ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
БЛЕОЛЕМ
(BLEOLEM)
Загальна характеристика:
міжнародна назва: блеоміцин;
основні фізико-хімічні властивості: ліофілізований порошок білого кольору;
склад: в 1 флаконі міститься 15 ОД блеоміцину (у вигляді блеоміцинусульфату);
розчинник: вода для ін’єкцій.
Форма випуску. Порошок ліофілізований для приготування розчину дляін’єкцій .
Фармакотерапевтична група. Протипухлинні антибіотики. Код АТС L01DC01.
Фармакологічні властивості. Протипухлинна активність. In vitro було показано, що блеоміцин уповільнює ріст та синтез ДНК/протеїнів у клітинах типуHela S3, клітинах карциноми Ерліха, саркоми Йошида. In vivo блеоміцин має протипухлинний ефект при спонтанній лімфосаркомі у собак.
Механізм дії препарату. Основний механізм дії полягає у сповільненні синтезу ДНК та фрагментації молекул ДНК.
Фармакокінетика. Концентрація у крові. Зміна рівня у сироватці крові хворих на рак, які отримали 15 ОД Блеолему одноразово внутрішньо венно та внутрішньом’язово, була такою:
внутрішньо венно — після введення концентрація становила приблизно 0,65 мкг/мл, через 1 годину після введення — приблизно 0,4мкг/мл, через 2 години — приблизно 0,3 мкг/мл, через 4 години — приблизно 0,15мкг/мл, через 8 годин — приблизно 0,1 мкг/мл;
внутрішньом’язово — після введення концентрація становила приблизно 0,6 мкг/мл, через 1 годину після введення — приблизно 0,55мкг/мл, через 4 години — приблизно 0,3 мкг/мл, через 8 годин — приблизно 0,2мкг/мл.
Показання для застосування. Рак шкіри, голови та шиї (рак верхньої щелепи, язика, губи, горла, плоско клітинний рак легені), рак стравоходу, ракшийки матки, злоякісна лімфома (ретикулосаркома, лімфосаркома, хвороба Ходжкіната ін.), гліома та рак щитоподібної залози.
Спосіб застосування та дози. Внутрішньо венно, внутрішньом’язово або підшкірно: звичайно доза становить 10–20 ОД/м2 поверхні тіла щотижня або двічі на тиждень. Для проведення внутрішньом’язової або підшкірної ін’єкціївміст флакона з Блеолемом необхідно розчинити в 1–5 мл ізотонічного розчину хлориду натрію, води для ін’єкцій чи 5% розчину глюкози. Повторна ін’єкція в теж саме місце може викликати місцеві реакції, тому рекомендується змінювати місце введення. При внутрішньо венній ін’єкції вміст флакона з Блеолемомнеобхідно розчинити в
5 – 20 мл ізотонічного розчину натрію хлориду іповільно вводити протягом
5 – 10 хвилин. У разі лікування лімфомирекомендується розпочинати з дози 2–3 ОД/м2. Якщо не буде виявленоанафілактоїдних реакцій, лікування можна продовжити звичайними дозами 10–20ОД/м2 один раз на тиждень. Курс лікування повторюють через кожні 3–4тижні.
Рекомендується не перевищувати кумулятивну курсову дозу 400 ОД (225 МО/м2). Для літніх пацієнтів загальна курсова дозане повинна перевищувати 300 ОД. Дітям Блеолем призначають тільки в особливих випадках, дозу визначають з розрахунку поверхні тіла або маси тіла. Блеолемпризначають разом з іншими антинеопластичними препаратами. При проведенні променевої терапії доза Блеолему повинна бути зменшена, оскільки опромінені тканини чутливіші до препарату.
Побічна дія.
З боку органі вдихання: побічний ефект, що найчастіше зустрічається, – токсична дія на легеніз появою кашлю, задишки, хрипів, яка може переходити у пневмофіброз. Найчастіше цей ефект спостерігається у пацієнтів, вік яких перевищує 70 років, або у пацієнтів, яким було введено дозу понад 23 ОД/м2 чи кумулятивну дозу 400 ОД.
З боку шкіри: часто зустрічається токсична дія на шкіру та слизові оболонки
(25 – 50% хворих): потовщення, почервоніння, надмірне зроговіння, підвищення чутливості і набрякання кінчиків пальців, знебарвлення та ламкість нігтів, свербіж, висипи ігіперпігментація шкіри на долонях, ліктях. Виразкове ураження слизової оболонки може посилюватися при використанні разом з променевою терапією інших хіміопрепаратів, що можуть бути токсичними для слизової оболонки.
З боку травного тракту: нудота, блювання, відсутність апетиту, стоматит, діарея, рідко –гепатотоксична дія.
З боку серцево-судинної системи: рідко зустрічається токсична дія на судини, включаючи церебральний артеріїт, інсульт, інфаркт міокарда, тромботичну мікроангіопатію, синдром Рейно, кровотечу.
Інші: алергічні реакції, зменшення маси тіла (при тривалому застосуванні), олігурія, оборотне випадіння волосся (починається через декілька тижнів після початку лікування), гарячка (спостерігається через 2–6 годин після першої ін’єкції у 20–60 % хворих, при проведенні наступних ін’єкцій значно зменшується). Може виникати біль в місці введення препарату чи пухлини, а також артеріальна гіпотензія тавенозна оклюзія при внутрішньо венній ін’єкції.
Протипоказання. Виражені порушення функції дихання, гострі легеневі інфекції, фіброз легеневої тканини, виражені порушення функції нирок, захворювання серцево-судинної системи тяжкого перебігу. Вагітність та годування груддю, підвищена чутливість до препарату.
Передозування. Не існує специфічних антидотів, тому при перевищенні дози препарату лікування повинно бути симптоматичним.
Особливості застосування. Лікування препаратом може проводити тільки досвідчений хіміотерапевт в умовах спеціалізованого стаціонару.
Оскільки при внутрішньо венному введенні можливі больові відчуття, необхідно приділяти увагу концентрації та швидкості введення. Введення необхідно проводити повільно. Внутрішньом’язове введення може викликати ущільнення в місці введення. Бажано не вводити препарат повторно в одне й тесаме місце. Вибирають ділянку тіла, віддалену від розташування нервів.
Токсичність Блеолему збільшується при досягненні кумулятивної дози 400 ОД, однак токсична доза може бути значно нижча у хворих похилого віку, хворих з порушенням функції легенів та нирок, у випадках раніше проведеного опромінення грудної клітки, голови, шиї. Під час лікуванняБлеолемом необхідно проводити систематичний контроль функції легенів, а також рентгеноскопію грудної клітки 1 раз на 2 тижні.
Препарат є сильнодіючим засобом. Після розведення препарат слід застосовувати якомога швидше. Звичайних запобіжних заходів слід дотримуватися в процесі приготування розчину препарату і його введення. Медичному персоналу у роботі з препаратом необхідно користуватися захисним одягом (рукавички, халат, маска). При попаданні препарату на шкіру або слизові оболонки необхідно промити їх великою кількістю води.
Блеолем проникає крізь плаценту, тому жінкам дітородного віку рекомендується користуватися контрацептивами. Під час лікування Блеолемом слід відмовитися від грудного вигодовування.
Інформація про вплив Блеолему на здатність керувати транспортними засобами відсутня.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Блеолем (блеоміцин) може впливати на клітинне сприйняття метотрексату. Розчин Блеолему не можна змішувати з розчинниками, які містять амін окислоти, рибофлавін, аскорбінову кислоту, дексаметазон, фуросемід. Источник
Умови та терміни зберігання. Зберігати при температурі від +2°С до +8°С у захищеному від світла, недоступному для дітей місці. Не заморожувати. Термін придатності – 2 роки.