФОРАН
(FORANE)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: isofluran;1-хлор-2,2,2-трифторетил-дифторметиловий ефір;
основні фізико-хімічні властивості:
температура кипіння при 760 мм рт. ст. 48,5 оС;
показник заломлення nD20 1,2990 – 1,3005;
питома вага 25о/25оС 1,496;
тиск насиченої пари у мм рт. ст. 18 оС 218,
20 оС 238,
22 оС 261,
24 оС 285,
25 оС 295,
26 оС 311,
30 оС 367,
35 оС 450.
Формула для розрахунку тиску насиченої пари:
log10 P vap = A + B/T ,
де А = 8,056
В = - 1664,58
Т = оС + 273,16 (температура за шкалою Кельвіна).
Коефіцієнти розподілу при 37 оС:
вода / газ 0,61;
кров / газ 1,43;
олія / газ 90,80.
Коефіцієнти розподілу при 25 оС
для гуми та пластмаси:
електропровідна гума / газ 62,0;
бутилкаучук / газ 75,0;
полівінілхлорид / газ 110,0;
поліетилен / газ приблизно 2,0;
поліуретан / газ приблизно 1,4;
поліолефін / газ приблизно 1,1;
бутилацетат / газ приблизно 2,5.
Чистота, визначена за методом газової хроматографії > 99,9 %.
Нижня межа займання у кисні або в закисі азоту Немає.
при 9 Дж/с і 23 оС
Нижня межа займання у кисні або в закисі азоту Більше корисної
при 900 Дж/с і 23 оС концентрації при анестезії.
МАК (мінімальна альвеолярна концентрація) у людини:
Вік
| 100 % кисень
| 70-% N2O
|
| 0 – 1 місяць
(новонароджені діти)
| 1,60 %
| |
| 1 – 6 місяців
| 1,87 %
| |
| 6 – 12 місяців
| 1,80 %
| |
| 26 ± 4 роки
| 1,28 %
| 0,56 %
|
| 44 ± 7 років
| 1,15 %
| 0,50 %
|
| 64 ± 5 років
| 1,05 %
| 0,37 %.
|
Ізофлуран – прозора, безбарвна, летюча рідина з характерним ефірним запахом, яка вводиться шляхом інгаляції рідини, що випаровується за допомогою випарника;
склад: 1 флакон містить не менше ніж 99, 9% і не більше ніж 100% ізофлурану;
допоміжні речовини: немає.
Форма випуску. Розчин для інгаляційної анестезії
Фармакотерапевтична група. Засоби для загальної анестезії. Код АТС N01AB06.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Введення у наркоз іособливо виведення з наркозу здійснюється швидко. Хоча слабий їдкий запах препарату може уповільнювати швидкість введення у наркоз, це не спричиняє надмірного слиновиділення та появи трахеобронхіальних виділень. Глоткові та гортанні рефлекси послаблюються швидко. Ізофуран дозволяє швидко змінювати рівень анестезії. Частота серцевих скорочень залишається стабільною. В мірутого, як збільшується глибина наркозу, відбувається пригнічення самостійного дихання, тому необхідно ретельно контролю вати дихання і у разі необхідності стимулювати його.
Під час введення у наркоз відбувається зниження артеріального тиску, який на початку хірургічного втручання відновлюється до нормального рівня.
Ступінь зниження артеріального тиску під час введення у наркоз прямо пропорційний глибині наркозу, проте ритм серцевих скорочень при цьому залишається стабільним. При підтримці дихання і нормального парціального тиску вуглекислого газу серцевий викид практично не змінюється, незалежно від збільшення глибини наркозу. Це зумовлено, в першу чергу, компенсаторним підвищенням частоти серцевих скорочень, яке відбувається при зменшенні ударного об’ємукрові. При спонтанному диханні поява гіперкапнії може спричинити збільшення частоти серцевих скорочень і серцевого викиду до величин, які перевищують значення перед засинанням.
При поверхневому наркозі церебральний кровотік не змінюється, але при збільшенні глибини наркозу він підвищується. Зростанню тиску спинномозкової рідини можна запобігти або усунути шляхом гіпервентиляції, яку проводять напочатку або під час анестезії.
При застосуванні ізофлурану дуже рідко виникають зміни на електроенцефалограмі (ЕЕГ) або з’являються судоми. Загалом, при введенніізофлурану реєструється така ж сама ЕЕГ, як і при застосуванні інших леткиханестетик ів.
Ізофлуран здатний підвищувати чутливість міокарда до адреналіну меншою мірою, ніж енфлуран. Деякі дані свідчать про те, що у хворих під час анестезії ізофлураном підшкірна інфільтрація до 50 мл розчину адреналіну у співвідношенні 1 : 200 000 не спричиняє шлуночкової аритмії.
При звичайному рівні анестезії виникає розслаблення м’язів, достатнє для проведення деяких внутрішньо порожнинних операцій, проте для більшого розслаблення можна проводити внутрішньо венне введення міо релаксантів у невеликих дозах.
Фармакокінетика. В організмі людини ізофлуран майже не зазнає метаболічного розпаду. В після операційний період із сечею у вигляді метаболітів виводиться лише 0,17 % від введеної дози ізофлурану. Максимальна концентрація неорганічного фтору в сироватці крові в середньому становить менше 5 М/л і спостерігається приблизно через 4години після анестезії з поверненням до нормального рівня протягом 24 годин. Після введення ізофлурану не відмічалось випадків порушення функціональної активності нирок.
Було показано, що відомі метаболіти ізофлурану не виявляють токсичної дії або їх концентрація є настільки низька, що вони не можуть завдати шкоди організму.
Показання для застосування. Ізофлуран може застосовуватися для введення у наркоз та його підтримання. Може також застосовуватись у палатах інтенсивної терапії як седативний засіб для хворих із штучною вентиляцією легенів із збереженням седативного ефекту до 48 годин.
Спосіб застосування та дози. Для забезпечення точного контролю концентрації слід застосовувати випарники, відкалібровані спеціально для ізофлурану.
Загальна анестезія.
З віком значення мінімальної альвеолярної концентрації (МАК) ізофлуранузменшуються. Так, у 25-річних людей МАК ізофлурану в кисні в середньому становить 1,28 %, у 40-річних – 1,15 %, а у 60-річних – 1,05 %. У новонароджених дітей МАК ізофлурану в кисні дорівнює 1,6 %, у дітей від 1 до 6місяців – 1,87 %, а від 6 до 12 місяців – 1,80 %.
Премедикація.
Препарати для премедикації необхідно підбирати для кожного пацієнта окремо, з урахуванням здатності ізофлурану пригнічувати дихання. Ще одним питанням вибору є застосування антихолінергічних засобів.
Введення унаркоз.
Перед інгаляцією ізофлуранової суміші найчастіше вводять один з короткодіючих барбітуратів або інший внутрішньо венний препарат для введення у наркоз. Замість цього можна застосовувати суміш ізофлурану з киснем або з киснем і закисом азоту.
Введення у наркоз за допомогою ізофлурану рекомендується розпочинати із застосування концентрації 0,5 %. Для забезпечення хірургічного рівня анестезії протягом 7 – 10 хвилин здебільшого достатньо концентрації від 1,5 % до 3,0 %.
Підтримка наркозу.
Хірургічний рівень анестезії можна підтримувати за допомогою 1,0 - 2,5% ізофлурану в суміші кисню та закису азоту. Якщо ізофлуран вводиться тільки зкиснем, то може знадобитися збільшення його концентрації на 0,5 - 1,0 %. У разі необхідності додаткового розслаблення м’язів можна застосовувати міорелаксант у невеликій дозі.
За відсутності додаткових ускладнюючих факторів рівень артеріального тиску під час підтримки наркозу обернено пропорційний альвеолярній концентрації ізофлурану. При глибокому наркозі може відбуватися значне зниження артеріального тиску, і в такому разі для його підвищення необхідно дещо зменшити концентрацію ізофлурану при його вдиханні.
Діти. Для підтримки хірургічного рівня анестезії у дітей здебільшого потрібні більші концентрації ізофлурану ( див. вище значення МАК).
Люди похилого віку.
Для підтримки хірургічного рівня анестезії у людей похилого віку, як іпри застосуванні інших засобів для наркозу, здебільшого потрібні менші концентрації ізофлурану (див. вище значення МАК).
Седативний ефект.
Для підтримки седативного ефекту можна застосовувати 0,1 - 1,0 % ізофлурану в суміші повітря з киснем. Точну дозу в таких випадках слід підбирати індивідуально, залежно від потреб пацієнта.
Побіч надія. Побічні реакції при введенні ізофлурану – це здебільшого посилені фармакологічні ефекти самого препарату, вираженість яких залежить від введеної дози. Такі реакції включають пригнічення дихання, гіпотензію та аритмію.
У після операційний період може виникати тремтіння, нудота, блювання, непрохідність кишечнику.
Як і при застосуванні всіх інших засобів для наркозу, може відбуватися тимчасове збільшення кількості лейкоцитів, навіть за відсутності хірургічного стресу.
Ізофлуран здатний значно посилювати дію всіх міо релаксантів, при цьому найбільше цей ефект виявляється щодо недеполяризуючих міо релаксантів. Удорослих людей при поєднаному введенні N2O спостерігається зменшенняМАК (мінімальна альвеолярна концентрація).
Ізофлуран може погіршувати функціональну активність печінки, що виявляється у збільшенні концентрації ферментів печінки і у поодиноких випадках призводить навіть до розвинення фатального некрозу печінки.
При глибокій анестезії ізофлуран значно збільшує церебральний кровотік. Може спостерігатися тимчасове підвищення тиску спинномозкової рідини, яке повністю усувається шляхом гіпервентиляції. Оскільки глибину наркозу можна легко і швидко змінювати, слід застосовувати тільки ті випарники, які забезпечують подачу анестетика у заданій концентрації і за необхідної швидкості потоку. В міру того, як збільшується глибина наркозу, вираженість гіпотензії та пригнічення дихання підвищується.
У хворих, яким проводили кюретаж матки, відмічалося збільшення крововтрати порівняно із застосуванням галотану.
При застосуванні галогенованих засобів для інгаляційного наркозу згрупою СF2H (наприклад десфлурану, енфлурану чи ізофлурану) спостерігалисьокремі випадки підвищення концентрації карб оксигемоглобіну. В присутності нормально гідратованих абсорбентів не спостерігається зміна концентраціїмоно оксиду вуглецю до рівня, який міг би спричиняти клінічні прояви. При застосуванні абсорбентів СО2 необхідно дотримуватися застережних заходів, рекомендованих виробником.
Протипоказання. Ізофлуранпротипоказаний хворим з підвищеною чутливістю до цього препарату абояких-небудь галогенованих анестетик ів. Застосування ізофлурану також протипоказано за наявності або можливості генетичної схильності до розвитку злоякісної гіпертермії.
Передозування. У разі передозування або при підозрі на нього необхідно вжити таких заходів:
- припинити введення препарату, встановити напіввідкритий контур і розпочати допоміжну або контрольовану вентиляцію за допомогою чистого кисню.
Особливості застосування. Введення ізофлурану, як і інших потужних засобів для наркозу, може здійснюватися тільки у спеціально обладнаних для анестезії приміщеннях і тільки персоналом, якому добре відомі фармакологічні властивості цього препарату і який має достатню кваліфікацію та досвід, щоб спостерігати захворим під час проведення анестезії.
Оскільки глибину наркозу можна легко і швидко змінювати, слід застосовувати тільки ті випарники, які забезпечують подачу анестетика при заданих параметрах, або використовувати прилади, за допомогою яких можна стежити за концентрацією у вдихуваному аби видихуваному повітрі. Деяким індикатором глибини наркозу може бути ступінь гіпотензії та пригнічення дихання.
Ізофлуран може погіршувати функціональну активність печінки, що виявляється у збільшенні активності ферментів печінки, і надзвичайно рідко призводить навіть до розвинення фатального некрозу печінки.
У хворих на ішемічну хворобу серця при проведенні анестезії, незалежно від застосовуваного препарату, важливо підтримувати нормальні значення параметрів гемодинаміки для запобігання ішемії міокарда.
У хворих з підвищеним внутрішньо черепним тиском застосовуватиізофлуран, як і інші галогеновані анестетики, необхідно з обережністю. У таких випадках може знадобитись гіпервентиляція.
Ізофлуран значно посилює дію недеполяризуючих міо релаксантів.
Вагітність і лактація. Зібрано недостатньо даних для того, щоб оцінити можливості застосування Форану у період вагітності.
Адекватні, добре контрольовані дослідження для вагітних не проводились. Безпека препарат упри вагітності не була встановлена, проте немає жодних підстав очікувати появи специфічних побічних явищ, спричинених застосуванням цього препарату для анестезії під час вагітності. У пацієнток, яким робили штучне переривання вагітності, відмічалося збільшення крововтрати порівняно із застосуванням інших засобів для інгаляційного наркозу.
Питання про виділення цього препарату з грудним молоком залишаєтьсянез’ясованим. Враховуючи те, що потрапляти в молоко може більшість лікарських засобів, призначати ізофлуран жінкам у період годування груддю можна лише зажиттєвих показань.
Застосування при кесаревому розтині. Ізофлуран у концентраціях до 0,75% є безпечним і ефективним засобом для підтримки анестезії при кесаревому розтині. Застосування ізофлурану не супроводжується появою пов’язаних з цим небажаних реакцій в організмі матері або новонародженої дитини.
Діти до 2 років. Ізофлуран можна застосовувати для введення у наркоз дітям до 2-х років з достатнім рівнем ефективності і безпеки; він сумісний зусіма сучасними препаратами, які використовуються в анестезіологічній практиці.
Злоякісна гіпертермія. У людей з підвищеною чутливістю анестезіяізофлураном може спричинити гіперметаболічний стан скелетних м’язів, що супроводжується збільшенням споживання кисню і розвитком клінічного синдрому, відомого як злоякісна гіпертермія. Цей синдром включає такі неспецифічні симптоми і ознаки, як ригідність м’язів, тахікардія, тахіпное, ціаноз, аритміяі нестабільний артеріальний тиск. (Слід зазначити, що більшість цих неспецифічних ознак може також виникати при поверхневому наркозі, гострій гіпоксії та інших станах.) Посилення загального метаболізму може виявлятись підвищенням температури (вона може раптово підвищитись у будь-який момент, але здебільшого гіпертермія не є першою ознакою посилення метаболізму) і підсиленням роботи апарату, який забезпечує адсорбцію СО2 (нагрівання корпусу адсорбера). Парціальний тиск кисню і рН можуть зменшуватися. Можливий також розвиток гіперкаліємії та лужного дефіциту. Лікування включає припинення введення препаратів, які спричинили появу цього синдрому (наприклад ізофлурану), внутрішньо венне введення дантролену натрію і проведення підтримуючої терапії. До такої терапії належать заходи для швидкого зниження температури тіла до нормальних значень, підтримки дихання і кровообігу за показаннями та усунення водно-електролітних і кислотно-лужних розладів. (Для додаткової інформації про лікування таких хворих див. інформацію для призначення дантролену натрію для внутрішньо венного введення.) Пізніше можерозвинутись ниркова недостатність, при якій необхідно, по можливості, підтримувати сечовиділення.
Вплив на здатність керувати автомобілем або працювати з механізмами. Після анестезії ізофлураном пацієнтам не можна керувати автомобілем протягом тривалого періоду часу або працювати з механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Ізофлуран здатний значно посилювати дію всіх поширених міо релаксантів, при цьому найбільше цей ефект виявляється щодонедеполяризуючих міо релаксантів. Неостигмін відновлює дію недеполяризуючихміо релаксантів і не впливає на міорелаксантні властивості самого ізофлурану. Зізофлураном сумісні міо релаксанти, які звичайно застосовуються. Источник
Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі до 30 оС. Зберігати щільно закритим. Термін придатності – 5 років.